МАЦУО БАСЬО ХОКУ
Пущу коня вбрід -полегесеньку впишусь в літній краєвид.
Рушу, й раптом - хить! Ухоплюсь за колосок... це розлуки мить.
Довгий, довгий шлях - і ніхто не йде навстріч, лиш осіння ніч...
Мандрівник - і все: це тепер моє ім'я. Йде осінній дощ.
Морозна ніч! В опудала позичу, Аби заснути, дране кімоно.
Ніч шляхи мела: скільки снігу там зосталось після помела!
Прийшла весна, І безіменні гори Серпанок ледь помітний оповив.
Сакура стара - невже справді зацвіла? Спогад, ніби дим...
Рік кінчивсь, а мандри ні: далі в стоптаних сандалях, в зношенім брилі...
Реєструючись, ви погоджуєтеся з угодою користувача та політикою конфіденційності.
«На Урок». Освітній інтернет-проект