Урок на тему " Життя і творчість Лесі Українки"

КОНСПЕКТ УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

10 клас

 

Теглівець Оксана Петрівна ,

учитель української мови і літератури

                                вищої категорії 

                                Соснівського ліцею

 

 

Тема . Життя і творчість Лесі Українки

 

Мета  уроку : розширити і поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; визначити роль родини, культурного оточення  й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розвивати вміння аналізувати і узагальнювати факти;на прикладі життя поетеси  виховувати в учнів  силу волі, цілеспрямованість, активну громадянську позицію, патріотизм.

 

Тип уроку : урок сприймання і засвоєння нових знань

Форма уроку : урок - дослідження

 

Методи і прийоми: евристична бесіда, художня оповідь, виразно-художнє читання автобіографічних поезій і фрагментів біографічних творів, листів, елементи дискусії, учнівські повідомлення (дослідження).

 

Обладнання : виставка творів Лесі Українки, портрети, фотографії, ілюстрації до біографії, відеоматеріали , презентації

 

ХІД УРОКУ

 

 

                                                     Довго щирими сими словами

                                                          До людей промовлятиму я;

                                                         Я загину ,- та довго між вами

                                                        Гомонітиме пісня моя!..

                                                                                 Леся Українка

I.  Мотивація  навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

 

1. Вступне слово учителя.

Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора, стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують по-своєму, з точки зору свого часу, його завдань і потреб, щоразу відкривають нові пласти закладених там думок, почуттів, проблем. До таких митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка.

 Сьогодні ми здійснимо дослідження життя і творчості Лесі Українки, щоб більше дізнатися про неї як особистість, про її талант, волю, мужність, боротьбу, нескореність духу.

У попередніх класах ми з вами уже знайомилися із творами Лесі Українки, уже маємо уявлення про цю поетесу , тому готуючись до уроку, ми поставили за мету свого дослідження дізнатися якомога більше про поетесу як про людину; віднайти такі сторінки її життя, які маловідомі широкому загалу; зберегти для наступних поколінь враження сучасників від безпосереднього спілкування з Лесею Українкою, вивчаючи спогади близьких їй людей; пройти дорогами рідної для неї Волині , щоб збагнути всю велич, красу , силу і мужність цієї дивовижної жінки.
 Працюватимемо у групах, які заздалегідь отримали завдання. У нас є групи істориків, мистецтвознавців, біографів. Й. В. Гете говорив: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в поетову країну». У країну Лесі Українки нам допоможуть потрапити біографи.

II. Сприймання і усвідомлення начального матеріалу

1. Презентація роботи  груп.

1) Виступ групи «Біографи» ( демонструється відеосюжет, створений учнями)

Твоя оселя кличе на розмову

Усю Вкраїну і весь білий світ!

Віки минуть, а люди йтимуть знову,

Щоб осягнуть душі твоєї світ!

Лариса Герус

 

 

      Дуже древній Новоград-Волинський (колишній Звягель). Саме тут у невеликому будиночку міщанина Окружка над річкою Случ на вулиці Случанській народилася Леся Українка . Тут, у Соборній во ім’я Преображенія Господня церкві, відбулося її хрещення і названо Ларисою. А день народження 13 лютого – те «13-е згадувалося завжди й тоді, коли сама Леся чи хтось інший говорив про те, яка вона невдачлива» .
     Чим  же був Звягель для дівчинки, що провела тут перших 8 з половиною років життя?

     Звягель — це перше усвідомлення батька як щирого друга, який рано оцінив свою дочку як «найдорожчої ціни скарб».

      «Любий Лесин Звягель» — це і «люба», «кохана» мама, яка навчила Лесю, коли їй було 4 рочки, складати букви, ретельно підбирала книжки для її першої лектури. Йшов 1876 рік, коли Емським указом було поставлене грізне питання — чи жити, чи згинути нашій нації, нашій культурі, нашій мові. Тим часом в затишній оселі Косачів діти читали Шевченка, Марка Вовчка, П. Куліша, Чубинського… Хтозна, може, саме тоді Леся і сформувалася як творча читачка з власними науковими і літературними інтересами?..

