Презентація "Іван Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Франко-перекладач, публіцист".

Іван Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Франко-перекладач, публіцист. Значення творчості для розвитку української літератури, у пробудженні національної свідомості.

7 серпня 1856 року – народився в селі Негуєвичах, Дрогобицького повіту (недалеко від м. Львова)Батько, Яків Франко - сільський коваль. Мати, Марія Франко (Кульчицька) - походила із збіднілого шляхетного роду. Сучасник залишив такий опис митця цього часу: «Він був… з гарним високим чолом, з трохи крученим рудавим волоссям, з рудавими невеликими вусами і сірими очима. На його обличчі малювалися розум і енергія. Очі й уста показували на впертість і завзяття. Він був у вишиваній сорочці. Одяг на ньому був невибагливий, навіть убогий. У поведінці… скромний… навіть трохи несміливий»

У СВОЇХ СПОГАДАХ ТА ОПОВІДАННЯХ І. ФРАНКО ЧАСТО ПІДКРЕСЛЮВАВ, ЩО САМЕ В БАТЬКОВІЙ ОСЕЛІ, ЗОКРЕМА В КУЗНІ, ЗАСІЯЛИСЯ ТІ ЗЕРНА ДОПИТЛИВОСТІ, ЯКІ ПІЗНІШЕ ДАЛИ РЯСНІ СХОДИ ЗНАНЬ. В ОПОВІДАННІ «У КУЗНІ» ВІН ПИСАВ: «НА ДНІ МОЇХ СПОМИНІВ І ДОСІ ГОРИТЬ ТОЙ МАЛЕНЬКИЙ, АЛЕ МІЦНИЙ ОГОНЬ… СЕ ОГОНЬ У КУЗНІ МОЙОГО БАТЬКА. І МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЗАПАС ЙОГО Я ВЗЯВ ДИТИНОЮ В СВОЮ ДУШУ НА ДАЛЕКУ МАНДРІВКУ ЖИТТЯ. І ЩО ВІН НЕ ПОГАС І ДОСІ». З 1867 року Іван Франко навчається в Дрогобицькій гімназії. «В гімназії був дуже скромний і несміливий. Ходив у полотняній блузі, носив багато книжок і дуже багато читав». (І. Погорецький) 3 п’ятого класу гімназії почав купляти на зароблені гроші книжки. Пізніше Франко писав: «Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій, крім різних класичних авторів, було зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці… зробилася центром невеличкої громадки учеників».

З 1867 року Іван Франко навчається в Дрогобицькій гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики тощо. Там він багато читав і почав писати вірші. «В гімназії був дуже скромний і несміливий. Ходив у полотняній блузі, носив багато книжок і дуже багато читав». (І. Погорецький) 3 п’ятого класу гімназії почав купляти на зароблені гроші книжки. Пізніше Іван Франко писав: «Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій, крім різних класичних авторів, було зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці… зробилася центром невеличкої громадки учеників».

