Ой, шо Оліна маті да й па вулічкам ходя Да й па вулічкам ходя, сусєдачак прося. Да сусєдачак прося: -Сусєдачкі має, галубачкі, Ой хадітя да мінє, нє да мінє, да маго дітяті. Да да маго дітяті каравайчикав бгаті. Каравайчикав бгаті, що на дварє вже вєчар. Що на дварє вже вєчар, наш каравай ня пєчен. Наш каравай ня пєчен, каравайняци п'яни. Каравайняци п‘яни, каравай наш ня вдалий.
Ай! Збори, збори Ганнушкі! Ай! Збори, збори Іванавни! Сабірала падруг за свой стол, Саділа падруг вісоко, Сама саділася вішей всіх, Кланіла галаву ніжей усіх, Думала думушку крєпчі всіх: “Сястріци має, падруженькі! Прідумайтя мінє, пригадайтя, Як-то мінє прійті да свьокра, Як-то мінє назваті свьокра-та? Мінє свьокром назваті – асєрдіться, Мянє батюшкай назваті – ня хочється: Прібавлю вума-разума, Назву свьокра батюшкай, Лютую свякруху – матушкай. Я з таго худая ня буду, З бєлаго ліца ня спаду.