Презентація " Літературні дослідження за повістю М. Коцюбинського " Тіні забутих предків"

ДЦППРКБАЛахметкіна В. М. Літературні дослідженняза повістю М. Коцюбинського“Тіні забутих предків”Методичний посібник

ОСНОВНІ МОМЕНТИ ДОСЛІДЖЕНЬ I. Головні аспекти твору II. Фольклорне тло повісті III. Робота з текстом IV . Логічно-структурні схеми V. Завдання для учнів VI. Фільм С. Параджанова “Тіні забутих предків”   

I. ГОЛОВНІ АСПЕКТИ ТВОРУ  1. Тема 2.Ідея 3. Епіграф 4. Проблеми 5. Образи 6. Теорія літератури

ТЕМА ПОВІСТІЗображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору;показ єдності людини і світу природи ІДЕЯ ПОВІСТІГімн природі, чистоті людських взаємовідносин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами та інтересами ЕПІГРАФ« Гуцули—оригінальний народ з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник-гуцул все своє життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води» ( М. Коцюбинський) ПРОБЛЕМИ ПОВІСТІГармонія між людиною та світом природи. Життя і смерть. Добро і зло. Сила кохання, інтимних почуттів Вплив мистецтва на людину. Праця в житті людини. Взаємовідносини батьків та дітей. Язичество і християнство ( релігія, віра в Бога в житті людини) ОБРАЗИ: образи – персонажі: Іван Марічка Палагна міфічні істоти: Чугайстер нявка арідник щезник образи – символи: ватра сонце Черемош

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИГІПЕРБОЛА – художнє перебільшення певних рис та властивостей з метою підсилити враження. ГРОТЕСК – тип художньої образності ( образ, стиль, жанр ), що ґрунтується на фантастиці, гіперболі, контрасті фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного. ЕКСПРЕСІОНІЗМ – літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті. Для експресіоністського письма характерні нервова збудженість та фрагментарність оповіді, застосування символів, гротеску, поєднання протилежного. ЕПІТЕТ – художнє означення, яке образно змальовує якусь ознаку предмета (явища, істоти тощо ) або передає емоційне ставлення до них. ЕТНОГРАФІЯ – галузь історичної науки, яка вивчає культуру і побут народів світу, розселення, культурно-побутові взаємозв’язки ІМПРЕСІОНІЗМ – спосіб мистецького вираження у живопису, який досяг вершин у Франції у ІІ пол. ХІХ – п. ХХ ст. Імпресіоністська манера літературного письма – витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих почуттів та переживань, створення образу наче з окремих мозаїчних частинок. КОЛОМИЙКА – жанр української пісенної лірики, який пов’язаний з однойменним народним танцем. Коломийка має традиційну жанрову структуру: дворядкова строфа, кожен рядок якої складається з 14 складів, має малу цезуру після 4-го та велику після 8-го складів і закінчується жіночою римою МЕТАФОРА – образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю. НЕОРОМАНТИЧНА ПОЕТИКА – стильова течія модернізму, яка виникла в українській літературі на п. ХХст. Пропагує відмову від народницької тематики і поетики, пошук нових тем і засобів образного вираження. Неоромантизм зберіг риси класичного романтизму, зокрема конфлікт з дійсністю, який породжував гострий напружений сюжет. ПЕРСОНІФІКАЦІЯ – вид метафори; уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх ( а уособлення – оживлення їх)ПСИХОЛОГІЗМ В ЛІТЕРАТУРІ – прагнення письменника проникнути в глибини душі зображуваних персонажів і яскраво розкрити їх душевний стан, враження, настрої та емоції, зумовлені конкретними явищами дійсностіХУДОЖНІЙ МЕТОД – спосіб художнього пізнання,відтворення і моделювання світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтв 

II. ФОЛЬКЛОРНЕ ТЛО ПОВІСТІ  1. Коцюбинський про Гуцульщину 2. Дослідження Гуцульського краю 2.1 Історія 2.2 Розташування 2.3 Звичаї, обряди, вірування гуцулів 2.4 Національний одяг 2.5 Коломийки

КОЦЮБИНСЬКИЙ ПРО ГУЦУЛЬЩИНУМ. Коцюбинський у своїй повісті « Тіні забутих предків» майстерно передав самобутність Гуцульського краю. Він двічі приїздив у Карпати, щоб краще пізнати життя гордих горян. Гуцульщина справила на письменника незабутнє враження і природою, і людьми. Мов тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні. Він натхненно відобразив у слові цей двоєдиний барвистий світ. Читач відчуває аромат екзотики Гуцульського краю. Життя горян у повісті – це химерне поєднання християнського та язичницького.

