Презентація «Класифікація проміжних станцій»

У загальній системі залізничного транспорту проміжні станції най-більш розповсюджений вид роздільних пунктів. Вони забезпечують пропус-кну спроможність на одноколійних лініях завдяки схрещенню поїздів, обго-нам пасажирськими та прискореними вантажними поїздами звичайних ван-тажних поїздів; на двоколійних – слідуванню поїздів попутного напрямку через інтервали, що забезпечуються засобами СЦБ та зв'язку, обгонам більш швидкими поїздами менш швидких.

Слайд 1.

Тема презентації "Класифікація проміжних станцій"

РОЗРОБНИК: МОРХОВА С.М.

Слайд 2.

Основне призначення проміжних станцій – забезпечення пропускної спро-можності лінії, місцевої вантажної роботи та потреб населення у пасажирсь-ких перевезеннях . За загальної кількості станцій на залізницях України, ос-новна частка приходиться на проміжні станції.

Отже, для проміжних станцій основними і постійними операціями бу-дуть:

1. пропуск пасажирських і вантажних поїздів через станцію, а при необ-хідності їхнє схрещення й обгін;

2. прийом і відправлення пасажирських чи поштово-багажних поїздів, що мають зупинки на станції;

3. прийом і відправлення вантажних поїздів, що мають роботу на станції;

4. відчеплення вагонів від збірних поїздів і причеплення до них вагонів, а в деяких випадках формування відправницьких маршрутів чи груп для ступінчатих маршрутів з вагонів власного навантаження;

5. обслуговування вантажних пунктів і під'їзних колій;

6. організація і забезпечення пасажирських, поштово-багажних і вантаж-них операцій, а також взаємодія з іншими видами транспорту.

Слайд 3.

Проміжні станції класифікуються за схемою розташування приймаль-но-відправних колій (поздовжнього, напівпоздовжнього, поперечного типів), взаємному розташуванню пасажирських і вантажних пристроїв, кількості го-ловних і приймально-відправних колій, розвитку вантажних пристроїв і ная-вності примикання під'їзних колій.

Слайд 4.

За кількістю головних колій розрізнять проміжні станції, що розташо-вані:

1. на одноколійних лініях, тобто коли на станції одна головна

колія;

2. на двоколійних лініях, коли на станції дві головні колії ;

3. на багатоколійних лініях, коли вкладають додаткові треті або чет-верті головні колії. Наприклад це можуть бути станції на підходах залізничних ліній до великих вузлів або промислових центрів із значними розмірами руху .

Слайд 5.

В залежності від розташування приймально-відправних ко-лій,розрізняють три основні типи проміжних станцій: з поперечним, напівпо-здовжнім та поздовжнім розташуванням приймально-відправних колій.

Поперечний тип характеризується паралельним розташуванням прий-мально – відправних і головних колій, потребують відносно невеликої стан-ційної площадки, довжина якої визначається довжиною приймально-відправних колій.

Поздовжній тип характеризується послідовним розташуванням прий-мально – відправних колій відносно головних, при цьому є можливість прямого зв'язку між парними і непарними приймально- відправними колія-ми, потребують більш довгої площадки. Розрізняють схеми поздовжнього типу з одностороннім та різностороннім розташуванням приймально-відправних колій відносно головної колії.

Слайд 6.

Схеми проміжних станції відрізняються взаємним розташуванням па-сажирських та вантажних пристроїв. Звичайно вантажні пристрої проекту-ють з протилежної сторони від пасажирської будівлі. В окремих випадках вони можуть розташовуватися зі сторони пасажирської будівлі відносно го-ловних колій. Тоді на цій же стороні станції розміщається і група колій для маневрової роботи. Однак такі зміни в схемах можуть бути допущені лише на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

Слайд 7.

За характером розвитку вантажних пристроїв розрізнять станції: з не-значним обсягом роботи; зі значним обсягом роботи.

Для виконання вантажних операцій проміжні станції мають вантажні пристрої та механізми. Розміри вантажних пристроїв залежать від обсягу та характеру місцевого вантажопотоку. На станціях, що обслуговують відносно невеликі вантажопотоки проектують: криті склади загального користування (для зберігання цінних, штучних вантажів, а також тих, що вимагають захис-ту від атмосферних опадів), криті платформи (для масових вантажів, що бо-яться атмосферних опадів), відкриті площадки для контейнерів, великоваго-вих, лісних, будівельних та інших вантажів.

Слайд 8.

У районах з достатньою мережею автомобільних доріг, економічно ви-гідно закрити вантажні пристрої загального користування на проміжних ста-нціях із невеликим обсягом роботи (до 5-10 вагонів на добу) та передати міс-цеву вантажну роботу на виділені опорні станції. Концентрація забезпечує кращі умови для механізації вантажно-розвантажувальних робіт, раціональ-ного використання механізмів та машин, зменшує потребу в робочій силі, маневрових засобах. Вибір станції, на якій доцільно концентрувати вантажну роботу, визначається техніко-економічними розрахунками.

Слайд 9.

За наявністю примикання під'їзних колій розрізняють станції до яких примикають такі колії, а також ї станції без примикання під'їзних колій. Промислові підприємства, що розташовані в районі проміжної станції отри-мують та відправляють вантажі залізничним транспортом. Вагони до їх ван-тажно-розвантажувальних фронтів подають по під'їзних коліях незагального користування. Вагони, що слідують на підприємства, надходять на проміжну станцію та відправляються з неї із збірними поїздами, а при значному ванта-жообігу – маршрутами.

Місце примикання під'їзних колій до проміжної станції визначається існуючою схемою її колійного розвитку, розташуванням промислового під-приємства, засобами тягового обслуговування підприємств, вимогами безпе-ки руху, маневрової роботи та охорони праці.

Література

1.Залізничні станції та вузли: Навчальний посібник / [М.В. Баздир, І.В., Берестов, М.М. Божко, Н.І.Дробаха, І.О.Забіяка, М.Ю.Куценко, Л.П.Мусій, В.О. Сафонов, Г.В.Шаповал]; під ред. І.В.Берестова. – Харків: УкрДАЗТ, 2011. – 482 с.

2.Загальний курс та технології роботи транспорту (залізничний транспорт): Навчальний посібник / М.І. Данько, Т.В. Бутько, В.М. Кулешов, О.В. Березань, О.І. Гребцов, В.Д. Зонов, О.А. Малахова, Ф.Г. Ткачов, О.В.Лаврухін; За ред. М.І. Данька. – Харків: УкрДАЗТ, 2007. – 242 с.