       Звягель — це перше пізнання народної мови, народної пісні, народного мистецтва. Тихенька і зосереджена Леся все життя пам’ятала ті пісні, що співала в дитинстві зі своєю мамою та нянькою Мотрею Дяченко. Саме тут Леся навчилася шити і вишивати , адже бачила, як мама збирає народні узори, перемальовує їх , лагодячи до друку . Леся дуже добре розумілася на них і артистично виконувала різні українські народні вишиванки.

Усе життя озиватимуться   в Лесиній творчості слова, мотиви, образи, винесені з далеких дитячих літ, з рідної серцю Звягельщини.
Учитель . Продовжуємо подорожувати стежками Лесі Українки .( Демонструється вфдеофрагмент з електронного підручника).

 

Слово учителя

— Ліна Костенко писала про Лесю Українку так : «Є таланти, є явища, є особистості європейського рівня». Група істориків отримала завдання дослідити вплив оточення на формування Лесі Українки як  особистості

 

      2)Виступ групи «Історики». Презентація « Вплив родини на формування характеру Лесі Українки»

 Перш за все звернемось до тлумачного словника і з`ясуємо значення слова особистість.

          Особистість  - людська індивідуальність , людина як втілення індивідуального начала в суспільстві, гармонійний розвиток особи.

           Літературознавець і дисидент Євген Сверстюк говорить : «Приглянтесь уважно до портретів Лесі Українки, Олени Пчілки та Петра Косача — і побачите, яка то міцна, викристалізувана порода». І далі продовжує : «Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний, сформований батьками ще до народження        дітей, — дитина потрапляє у світ культури батьків».

 

Метою нашої роботи було дослідити становлення Лесі Українки як особистості, розкрити роль родини, культурного оточення у формуванні світогляду письменниці. Презентуємо результати нашого дослідження.( демонструється  відеофрагмент з електронного підручника і учнівська презентація).

 

            Петро Косач

Діти Косачів дуже любили батька. Він добре знав літературу, пильно стежив за всім новим, що з'являлося в красному письменстві України, гарно читав і декламував

 напам'ять своїм дітям художні твори.
          Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Оскільки мати не могла годувати грудьми доньку, бо захворіла на тяжку анемію, то батько, боячись, що дитина загине, взяв відпустку і за лікарськими приписами, які старанно виконував, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може, тому вони: донька і батько, були найщирішими і найніжнішими приятелями. Та й Леся була подібна до нього і вродою, і вдачею. Для своєї улюблениці Петро Косач побудував «білий домик», де Леся писала свої твори, був одним з перших читачів. Підтримуючи обдарування і захоплення, все ж найбільше турбувався про здоров’я, тривожився, коли у «білому домику» до пізньої ночі горіло світло.

         Найбільше, що дав дочці, — безкорисливу справжню батьківську любов, матеріально забезпечив здобуття освіти, сприяв розвитку обдарувань, захоплень, вплинув на формування характеру і вдачі.

 

 

   

   Олена Пчілка ( відеофрагмент з електронного підручника)

Письменниця, етнограф, видавець, редактор, перекладачка, активна громадська діячка і мати Лариси Косач.  18-літньою дівчиною вона записала у щоденнику: «Всі народжені мною діти будуть розмовляти українською мовою» Мати вплинула на формування світогляду, сформувала патріотичні погляди. Вплинула на вибір життєвого шляху. Прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема, творів Гоголя, навіть Гомера). Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії. Завдяки матері Леся «змалечку пише добірною українською мовою». Мати підбирала домашніх вчителів, не віддала до гімназії, бо це була казенна наука, всуціль зрусифікована. Вона ж вибрала доньці вельми красномовний псевдонім. Отже, мати вплинула на формування світогляду, на розвиток обдарувань, на рівень освіченості.

 

 

 

      Михайло Драгоманов

          Серед найближчих людей, які збагачували душу і розум Лесі був її дядько – Михайло Драгоманов.

Професор, ерудит, учитель багатьох українських письменників; материн брат, Лесин духовний батько. Був виключений з Полтавської гімназії за захист честі товариша, з Київського університету — за захист України від обрусителів. Вплинув на політичні, національні, релігійні погляди своєї «духовної дочки». З п`ятирічного віку вони листувалися. Дядько висилав їй книги, керував її читанням, згодом вона робила запити сама, чим немало дивувала Драгоманова: такою серйозною і ґрунтовною була її лектура. Це зміцнило Лесину освіту і поширило світогляд.

