В епоху античності спочатку історичний жанр був невід’ємним від міфологічного. Розповіді про Троянську війну сприймали саме як історію. Тільки після усвідомлення, що історія це низка справжніх подій і фактів, з’явились такі твори, як колона Трояна в Римі. На ній майже документально зображені епізоди війни римлян із даками. Фрагмент колони імператора Трояна в Римі. Споруджена Близько 114 р.
Проте на межі ХVІІІ-ХІХ ст. у художників з’являється цікавість до історії власної країни. Висадка Х. Колумбав Америці. 1492 р. Джон Вандерлін. 1847 р. Матейко Я. Люблінська унія. Зверніть увагу на кількість історичних деталей (одяг, прикраси, зброя тощо), які використав художник у своїй картині. Жан-Огюст-Домінік Енгр. Жанна д’Арк на на коронації Карла VІІ в Реймському соборі
І. К. Айвазовського «Варяги на Дніпрі» 1876(інша назва — «Варязька саґа — шлях з варягів у греки») Кращі історичні картини XIX ст. є вражаюче реальними, глядач починає відчувати себе вже не свідком, а справжнім учасником подій минулого. І. Рєпін. Картина і ескіз картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Створенням цього ескізу художник не обмежився. Відомо декілька варіантів самої картини, які знаходяться в різних музеях.