ФРАНКО – ПИСЬМЕННИК1876 РОКУ І. ФРАНКО ВИДАЄ СВОЮ ПЕРШУ ПОЕТИЧНУ ЗБІРКУ «БАЛЯДИ І РОЗКАЗИ», АЛЕ ЦЯ, ЩЕ ЗОВСІМ ЮНАЦЬКА, КНИЖКА ПРОЙШЛА МАЙЖЕ НЕПОМІЧЕНОЮ. ІВАН ФРАНКО НАПИСАВ ЧИМАЛО ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПРО ДІТЕЙ: «ОЛІВЕЦЬ», «ОТЕЦЬ-ГУМОРИСТ», «МАЛИЙ МИРОН», «ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА». ОСОБЛИВИЙ ІНТЕРЕС ВИКЛИКАЄ В ДІТЕЙ ЗБІРКА КАЗОК «КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ», ДО ЯКОЇ УВІЙШЛИ ТАКІ ЗНАМЕНИТІ ПРОЗОВІ ТА ВІРШОВАНІ КАЗКИ ПИСЬМЕННИКА, ЯК «ФАРБОВАНИЙ ЛИС», «ЛИС МИКИТА» ТА ІНШІ. ОКРЕМУ ГРУПУ СТАНОВЛЯТЬ САТИРИЧНІ ТВОРИ, АЛЕГОРИЧНІ КАЗКИ. ПРОЗОВІ ТВОРИ І. ФРАНКА – ОДНЕ З НАЙВИДАТНІШИХ ЯВИЩ УКРАЇНСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ЗА ТРИДЦЯТЬ ТРИ РОКИ ВІН НАПИСАВ БЛИЗЬКО СТА ДЕСЯТИ РІЗНОГО РОЗМІРУ ПРОЗОВИХ ТВОРІВ: ПОВІСТЕЙ, ОПОВІДАНЬ, НАРИСІВ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СВОЇХ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИК ЧЕРПАВ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ЖИТТЯ АБО З ЦІЛКОМ ДОСТОВІРНИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ. ФРАНКО-ПРОЗАЇК БУВ НОВАТОРОМ У БАГАТЬОХ ЖАНРАХ. ЗОКРЕМА, ЙОГО МОЖНА ВВАЖАТИ ОДНИМ ІЗ ПІОНЕРІВ УКРАЇНСЬКОГО ДЕТЕКТИВУ. НАПРИКІНЦІ XX СТ. ЗА ПОВІСТЮ І. ФРАНКА «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ» БУЛО ЗНЯТО ОДИН ІЗ ПЕРШИХ В УКРАЇНІ ДЕТЕКТИВНИХ ТЕЛЕСЕРІАЛІВ «ПАСТКА», АВТОРИ ЯКОГО ОДЕРЖАЛИ ДЕРЖАВНУ ПРЕМІЮ ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА. НАЙБІЛЬШОЇ СЛАВИ ФРАНКО ЗАЖИВ ЯК ПОЕТ. НА ЧАС ВИХОДУ ЗБІРКИ «З ВЕРШИН І НИЗИН», ЯКУ ПРИСВЯТИВ СВОЇЙ ДРУЖИНІ, (ЛЬВІВ, 1887) ІВАН ЯКОВИЧ БУВ УЖЕ ВІДОМИМ ГРОМАДСЬКИМ ДІЯЧЕМ, ЗНАНИМ ПИСЬМЕННИКОМ І УЧЕНИМ. ПІСЛЯ ШЕВЧЕНКОВОГО «КОБЗАРЯ» ЦЕ БУЛА НАЙЗНАЧНІША ЗА ЗМІСТОМ І ФОРМОЮ ПОЕТИЧНА КНИГА. НАСТУПНА ЗБІРКА «ЗІВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ» (ЛЬВІВ, 1896) – ЦИКЛ ЛЮБОВНОЇ ПОЕЗІЇ, ОСОБИСТА ТРАГЕДІЯ ПОЕТА. ЗБІРКА «МІЙ ІЗМАРАГД» (1898), ЯК І ВИДАНА НА ЇЇ ОСНОВІ ЗБІРКА «ДАВНЄ Й НОВЕ», — ЗВЕРНЕННЯ ДО ДАВНІХ ПЕРЕКАЗІВ, ПРИТЧ, АЛЕ З НЕЗМІННОЮ ПРОЄКЦІЄЮ НА СУЧАСНІСТЬ. ЗБІРКА «ІЗ ДНІВ ЖУРБИ» (1900) БУЛА НАСЛІДКОМ ЧИСЛЕННИХ ОСОБИСТИХ ДРАМ І НЕВДАЧ. У НІЙ ЗВУЧИТЬ ТУГА, ПЕРЕДЧУТТЯ «ПІЗНЬОГО ВІКУ». ПЕРУ ФРАНКА НАЛЕЖАТЬ ПОЕМИ: «ПАНСЬКІ ЖАРТИ» (1887), «СМЕРТЬ КАЇНА» (1889), «ПОХОРОН» (1899), «ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ» (1900) ТА ІН. ДРАМАТУРГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ФРАНКА В ОСНОВНОМУ ПРИПАДАЄ НА ДЕВ’ЯНОСТІ РОКИ ХІХ СТ. ЦЕ НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ. НАЙВИЗНАЧНІШИМИ ТВОРАМИ Є «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ», «СОН КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА», «УЧИТЕЛЬ». У ЦЬОМУ ЖАНРІ ВІН ВИСТУПИВ ЯК ВЕЛИКИЙ НОВАТОР ДРАМАТИЧНОЇ ФОРМИ, ЗНАВЕЦЬ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА Й ПАЛКИЙ БОРЕЦЬ ЗА РОЗВИТОК НАРОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ.

