Урок "Мацуо Басьо. Хоку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Зображення стану природи"

Із досвіду роботи вчителя зарубіжної літератури Данилівської філії ОКНЗ «Софіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Криворізької районної ради Дніпропетровської області Космін Лариси Степанівни.

Тема уроку: Мацуо Басьо. Хоку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Зображення стану природи.

Мета уроку : ознайомити учнів з особливостями культури Японії, підготувати їх до сприймання поезії М.Басьо; сформувати уявлення учнів про Хоку та їх характерні ознаки; розвивати образне мислення дітей, уміння узагальнювати; виховувати здатність сприймати культурні цінності інших народів, любов до природи.

Тема уроку: урок засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та навичок (за класифікацією Є.А.Пасічника).

Обладнання, мультимедійна установка, ноутбук.

Хід уроку.

 Чому це встановлюють

пам’ятники різним людям,

а чому б не встановити пам’ятник

місяцю або квітучому дереву?

Е. Ремарк

Вступне слово вчителя.

На дошці записано слова видатного німецького письменника Е.Ремарка. напевно, вони здаються вам дивними, але є на світі народ, який уже встановив подібні «пам’ятники». Не з граніту чи мармуру. Це пам’ятники в душах людей та в їхніх творах, а народ, про який йдеться – це японці. Японія – найменша країна на Далекому Сході. Та її внесок в історії світової культури дуже вагомий.

Вчитель оголошує тему уроку.

Щоб зрозуміти  японську лірику, необхідно познайомитися з країною, яка першою зустрічає сонце, доторкнутися до звичаїв та традицій  цього народу. На уроці ми спробуємо зазирнути у таємниці дивної гномічної поезії Мацуо Басьо; дізнаємося, у чому секрет цього поетичного дива і чому нам, європейцям, воно цікаве; дослідимо як велике ховається у малому.

Отож знайомимося з дивовижною країною – Японією.

Японія – це острівна держава.

Чотири головних острови Японії називаються Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю.

Загальна площа – 929, 99 кв. км.

Столиця -  Токіо.

Найбільші міста після Токіо – Йокагама, Осака, Кіото, Саппоро.

Основна мова: японська

Грошова одиниця – єна

Населення – 127 700 тис. осіб.

Державний прапор – прямокутний білий стяг з червоною кулею посередині.

• А чому прапор Японії саме такий?
• Японці з давніх  - давен називають свою країну Ніхон. Ця назва складається з двох ієрогліфічних  знаків, перший з яких означає «сонце», а другий – «основа».

Звідси й походить назва Японії – Країна Сонця, що сходить. Червоне сонячне коло на японському прапорі та біла кругла 16 – ти пелюсткова хризантема на державному гербі також символізують сонце, що сходить.

• Діти, а чому хризантема на гербі?

(Це національна квітка японців)

• Що Вам відомо про японську культуру? Хто підготував короткі повідомлення?
• Японська культура – це гармонія між  людиною та навколишнім світом, єдність всього живого. Тісний зв'язок людини і природи.
• Японські архітектори  планують будівлі так, щоб вони не руйнували ландшафт, а гармонійно вписувались в нього.
• Садівники створюють не сад, а пейзаж в мініатюрі.
• «Тана» - це чайна церемонія.
• Театр «Кабукі», у якому грають тільки чоловіки.
• Боротьба дзю – до та сумо!
• Діти, а хто знає, що таке «бонсай»?
• Це мистецтво вирощування карликових дерев, які схожі на ті, що ростуть в горах, змагаючись за виживання. Слово «бон» - означає  дерево, сай – тарілка.

Мініатюрність досягається постійною обрізкою і прищипуванням. Мета цього виду мистецтва -  створити в домівці мініатюрний шматочок природи.

• В японському будинку немає килимів чи  картин, зате обов’язково є своєрідний алтар краси. Це токанама – ніша, яку прикрашають згортком з каліграфічно написаним висловом, частіше поетичним. Під згортком на почесному місці стоїть ікебана.

• Що це таке ікебана?

У перекладі з японської ікебана означає – квіти, що ожили. Мета ікебани показати, висловити красу природи. Створюючи ікебану, майстер намагається передати єдність природи – неба, людини і землі. Тому основою ікебани є композиція з трьох ліній, які називаються сін, мое, хікайє.

Для виготовлення ікебани японці віддають перевагу бамбуку, гілочкам сосни, квітучим гілочкам сливи та вишні (сакури). Але використовують практично все, що є в рослинному світі і голі, й з листочками гілки, квіти, плоди, насіння, корінці, кору. Неухильно додержуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітками додають червоні квіти, а до червоних квітів – зелені, або рослини світлого забарвлення.

Такими композиціями не торгують, їх навіть не дарують. Кожний виготовляє ікебану для себе, для своєї родини.

Учитель : Як бачите, всі види мистецтва в Японії мають мету – підкреслити гармонію єдності людини і природи. Звідси і такі не схожі японські свята: свято милування рожевими квітами сакури  чи барвистим осіннім листям, місячним сяйвом.

