Презентація "Характеристика порушень психічного розвитку"

Характеристика Порушень психічного розвитку. Виконала: Фесенко Валентина Валеріївнавчитель-логопед. Глобинського ліцею № 1 ім. В. Є. Курченка 2023 р.

План 1. Характеристика порушень психічного розвитку.2. Розлади розвитку мови.3. Розлад вимови звуків (дислалія).4. Розлад плавності вимови (заїнання).5. Розлади спектру аутизму.6. Розлад соціальної комунікації.7. Розлади інтелектуального розвитку.8. Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю.9. Розлади розвитку шкільних навичок: читання, письма, математики.10. Тікозні розлади.11. Розлад розвитку координації рухів.

1. Характеристика порушень психічного розвитку. Порушення психологічного розвитку є нейророзвитковими розладами, що означає те, що їхні причини є насамперед у біологічно-обумовлених особливостях функціонування нервової системи. Вони проявляються у ранньому віці порушеннями в ключових сферах розвитку дитини - мови та спілкування, інтелекту, соціальної взаємодії, самоконтролю, навчання у школі. Розлади розвитку потребують вчасного виявлення і застосування відповідних методик допомоги - програми раннього втручання мають великий потенціал впливу на розвиток дитини та загалом якість її життя та її родини. Діти з порушеннями психологічного розвитку потребують особливої любові та турботи, щоби підтримати їх у розвитку та розкритті свого потенціалу, а також створенні належного соціального середовища, у якому вони відчуватимуть розуміння, підтримку і прийняття.

2. Розлади розвитку мови. Характеризуються стійким порушення розвитку розуміння та використання мови для спілкування. При цьому розвиток мови суттєво відстає від вікових норм і спричиняє як наслідок порушення у соціальній, навчальній сфері. При цьому розлад мови не є спричинений розладом інтелектуального розвитку, глухотою, неврологічним ураженням артикуляційного апарату. Як правило до п’яти років при незначних порушеннях розвитку мови цей розлад не діагностують (у таких випадках вживають термін “затримка мовленнєвого розвитку”). Розлади розвитку мови обумовлені порушенням дозрівання центру мови, що може бути спричинене або генетичним фактором, або ж органічним ураженням центральної нервової системи (наприклад, внаслідок гіпоксії, нейроінфеції та ін.). Діти з затримкою мовленнєвого розвитку та розладами розвитку мови насамперед потребують інтенсивної логопедичної допомоги з відповідним залученням батьків, педагогів освітніх закладів до підтримки розвитку і використання мови в щоденному середовищі. У дітей з розладами розвитку мови часто можуть бути супутні розлади (наприклад, розлад дефіциту уваги та гіперактивності) та вторинні проблеми (академічні, поведінкові, соціальні), які також потребують належної уваги і допомоги.

3. Розлад вимови звуків (дислалія)Характеризується порушеною вимовою звуків, що спричиняє порушення чіткості і зрозумілості мовлення дитини, а відтак вторинні труднощі у спілкуванні, навчанні тощо При цьому порушення вимови не є спричинене порушенням слуху, структурним чи неврологічним ураженням артикуляційного апарату. Чіткість вимови у дітей дозріває з віком: так переважно дорослі розуміють 50% того, що каже дворічна дитина, а уже у віці чотирьох років вимова дитини є майже повністю зрозумілою для сторонньої людини. Ключовим терапевтичним втручання для дітей з розладом вимови є логопедична терапія та відповідне застосування рекомендацій логопеда вдома/освітньому закладі.

4. Розлад плавності вимови (заїкання)Характеризується порушенням плавності вимови – відповідно мова може блокуватися, може мати місце повторення складів, подовження звуків, мовлення може перериватися тривалими паузами, супроводжуватися надмірним фізичним зусиллям. Заїкання переважно носить спадковий характер, хоча може бути пов’язаним також з іншими факторами, що впливають на розвиток мозку та окремих його структур (зокрема центру координації вимови).  Заїкання може посилюватися від хвилювання та стресу, у частини дітей і молоді може утворюватися вторинно соціальна фобія і уникнення спілкування.  Легкі форми заїкання є доволі поширеними у молодшому шкільному віці і, як правило, минають  з віком по мірі дозрівання мозку та за підтримки логопедичних втручань. Втім в окремих випадках заїкання може бути більш вираженим і тривалим. Ключовим терапевтичним втручання для дітей з розладом плавності вимови є логопедична терапія та відповідне застосування рекомендацій логопеда вдома, у освітньому закладі, соціальному середовищі життя дитини. Водночас важливо забезпечити належну підтримку дитині у її гармонійному психологічному, академічному, соціальному розвитку. За наявності вторинних та супутніх проблем – надати додаткову допомогу.

5. Розлади спектру аутизму. Розлади спектру аутизму – це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки. Поняття спектру підкреслює, що діти з РСА можуть дуже відрізнятися між собою характером та вираженістю симптомів, їх динамікою в ході розвитку дитини.

6. Розлад соціальної комунікації Даний розлад є спорідненим до розладів спектру аутизму і характеризується порушенням розвитку комунікативних навичок, соціальної взаємодії, лиш на відміну від аутизму відсутня стереотипність поведінки. Причини, механізми та прояви цього розладу є такі ж, як у дітей з розладами спектру аутизму у сфері порушень соціальної взаємодії та компетентності. Втручання та методи допомоги також ж такі як при РСА з фокусуванням на розвитку навичок соціальної взаємодії.