В одному з листів Косачівна підведе риску під їхніми стосунками: «Він навчив мене, як терплять лихо і б’ються з долею». Вплинув на формування світогляду, характеру, на розвиток інтелекту, сприяв освіті, став для неї найавторитетнішим критиком і порадником.

 

 

 

 

 

 

       Батькові сестри

  Вплинули на формування особистості Лесі Українки батькові сестри.

 

 

Олена Косач (Тесленко-Приходько)

Згадує сестра Лесі Ольга Косач – Кривин юк: « 1878 року під час подорожі наших батьків за кордон вона довго жила з Лесею і Михайлом.»Ця енергійна завзята тьотя Єля згодом буде звинувачена у співучасті в організації замаху на одного високопосадового чиновника, заарештована і заслана в Сибір. Це їй присвячений перший Лесин вірш «Надія», а також вірш «Забуті слова», написаний 1900 року. Крім мистецтва плести вінки , що згадує Леся в цьому вірші, тьотя Єля навчила іі мистецтва українського народного віршування.

В її речах слова котились, наче хвилі,

Мов сльози по її замучених братах,

В вінку, здавалось, блідли квіти білі,

 І в`янули слова журливі на устах.

То знов зривалися слова палкі, ворожі,

Мов грізні вироки всім тим, що кров лили,

В вінку палали кров`ю дикі рожі,

Слова, мов квіти ярії цвіли.

Шумів зелений лист, а голос той коханий

Про волю золоту співав мені ,-

В вінку мінився злотом ряст весняний ,

І золотим дощем лились пісні…

                                Леся Україна « Забуті слова»

 

Олександра Косач (Шимановська), друга батькова сестра,  була першою вчителькою музики. Зі спогадів Ольги Косач – Кривинюк дізнаємось, що між цією лагідною , доброю тьотею Сашею і Лесею були ціле життя надзвичайно ніжні та прихильні відносини.

Отож, тітки вплинули на формування світогляду, на розвиток обдарувань та захоплень.

 

 

 

 

 Спілкування  з родинами Старицьких і Лисенків  вплинуло на формування мистецьких уподобань, світоглядної позиції та політичних переконань. У листі Лесі Українки читаємо :

« … З Миколою Віталійовичом зв`язані в мене спогади найдорожчих молодих літ, в його хаті стільки пережито! Старицькі , Лисенки  - сі ймення для інших належать тільки для літератури  і хисту,  а для мене вони вічно викликатимуть живі образи, як імення близьких і рідних людей. Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати коли про мене з таким почуттям , як я тепер згадую про Миколу Віталійовича і Михайла Петровича…»

 

 

 

 

Як бачимо, у формуванні Лесі Українки як особистості, вирішальну позитивну роль відіграло оточення, обдарування, ставлення батьків до здібностей дитини, домашня освіта і самоосвіта, вдача, характер, самовиховання.

 

Слово учителя.

Сприятливе середовище з ранніх літ благотворно впливало на здібності Лесі Українки. Вона рано увійшла в літературу: у дев`ять років вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. Знала більше десяти мов, вітчизняну та світову літературу, історію, філософію. У 19 років вона написала для своєї сестри підручник « Стародавня історія східних народів». Детальніше про  обдарованість Лесі Українки  і світ її захоплень розкажуть нам мистецтвознавці.

      3)Виступ групи «Мистецтвознавці».

Презентація « Світ захоплень і обдарувань Лесі Українки»

 

 

Очевидно, правдиво буде сказати, що Леся вся була складена із суцільних захоплень і обдарувань .

Вона захоплювалася рідними краєвидами, мелодійністю української мови, гармонією нашої пісні , величчю Шевченкового «Кобзаря», віртуозністю гри кобзарів, самобутністю волинської вишивки, силою органної музики, красою морської стихії, обдарованістю рідного народу, його героїчною історією.

Але найбільшим було захоплення книгами і поезією.

 

Сторінка 1

« Книги і театр  у Лесиному житті»

У чотири роки  Леся уже читала. У шість – заучує напам`ять і декламує кожний вірш, що потрапляє їй під руки, найохочіше – « Русалку» Адама Міцкевича в перекладі Пантелеймона Куліша. Одна з найулюбленіших книжок Лесі  в ранньому дитинстві – збірник сербських народних дум і пісень у перекладі М.Старицького.

