20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Презентація. "Григорій Косинка. Життєвий і творчий шлях письменника. Новелістична майстерність митця"

Про матеріал
Презентація може виступати додатковим інструментарієм для роботи на уроці у 11 класі (профільний рівень), під час вивчення теми: "Григорій Косинка. Життєвий і творчий шлях письменника. Новелістична майстерність митця".
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Григорій Косинка. Життєвий і творчий шлях письменника. Новелістична майстерність митця.

Номер слайду 2

Справжнє ім'я: Григорій Михайлович Стрілець. Псевдонім : Косинка. Дата народження: 29 листопада 1899 Місце народження: с. Щербанівка, Обухівський повіт, Київська губернія. Дата смерті: 15 грудня 1934 Місце смерті: Київ. Національність: українець. Громадянство: СРСРЖанр: оповідання, імпресіоністична новела

Номер слайду 3

Дитинство Він, і ще 5 дітей росли у страшній бідності. Малий Грицько рідко ходив до школи, адже змушений був працював на панських економія, а згодом на цукроварні. Це не дуже щасливе дитинство залишило назавжди відгомін у свідомості митця, він до кінця життя любив простих людей, і ненавидів заможних. І завжди неохоче згадував про те, як був малим. Григорій два класи провчився у школі у селі Красний кут, але саме дід навчив хлопця грамоті і читанню, а батько, повертаючись із заробітків привозив різні книжки. Першою українською книжкою була «Конотопська відьма» Квітки — Основ’яненка, яку Косинка обожнював.

Номер слайду 4

Крок у доросле життя. Намагаючись вирватись із голодного життя, 14 –річний Косинка кидає роботу писарчука у волості і переїжджає до Києва. Удача усміхається йому не відразу, не завжди вистачає грошей навіть на хліб. «Випадок у моєму житті завжди грав велику роль», — писатиме про себе Косинка . Так і сталося: спочатку він чистить черевики панам, потім один із цих панів допомагає йому влаштуватись секретарем у земську управу. Григорій працює і одночасно відвідує вечірні гімназіальні курси. У 1919 році без перепон Стрілець легкою ходою ступає на шлях української літератури — у газеті «Боротьба» друкують його нарис із дитинства « На буряки». Тоді ж він бере собі псевдонім Косинка. Пізніше друзі будуть допитуватись, чому саме Косинка. Василь Касіян згадує, як просив Григорія підписуватись справжнім прізвищем Стрілець, адже воно таке гучне, а косинка для більшості це жіноча хустинка. А Григорій відповідав, що йому байдуже, адже він дуже любить квіти, і червоні косинці — одні із його улюблених. А подруга дружини Косинки Ольга Контребинська згадує, як у приватній розмові письменник казав: «Для мене [ косинці] це моє дитинство, моя мати, все, що залишається пам’яті на все життя… Називаючи себе так, я зближуюсь із людьми… Ось так… Але про це поки ніхто не знає».

Номер слайду 5

«Жаданий, улюблений Косинка…»Отож, у 20 років Григорій Косинка заявляє про себе як про письменника. Але отримавши популярність, він не отримує бажаної свободи від бідності. Він їде до Кам’янець — Подільського, не знайшовши там роботи повертається до Києва і стає студентом Київського Інституту Народної Освіти, вчиться 2 курси і через нестачу грошей кидає навчання, про що шкодуватиме до кінця життя.

Номер слайду 6

«До запаморочення люблю нашу рідну мову», — повторюватиме письменник і за цю любов поплатиться. Косинка стає членом «Гроно», пізніше «Ланки». У 1922 році виходить його перша збірка «На золотих богів» і вмить робить Косинку найчитабельнішим і найвідомішим письменником свого часу. Він починає отримувати листи від перших шанувальників, стає вхожим до кіл митців — сучасників. Він виступає на всіляких літературних вечорах, критики вихваляють його один поперед одного. Ніхто ніколи не вчив сільського хлопця так писати — живо, по — простому і водночас експресивно. «Джерелом моєї творчості є народ, і я пишу для нього» — казатиме митець. Косинка захоплюватиметься Толстим, Гамсуном, Шевченком та Гоголем, а Стефаника називатиме своїм учителем. Косинка писатиме так, як художники — імпресіоністи малюють свої картини — слова, неначе акуратні мазки фарби вимальовуватимуть картину природи, українського селянського життя і почуттів.

