Презентація " Художній світ Т.Г.Шевченка. Автопортрети Кобзаря.

Художній світ Т. Г. Шевченка. Автопортрети Кобзаря.

Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття. Багато з них не дійшли до нашого часу і відомі лише з листування художника чи спогадів його сучасників. Чимало розкидано на берегах рукописів літературних творів Кобзаря, листів, на аркушах робочих альбомів і навіть на малюнках інших художників. Так, на копії, виконаній В. М. Рєпніною з Шевченкового малюнка, на якому зображено хату його батьків у Кирилівці, Тарас Григорович намалював себе на весь зріст. Примітно, що всі автопортрети дуже реалістичні, Т. Шевченко не намагається подати себе кращим, величнішим, ніж він був у житті.

Найперший із тепер відомих автопортретів виконано на початку 1840 року в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі романтично піднесений образ молодого художника-поета. Обставини створення Шевченком цього твору описані у спогадах Ф. П. Пономарьова:«Наприкінці 1830-х і на початку 1840-х років ми майже не розлучалися. Він жив на Острові, на 5-й лінії, будинок Аренста, а я в Академії мистецтв, де мав майстерню. Ця майстерня являла собою одну кімнату з антресолями. На цих антресолях мій бідолашний Тарас перебував під час тяжкої своєї хвороби. Саме тоді він намалював олійними фарбами автопортрет.»Картина не завершена. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [1840, січень – лютий. С.-Петербург]. Полотно, олія. 

Автопортрет написаний в Яготині 23— 26 листопада 1843 року й подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна», зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на мідіНа звороті рисунок «Сліпий» («Невольник»)Автопортрети періоду “трьох літ”

Автопортрет  Тараса Шевченка, виконаний ним в селі Потоки в кінці серпня 1845 року. На звороті рисунка, внизу, чорнилом напис: «Портретъ Т. Шевченко сделанный имъ самимъ въ зеркало въ до 1845 года въ с. Потокахъ Кіев. губ. и подаренный своей куме Н. В. Тарновской.»Тут 28 серпня він з Н. В. Тарновською  хрестив дитину у місцевого диякона. Зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Кінець серпня 1845]. Папір, олівець

За малюнком, виконаним 1845, що його Шевченко відшукав (де — тепер невідомо), аж у травні 1860 він створив автопортрет зі свічкою, в якому майстерно передав ефект освітлення — боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертає увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів художник показав, як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельовано прозорими перехресними штрихами, а вбрання зображено сіткою паралельних ліній, що імітують манери класичної гравюри різцем. Т. Г. Шевченко. Автопортрет з свічкою. [Не раніше VI] 1860. Папір

Автопортрет 1845 року, що не зберігся. Зі спогадів А. Козачковського відомо, що в 1845 році Шевченко майже завершив роботу над ще одним автопортретом, в якому подав образ «народного поета, влучно схоплений у хвилину його поетичного натхнення». Цей твір не зберігся.

Перший автопортрет, порушивши царську заборону писати і малювати, Т. Г. Шевченко намалював між 23 червням і 11 грудням 1847 року в Орській фортеці, як тільки туди прибув, і 11 грудня 1847 надіслав Андрієві Лизогубу. Це портрет поета в солдатському  мундирі  і кашкеті-безкозирці. Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя Шевченка, на якому вражають широко-широко розкриті, сповнені скорботи очі. Автопортрети періоду заслання Перший автопортрет періоду заслання. Автопортрет 1848 року

Автопортрет, написаний під час. Аральської експедиції З автопортретів, виконаних під час перебування в Аральській експедиції (1848—1849), до нас дійшов лише один, що його художник незабаром подарував Аркадію Венгжиновському в Оренбурзі. Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції, — звичайному цивільному пальті і світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі — сліди втоми від нелегких мандрів. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Орськ]. [23. VI – XII 1847]. Папір, олівець 

Т. Г. Шевченко. Автопортрет. Оренбург. [Не пізніше] 29.11.1849. Папір, сепія Зліва внизу рукою Ф. М. Лазаревського чорнилом напис: 29 ноября 1849. Оренбург. Ф. М. Лазаревський у своїх спогадах пише: «Раз приходит ко мне Тарас и предлагает свой портрет: – Возьми ты у меня, Христа ради, оцей портрет, хотилось бы, щоб він зостався у добрих руках… Портрет, по желанию поляков, долженствовал изобразить Шевченка сидящим в каземате Орской крепости за решеткой; но такой обстановки на рисунке не оказалось» Можливо, ці спогади стосуються саме даного автопортрета.

