Презентація "Козацька тематика в музичному мистецтві"

Козацька тематика в музичному мистецтві.

Український спаситель. Козак Мамай — ідеалізований образ козака та своєрідний духовний символ в Україні. Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах його малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба, котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами.

Коли говоримо про козаків, то, перш за все, пригадуємо історичні козацькі пісні “Засвіт встали козаченьки”, “Ой, на горі та й женці жнуть”, “Їхав козак за Дунай”, “Ой, у полі жито», картину І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, твори М. Гоголя “Тарас Бульба”, П. Куліша “Чорна рада”, М. Старицького “Богдан Хмельницький”, опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, М. Лисенка “Тарас Бульба”, К. Данькевича “Богдан Хмельницький”.

Найдавнішими за походженням є козацькі пісні, які виникли у XV-XVI ст. з появою козацтва. Вони найбільше увібрали в себе історичні реалії своєї доби. Маючи у своїй основі реальні факти і явища, козацькі пісні відтворюють ліричний образ козака - типового представника Запорізької Січі, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі.

Однією з найпоширеніших тем козацьких пісень є прощання козака з рідними та його від´їзд з дому. Ці пісні завжди пройняті мотивом туги, основне місце займа- смуток прощання з сім’єю. У козацьких піснях змальовані козацький побут, козацьке життя поза межами битв та життя в походах без відпочинку, коли нема, де прихилити голову, і домом стає зелена діброва чи темний байрак.— Добривечір тобі, ти, темний байраче! Переночуй хоч ніченьку ту волю козачу. — Не переночую, бо жаль мені буде, Щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде; Вже ж про тебе, козаченьку, й вороги питають, Що дня й ночі в темнім лузі все тебе шукають... («Добривечір тобі, зелена діброво»)

Реліктове мистецтво. Козацькі пісні дніпровських ансамблів «Криниця», «Богуславочка» і «Первоцвіт» увійшли до культурної спадщини ЮНЕСКО в 2016 році. Козацькі пісні Дніпропетровської області занесені до Списку об'єктів нематеріальної культурної спадщини людства, що потребують захисту.

Степовий або козацький спів не сплутаєш з жодним іншим. Розлогий, розкладений щонайменше на 8 голосів, без музичного супроводу.

Козацькі пісні Дніпропетровської області співаються в козацьких громадах регіону та розповідають про трагедії воєн і особистих переживаннях воїнів-козаків, пісні підтримують духовні зв'язки з минулим. Всесвітнє визнання козацьких пісень, які є візитною карткою Дніпропетровщини, показує, що наша держава має багату культурну спадщину, традиції, які ми поважаємо і передаємо з покоління в покоління.

Історичні пісні

Героїчний епос українського народу. Оригінальним фольклорним жанром, відсутнім в інших народів, є народні думи. Це великі пісенно-розповідні твори на історико-героїчні та соціально-побутові теми, які виконуються речитативом, тобто протяжним проказуванням, наближеним до співу, під супровід музичного інструмента — кобзи, бандури, ліри. Найчастіше в думах розповідається про боротьбу нашого народу проти іноземних загарбників.

Козацька тематика в музичному мистецтвіКозацька героїка, козацька самодіяльна і кобзарська музипотужно вплинули і на професійну творчість композиторів. Прикладом цього є опера С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" (1862), що вважається нині взірцем поєднання козацьких культурних традицій із творчими пошуками українських митців післякозацької доби.

Українське козацтво – феноменальне явище світової історії, яке не має аналогів у інших народів. У минулому Україну називали «козацька земля», «козацька нація». Справжній козак – це не тільки гопак. Це людина вільного руху і вільного духу. Непоспіхом відступають століття – одне, друге, третє, четверте, п’яте…Слава про волелюбних, українських предків, несхитної волі славних козаків, живе і донині. Образ козацтва у мистецтві залишається літописом бурхливого і широкого як море козацького життя. Козаки – це гордість української нації, це лицарі та незламні захисники української землі, блакитного неба та пшеничних жовтих ланів. Козацтво – слава України.