Номер слайду 7

Косинка мав феноменальну пам’ять. Він міг цитувати вірші, уривки із прочитаного, фрагменти розмов. Свої твори він вмів читати так, що слухачі завмирали. Письменник міг входити в свого роду транс, і читаючи твір змінював у потрібних місцях тон, голос і інтонацію. Одного разу на дружній мистецькій зустрічі молодий Довженко і Косинка так майстерно розіграли імпровізовану сценку на вокзалі, де Григорій говорив то за дитину, то за панянку, то за старого двірника, що присутні не могли не відмітити його акторського таланту.1923 року у журналі «Нова Україна» ( що видавався у Берліні) опублікували новелу «Анархісти». Ця публікація стала незворотною точкою у кар’єрі письменника. Вона набула гучного розголосу і Косинку звинуватили у небезпечних зв’язках, які не повинен мати радянський митець. Та перебуваючи у розквіті сил і таланту Григорій і не підозрював, чим для нього це обернеться.

Номер слайду 8

Твори1919 р - в одному з літніх чисел київської газети "Боротьба" з'явилося його перше оповідання - "На буряки". 1920 р - член «Гроно»; оповідання "Під брамою собору", "Мент", "За земельку»1922 р - перша книжка новел та оповідань "На золотих богів»1924 р - другу книгу - "Новели дезертира" - вже відмовилися друкувати. До наступної книги новел - "В житах" (1926) - увійшли кілька творів з першої збірки, однак більшість з них була написана протягом 1923-1925 років.

Номер слайду 9

Під час зустрічі нового 1924 року Косинка знайомиться із молодшою на 6 років Тамарою Мороз і восени того ж року вони одружуються. Жінка стала йому вірним другом, і після вбивства чоловіка присвятила себе відновленню його чесного імені.

Номер слайду 10

«Цькування, мислю я, повинно мати якісь межі. А виходить, що ні…», — напише письменник 16 квітня 1932 року. Наступна книга «В житах» таки потрапила на прилавки книгарень у 1926 році. В цю збірку ввійшли всі твори написані в період 1923–1925 років. Цим виданням Косинка затверджує себе як талановитий майстер реалізму, він живо змальовує конфлікти всіх тогочасних класів — від простого робочого люду до партійних осіб. Він не дає оцінку своїм героям, читач сам приходить до висновку і сам обирає — негативний це персонаж, чи навпаки заслуговує на прощення. І саме через цю збірку письменника будуть звинувачувати у прихильності до куркулів. А вождь українських більшовиків Станіслав Косіор восени 1929 року назве його буржуазним націоналістом і перетворить життя Григорія в пекло. Цензура колить письменника зі всіх боків, його твори затримуються і не друкуються. Косинка, аби заробити грошей, починає займатись перекладацькою діяльністю. Потім влаштовується на Київську кінофабрику у сценарний відділ редактором, потім сценаристом ( хоча ні один із його сценаріїв так і не реалізують на екрані). На початку 30-х років Косинка намагається випустити збірку «Серце», але її знову не пускає до друку. Главліт.

Номер слайду 11

У суботу, 4 листопада, Григорій Михайлович знаходився вдома зі своєю дружиною. Вона якраз готувалася до захисту дипломної роботи і попросила чоловіка перевірити написане нею вступне слово. Він відповів, що не варто забивати на ніч голову такою серйозною роботою і додав, що займеться цим завтра. «Все в наших руках. Ти згодна?» запитав він. В ніч на 5 листопада його заарештували,а багато особистих речей — щоденники, записи, фотографії — було конфісковано. Саме під час цього рейду були втрачені два твори — «Червоний жук» і «Перевесла» ( хоча маємо надію, що вони збережені у московських архівах НКВС) . Час, що Косинка провів у в’язниці, був найскладнішим для них із дружиною. Вони сподівалися, що письменника, незаконно засудженого, якщо не виправдають, то хоча б відправлять кудись на Північ. Тамара Мороз встигла захистити диплом і отримати роботу на кіностудії. Вирок не змусив себе довго чекати. Виїзна сесія Військової колегії засудила Григорія Стрільця — Косинку до розстрілу. Обвинувачення були такою ж фікцією, як і всі радянська влада. У документі зазначалось, що Косинка ( і 28 інших, яких засудили разом з ним) прибули в СРСР через Польщу і Румунію аби вчинити на території УРСР ряд терористичних актів, а також їх звинуватили у вбивстві Кірова. При затриманні начебто у них були вилучені револьвери і ручні гранати.15 грудня 1934 року у Жовтневому палаці вирок було здійснено.

pptx
До підручника
Українська література 11 клас (Міщенко О.І.)
Додано
11 вересня
Переглядів
15
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку