Сценарій просвітницького вечора до дня народження Лесі Українки «Славна дочка України»

Сценарій просвітницького вечора до дня народження Лесі Українки

                                «Славна дочка України»

 

     Голос з-за куліс:

    «Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй Леся Українка. З не такої вже далекої минувшини, проте вже мов би крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий...»

                                                                                                       Олесь Гончар.

     Сцена відкривається, і на фоні музики з'являється силует малої дівчини в українському строї - мала Леся. Дівчинка сидить за столом і пише.

     На авансцену виходить ведуча і читає вірш В. Олеш «Леся Українка».

 Приснилась Мавка в зорянім вінку,

 А берег озера в зеленому барвінку.

 Я десь вже бачила цю дівчину струнку,

 Чарівну Мавку - Лесю Українку.

 Вона приходила в моє сільське дитинство

 З тим першим віршем, що    навчила мама.

 У «Читанці» була маленька знимка,

 Де дівчинка мала щось в зошиті писала.

 Була то Леся. Світ іще не знав,

 Яка є сила в хворої дитини.

 Тільки Господь Всевишній спланував

 Її талант на славу України!

      На останніх словах музика підсилюється. Ведуча йде за куліси.

Дівчинка Леся підходить з глибини сцени до глядачів. Музика стихає, але не зовсім.

      Дівчинка декламує:

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» - мене питали,

Але я не признавалась -

Я була малою горда, -

Щоб не плакать, я сміялась.

Музика знову підсилюється. Дівчинка біжить зі сцени.

Виходять ведучі.

   Ведучий 1. Леся Українка... Лариса Петрівна Косач... Вшановуємо нашу геніальну Поетесу - не ради дати з дня її народження, а ради нас таких заклопотаних, обтяжених суєтою щоденних турбот, буднями і святами...

    Ведучий 2. Ради нас самих: веселих і сумних, романтичних і прагматичних, активних і пасивних у вирі подій і літ... Ради нас самих!

    Ведучий 1. Леся Українка вчить нас підніматися над мізерним і дріб'язковим, вчить шукати «три величні золоті зорі», якими для неї були воля, рівність і братерство.

    Ведучий 2.  Може, тому й обрала собі взірцем для наслідування образи Прометея,   Спартака, Жанни Д'Арк, Кармелюка...

Ведучі йдуть.

   З'являється дівчина в українському строї: молода Леся. Читає текст «Contra spem spero».

 

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть — і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей —

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

    Після прочитаного відходить в глибину сцени і йде. Знову виходять ведучі, розповідають коротко біографію.

    Ведучий 1. Леся Українка - Лариса Петрівна Косач народилася 25 (за старим стилем 13) лютого 1871 року. Мати її – Олена Пчілка - була письменницею, батько - Петро Антонович - був юристом.

    Ведучий 2. У цій сім'ї панувало художнє слово. Батьки любили літературу, тому і діти їхні перейняли цю любов і берегли все життя.

    Ведучий 1.   Саме слово було «нагірною проповіддю» Лесі Українки. Воно будило з летаргічного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили.

Звучить вірш «Слово, чому ти не твердая криця»

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

 

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб'єш...

 

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту,

Потім її почеплю при стіні

Іншим на втіху, на смуток мені.

 

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

 

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

 

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою...

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

 

 

 

   Ведучий 1. Леся Українка знала більше 10 мов, але наймилішою для неї була, звісно ж, українська мова.

   Ведучий 2. Любов, пошану до рідної мови прищепила майбутній поетесі її мама Олена Пчілка. Саме з її свідомої волі підвалини освіти були закладені всім дітям у родині Косачів рідною мовою.

( Звучить пісня «Рідна мова» ).

   Ведучий 1. У Лесі було двоє братів - Михайло і Микола, і три сестри - Ольга, Оксана, Ізидора. Діти жили дружно, згуртовано, творчо.

   Ведучий 2.   Її сестра Ізидора Косач пише: «Леся мала неабиякий хист до малювання і музики... Грала вона гарні класичні речі або народні українські пісні, у виконання яких вкладала багато душі і почуття. А часом навіть грала якісь свої власні імпровізації».

   Ведучий 1. Улюбленими композиторами Лесі Українки були Чайковський, Шопен, Бетховен. З інструментів вона виділяла фортепіано і орган.

   Ведучий 2. Відомий український композитор Микола Лисенко товаришував з батьками Л. Українки. Свої твори часто вперше виконував саме у будинку Косачів.  

Звучить «Елегія». Музичний номер (гра на фортепіано).

   Ведучий 1. Коли Лесі було 10 років, вона застудилася на святкуваннях Водохрестя. І з тих пір почалася її важка і нерівна боротьба з виснажливою хворобою.

   Ведучий 2. Хвороба закрила дівчинці двері до школи, завадила повноцінному спілкуванню з улюбленим другом фортепіано. Жаль з цього приводу сповнює рядки Лесиної елегії «До мого фортепіано».

Вірш «До мого фортепіано».

 Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

 

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

 

Картина повстає: зібравсь гурточок,

Провадить речі, і співа, й гука,

На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок

Чиясь весела виграва рука.

 

Та хто се плаче там, в другій хатині?

Чиє ридання стримане, тяжке?..

Несила тугу крить такій малій дитині,

Здавило серце почуття гірке.

 

Чого я плакала тоді, чого ридала?

Тоді ж кругом так весело було...