Такими ж неповторними є і японські вірші, ліричні мініатюри з глибоким змістом,

• Відкрийте зошити і запишіть тему уроку тим кольором, яким вам забажається.

(Чому обрали яскравість?  Сама країна яскрава, барвиста).

Людиною, яка, спостерігаючи красу снігу, місяця і квітів, багато розмірковувала про друзів, про себе, про при роду, про життя, був японський поет Мацуо Басьо. Його можна образно назвати дбайливим садівником чудового саду японської поезії.

(Біографія Мацуо Басьо).

1. Про ім'я поета (говорить вчитель).

Вчитель : В Японії існують  певні традиції відносно імен. Так, ім'я дитини змінюється  кілька разів, аж поки у повнолітті людини не отримує «дорослого» імені. За японською традицією, прізвище людини ставиться на першому місці, а ім'я – на другому.

Так от перше ім'я поета було Дзінсітіро. У 18 років він отримав ім'я Менфуса. Поети часто обирають для себе літературний псевдонім. За японською традицією псевдонім ставили на другому, після  прізвища … або замінювали собою ім'я та прізвища.

Не один псевдонім мав Мацуо Менфуса. Але Басьо – найвідоміший із них. (Басьо з японської мови перекладається як «бананова пальма» або «бананове дерево». Ще відомий псевдонім – Тосей – «квітка персика»).

• Чому обидва його мистецькі імені пов’язані з природою?

2. Біографія (підготовлений учень).

Народився Мацуо Басьо у 1644 році в місті Уено, провінції Іга. Батько його походив із самурайського роду Мацуо, був учителем каліграфії (вчив майстерно і правильно писати ієрогліфи).

Біографи говорять, що  в 9 років майбутній поет став служити синові й наступникові володаря замка Уено. Сам наступник був лише на 2 роки старшим від Мацуо. Хлопців об’єднували не тільки дитячі розваги, а й спільні інтереси – любов до поезії.

На жаль, друг дитинства помер у ранньому віці. Басьо важко пережив його смерть і вирішив піти в місто Едо й прийняти постриг  (стати ченцем). Рідні відмовляли його від цього, але він все ж таки вирушив до Едо. Однак ченцем стати йому не судилося. Любов до поезії цілком змінила його долю.

На молодого поета звернули увагу. Вірші Басьо друкували в столичних збірках, його запрошували до участі в поетичних турнірах. Скоро Басьо став відомим поетом, у нього з'явилися учні. Але матеріальне становище поета залишалося скрутним. Тоді один із його учнів, син багатого торговця, умовив свого батька подарувати вчителеві невелику хатинку коло озера в передмісті Едо. Біля хижки посадили бананові дерева. Оселю поета називали «Басьоан» («Бананова хатинка»), а її господаря – «Той», хто живе в банановій хатинці», а потім ще простіше – Басьо («бананове дерево»). Поет нарешті відчув себе щасливим, він тепер мав змогу спокійно творити.

Узимку 1682 року пожежа знищила більшу частину міста Едо. Згоріла й бананова хижка Мацуо Басьо. Ця сумна подія спонукала його відправитися в мандри країною. Під час однієї з подорожей до міста  Осака у 1694 році Басьо помер.

Підсумками його мандрів стали ліричні вірші.

Відкрийте підручники. Подивіться на вірші Мацуо Басьо. Якими вони є за розмірами? (невеличкі)

• За невеличкий обсяг європейські дослідники називають вірші Басьо «гномічною поезією».
• Знаєте , хто такі гномики?

(так, як і ті маленькі мешканці, вірші – гномики Мацуо Басьо живуть вже понад триста років, але не старіють. Вони бувають і захопленими, і здивованими, і веселими, і сумними, але ніколи не бувають байдужими ані до природи, ані долі Людей.

Ці вірші – гномики називають хоку або хайку.

Робота з підручником (ст. 192).

Визначення хоку. (ст..192).

Як же побудовано хоку? (ст.. 193).

На основі прочитаного запишіть у зошитах опорну схему.

Японська поезія дуже незвична. Тому й аналізувати їх не можна так, як звичні нам поезії. Щоб їх зрозуміти потрібно включити уяву,

тобто їх треба відчути і намалювати в уяві картину, яку зображує поет. У хоку паралельно відображаються стан природи, думки та почуття людини через окремі деталі, «сезонні слова».

• Читання – гра.

Послухайте, як звучить японський вірш, котрий вважається візиткою Мацуо Басьо. Спробуйте здогадатися, про що він :

Фуру іке я

Кавадзу тобі кому

Мідзу – но ото

Переклад цього вірша такий:

Старий ставок!

Жабка стрибне-

Сплеск пролунає.

• Яку картинку ви уявили?

Спробуйте усно «намалювати» її.

Які фарби ви використаєте для відтворення здорових образів?