7. Розлади інтелектуального розвитку. Проявляються порушенням загального інтелектуального розвитку дитини, її пізнавальних здібностей. Відповідно, як наслідок відставатимуть усі сфери – і пізнавальний, і мовленнєвий розвиток, і соціальна взаємодія, функції самообслуговування. Порушення інтелектуального розвитку дитини можуть бути різного ступеню – і відповідно, дитина зможе досягнути різного рівня розвитку у дорослому віці, втім, важливо усвідомлювати, що наявні пізнавальні обмеження будуть супроводжувати особу впродовж життя, а відтак вона потребуватиме певного ступеню підтримки. Водночас наявність обмежень, аж ніяк не заперечує наявності здібностей та можливостей до розвитку, а також позитивних особистісних якостей, які – у випадку якщо дитина є в сприятливому, доброзичливому соціальному середовищі – зможуть зробити  і її життя щасливим, і дозволити їй теж бути джерелом щастя для інших.

8. Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю. Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним з найбільш поширених розладів психологічного розвитку – він зустрічається у близько 5% дітей та 3% дорослих. Ключовими симптомами цього розладу є біологічно обумовлені порушення розвитку самоконтролю та саморегуляції, які спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.

9. Розлади розвитку шкільних навичок: читання, письма, математики. Розлади розвитку шкільних навичок проявляються у дітей шкільного віку і пов’язані зі значними труднощами, що перевершують нормальні для даного віку межі, оволодіти навиками письма (тоді говориться про дисграфію), читання (дислексія), математики (дискалькулія). Розлади шкільних навичок є нейробіологічно обумовлені, в значній частині випадків пов’язані з генетичним фактором чи органічним ураженням мозку. Вони пов’язані з порушенням дозрівання центрів мозку (свого роду “процесорів”), що відповідають за читання, письмо, математику. Ці розлади можуть бути ізольовані, а можуть бути поєднані. Вони потребують належної діагностики – оскільки важливо, щоби дитина мала з боку рідних і педагогів належне розуміння і прийняття її можливостей, індивідуальну навчальну програму і підтримку. У навчанні відповідних навичок рекомендоване застосування специфічних педагогічних методик. Водночас важливо підтримати розвиток інших сторін дитини, її здібностей, сприяти формуванню прийняття себе, позитивної самооцінки, соціальних зв’язків.

10. Тікозні розлади. Ключовим симптомом цих розладів є тіки – стереотипні, ненавмисні, швидкі, неритмічні дії, що супроводжуються видимим рухом чи звуковим феноменом. Тікозні розлади відносяться також до нейророзвиткових розладів, оскільки в їх основі є нейробіологічно обумовлена схильність до “зациклення” підкіркових програм автоматичних рухів та порушення дозрівання “гальмівних” мереж від кори до підкірки. Саме тому діти з тікозними розладами мають часто супутні порушення регуляції інших пов’язаних психологічних процесів (контролю поведінки, емоцій).

11. Розлад розвитку координації рухів. Розлад розвитку координації рухів проявляється насамперед моторною незграбністю, порушенням дрібної моторики, труднощами в координації складних моторних активностей – а відтак спричиненим цим обмеженням у побуті, самообслуговуванні, спортивних заняттях, навчанні та інших активностях. При цьому порушення координації не є спричинені іншим розладом (наприклад, ДЦП, порушення зору та ін.) і веде до негативних наслідків у  різних сферах життя дитини – часто діти уникають занять спортом та командних активностей, а відповідно можуть мати низьку самооцінку, бути соціально ізольованими, чутись невпевнено в собі через часті проблеми спричинені собі та іншим через незграбність (труднощі в самостійному вдяганні чи їжі, часто може щось падати, розбиватися і т.п.). Цей розлад часто веде також до ширших психологічних труднощів у координації власної поведінки, самоорганізації, і нерідко супроводжується іншими супутніми розладами з групи нейророзвиткових – розлади розвитку мови, шкільних навичок, РДУГ та ін. Діти з цим розладом потребують належної діагностики, пояснення, розуміння та підтримки. А на покращення координації рухів можуть бути показані заняття з фахівцем з фізичної реабілітації з використанням відповідних методик. Супутні розлади та проблеми потребують належної діагностики та відповідних втручань.

ВИСНОВКИНайбільш поширена група аномалій – порушення психічного розвитку. Понад 30% учнів ЗОШ – це діти з ППР. Саме ця категорія дітей ще в початкових класах входить до групи ризику шкільної, соматичної та психофізичної дезадаптації. Серед невстигаючих учнів ЗОШ діти з ППР складають найбільший відсоток. ППР – це таке порушення нормального темпу психічного розвитку, при якому дитина, яка досягла шкільного віку, залишається на рівні дошкільника. Частина дітей з ППР здатна засвоїти навчальний матеріал в умовах звичайної ЗОШ, але більша частина потребує спеціально організованого навчання. Своєчасна психолого-педагогічна корекція, а за необхідності й медична допомога, дають позитивний результат: діти реабілітуються і виходять на рівень норми. При відсутності корекційної роботи діти з ППР відчувають труднощі в навчанні, втрачають віру в себе, надію на достойне місце в житті. У середніх та старших класах такі діти нерідко відсіюються із школи, поповнюють ряди правопорушників.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛАРозлади психологічного розвитку. URL: https://k-s.org.ua/development/Причини порушень психічного розвитку дітей. URL: https://ppt-online.org/619541 Особливості порушення психологічного розвитку дитини. URL: https://naurok.com.ua/osoblivosti-porushennya-psihologichnogo-rozvitku-ditini-165774.html

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!