Презентація "Концепція рідної української школи у творах Русової"

Підготувала:вчитель математики та інформатики Сокальської ЗШ І-ІІ І ст. №4 Шак Ольга Богданівна. Концепція рідної української школи у творах Русової.

…"Друзі, ми мусимо свідомо носити ім'я українців. Знати всі скарби, що заховані в українській землі. В цій праці нова школа мусить об єднати учнів і учителів. Потроху, цеглину за цеглиною, збудуємо ми таку школу, котра б справді вся була пройнята національним свідомим натхненням…" – писала Софія Русова

Проаналізувавши багато робіт із педагогічної та психологічної тематики, Русова приходить до висновку, що гармонійну людину можна лише тоді виховати, якщо будуть виконуватися такі умови:виховання повинно бути індивідуальнимнаціональнимвідповідати вимогам часубути вільним від урядових вимог

Найважливіші принципипедагогічної концепції С. Русової:гуманізмдемократизмнародністьприродовідповідністькультуровідповідністьособистісно орієнтований підхідсоціальна обумовленість вихованнязагальнолюдські цінності

Концепція рідної української школиІдея національного виховання — головна й визначальна в педагогічній концепції С. Русової. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами. Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.

Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа — школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини. Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.

С. Русова зазначала: “Народ, що не має своєї школи, попасає задніх, йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба... Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усього свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні”

Організація шкільного життя в новій школі повинна здійснюватися за демократичним принципом, відповідати високому моральному ідеалові. Серед обов’язкових аспектів такої організації: товариська атмосфера в школі довірливі відносини між учителями та учняминалагодження учнівського самоврядуваннязаміна класу нечисленними рухливими групамиреформа методів навчання (перехід від пасивних методів навчання до активних)пристосування програм навчання за своїм змістом та обсягом до природи дитини, її нахилів і потреб

На її думку засадами націоналізації школи є два начала:«безпосередня націоналізація педагогічних засобів виховання і навчання, цебто — рідна мова викладу і зміна програми з тенденцією внести ті науки, які дають найбільш громадської національної свідомості, — історію, географію рідного краю і народне мистецтво — музика, співи, орнаментикадруга підвалина національної школи — це єднання її з людом, тобто реформування її в "центр освіти" всього населення, "центр не тільки морального, а й політичного виховання, політичного не в розумінні діяльності тієї або другої партії, а політично-громадського виховання, без якого не розвиватиметься нове життя".

Єдина школа, за висновком С. Русової, "бере дитину з дошкільних організацй на 7-му році й доводить до 14 літ, і тоді вже робиться диференціація по різних галузях промислово професійної освіти. Ті учні, що мають хист до науки, переходять до гімназій, де за 4 роки класичного або реального навчання, дитина готується або, до вищої загальної наукової або ж до вищої технічної школи. Така єдина школа має бути однаковою для всіх, задовольняти всі різноманітні здібності, всі нахили". Отже, однакова для всіх 12-річна школа не обмежує простору для виявлення індивідуальних здібностей дитини.ppt_xxshearppt_x

Софія Федорівна вважала, що школа повинна бути національна по духу, не тільки по мові. Україна, якщо хоче стати поруч інших народів, повинна мати свідомих, активних, творчих громадян з широким поглядом на світ… Українська школа, національна по духу, повинна не тільки навчати, але, перш за все, виховувати…

Софія Русова мріяла, що в новій національній школі працюватиме вчитель, який в педагогіці буде постійно шукати чогось мистецького, творчого, відмінного від усякої традиційності і формалізму. Вона надавала великого значення підготовці здібних педагогів. Не втратили актуальності до нинішніх днів слова Софії Федорівни про те, що бути гарним шкільним вчителем, педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. Тільки великим зусиллям таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднаних, інтелектуально розвинену народну масу.

Умови для розвитку діяльної школи, за Русовою, є такі: 1) наближення її до природи для безпосередньої праці серед неї, для спостережень і для більш-менш далеких екскурсій;2) використання як матеріалу природних багатств, інструментів батьків, потрібних для дитячої праці; 3) створення в школі соціально-демократичного напрямку життя, який забезпечує спільною працею дітей і дорослих, а також самих дітей, здійснення суспільно-корисної праці, соціально-гуманної діяльності, виконання справ, які формують відповідальність.

Вона цілком слушно наголошувала, що майбутня українська школа має керуватися закликом Т. Шевченка: ”І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь!”, мусить вбирати в себе усі поступові погляди закордонних реформаторів. Тільки “єднаючи своє й чуже”, вважає вчена, можна створити новий тип школи, що “відповідатиме найкращим поступовим педагогічним принципам, але разом з цим не розірве живого зв'язку з народним життям, з характерними рисами нашого культурного розвитку й громадського життя”. За "нормальне становище освіти" С. Русова вважала її обов'язковість і безплатність, чого вимагала сама ідея єдиної школи і без чого вона не могла "ввійти в життя народних мас".

Таким чином, аналіз праць педагога дозволяє стверджувати, що основне завдання національної школи вона вбачала у вихованні громадян з високим рівнем національної свідомості та сформованим почуттям людської гідності.

Дякую за увагу!