ФРАНКО – УЧЕНИЙІВАН ДРАЧ НАЗВАВ ПИСЬМЕННИКА ЛЮДИНОЮ, «ЯКА ДОСЯГНУЛА ГРАНИЧНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ СВОЄЇ ВОЛІ, ЗАКУВАЛА СЕБЕ ЧИ В КАЙДАНИ, ЧИ В ЯРМО САМОДИСЦИПЛІНИ І ЗРОБИЛА СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ, ДАЙ БОЖЕ, ОСЯГНУТИ ЯКОМУСЬ НАУКОВОМУ ЧИ ТВОРЧОМУ КОЛЕКТИВОВІ».І. ФРАНКО Є АВТОРОМ ПРАЦЬ З ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ, ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА, ІСТОРІЇ, ЕТНОЛОГІЇ, ФІЛОСОФІЇ, СОЦІОЛОГІЇ, ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. ЦІННИМИ СКАРБАМИ Є І ЙОГО РОБОТИ, ВИДАНІ В ГАЛУЗІ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ: ШІСТЬ ТОМІВ «ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ НАРОДНИХ ПРИПОВІДОК, П’ЯТИТОМНИК «АПОКРИФИ І ЛЕГЕНДИ», ДВОТОМНІ «СТУДІЇ НАД УКРАЇНСЬКИМИ НАРОДНИМИ ПІСНЯМИ». КРІМ ТОГО, І. ФРАНКО Є АВТОР МОНОГРАФІЙ, ЛІТЕРАТУРНИХ ПОРТРЕТІВ, НАРИСІВ Й ОГЛЯДІВ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ МИТЦІВ. СЕРЕД ЙОГО ДРАМАТУРГІЧНОЇ СПАДЩИНИ НАЙВІДОМІШИМ ТВОРОМ Є ДРАМА «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ», А З ПРОЗИ – ПОВІСТЬ «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ», «ЗАХАР БЕРКУТ», НОВЕЛА «СОЙЧИНЕ КРИЛО» ТА ІН. НАЙВІДОМІШІ ПОЕТИЧНІ ТВОРИ МИТЦЯ – ЦЕ ЗБІРКИ «З ВЕРШИН І НИЗИН», «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ», ПОЕМА «МОЙСЕЙ»… ЦЕ ДАЛЕКО НЕПОВНИЙ ПЕРЕЛІК ФРАНКОВОЇ СПАДЩИНИ! ПЕРУ І. ФРАНКА НАЛЕЖИТЬ БЛИЗЬКО П’ЯТИ ТИСЯЧ ПРАЦЬ НАЙРІЗНОМАНІТНІШИХ ЖАНРІВ. МАЛО ХТО У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ МОЖЕ ЗРІВНЯТИСЯ З НИМ У ТВОРЧИХ ЗВЕРШЕННЯХ. МИТЦЯ НАЗИВАЮТЬ АКАДЕМІЄЮ В ОДНІЙ ОСОБІ. СИДЯТЬ ЗЛІВА НАПРАВО: МАРІЯ ГРУШЕВСЬКА З ДОНЬКОЮ КАТЕРИНОЮ, СТЕФАНІЯ ЛЕВИЦЬКА, МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ; СТОЯТЬ: ІВАН ТРУШ, СЕВЕРИН ДАНИЛОВИЧ, ІВАН ФРАНКО. ЛЬВІВ, 1901 Р. (УПЕРШЕ ОПУБЛІКУВАВ СВІТЛИНУ ОЛЕГ КУПЧИНСЬКИЙ У ЮВІЛЕЙНОМУ 250-МУ ТОМІ ЗАПИСОК НТШ 2005 РОКУ.)