Ох, певне, лихо серцем почувала,

Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

 

Коли я смуток свій на струни клала,

З'являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

 

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!

   Ведучий 1. Леся до школи не ходила. Ні дня не сиділа за партою... Ïï вчителями були батьки, книги і життя...

   Ведучий 2. ...Життя її рідного Полісся з красою його природи, давністю звичаїв та обрядів. Усе це Леся Українка оспівувала у своїх творах.

   Ведучий 1. Але описи природи ніколи не були для поетеси самоціллю. Саме тому в них, зазвичай, присутня людина зі світом своїх мрій і думок, страждань і радощів, надій і звершень.

Танець «Дощик».

   Ведучий 2. Ще дитиною Леся виявила поетичні здібності: вірш «Надія» вона написала у 9 років і відтоді уже не переставала творити.

   Ведучий 1. Культурне оточення сім'ї (а це, насамперед, родини Старицьких, Лисенків, Франків, Комарових) всіляко сприяло формуванню особистості з глибоким   пієтетом до національного і з повагою до світового.

   Ведучий 2. Друкуватись талановита дівчина з Волині почала рано. В 13 років з мамою підібрала літературне ім'я. І де поділась Лариса Косач? Перед світом постала Леся Українка.

Звучить пісня «Лесі Українці».

    Ведучий 1. Незважаючи на важкий недуг, Леся Українка завжди була у вирі подій: літературного, громадського, політичного життя. Вона була у вирі небезпеки!

Дібравши собі псевдонім Лука, Леся Українка послуговувалась ним, коли підписувала різні папери.

   Ведучий 2. Літературний талант молодої письменниці помітили відомі діячі того часу: Іван Франко, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик.

   Ведучий 1. Часто буваючи за кордоном, поетеса тужить за рідним краєм, пише про Україну і для України. Тема боротьби і жертовності відбивається у творах поетеси.

Вірш «Україно! Плачу слізьми над тобою...»

Україно! Плачу слізьми над тобою…

Недоле моя! що поможе ся туга?

Що вдію для тебе сією тяжкою журбою?

Гай-гай, невелика послуга!

 

Чи я ж би такої бажала роботи?

Чи я ж би терпіла бридкі твої пута?

Багато у серці моїм і одваги, й охоти…

Та й я ж у кайдани закута!

 

Ох, сльози палкі – вони душу палили,

Сліди полишили огнисті навіки.

Ті жалі гіркії – вони мені серце зв'ялили!

Даремні для нього всі ліки.

 

Чи ж мало нас плаче такими сльозами?

Чи можем ми, діти, веселими бути,

Як ненька в недолі, в нужді побивається нами?

Де ж тута веселого слова здобути?

 

От знову ридання оті навіснії

У грудях мені закипають.

Ой доле! Невже сі ридання тяжкі голоснії

Отак надаремне лунають?

 

Говорять, що матері сльози гарячі

І тверде, міцнеє каміння проймають;

Невже найщиріші кривавії сльози дитячі

Ніякої сили не мають?

   Ведучий 2. Останнє десятиліття життя Леся Українка провела далеко від України. Хвороба гонила її, як зірваний вітром лист. Кавказ, Крим, Італія, Єгипет... Це для нас сьогодні ці місця викликають в уяві думки про розкіш і курорти. А тоді для важко хворої, замученої переїздами, втратами рідних, відірваної від дому жінки це були місця відносного лікування і шаленої надії на життя...

   Ведучий 1. Вона дуже тужила за рідними, за Волинню, за Україною. Тому й горіла у тузі, недузі та роботі. Свій шедевр - драму «Лісова пісня» поетеса написала на Кавказі всього за 20 днів!

  Лунає музика.  (Сценка з драми «Лісова пісня»).

   Ведучий 2. 1 серпня 1913 року Лариса Петрівна Косач-Квітка - Леся Українка - померла... Прожила талановита волинянка 42 роки... На її долю випала тяжка хвороба, переслідування і арешти, розлука з рідними і Україною, нерозділене кохання... Але її тримали в цьому житті вірність друзів і велика любов до життя, ідеали волі та незалежності…

   Ведучий 1. 3 Кавказу привезли тіло Лесі до Києва, де вона похована на Байковому кладовищі. Три зорі, про які мріяла Леся Українка, - свобода, рівність, братерство - і сьогодні освітлюють людям шлях до гуманного суспільства.

На екран проектуються фото пам'ятників, музеїв Л. Українки.

   Ведучий 2. Могутній розум, геніальний художній хист і глибока любов до рідної землі зробили її однією із найвеличніших письменниць у світі.

   Ведучий 1. Її твори перекладені багатьма мовами, на її честь у багатьох містах, країнах стоять пам'ятники. А у с. Колодяжному на Волині діє літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки.

   Ведучий 2. Україна відзначила 150-річний ювілей славетної поетеси. Та не потрібно чекати ювілею, щоб взяти до рук збірку її творів і поринути у неповторний, яскравий світ Лесиної творчості.

Лунає музика. Ведучі йдуть.

Виходить Поетеса. Леся Українка читає вірш «Мій шлях».

На фоні музики, яка в кінці, після останніх слів, підсилюється, Леся Українка відходить в глибину залу.

Звучить пісня про Україну

   Ведучий 1. На цьому наш вечір завершено.

   Ведучий 2. Дякуємо за увагу.

   Разом:

До нових зустрічей!