« Весь час проводжу в екскурсіях горами, верхи на гуцульському коні, легкому і граціозному, як балерина. Побував в диких місцях, які доступні небагатьом, на полонинах, де гуцули-намади проводять зі своїми стадами все літо. Гуцули — оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя , до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. .. Скільки тут гарних казок, переказів, обрядів, символів. Збираючи матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю і вчуся…» (Коцюбинський)

«Якби ви знали, який це дивний, майже казковий куточок, з густо-зеленими горами, з вічно бурхливими гірськими річками, чистий і свіжий, ніби вчора народився. Костюми, звичаї, весь уклад життя гуцулів - номадів ( кочівників ), які проводять все літо зі своїми стадами на вершинах гір, - настільки своєрідні і красиві, що відчуваєш себе перенесеним в якийсь новий, невідомий світ» Коцюбинський “Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би зачарований»

ДОСЛІДЖЕННЯ ГУЦУЛЬСЬКОГО КРАЮ Язичництво цікавило Коцюбинського навіть більше, тому так багато уваги він віддає казково-демонічному, фантастичному світу довкола Івана й Марічки – арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали,якими було сповнене життя гуцулів. Вони тісно пов’язані з природою, з горами, лісом, полонинами, вони – діти цієї природи. Поезія буття природи і людей, поміж якими ходять духи й привиди, вводить нас у світ, схожий на казку, таємничий, цікавий. Автор не ідеалізує життя в Карпатах. Немає в повісті сліпого замилування екзотичною етнографією. Навпаки, читач відчуває, які нелегкі, навіть суворі умови життя в цьому краї: трагічні випадки з лісорубами, тяжка праця вівчарів та скотарів, важке газдування в постійній боротьбі з природними стихіями. Твір переповнений універсальними міфологічними символами життя і смерті. Один із них – вода, первісна стихія, яка в багатьох міфологіях символізує материнське лоно, народження і смерть, початок і кінець.

ІСТОРІЯГуцульщина – український етнокультурний регіон, край українських верховинців, гуцулів, що розташований на південному сході Українських Карпат. Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Туреччини – Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії і Угорщини; 1920 – 1939 рр. до Румунії, Польщі й Чехословаччини. Незважаючи на штучне адміністративне управління, гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільна матеріальна і духовна культура, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло положення в глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер вся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарошині, лежить в Україні. Перші історичні відомості про Гуцульщину з’явилися в польських джерелах 14-го—початку 15 ст.; 1424 р. – перша згадка про Жаб’є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів. У середині 17 -18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш ); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х , які очолив на буковинській Гуцульщині Лук’ян Кобилиця. Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку 20 століття й Січі Кирила Трильовського. Бої Січових Стрільців 1914-1915 рр.,активна участь у визвольних змаганнях 1918-1920рр. В 1939р. Гуцульщина ввійшла до складу Української РСР.

РОЗТАШУВАННЯГуцульщина – своєрідний регіон України. На розміщення населення тут поряд з історичними й соціально-економічними умовами особливо впливали природно-географічні. Гуцули – горці Карпат, етнографічна група українців. Проживають в Івано-Франківській й Закарпатській областях. Територія Галичини – 6,5 тис. кв.км За даними перепису населення 2001 р. 21400 жителів України визнали свою належність до етнографічної групи гуцулів. Гуцульщина займає в південно-східній частині українських Карпат частину Галичини, Буковини, Закарпаття, в сточищі рік Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти і різко звужені долини рік. Південна межа проходить вододільними хребтами Горганів, Чорногори й північними схилами Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена – Делятин – Яблунів –Пістинь – Косів – Кути – Вижниця. Іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Монастирчан. На заході гуцули заселяють усю долину Тиси по Рахів; східна межа Гуцульщини – лінія Вижниця – Берегомет – Мигове – Банилів – Підгірний. Кілька гуцульських сіл (Поляни та його околиці) є і на румунській Мармарошині.  

ОСНОВНІ ЗАНЯТТЯ ГУЦУЛІВОсновними заняттями гуцулів здавна були: гірсько-пасовищне розведення худоби, лісові промисли, сплав лісу гірськими річками. Землеробство, в основному садоводство й овочівництво, має другорядну роль. Добре розвинуті художні промисли: різьба по дереву, випалювання, виготовлення шкіряних та мідних виробів, гончарство, ткацтво. Народний музичний інструмент гуцулів – тилинка ( теленка), відкрита флейта без отворів, виготовлена з горіха або верби;трембіта – народний духовий музичний інструмент , рід дерев”яної труби довжиною до 4 метрів, обгорнутої березовою корою без вентилів і клапанів. Мова - на території сучасної України – гуцульський діалект української мови, в Румунії – український і румунський. Характерні близькі із словацьким відмінкові закінчення, а також особливості вимови. Дуже виражені кланові взаємовідносини, принцип старшинства в роду, земляцтво. Релігія. Українська греко-католицька церква та Українська православна церква.

