Презентація "Іменник як самостійна частина мови"

Іменник як самостійна частина мови

Іменник Іменник - це самостійна частина мови, що означає предмет,  відповідає на питання хто?  (до істот) і що?  (до неістот), виконує синтаксичну функцію як головних членів речення (підмет, присудок), так і другорядних (додаток, означення, обставина). Має Поділяються на Три роди I II III IVчоловічий середній жіночий відміни Іменники спільного роду Змінюється за числами та відмінками

Відмінки іменника В українській мові іменники мають сім відмінків:{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Називний. Хто?(до істот)Що?(до неістот)Родовий. Кого?Чого?Давальний. Кому?Чому?Знахідний. Кого?Що?Орудний. Ким?Чим?Місцевий. На кому?На чому?Кличний

РІД ІМЕННИКІВЧоловічий (блокнот, край)Жіночій (пожежа, матуся)Середній (небо, дитинство) Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього-воноІменники спільного роду – закінчення –а (-я): Сирота, ябеда, листоноша, плакса, сусіда.

Способи творення іменників 1. Префіксальний: дід — прадід, друг — недруг.2. Суфіксальний: гриб — грибок, стіл — столик, дорога — доріжка.3. Префіксально-суфіксальний: береза — підберезник, нога — підніжок, спокій — заспокоєння.4. Основоскладання: пароплав, стінгазета, телебачення.5. Перехід з іншої частини мови: вчительська, черговий, учений.

Не з іменниками. Не з іменниками пишемо разом якщо:- слова без не не вживаються: нежить, невіз;- додаванням не до слова утворюється іменник із протилежним лексичним значенням (отже, до нього можна дібрати антонім): щастя – нещастя (горе);- з іменниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): незгода (розбіжність), недовіра (підозра);- у складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недогляд. Не з іменниками пишемо окремо, якщо:- у реченні є протиставлення: не сум, а радість.- не стосується іменника-присудка: (кров не вода, а серце – не камінь)..

Чоловічі та жіночі імена по батькові{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів: -ич, -іч, -ович. Лука-Лукич;Ілля-Ілліч;Іван-Іванович;{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів: -івн(а), -ївн(а).Іван-Іванівна;Сергій-Сергіївна;

Синтаксична роль іменниківІменники підмет присудок додаток означення обставина. Земля – найбільше багатство України. Наше багатство – земля. Люблю рідну землю. Кінофільм О. Довженка “Земля” був високо оцінений на Каннському кінофестивалі. У землю посадили дерево.

Морфологічний розбір іменника1. Частина мови.2. Початкова форма (називний відмінок однини).3. Постійні ознаки: а) власна чи загальна назва; б) назва істоти чи неістоти; в) рід (у множині рід не визначається!) ; г) відміна; д)група ( якщо є).4. Непостійні ознаки: а) число (однина, множина). б) відмінок.5. Синтаксична роль.

Слово - найтонше доторкання до серця, воно може стати ініжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру вдобро, і гострим ножем, ірозжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість,нерозумне і нетактовне – приносить біду.

Приклад розбору іменника як частини мови. Квіткою – ж.р., одн., О.в., I відм., тв.гр. Водою – ж.р., одн., О.в., I відм., тв.гр. Віру – ж.р., одн., Зн.в., Iвідм., тв.гр. Біду – ж.р., одн., Зн.в., I відм., тв.гр.