ФРАНКО – ПЕРЕКЛАДАЧПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДОРОБОК ФРАНКА ОХОПЛЮЄ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ДІАПАЗОН СВІТОВОГО ПИСЬМЕНСТВА ТА УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ПОЧ. ХХ СТ. ПИСЬМЕННИК ПЕРЕКЛАВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ БЛИЗЬКО 200 АВТОРІВ ІЗ 14 МОВ ТА 37 НАЦІОНАЛЬНИХ ЛІТЕРАТУР, ЗРАЗКИ ВАВИЛОНСЬКОЇ, ЄГИПЕТСЬКОЇ, СТАРОІНДІЙСЬКОЇ, СТАРОАРАБСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ, АНТИЧНОГО ПИСЬМЕНСТВА, ЛІРИЧНОЇ ТА ЕПІЧНОЇ ПОЕЗІЇ НАРОДІВ СВІТУ, ТВОРИ КЛАСИКІВ ЗАРУБІЖЖЯ. ФРАНКОВІ НАЛЕЖАТЬ ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ТА ПОЕЗІЙ Т. ШЕВЧЕНКА НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ. КЛАСИКОЮ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА СТАЛА ПРАЦЯ “КАМЕНЯРІ. УКРАЇНСЬКИЙ ТЕКСТ І ПОЛЬСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД. ДЕЩО ПРО ШТУКУ ПЕРЕКЛАДАННЯ" (1912). ПЕРЕКЛАДАВ ФРАНКО З КЛАСИЧНИХ СТАРОГРЕЦЬКОЇ ТА РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУР, СТАРОІНДІЙСЬКОЇ, СТАРОПЕРСЬКОЇ, СТАРОАРАБСЬКОЇ, ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ПОЕТІВ – СТАРОІСЛАНДСЬКИХ, НІМЕЦЬКИХ, ФРАНЦУЗЬКИХ, АНГЛІЙСЬКИХ, ІТАЛІЙСЬКИХ, МАДЯРСЬКИХ, ШВЕДСЬКИХ, ФІНСЬКИХ ТА ІН. ТАКОЖ З НАРОДНОЇ ПОЕЗІЇ НЕ ТІЛЬКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ, А Й АЗІЙСЬКИХ ТА АФРИКАНСЬКИХ НАРОДІВ; ПЕРЕКЛАДАВ ТАКОЖ З УСІХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУР. ОСОБЛИВО ЦІКАВИЛИ ФРАНКА ЕПОСИ РІЗНИХ ЧАСІВ І НАРОДІВ, ПОЧИНАЮЧИ ЗІ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ», СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЕПОСУ «НІБЕЛУНГИ», СТАРОГРЕЦЬКОГО ЕПОСУ І КІНЧАЮЧИ ІНДІЙСЬКИМИ І СТАРОВАВІЛОНСЬКИМИ ЕПОСАМИ. СЕРЕД ПЕРЕКЛАДІВ ФРАНКА ЧІЛЬНЕ МІСЦЕ НАЛЕЖИТЬ ПЕРЕКЛАДАМ З АНТИЧНИХ ЛІТЕРАТУР. ГОМЕР І ГЕСІОД, ПЕРЕКЛАД ТРАГЕДІЇ СОФОКЛА «ЦАР ЕДІП». САПФО І АЛКЕЙ, ПІНДАР, МЕНАНДР, РИМСЬКІ ПОЕТИ ГОРАЦІЙ І ВЕРГІЛІЙ – ЦИМ ДАЛЕКО НЕ ВИЧЕРПУЄТЬСЯ СПИСОК АНТИЧНИХ ПЕРЕКЛАДІВ ФРАНКА. СТАВШИ РЕДАКТОРОМ ВІДДІЛУ ЛІТЕРАТУРИ І КРИТИКИ В ЖУРНАЛІ «ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСНИК» (1898–1906), ФРАНКО ПРОДОВ­ЖУЄ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО ОЗНАЙОМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЧИТАЧА З КРАЩИМИ ШЕДЕВРАМИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ. САМЕ ТУТ ФРАНКО ДРУКУЄ ПЕРЕКЛАДИ З АЛЬФОНСА ДОДЕ, АНАТОЛЯ ФРАНСА, МАРКА ТВЕНА, ІБСЕНА, ЛЕССІНГА, МІЦКЕВИЧА, А ТАКОЖ ПЕРЕКЛАДИ З МАЛОВІДОМИХ ТОДІ АВСТРАЛІЙСЬКИХ НОВЕЛІСТІВ ДЖОНА ГРІНА ТА АРТУРА ДЕВІСА. ПОРЯД З ЦИМ ЧУДОВІ ТВОРИ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ – ІНДІЙСЬКИЙ ЕПОС, «ДОН КІХОТ» СЕРВАНТЕСА, ПОЕЗІЇ ГЕЙНЕ, СТАРОРУСЬКА, СТАРОГРЕЦЬКА, СТА­РОІНДІЙСЬКА ПОЕЗІЇ, НАРОДНІ СКАЗАННЯ – ТВОРЧО ПЕРЕРОБЛЮЮТЬСЯ ПИСЬМЕННИКОМ.

ФРАНКО-ПУБЛІЦИСТ ІДЕАЛЬНО ПОЄДНАВ У СОБІ ЯКОСТІ ДОСЛІДНИКА Й ПРОПАГАНДИСТА, УЧЕНОГО Й ХУДОЖНИКА СЛОВА. КОЖЕН ЙОГО ТВІР СКЛАДАЄТЬСЯ З ЛОГІЧНОЇ І ОБРАЗНОЇ ПІДСТРУКТУР, ЯКІ ВЗАЄМНО ЗБАГАЧУЮТЬ І ДОПОВНЮЮТЬ ОДНА ОДНУ, ЩО Є МАКСИМАЛЬНИМ ВИРАЖЕННЯМ ПРИРОДИ ПУБЛІЦИСТИКИ. ТОМУ ВИВЧЕННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ СПАДЩИНИ ФРАНКА МАЄ НЕОЦІНИМЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРАКТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ, СТВОРЕННЯ ТЕОРІЇ ПУБЛІЦИСТИКИ. РАДЯНСЬКЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО РОЗГЛЯДАЛО ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА З ПОЗИЦІЙ СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ, УНИКАЛО ОЦІНОК ЙОГО ПОГЛЯДІВ ЩОДО СУВЕРЕННОСТІ УКРАЇНИ. У ТОЙ ЧАС НІХТО ІНШИЙ, ЯК ФРАНКО, ПИСАВ: «ВСЕ, ЩО ЙДЕ ПОЗА РАМИ НАЦІЇ, СЕ АБО ФАРИСЕЙСТВО ЛЮДЕЙ, ЩО ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМИ ІДЕАЛАМИ РАДІ БИ ПРИКРИТИ СВОЇ ЗМАГАННЯ ДО ПАНУВАННЯ ОДНОЇ НАЦІЇ НАД ДРУГОЮ, АБО ХВОРОБЛИВИЙ СЕНТИМЕНТАЛІЗМ ФАНАТІВ, ЩО РАДІ БИ ШИРОКИМИ І ВСЕЛЮДСЬКИМИ ФРАЗАМИ ПОКРИТИ СВОЄ ДУХОВНЕ ВІДЧУЖЕННЯ ВІД РІДНОЇ НАЦІЇ». І ДОНИНІ АКТУАЛЬНІ ЙОГО СЛОВА ПРО ТЕ, ЩО «МИ МУСИМО НАВЧИТИСЯ ВИЗНАВАТИ СЕБЕ УКРАЇНЦЯМИ – НЕ ГАЛИЦЬКИМИ, НЕ БУКОВИНСЬКИМИ УКРАЇНЦЯМИ, А УКРАЇНЦЯМИ БЕЗ ОФІЦІАЛЬНИХ КОРДОНІВ»