• Біля ставка сумно чи весело? (сумно, тому що ставок старий).
• Які рослини можуть бути на нашій картині? (очерет).
• Чи намалюємо квіти? (ні, вони не відповідають настрою. Початку хоку. Ставок старий і сумний,  а квіти – символ радості , юності).
• Які звуки чуються біля ставка на початку хоку? (Їх немає. Вони з'являться пізніше).
• Навіщо потрібна жабка у вірші? Що змінилося у світі з її появою? (сплеск, звук. Пішли кола по воді – рух).
• Яким став світ? (рухливішим, живішим і веселішим).
•  Які думки навіяв вам цей вірш? (старий ставок викликає думку про якийсь тихий притулок. Навкруги  тиша , що неначе бринить у повітрі. Раптом цей спокій порушує стрибок жабки і плескіт води. І цей сплеск нагадує про те, що життя є і у такому тихому ставку. Воно існувало і буде існувати завжди).

Читання вчителем та учнями двох перекладів одного хоку.

На висохлу гілку

Сів ночувати крук

Глибока осінь.

 Г.Турков

• Які почуття навіяв на вас цей вірш? (сумний)
• Які «сезонні» символи говорять про осінь? (Висохла гілка)
• Чому настрій сумний? (Природа заснула, вона неначе мертва . І все це викликає глибокий сум).
• Де відбувається подія відображена в хоку?
• Чи покажемо дерево? Не покажемо? Чому? (дерева немає у тексті).
• Чому немає дерева? (відсутність дерева посилює атмосферу самотності).
• Чому серед усіх птахів поет обрав саме крука? (крук – символ старості, близької смерті. А також мудрості).
• Чи міг би крук сісти на невсохлу гілку?
• Чи можемо сказати, що у крука та гілки є щось подібне? (так, вони самотні. Крук прилетів один. Гілка відірвана від дерева).
• Коли відбувається подія,  відображена  в хоку?
• Яким змалюємо небо? Чи будуть на ньому місяць і зірки?
• Чому  їх не зобразив поет? (у кадрі не може бути світил. Небо сіре, похмуре. Таким чином посилюється відчуття смутку).
• Доберіть епітет, який характеризує одночасно крука і гілку? (самотній).
• Читання вірша в оригіналі

Каре – еда – ні

Карасу – но томарікері

Акі – но куре

• Які нові враження ви отримали під час слухання вірша в оригіналі?

Соловей на гілці-

Це, мабуть, її душа?

Спить плакуча верба

• Які образи поезії запам’ятовуються? (соловей, плакуча верба).
• Які асоціації виникають у вас після прочитаного вірша?
• Як у поезії відображені особливості світогляду Японців?

(Японці вважають, що все живе має душу. Плакуча  верба спить, нагадуючи про спокій природи. А соловей, що зачаровує усіх своїм співом, сприймається як душа дерева. Природа жива, вона прекрасна і гармонійна завжди.)

Слово вчителя.

Тепер я покажу вам два кола: велике і маленьке. На зворотньому боці одного написано «світ», на іншому – « людина».

• Яке коло символізує світ, а яке людину? (більше коло  -  світ, менше – людина).
• Ці кола потрібно з'єднати стрілкою. Яким буде її напрям? (від світу до людини).

Висновок : на думку Мацуо Басьо, спостерігаючи світ, можна глибше зрозуміти людину.

• Поетичне лото

Учні діляться на дві команди: «Сакура» і «Хризантема».

 У кожної команди надруковані початки хоку Мацуо Басьо, а вам треба відшукати закінчення ) з-й рядок. Підказками стануть малюнки до хоку.

Проаналізувавши хоку Мацуо Басьо,  давайте визначимо їх тематику.

Т е м а т и к а    х о к у   Б а с ь о

Мандрівка     

     Пошуки краси

           та істини

Філософські роздуми 

(Єдність природи і людини, милування природою)

Характерні особливості хоку:

• стислість;
• висока ступінь узагальнення;
• не містять повчання, не мають прямих оцінок;
• створення поетичної картини, яка викличе певний настрій;
• зв'язок людини і природи;
• філософський зміст.

Підсумки уроку:

Вправа «ДРІД»

Д – досвід (що робили ? що пам’ятаєте?)

Р – рефлексія ( які відчуття отримали?)

І- інформація  ( яку інформацію одержали? Які висновки зробили?)

Д – дії (як ви будете діяти у майбутньому?)

Про сад каміння.

У японському місті Кіото, на подвір'ї монастиря Рьоандзі, є сад каміння. Складається він із 15 кам'яних брил. Розміщені вони так, що ченці, які в задумі рухаються по веранді будинку настоятеля вздовж саду, з будь – якого місця можуть бачити тільки 14. 15 – й лишається невидимим. Це – символ істини, яку вони шукають. Бачив той сад і Басьо – сенсей.

Може, тільки йому й поталанило побачити той 15 – й камінь. Якщо говорити про глибинний зміст поезії Мацуо Басьо, то він нагадує той сад каміння. Але всі ми маємо прагнути побачити 15 – й камінь, можливо й нам поталанить?

Д/з  Вивчити напам'ять 2 – 3 хоку Басьо, хто бажає – намалюйте ілюстрації до них, або складіть хоку за ключовими словами.

1. Осінь, дощ, мавпа  лісова, плащ.

2. Зимування, свято, серце, квітуча слива.