До цього твору близькі три портрети:- полотно, олія, закомпонований в овалі, відтворений у книжці «Тарас Шевченко як маляр»,  де тепер цей портрет — невідомо; - полотно, олія, зберігається в Державному Музеї Тараса Шевченка; - полотно, олія, зберігається в Державному Музеї Тараса Шевченка, які щодо авторства потребують додаткового дослідження: досі не встановлено, чи це Шевченкові автопортрети, чи копії або варіанти, виконані іншими художниками. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Оренбург]. [Не пізніше 29. ХІІ 1849]. Папір, сепія 

Автопортрети, виконані в Оренбурзі З часів перебування Шевченка в Оренбурзі збереглися два автопортрети. Один із них виконано не пізніше 29 грудня 1849 року і подаровано Лазаревському. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі — у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається душевний спокій. У тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те, що в цей час він жив не в жахливих умовах солдатської казарми, а на приватній квартирі, серед друзів і мав змогу малювати. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Оренбург]. [XI 1849 – IV 1850]. Папір, сепія

Автопортрети, написані в Новопетрівському укріпленні Та незабаром, після арешту за порушення царської заборони і майже піврічного слідства Т. Шевченка заслано до Новопетровського укріплення. Тут Шевченко створив нові автопортрети — вражаючої сили художні документи про сім років нелюдських фізичних і моральних мук, але — всупереч усьому — й натхненної, подвижницької, героїчної творчої праці. До цих років належить низка сюжетних, жанрових малюнків, у які художник ввів автопортрети. Під час експедиції до Каратау він виконав малюнок «Шевченко серед товаришів», на якому зобразив себе за малюванням разом із Б. Залеським і Л. Турно. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [VII – VIII 1851]. Тонований брістольський папір, італійський олівець, білило

Фоторепродукція автопортрета, подарованого Я. Кухаренкові У Новопетровському укріпленні Шевченко намалював також два автопортрети, один з яких 3 листопада 1854 року передав з М. Семеновим у дарунок О. Бодянському, а другий надіслав 22 квітня 1857 року Я. Кухаренкові. Обидва твори не збереглися. На першому, як можна твердити на підставі листа до О. Бодянського, художник зобразив себе в цивільному вбранні. Другий — відомий з фоторепродукції, що зберігалася в архіві Олени Пчілки (тепер в інституті літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук України). Цей портрет виконано 1853-1854 роках. Т. Г. Шевченко. Автопортрет.[Новопетровське укріплення]. [1851..1853]. Папір, сепія.

Автопортрети останніх років життя. Автопортрет, написаний в Нижньому Новгороді. Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Нижній Новгород]. [Не пізніше 28. XI] 1857. Тонований папір, італійський та білий олівець Справа внизу італійським олівцем авторська дата і монограма: 1857 Ш. Внизу під портретом чорнилом рукою Шевченка напис: Михайлу Семеновичу Щепкину, напамять 24 декабря 1857 года отъ Тараса Шевченка. Дарчий напис зроблено на згадку про день приїзду Щепкіна до Шевченка у Нижній Новгород. З листів Шевченка відомо лише про один його автопортрет з бородою, виконаний в Нижньому Новгороді 1857 р. Він писав про це М. М. Лазаревському в листі від 29 листопада:«Нарисував я карандашем для тебе своє поличіє, та нема з ким переслать його, а по почті боюся, зотреться.» Очевидно, саме цей портрет подарував Шевченко Щепкіну

Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [Нижній Новгород]. [Не пізніше 4.01] 1858. Тонований папір, італійський та білий олівець. Справа внизу білим олівцем позначена авторська дата і монограма: 1858 ШАркуш, на якому виконано малюнок, пошкоджений і обрізаний по краях. По нижньому обрізу ледве помітні залишки зробленого чорнилом напису. З щоденника Шевченка і листування з М. М. Лазаревським у січні 1858 р. відомо, що в цей час Шевченко подарував М. Лазаревському свій автопортрет, надіславши його разом з листом від 4 січня того ж року з Нижнього Новгорода . Про те, що саме з цим листом був надісланий автопортрет, свідчить відповідь М. Лазаревського від 19 січня, в якій він пише: «Спасибі тобі, велике спасибі, мій милий, мій золотий Тарасе, за твій подарок: твоє поличчя…». З цього автопортрета М. Лазаревський зробив 50 фотовідбитків для розповсюдження серед знайомих, з приводу чого Шевченко писав йому 22 лютого 1858 р.:«…Добре єси зробив, що заказав 50 штук пом’янутого образа: нехай покищо земляки дивляться хоч на сей облик бородатого недобитого кобзаря свого…». Ці фотознімки друзі Шевченка поширювали серед знайомих з метою збору коштів для матеріальної допомоги Шевченкові під час його повернення з заслання.

Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [1859]. Полотно, олія. Автопортрет описано за відомостями, поданими колишнім його власником С. Неклюдовим:«Получил я его в подарок от В. У. Быковского, который, в свою очередь, получил этот портрет от И. Дзюбина, удостоверившего его подлинность следующими строками: «Портрет Шевченко, написаный им самим в 1859 году, подарен мне покойным Тарасом Григорьевичем, в память многолетней искренней между нами приязни.» Сучасне місцезнаходження автопортрета не встановлено.

Автопортрет, написаний в Петербурзі. Т. Г. Шевченко. Автопортрет у темному костюмі. [Не пізніше 14.03] 1860. Папір. Справа внизу - монограма Ш, під портретом травленим штрихом авторський підпис і дата: Т. Шевченко. 1860. Внизу на чистому полі аркуша червоним олівцем авторський дарчий напис: Федору Федоровичу Львову на память Т. Шевченко 1860 14 марта. Дату виконання офорта уточнено на підставі дарчого напису. Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах Шевченка не було: в них і сум, і ніжність, і тепле співчуття. Це — вираз «ласкавий, майже ніжний», який помітив в очах художника І. Тургенєв.

Т. Г. Шевченко. Автопортрет з бородою. [Не пізніше 4. IV] 1860. Папір. Зліва внизу під портретом травленим штрихом авторський підпис і дата: Т. Шевченко. 1860. Внизу на аркуші коричневим олівцем авторський дарчий напис: Н. Я. Макарову на память Т. Шевченко 1860 квитня 12. Офорт виконано за фотографією, про яку Шевченко писав у щоденнику 30. III.1858 р.: «Заказал фотографический портрет в шапке и тулупе для М. А. Дороховой». Ретельно опрацювавши обличчя й виділивши його легким штрихуванням на тлі навколо голови, Шевченко вільно, в начерковій манері, накреслив убрання й покладену на коліно руку, що надало образові своєрідного артистизму. Т. Г. Шевченко. Фото 30 березня 1858 р.

Т. Г. Шевченко. Автопортрет у світлому костюмі. 1860. Папір. За фотографією, яку зробив 1859 у Києві І. Гудовський, 1860 виконано автопортрет у світлому костюмі . Тут на обличчі Шевченка помітні сліди тяжкої недуги, яка підточувала і без того надламане засланням здоров'я поета. У цьому ж творі відбився також пригнічений стан Шевченка, у якому він повернувся в Петербург після перебування в Україні влітку 1859 року.

Т. Г. Шевченко. Автопортрет у шапці та кожусі. [Не пізніше 4. ХІІ] 1860. Папір. Якщо кожен із розглянутих автопортретів Тараса Шевченка розкриває певну грань образу художника, передає той чи інший душевний стан, то останній з цієї групи автопортретів — у шапці й кожусі, створений за фотографією А. Деньєра, зробленої в 1859 році, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета (К. Юнге та інші) вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він був здобув найбільшу популярність. Технічно портрет виконано бездоганно. Офортний штрих набув тут виняткової експресії. Штрихуванням вкрито не лише тло навколо голови, а й усе зображення: перегукуючись з енергійним штрихом, яким передано смушеву шапку й комір кожуха, воно надає портретові своєрідної суворості. На портреті є авторський підпис, а також дата виконання, а також монограма з облямованих колом літер, написаних енергійним розчерком.

Т. Г. Шевченко. Автопортрет. [І-ІІ 1861]. Полотно, олія. Останній автопортрет. Останній автопортрет, виконаний 1 лютого 1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору. За свідченням В. М. Лазаревського, цей портрет призначався Шевченком для лотереї на користь видання літератури для народних шкіл («полезных изданий»). Про дальшу історію портрета В. М. Лазаревський пише:«Этот последний разыгран был в лотерею (20 билетов по 10 р.), – выиграл архитектор Александр Иванович Резанов (впоследствии ректор Академии художеств) и подарил мне»

Як умру, то поховайте. Мене на могиліСеред степу широкого. На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий. Як понесе з України. У синєє море. Кров ворожу... отойді яІ лани і гори —Все покину, і полину. До самого Бога. Молитися... а до того. Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров’ю. Волю окропіте.І мене в сем’ї великій,В сем’ї вольній, новій,Не забудьте пом’янути. Незлим тихим словом.