ФРАНКО -ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧІВАН ДРАЧ НАЗВАВ ПИСЬМЕННИКА ЛЮДИНОЮ, «ЯКА ДОСЯГНУЛА ГРАНИЧНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ СВОЄЇ ВОЛІ, ЗАКУВАЛА СЕБЕ ЧИ В КАЙДАНИ, ЧИ В ЯРМО САМОДИСЦИПЛІНИ І ЗРОБИЛА СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ, ДАЙ БОЖЕ, ОСЯГНУТИ ЯКОМУСЬ НАУКОВОМУ ЧИ ТВОРЧОМУ КОЛЕКТИВОВІ».І. ФРАНКО Є АВТОРОМ ПРАЦЬ З ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ, ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА, ІСТОРІЇ, ЕТНОЛОГІЇ, ФІЛОСОФІЇ, СОЦІОЛОГІЇ, ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. ЦІННИМИ СКАРБАМИ Є І ЙОГО РОБОТИ, ВИДАНІ В ГАЛУЗІ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ: ШІСТЬ ТОМІВ «ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ НАРОДНИХ ПРИПОВІДОК, П’ЯТИТОМНИК «АПОКРИФИ І ЛЕГЕНДИ», ДВОТОМНІ «СТУДІЇ НАД УКРАЇНСЬКИМИ НАРОДНИМИ ПІСНЯМИ». КРІМ ТОГО, І. ФРАНКО Є АВТОР МОНОГРАФІЙ, ЛІТЕРАТУРНИХ ПОРТРЕТІВ, НАРИСІВ Й ОГЛЯДІВ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ МИТЦІВ. ПЕРУ І. ФРАНКА НАЛЕЖИТЬ БЛИЗЬКО П’ЯТИ ТИСЯЧ ПРАЦЬ НАЙРІЗНОМАНІТНІШИХ ЖАНРІВ. МАЛО ХТО У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ МОЖЕ ЗРІВНЯТИСЯ З НИМ У ТВОРЧИХ ЗВЕРШЕННЯХ. МИТЦЯ НАЗИВАЮТЬ АКАДЕМІЄЮ В ОДНІЙ ОСОБІ.

ПОСТАТЬ КАМЕНЯРА — ЦЕ МІЦНИЙ СТОВБУР, ЯКИЙ ПОНАД СОРОК РОКІВ ТРИМАВ НА СОБІ ЦЮ КРОНУ НА МЕЖІ ДВОХ СТОЛІТЬ — XIX І XX. ЙОГО НАЗИВАЮТЬ АКАДЕМІЄЮ В ОДНІЙ ОСОБІ, БО ПЕРУ ФРАНКА НАЛЕЖИТЬ БЛИЗЬКО 5 ТИСЯЧ ПРАЦЬ НАЙРІЗНОМАНІТНІШИХ ЖАНРІВ. НАЙПОВНІШЕ ВИДАННЯ ЇХ В УКРАЇНІ — 50 ТОМІВ, АЛЕ ВСЕ НАПИСАНЕ ФРАНКОМ НЕ ВМІСТИТЬСЯ, МАБУТЬ, І В 100 ТОМАХ. МАЛО ХТО У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ МОЖЕ ЗРІВНЯТИСЯ З НИМ У ТВОРЧИХ ЗВЕРШЕННЯХ