 З раннього дитинства майбутня авторка геніальних п`єс була залюблена в театр. У Гадячому відвідувала всі аматорські вистави, а згодом у Колодяжному була головним режисером , актрисою і костюмером маминої оперети « Кармелюк». На цей спектакль зійшлося багато селян – дітей і дорослих. А взимку грали Лисенкові дитячу оперету « Коза – Дереза». Леся виступала в ній як концертмейстер і режисер.

Сторінка 2

« Любов до вишивання»

У дитинстві Леся любила вишивати. Власноруч вишила улюбленому батькові сорочку. Подаровані їй ножиці і гольник вона пильнує більше ніж усілякі забави. У наступі , вже доросліші роки, Леся вишивала багато , навіть тоді , коли хвора рука була вся перебинтована , - пришпилювала роботу до пов`язки . Так , на Різдво Христове 1883 року вона вишила кілька подарункових святкових сорочок для гостей. Йшов тоді дівчинці всього 12 – й рік. Мережаного власними руками руками рушника подарувала кузині Лідії Драгомановій. Ще знамениті ший факт: у музеї Тараса Шевченка в Каневі на чільному місці довго висів рушник, вишитий Лесею па її посестрою Маргаритою Комарівною.

Сторінка 3

« З музикою в серці»

У 9- річному віці під керівництвом тітки Олександри Косач- Шимановської Леся почала вчитися грати на фортепіано. Змалку виявила вона до музики великі здібності , глибоко розуміла її і, маючи добрий слух, довго не переставала грати, хоч хворіла. Але як тільки рука дозволяла , Леся сідала за інструмент , торкала хворими пальцями слухняні клавіші – і з-під них зринали чудодійні звуки. Звісно, були вимушені тривалі й нетривалі перерви , про одну з яких читаємо в поезії « До мого фортепіано».

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувати думки веселі і сумні…

Коли я смуток свій на струни клала,

З`являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній друже мій!

До « любого друга» поетеса поверталася при найменшій нагоді. Лесину гру було надзвичайно приємно слухати. Найчастіше виконувала вона твори Бетховена, Шумана, Шуберта , а з українських композиторів – інструментальні етюди і народні пісні в обробці Лисенка. Грала Леся  і власні імпровізації, які ніколи не повторювалися, а щоразу були іншими , новими. На думку сестри Ольги , Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу і гра її була поліфонічною. « Як Леся грала, - згадувала вона ,- то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики» Заслуговує на увагу й думка самої поетеси: « Мені чсом здається, що з мене вийшов би значно кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що доля утяла зі мною кепський жарт». У 1906 році Леся Українка починає вчитися грати на бандурі. На жаль, через хворобу навчання припиняється.

З багатьох інструментів,  які імпонували Лесі, вона після фортепіано виділяла орган, могутність звуків якого були співзвучні її буремній душі.

Сама навчившись майстерно грати на фортепіано, Леся навчала цьому мистецтву своїх сестричок, а найуспішніше – Оксану.

Сторінка 4

« Я так люблю наші ліричні пісні…»

Ще одне захоплення Лесі – народна пісня. Хоча в дитинстві вона ще не могла опанувати складні мелодії , але цілими днями і вечорами допізна захоплено виспівувала разом з нянькою Мотрею Дяченко пісні. Захоплення усною народною творчістю, зокрема колядками, яких вона знала безліч, згодом привело до ширших зацікавлень фольклором як наукою. Уже дорослою Леся цікавилася , чи колядують у Болгарії і чи подібні їхні колядки до українських, які способи запису народних пісень, які є збірники німецьких та французьких народних пісень. Ці зацікавлення незабаром виливаються у конкретні наукові результати. Вона записує з уст селян обряди , пісні, думи, балади, кзки. Вже на початку 90 –х років Леся Українка друкує в « Житті і слові» підбірку « Купала на Волині». Широтою інтересів відзначається рукописний зошит пісень із с. колодязне, куди ввійшли веснянки, колядки, весільні , родинно- побутові , жниварські та ліричні пісні. Під час пребування  у Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; в 1903 році вона друкує збірник « Дитячі ігри, пісні, казки». Одружившись з Климентієм Квіткою,  Леся підтримувала усі його починання, зокрема заняття музикою і фольклористикою. Вона дізнається , що в Севастополі живе кобзар Гнат Гончаренко. Леся замовляє з Києва фонограф і на 19 валків записує пісні у виконанні кобзаря. На одному з валків був записаний голос Лесі Українки . І сьогодні ми маємо унікальну можливість почути цей запис.( Демонструється відеофрагмент із записом голосу Лесі Українки)

