Презентація "Ізраїльсько-Іудейське царство". Всесвітня історія. Історія України. Інтегрований курс. 6 клас

Тема: Ізраїльсько-Іудейське царство

Давня Фінікія. Актуалізація знань

Колонія – поселення людей за межами своєї країни. Колонізація — переселення людей на вільні землі та створення там нових поселень. Метрополія – країна, що заснувала колонію

Вивчення нового матеріалу

На східному узбережжі Середземного моря розташована Палестина. Свою назву ця земля отримала від давніх мешканців — філістимлян. Чотири тисячі років тому до Палестини прийшли єврейські кочові племена. Саме слово «євреї» означає «люди-зарічани», адже вони переселилися сюди з-за річки Євфрат. Давня Палестина

Історію єврейського народу викладено в Біблії. Біблія є одним з найдавніших і найцінніших історичних джерел. БІБЛІЯБіблія – (перекладається з грецької «збірка книг») – Святе писання, священна книга християн, у якій викладено історію створення Богом Всесвіту і людини. Біблія поділяється на дві частини: Старий завіт і Новий Завіт. У Новому завіті йдеться про життя Ісуса Христа.

АВРААМ – перший єврей, прабатько всіх євреївІсаак- син Авраама. Яков – син Ісаака, онук Авраама. Яков змінив ім'я на Ізраїль, тому євреїв називають ізраїльтянами 12 синів Якова дали початок 12 племенам

Ізраїльські племена поклонялися єдиному Богу, якого називали Ягве. Це ім’я було заборонено вживати без потреби, тож його замінювали словами «Бог», «Господь мій». Давні євреї вірили, що Ягве віддав землю Ханаану, ту його частину, що пізніше стала називатися Палестиною, народу Ізраїлю.

У Біблії розповідається, що частина єврейського населення дійшла до Єгипту і потрапила там у неволю на 400 років. Наприкінці 12 ст. до н. е. народ Ізраїлю за волею Бога залишив Єгипет і рушив до Палестини. Вивів єврейський народ з єгипетської неволі пророк Мойсей. Ізраїльтяни, яких налічувалося 600 000 чоловіків, покинули Єгипет. Тим часом фараон зі своїм військом погнався за євреями, з наміром знову їх поневолити. Військо фараона наздогнало євреїв біля берега Червоного моря. За волею Бога води моря розділилися, і ізраїльтяни пройшли по суходолу дна, після чого води зійшлися, знищивши військо єгиптян. 

Через три місяці після виходу з Єгипту ізраїльтяни підійшли до гори Сінай, де Бог уклав з євреями завіт, а Мойсею дав дві скрижалі - кам’яні плити, на яких було написано десять заповідей (настанов). Вони вказують, що мусить робити людина і чого їй варто уникати. Мойсей зробив з дерева спеціальну скриню, усередині й ззовні обкладену золотом «Ковчег завіту», де зберігалися скрижалі із заповідями Господа. «Ковчег» став найважливішою святинею євреїв і завжди супроводжував їх під час переселення. Скрижалі Заповіту – дві кам'яних плити, на яких було викарбувано 10 заповідей Господа.

С.64

Ізраїльсько-Іудейське царство. Цар Саул в XI ст. до н.е. заснував Ізраїльське царство. Цар Давид (1005-965 рр. до н.е.)заснував Іудейське царство Після смерті Саула Давид об’єднав обидві держави в Ізраїль­сько-Іудейське царство. Він оволодів Єрусалимом і зробив його столицею. Відтоді Єрусалим і гору Сіон почали називати «містом Давида». Сюди було перенесено святині, переселилися жерці та священики.

Місто Єрусалим – столиця Ізраїлю

Найголовніша християнська святиня – Храм Гробу Господнього збудований на місці, де був розіп'ятий, похований, а потім воскрес Ісус Христос. Храм Гробу Господнього – це комплекс споруд, до якого входять: храм на Голгофі, каплиця Гробу Господнього і храм Воскресіння

Син царя Давида — Соломон, який правив у X ст. до н.е., уславився своєю мудрістю. Він уже не вів кровопролитних воєн, як Саул чи Давид, а мирно розбудовував свою державу. На четвер­тий рік свого царювання Соло­мон почав будувати в Єрусалимі великий храм єдиному богу єв­реїв — Ягве. Сім років тривало будівництво, на якому працюва­ли сотні робітників. У Біблії розповідається, що цей храм було оздоблено ліванським кедром, міддю, коштовним камінням і золотом. У храм урочисто перенесли найбільшу святиню ізраїльтян - «Ковчег Завіту». Цар Соломон

З біблійних розповідей Соломон постає як уособлення мудрості. Цар був для свого народу мудрим порадником, справедливим суддею. Після смерті Соломона держа­ва розпалася на дві частини:Ізраїль та Іудею. Довготривала війна між ними послабила обидві країни, і вони стали легкою здобиччю для завойовників. Цар Соломон

В одному будинку жили дві жінки. У кожної з них було по немовляті. В однієї жінки немовля вночі померло. Вона свою мертву дитину поклала до іншої жінки. Коли та прокинулася, то побачила, що мертва дитина не її. Жінки стали сперечатися і пішли на суд до самого царя Соломона. Кожна з них стверджувала, що це її дитина, і що інша хоче відібрати його. Соломон уважно вислухав обох жінок і сказав:- Ніхто не знає, чия жива дитина і чия - мертва. Щоб не було прикро ні тій, ні іншій з вас, я велю розрубати дитину навпіл і кожній дати по половинці. Одна жінка відповіла:- Так буде краще. А інша закричала:- Ні, не рубайте немовляти, а краще вже віддайте його іншій. Тоді всі побачили, яка з двох жінок мати, і яка чужа для дитини.

Домашнє завдання: параграф 13 опрацювати повністю. Виконати тест.