Презентація "Леся Українка. Драма-феєрія “Лісова пісня”(характеристика головних образів твору")

Леся Українка. Драма-феєрія “Лісова пісня”(характеристика головних образів твору)Виконала. Касьяненко Р. П., учитель української мови та літератури. Білоцерківська гімназія-початкова школа №21

План. Характеристика образу Мавки. Роздвоєність натури Лукаша. Висновок. Джерела

"Лісова пісня" — один із найпоетичніших творів у світовій літературі. Здається, всю свою ніжність, все багатство прекрасної душі, любов до рідного краю та його людей перелила Леся Українка у безсмертні рядки. В останній рік життя письменниця згадала дитинство, волинські ліси. З туги за ними й народилася драма-феєрія, що досі чарує і хвилює шанувальників Лесі Українки.  Серед численних персонажів, казкових і земних, центральне місце, безумовно, належить Мавці — лісовій істоті, наділеній щедрим серцем і багатою душею. Цей образ — уособлення кохання, яке приносить щастя.  

Уже з першої зустрічі головна героїня вражає щирістю, безпосередністю і ніжністю. Вона є часткою природи. Береза — її сестра, верба, "суха, старенька, — то матуся". Всім лісовим істотам Мавка готова допомагати, навіть якщо треба буде пожертвувати собою. Саме так вона рятувала красу Польової Русалки — ціною власної крові. 

Але найповніше Мавка розкривається у стосунках з Лукашем. Покохавши його, лісова дівчина виявляє такі душевні властивості, які не часто зустрінеш у людини. Вона уміє бачити й цінувати красу і талант свого обранця. "Я за те тебе люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш", — пояснює героїня Лукашеві. Її кохання — це гаряче бажання підтримати і зростити "цвіт його душі", тобто усе найкраще, що було в ньому: поетичну натуру, доброту, ніжність, чесність. Заради коханого Мавка ризикує життям, відмовляється від того, до чого звикла, що є її сутністю: вона готова стати "служебкою", "зарібницею", поміняти вільний дух на "хитній рабський". Не оцінивши Мавчиної жертви, Лукаш зраджує її. А що вона? Жодної краплі ненависті, образи., злості! Навпаки, вона рятує хлопця від помсти Лісовика, повертає йому людську подобу. Вона жаліє його і вірить, що колись він сам "до себе дорівняється", тобто збереже свій талант і душевну красу. 

Героїня "Лісової пісні" стверджує справжнє чисте почуття, суть якого Не в тому, щоб мати якусь користь, а в тому, щоб всю себе віддати заради нього, єдиного, заради його щастя. 

Мавка, безумовно, заслуговує найвищих характеристик. Красива й ніжна, щира й чесна, віддана, і людяна — який прекрасний ідеал являє собою героїня Лесі Українки! Якби ж то вона стала взірцем для сучасників, щоб саме така дівчина користувалася любов'ю і повагою. Тоді б, напевне, у нашому житті панували б висока духовність, гуманістичні ідеали, світло і добро. 

Образ Лукаша в драмі Лесі Українки реалістичний. І мова, і поведінка, і зовнішній вигляд — все це типові риси поліського хлопця, все це відповідало поліській дійсності. Однак Лукаш і не такий, як усі. Від природи він наділений поетичною душею, музичним хистом. І це відразу відчула й оцінила лісова царівна Мавка. Але, на жаль, Лукаш не відзначається цільним характером, не зумів надовго зберегти свій поетичний порив. Він має співучу душу, але не розуміє, не вміє зберегти скарбів своєї душі. «А що воно таке?» — питає він Мавку про ті скарби.

Драматизм образу Лукаша — в його роздвоєності, в його нерозумінні самого себе, в неусвідомлені справжнього щастя, мети життя. Під впливом обставин в'яне цвіт його душі, засмоктує буденщина. Він сам топче дивоцвіти, які розцвіли весною. Роздвоєність натури Лукаша відбилася і в його мові. Спочатку, коли він був під впливом поетичної душі Мавки, своєю красою його мова наближалася до мови Мавки

За зраду Лукаш тяжко карається — Лісовик перетворив його на вовкулаку. Мавка рятує коханого — і до того приходять прозріння і каяття. Але надто пізно. Він не може повернути втраченої коханої. Від образу Лукаша невіддільна постать його Долі. Це загублена Доля, яка колись супроводжувала щастя юнака. Наче морок по гаю, блукає загублена Доля, шукаючи стежки до минулих днів. Але стежки позамітало снігом, залишився тільки гіркий, хвилюючий спомин. Образ Долі надзвичайно драматичний, він викликає особливий смуток, жаль за втраченим великим щастям, яке ніколи вже не повернеться. 

Висновок. Таким чином, драма-феєрія “Лісова пісня” – глибокофілософський твір про взаємодію добра і зла, про боротьбу людини за вільне, красиве, духовно багате життя. Це гімн єднанню людини й природи.

Джерела. Усі українські письменники/Упорядники Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева – Харків, ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 384 с.: іл.http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php?id=68&bookid=64http://www.ukrlit.vn.ua/user/22can.html