Презентація "Культура України першої чверті ХХ століття. Георгій Нарбут"

Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської областіКультура України першої чверті ХХ століття. Гергій Нарбут. Викладач історіїБойкова Тетяна

Георгій Нарбут. Український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

Короткий життєпис. Народився 25 лютого 1886 на хуторі Нарбутівці біля Глухова (зараз Сумська область), у сім'ї, яка походила з старовинного, але збіднілого дворянського роду. Мав молодшого брата Володимира Нарбута, який в майбутньому став відомим поетом. Початкову художню освіту здобув самотужки. У 1906–1917 жив у Петербурзі. Деякий час вчився в Івана Білібіна і Мстислава Добужинського. У 1909 р удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Симона Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом «мистецького об'єднання Світ мистецтва».

Доробок (1)- Щоліта приїздив до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини.- У березні 1917 переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки УНР. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (або з лютого 1918) — її ректором. В цей період виконав цикл державних паперів, крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки.- У 1910–1912 працював над ілюстраціями до казок і дитячих пісень.- Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912). Герб Нарбута

Доробок (2)- Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку.- Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 разом з Зеровим, Єфремовим, Зайцевим і Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом Максима Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо. Державна печатка

Творчість Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Котляревського, але через передчасну смерть встиг виконати лише одну ілюстрацію. Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.

Послідовники та друзіДо учнів і послідовників Нарбута належать М. Кірнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Леонід Хижинський, І. Мозалевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, Антін Середа, Олексій Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким; науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком). Павло Тичина. Сергій Єфремов. Павло Ковжун. Роберт Лісовський

Діти. Син художника, Данило Нарбут (1916–1998) — відомий художник, сотник УПА, лауреат Шевченківської премії, творчість якого базувалась переважно на мотивах української історії і етнографії. Дочка, Марина Березовська — українська класична танцівниця, хореограф, після Другої світової війни емігрувала до Австралії, де викладала характерний танець в різних балетних школах.