Тридцять записів веснянок і обжинкових пісень з голсу Лесі Українки зробив М.Лисенко . 225 пісень увійшли до книги « Народні мелодії. З голосу Лесі Українки» , яку впорядкував і видав 1917 року Климентій Квітка.

 

Сторінка 5

« Захоплення живописом»

Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого художника — імпресіоніста професора О. Мурашка. Досить гарно, за словами матері, намалювала кілька олійних робіт.

(Демонструється одна з них — «Мати і дитина».)

Цю картину можна схарактеризувати як ностальгію за материнством, що не збулося. Стільки ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати світ. А Леся власних дітей не мала, але любила своїх небожат і ставилась, як до рідних. А дітьми називала свої твори.

 

Учитель: На мою думку, найкращим підсумком цієї сторінки життя поетеси будуть слова Ліни Костенко, яка характеризувала її як жінку з надзвичайним розумом, з «безпомилковим етичним слухом ,з … хистом до музики, мов, до живопису…».

 

 

Слово учителя.

-  З дитячих літ Лесина душа світилася любов'ю і добротою і була відкрита радощам і красі життя. Та доля розсудила інакше. Радості їй судилося небагато.
В січні 1881 року Леся сильно застудилася. З цього часу й почалася її, як вона сама говорила, «тридцятилітня війна» з тяжкою недугою. Туберкульоз кісток, який спочатку виявився в руці, потім перекинувся на ногу, а згодом — на нирки й легені, став її невидимим, але повсякчасним супротивником, підлим і жорстоким, підступним і невмолимим.

 

      4)Виступ групи «Біографи».

     В травні 1882 року Косачі оселяються у селі Колодяжному , яке стало з цього часу їхньою постійною домівкою.( Демонструється відеофрагмент навчального фільму )

У Києві , куди особливо часто наїжджали косачі в 90-х роках, молодь збиралася вечорами в гурту « Плеяда». Леся ніколи не цуралася товариства, навпаки, охоче брала участь у всіх молодіжних зібраннях. Там звучали й обговорювалися власні твори, проводилися літературні конкурси, народжувалися видавничі проекти та інші творчі ідеї.  Так точилося Лесине життя серед старших і молодших товаришів, серед горя і турбот, серед думок і мрій, і пісень. У той час у Києві заклалося Літературно – артистичне товариство. Леся брала в ньому активну участь , незважаючи на те, що здоров`я її гіршало.

 

У1897 році Леся їде на лікування до Ялти .І саме там , у невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти, заглянуло в очі, посміхнулося щирою посмішкою  і навіки поселилося у її серці перше кохання – Сергій Мержинський.

« Це він», - шепотіли її губи. « Це вона», - говорили його очі. Їм було добре вдвох. Але щастя було коротким. Доля, жартуючи, наділила обох не тільки талантом, а й однаковою хворобою – туберкульозом.

 

У  Берлін Лесі роблять операцію , яка була важкою , але закінчилася добре і здоров`я її покращилося. У цей час почалася дружба Лесі Українки з Ольгою Кобилянською, яка тривала до кінця Лесиного життя , живила серця обох великих письменниць добротою , взаємно збагачувала. Здавалося, лихо на трохи уступиться з її дороги.

 

Але на початку 1901 року Ларисі Петрівні довелося пережити одну з найтяжчих своїх життєвих драм, а точніше, справжню трагедію серця. Дорога для Лесі людина Сергій Мержинський поволі згасав у Мінську від сухот. Сама нездорова, ледве поправивши своє здоров`я, вона, всупереч волі батьків, їде до Мінська, щоб у найважчий час бути біля нього. Яку силу волі треба було мати, щоб узяти на свої руки догляд за тяжко хворим чоловіком, піклуватися , втішати… і писати листи від його імені іншій жінці, котру він любив.