ГУЦУЛЬЩИНА НА КАРТІ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ОДЯГКраса гуцульського краю, майстерність і талант його народу відбилися й у формах традиційного українського костюма. Одяг населення Карпат вирізняють в окремий комплекс, адже костюм гуцулів, зберігаючи багато архаїчних рис, відзначається особливою своєрідністю. Чоловіки носили сорочку навипуск, підперезуючи її чересом – широким шкіряним поясом; гачі - штани з білого сукна, крашениці – з кольорового сукна, покрениці – штани з білого полотна. Найвідоміший елемент костюма гуцулів – кептар ( овчинна безрукавка) і сердак -короткий піджак. З головних уборів - хутряні шапки-ушанки, брилі-кресані. Найпоширенішим взуттям були постоли. Святковим жіночим одягом була гугля – накидка з вовняної тканини, певний символ заможності. Елементом жіночого костюма були: сорочка, смугасті запаски, кептар та сердак. Постоли у свята одягали з панчохами (капчурами)

А для дівчат ще й чоботи.«Гачі на ньому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі…»«…збирав квіти і косичив ними свою кресаню..»«Витягалося найкраще лудіння, нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гугля…»«Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі…»«Бряжчало намисто у молодиць на грудях.» «Тепер Іван уже був легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила в заплітках»«Його Палагна була з багацького роду… вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди»Уродженою рисою в характері гуцулів є любов до прекрасного. Повість насичена барвистими фарбами , які створюють яскравий місцевий колорит. Любов до музики, коломийок, чудово розшитий національний одяг – все це вказує на високі естетичні смаки жителів гір.

кептаркресаняпостолидримбасардак

КОЛОМИЙКИУсвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям. Природа й кохання допомагають письменникові розкрити найкращі сторони людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір,лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцула супроводжує коломийка – один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині. У коломийках Марічки -- жива картина природи, справжній естетичний смак і тонка спостережливість, багата творча фантазія. Зозулька ми закувала, сива та маленька, На все село іскладена пісенька новенька Ой кувала ми зозулька та й коло Потічка.. А хто ісклав співаночку? Йванкова Марічка…Коломийки, які співає і створює героїня, відзначаються незвичайною гнучкістю, багатством змісту й широким діапазоном реалістичного відтворення дійсності, яскраво свідчать про поетичну обдарованість, духовну красу Марічки.

Співаночки мої милі, де я вас подію? Хіба я вас, співаночки, горами посію… Ой як буде добра доля, я вас позбираю. А як буде лиха доля, я вас занехаю…Найпоетичнішими є коломийки, в яких висловлені почуття Марічки , її щире кохання.« Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, - співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’являлися - не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі,родились у її грудях, як сходять квіти самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, щоб не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека – все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їхнім давнім, первіснім житті ». Фрагмент фільму 11.15- 14.10 ХВ «Діти природи»

ІІІ. РОБОТА З ТЕКСТОМ  1. Визначення ключових епізодів повісті2. Словничок діалектизмів, які вжиті у творі

ВИЗНАЧЕННЯ КЛЮЧОВИХ ЕПІЗОДІВ ТВОРУ 1. Зростання Івана серед природи, раннє розуміння її таємниць.2. Ворожнеча між родами Палійчуків та Гутенюків.3. Зустріч із дівчиною з ворожого роду.4. Дружба й кохання Івана та Марічки.5. Гра Івана на флоярі й співанки його коханої.6. Парубок іде в найми на полонину пасти овець.7. Священна ватра, вівчарське життя. 8. Звістка про загибель Марічки , страждання Івана, його зникнення.9. Поява Івана через 6 років, одруження, «бо так треба»…10. Тяжка праця, захист від відьом та мольфарів.11. Гіркота пам’яті про Марічку.12. Святий вечір – особливий обряд для Івана.13. Ворожіння сусіда-мольфара Юри.14. Іван втрачає сили, але б’ється з Юром.15. Зустріч Івана й Марічки -нявки.16. Поклик на голос Марічки. Смерть Івана.17. Гуцульський обряд поховання.

