Презентація "Література рідного краю. Олександр Царик "Отаман Шепіт"

Література рідного краю. Олександр Царик “Отаман Шепіт”

Олександр Павлович Царик Народився 3 вересня 1954 року  в місті Шепетівка, в сім'ї службовців.  Закінчив Рівненський державний педагогічний інститут, філологічний факультет. Після закінчення СШ №4 працював у восьмирічній школі с. Климентовичі, науковим працівником літературно-меморіального музею М. Островського, кореспондентом Шепетівської газети «Шляхом жовтня», редактором газет «День за днем» та «Часопис». Працював науковим працівником літературно-меморіального музею Миколи Островського.   Лауреат обласної журналістської премії ім. сількора Савчука. Обирався секретарем міської ради, з 2005 до 2006 року виконував обов’язки міського голови Шепетівської міської ради. Член Національно спілки журналістів України. Видав збірки: “Поминальні дзвони” (1991), “В альбом N…” (1993), “Лілеї святого озера” (1993), “Молитви час” (1995), “Проща” (2004), “Сповідь нічних дзеркал” (2006).    Упорядкував збірки: “Легенди і перекази з Шепетівщини” (1995), “Колядки та щедрівки” (2007), “Розстріляний край” (2008). Помер 10 грудня 2019 року.

Козак «воїн-вершник» «вільна людина» «озброєна людина»

Отаман провідник, керівник, начальник, командир, вождь. В українській історії це був носій владних повноважень — у різний час різних категорійІван Сірко. Петро Калнишевський

1556 – 1557 рр. Першу січ-фортецю заснував на о. Мала Хортиця Дмитро (Байда) Вишневецький

Запорозька Січ – деревяна фортеця козаків, столиця запорозького козацтва, постійний центр керування військовими справами.

«ОСЕЛЕДЕЦЬ» - чуприна

Заповіді козаків

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК-ОСТРІВ “ХОРТИЦЯ”

Легенди рідного краю. Шепетівщина. Отаман Шепіт. У давні – прадавні часи, коли через Лисячий брід біля Маркової греблі можна було перебратися тільки човном, а дуби за греблею витиналися з – під землі, жив на Татарській Горі Отаман Шепіт. Вдень полюбляв Шепіт поспати, а під вечір скликав богатирським свистом–покликом розбійників з усієї округи і виходив з ними на битий шлях. Не доведи Боже, трапиться йому до рук багач – обдере до нитки. А потім усе бідним роздасть, собі якусь дещицю та їжі лишить. Не раз на нього військо насилали, намагалися або голову втяти, або в ланцюги–кайдани закувати. Куди їм?! Шістьох міг однією рукою долі вкласти. З  Татарської Гори прокопав Шепіт навсібіч ходи підземні - обложить військо отамана на горі, нікуди, здається, йому дітися. Здолають вороги останній, найвищий вал, а Шепота й слід простиг. Тільки дерева про щось шепочуть та трава шурхотить. Другого дня аж під Заславом десь розбій чинить на панів. Спалив панські обійстя, набрав золота та й – давай драла! Поділив поміж людьми золото і назад на Татарську Гору відпочивати, сили відновляти.

Та одного дня вийшла чорна зрада. Схопило таки військо Шепота. Найняті за золото ковалі закували його в ланцюги з палець товщиною, та й ще сторожа довкіл день і ніч. Повели його до фортеці, щоб у в’язницю посадити, а потім голову на палю насадити. Ведуть стрічками–стежками, в лісах прорубаними, ведуть селами великими й малими. Дерева довкруг шепочуть: «Шуш – шу – шу… Шепота ведуть!» Струмочок з – під ніг вибився та й собі гомонить : «Ша – шу – ш … Шепота ведуть»Вдихнув Шепіт на повні груди - і рани перестали боліти; нахилився до цямрини біля лісової кринички води попити – і кров перестала текти. А у селах хто медовухою напоїть, а хто й шкуринку хліба дасть. І лине від порога до порога : «Шепота ведуть …». До фортеці далеко ще, а сторожа, хоч і багато її, щораз полохливішою стає. Від хрускоту гілок під ногами всі здригаються, від крику сичів ледь замертво не падають …Тоді вже й до Шепота сили повернулись. Напружився отаман, розвів руки - і ланцюги, немов гнилі мотузки, порозривалися. А варта де й поділася. Вернувся Шепіт на Татарську гору, і знову зібрав побратимів. У багатого відбере – бідним віддасть. Довго ще кров-голубку* пускав …

То ви може і запитаєте, звідки пішла назва Шепетівка ? Може від шепоту вітру, чи шелесту листя, а може від імені козака Шепота ? Записана зі слів жителів Шепетівки письменником Олександром Цариком.

Робота з текстом твору “Отаман Шепіт”Де і коли відбувається дія у творі?Хто такий отаман Шепіт? Чим він займався?Як йому вдавалось втекти від переслідувачів?Що надавало сили отаману, коли його вели до фортеці?Як йому вдалося втекти від варти?Куди повернувся Шепіт?То від чого, на вашу думку, походить назва міста Шепетівка?

Робота з текстом твору “Отаман Шепіт”Тема твору: Основна думка:

Лексична робота. Кров-голубку пускав – тобто пускав кров паничів. Татарська гора – курган на Хмельниччині.

Хто був українським Робін Гудом?                    Кармалюк увійшов до фольклору як народний месник, який безстрашно боронив знедолених та скривджених (через що до його образу прив'язалися епітети «український Робін Гуд» та «останній гайдамака»). Робін Гуд — герой середньовічних англійських народних балад, ватажок лісових розбійників, який за переказами діяв зі своєю ватагою в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобич біднякам. Його вважають національним героєм Англії.

Ми повинні знати минуле свого народу для того, щоб…З легенд і переказів рідного краю я дізналась (дізнався)…В майбутньому ці знання я зможу застосувати…Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»