Страшні часи і дні чекання кінця… Рятувала робота. Біля постелі Мержинського Леся писала. З цього полум`я горя і нерозділеної любові вона винесла одну з найкращих своїх драм – « Одержима». Він помер у неї на руках тієї пам`ятної січневої ночі.

 

 

Уста говорять: « Він навіки згинув!»

А серце каже : « Ні! Він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить- бринить , немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б`ється враз зі мною:

« Я тут, я завжди тут. Я все з тобою!»

І кожний раз, як стане він бриніти,

Тремтять в моєму серці тїї квіти,

Що ти не зміг їх за життя зірвати,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтять і промовляють враз зо мною:

« Тебе нема, але я все з тобою»

 

 

Учитель.  Як бачимо, це була феноменальна жінка. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити свої шедеври в майбутньому. Геніальна велич духу дала право їй написати: «Я в серці маю те, що не вмирає…». Та треба було якось жити далі, треба було прихилити до когось свою зболену душу і зранене серце. Тому Леся згодом виходить заміж за закоханого в неї Климента Квітку. Людину, яка через все життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з ким іншим.

 

 

Виступ групи біографів

 

Чоловік одержав посаду в Криму, і подружжя переїхало туди, а згодом вирушило до Ялти. Здоров`я поетеси погіршувалося. У 1911 році сім`я перебралася в Грузію й поселилася в Кутаїсі. Але ніщо не могло віддалити невблаганний кінець. Це відчувала  і сама Леся Українка. Вона переслала архів сестрі, за короткий час вона написала « Лісову пісню»,

« Камінний господар», « Оргію» - шедеври нової української драматургії. До останніх своїх днів Леся не покидала творчу працю. Померла Леся Українка в Сурамі 19 липня 1913 року. Її тіло перевезли в Україну і 26 липня цього ж року в Києві поховали на Байковому кладовищі.

 

Учитель

Із неповних 43- років, відведених Лесі долею на земне життя, понад тридцять тривав безприкладний героїчний двобій з тяжкою недугою. То виграла Леся двобій з підступною хворобою чи ні ?

Учні ( орієнтовна відповідь) . Звісно, Леся впала у цьому двобої фізично. А у моральному плані це була перемога. Адже твори поетеси живуть сьогодні. І на підтвердження цього процитуємо саму поетесу :

   Ні, я жива,

   Я буду вічно жити !

Я маю в серці те, що не вмирає!

Учитель

Є письменники , які викристалізували своє кредо і висловили його самі. У Лесі Українки кредо треба визбирувати по крихті з її творів та листів. Група мистецтвознавців отримала завдання знайти і сформулювати кредо поетеси.

 

Виступ групи « Мистецтвознавці»

Досліджуючи епістолярну спадщину поетеси  , ми виписали цитати, з яких вимальовується кредо поетеси :

• Коли я активна, я не знаю страху.
• Я люблю мати в усьому ясність , і я за правду.
• Ніщо мене так не мучить, як фальш.
• По – моєму , так: або жити , або вмирати, аби не скніти ціле життя.
• Не буду відповідати докорами на докори, а постараюсь довести свою рацію.
• Я не боюся гіркої правди.
• Всяка людина має право боронити свою душу й серце, щоб не вривалися туди силоміць чужі люди, немов у хату, принаймні, поки живе господар тієї хати.
• Літературна гордість у мене є!
• Я не люблю, коли мене щадять.
• За популярністю не ганяюся.
• Артистизм я люблю понад усе. Хай живе мистецтво!

 

III. Узагальнення знань

1. Творча робота у групах ( інтерактивні вправи)

Першій групі пропонується  узагальнити   свої думки про Лесю Українку у вигляді сенкана; другій групі - скласти  схему « Грані таланту Лесі Українки» ( метод гронування); третій – продовжити думку( інтерактивна вправа « Незакінчені речення») :

• Коли думаєш про Лесю Українку, дивуєшся...
• Коли думаєш про Лесю Українку, заглиблюєшся...
• Коли думаєш про Лесю Українку, оживають...
• Коли думаєш про Лесю Українку, замислюєшся...

IV. Рефлексія.

-          Чи справдилися ваші сподівання від уроку ?

-          Чи змінилися ваші уявлення про поетесу ?

V. Оцінювання .

      VI. Домашнє завдання.

Скласти хронологічну таблицю дат життя і творчості письменниці.