Презентація "Ікона Козацька Покрова"

Ікона Козацька Покрова. Підготувала вчитель образотворчого мистецтва. Харківської гімназії 55 Кись Олена Вікторівна. Харків.

Ікони українського бароко сповнені святкового, піднесеного настрою, яскравих кольорів, барвистих квіткових візерунків. Богоматір завжди малювали у пишному одязі з привітанням, ласкавим обличчям. Культ Божої Матері як покровительки українського народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів до сьогодні. В Україні церкви, присвячені Покрові, почали з’являтися ще у ХVст. Свято Покрови Пресвятої Богородиці було й залишається для українців днем виявлення великої любові та вдячності до Діви Марії, радісного звеличення її безперервного заступництва. Українські князі, козаки й гетьмани радо обирали Пречисту Діву Марію своєю покровителькою. Наші славні запорожці мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою, на якій містився напис: «Ізбавлю і покрию люди моя», а від гурту запорожців – протягнута стрічка нагору до Божої Матері з благанням: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбаві нас од всякого зла». Збираючись у похід на ворога, козаки здійснювали молебень до своєї покровительки і ревно співали:«Під твою милість прибігаємо». Після зруйнування Запорізької Січі козаки, які пішли за Дунай, узяли образ Покрови Пресвятої Богородиці. Вони настільки вірили в силу Покрови і настільки щиро й урочисто відзначали свято, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – козацька Покрова.

Донині в українських музеях ікон типу "Козацька Покрова" вціліло лише трохи більше десятка.  На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.«Покров Пресвятої Богородиці» – ікона з аналою січової Покровської церкви. XVIII ст. Дерево, левкас, олія.Із фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького

«Покров Богородиці» із зображенням Богдана Хмельницького і архієпископа Лазаря Барановича. Перша половина XVIII ст. Походить із Покровської церкви села Дешки, тепер Богуславського району Київської областi. Розмір - 88,5х60,5 см. Дошка, рiзьблення, левкас, темпера, олiя, срiблення, золочення.Із фондів Національного художнього музею України, Київ

«Покров Богородиці» із зображенням наказного гетьмана запорозьких козаків Івана Сулими та його правнука Семена Сулими, козацької старшини, царя та цариці. Між 1739–1741 роками - коли Семен Сулима отримав уряд переяславського полковника. Походить із Покровської церкви села Сулимiвка, тепер Бориспiльського району Київської областi. Розмір - 110х78см. Дошка, левкас, олiя, золочення, на обрамленнi – сріблення.Із фондів Національного художнього музею України, Київ 

«Покров Богородиці» із зображенням у натовпі козацької старшини та їхніх дружин у вбранні часів Гетьманщини - в кунтушах і корабликах. XVIII ст. Походить із с. Мала Бугаївка, нині -  Васильківського району Київської області. За іншою версією - із Миргорода на Полтавщині. Розмір - 100х75 см. Дошка, левкас, темпера, золочення. Дерево, олія.Із фондів Національного художнього музею України, Київ

«Покров Богородиці» із зображенням чернігівського полковника Павла Полуботка. Перша половина XVIII ст. Первісно, напевно, була в дерев’яній Покровській церкві м. Новгород-Сіверський на Чернігівщині. Розмір - 115,5х78,3 см. Дерево, левкас, темпера, олія, золочення.Із фондів НАІЗ "Чернігів стародавній"

«Покров Богородиці» із зображенням невідомого козацького старшини - ліворуч у гурті. Середина XVII ст. Походить із села Саварка, тепер Богуславського району Київської областi. Розмір - 101х73 см. Дошка, левкас, темпера, золоченняІз фондів Національного художнього музею України, Київ

«Покров Богородиці» із зображенням невідомого козацького старшини - ліворуч у гурті. Кінець XVII ст. Походить з села Кобижча, колись – містечко, нині - село Бобровицького району Чернігівської областi. Розмір - 134х75 см. Дошка, левкас, ритування, темпера, олія, сріблення, золоченняІз фондів Національного художнього музею України, Київ

Січова ікона «Покров Богородиці» із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря та ін. Копія 1836 року з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: "Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю. Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей". Розмір - 50 х 34 см. Дерево, олія.Із фондів Одеського історико-краєзнавчого музею 

http://www.memory.gov.ua/news/ikon-kozatska-pokrova-vtsililo-lishe-trokhi-bilshe-desyatka. Використані джерела