Под бно до Верг л я, Горац й поступово став сп вцем Римської мпер ї, пропов дником цезар анства.

Проте все це,  передовс м його залежн сть в д можновладц в, почало гн тити поета, у його в ршах в дчутна непоштива рон я, критична думка, б ль розчавленої г дност людини, яка змушена була все життя плазувати перед мператором. В дчуваючи, що таке життя йому не до душ , Горац й усам тнюється у своєму маєтку в Саб нських горах. Згодом Август знову викликає поета в Рим. Так  минає його життя — у втечах на лоно природи та поверненнях до Рима.

EXEGI  MONUMENTUM

Г О Р А Ц І Й  О Д А " Д О М Е Л Ь П О М Е Н И "

Мельпомена Мельпомена

(грец. Мелпочп -

«сп вати» або «мелод йний») - одна з 9 дочок Зевса  Мнемос ни, муза трагед ї, мати сирен.Спершу Мельпомену вважали музою п сн взагал , згодом - журливої п сн та трагед ї. Її назва походить в д грецького д єслова терф або melpomai, що означає «святкувати з танцями  п снями».

М й пам’ятник стоїть тривал ший в д м д . П дн сся в н чолом над царськ п рам ди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить нал тний п вн чний бурев й,

Н рок в довгий ряд, н часу л т невпинний;

Я не умру ц лком: єства мого частина

Переживе мене,  в д людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтиф к-жрець

Ще сходить з д вою в високий Кап тол й.

І де шумить Авф д2 в нестриман й свавол ,

І де казковий Давн3 ратайський люд судив,— Скр зь говоритимуть, що син простих батьк в,

Я перший положив на тал йську м ру

Еллади давн й сп в. Так не таїсь в д миру, І лавром, що зростив святий дельф йський гай,

О Мельпомено, ти чоло моє зв нчай.

переклад М. Зерова