ДІАЛЕКТИЗМИВАТРА - вогнище. ГАБИ - хви볥АЗДА - господар. ГАЙДУК - повстанець, який боровся проти турецького панування і гніту феодалів. ГОЦ – водоспад. ГРУНЬ – хребет гори. ГУГЛЯ - сорочка. ГУЦУЛИ - оригінальний народ з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник- гуцул все своє життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. ЖОВТАНЯ ТА ГОЛУБАНЯ – корови. ЗАРІНОК – берег КЕПТАР - верхній хутряний одяг без рукавів КИЧЕРА – гора, вся вкрита лісом, крім вершини. КОЛОМИЙКА - українська народна пісня на зразок частівок. КРЕСАНЯ – чоловічий капелюх. ЛЕҐІНЬ - молодий парубок. ЛЮБАСКА - коханка. МАРЖИНА - худоба МОЛЬФАР - чарівник, злий дух, чорт. НЯВКА –лісова міфічна істота у вигляді дівчини, у якої зі спини видно нутрощі

Плови – негоди, дощіПолонина – значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу. Смерічка,смерека – вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною, ялина європейська. Старини – батьки. Трембіта – гуцульський народний духовий інструмент у вигляді довгої дерев”ної труби. Файно – гарно добре., красиво. Флояра – різновид сопілки, що має майже метрову довжину. Царинок – обгороджений сінокіс поблизу оселіЯрка – молода вівця

IV. ЛОГІЧНО-СТРУКТУРНІ СХЕМИГутенюки ангел Марічка а / н б” д т / е є о с / н б м / а р о/ в о п/ и с ЗЛО т ь п о м с т а Палійчуки передали зло Іван М. Коцюбинський вважає першопричиною людського зла нездатність поєднати матеріальне і духовне. Він прагне дослідити закони, за якими розвивається людська душа. Автор по-християнськи осмислює проблему злопомсти. Якщо ми на зло відповімо помстою, злом, то замикаємо його в коло, із якого немає виходу, зло тільки помножується. Єдина можливість розірвати це коло – простити ворогові, відповісти на зло добром. Дорослі не в силі роздерти коло зла-помсти, вони тільки помножують його. Зустріч двох ворожих родів повинна була посилити ненависть, але Марічка розриває коло зла - відповідає Іванкові добром на зло. Значить, тільки ангельська душа здатна розірвати коло зла - помсти ( чи випадково тут ім’я Марічки - Марія). Сталося диво-ненависть переростає у любов на все життя. 

Гуцули – своєрідний народ, у його культурі зберігається багато специфічних рис, зумовлених особливостями гірського ландшафту, ізольованістю побуту і певною мірою консервативністю. Коцюбинський відтворює життя людей, які ніби зрослися з природою і з неї черпають все нову й нову життєву енергію. Особливості гірського краю наклали певний відбиток на психологію, побут, звичаї, обряди. Гуцули – гордий народ: захищати гідність роду, честь родини наказує їм голос предків. Та кохання перемагає все!Найсвітліші сторінки у творі ті, що присвячені розквіту почуття Іванка і Марічки. Коцюбинський переконує: щире, безоглядне кохання є самою сутністю життя, найвищим щастям; воно виявляє красу героїв, надихає на творчість ( заворожуюча гра Іванка на флоярі; Маріччині співанки). Письменник стверджує, що любов – це почуття всесильне і прекрасне, що дві закохані душі повинні завжди бути разом. Фрагмент фільму 15.17 – 17.45хв. «Зоряне кохання»Заповіт. Пам”ять. Віра Язичництво Досвід Боротьба Природа Любов Сила Життя Сонце

Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти і, зрештою, протиставляється цій ворожнечі. Драматургія твору живиться енергією неоромантичних контрастів. Є тут ніжна і безпосередня у своїй природно-поетичній первозданності Марічка – і є приземлено груба Палагна. У фіналі повісті тріумфує симфонія життя в час індивідуальної смерті. Герої М. Коцюбинського сповнені ненаситної жадоби життя – найдивовижнішої загадки людини й всього живого. Сенс і краса життя – у самому акті життя, його індивідуальній неповторності. Сумна розповідь про головного героя закінчується оптимістично, утверджуючи тріумф життя над смертю: автор зумів воскресити образ « забутого предка», показати місце міфології в житті селянина. КОНФЛІКТИ ПОВІСТІ1. Між родами Палійчуки – Гутенюки (Іван-кохання-Марічка)2. Людини із дикою гірською природою (Іван-Чугайстер).3. Людини із власним « я» (роздвоєність Івана).4. Побутовий (Іван- Палагна).5. Людини з людським буттям (Іван - смерть)Заключна сцена повісті змальована в дусі народної творчості. Найбільший здобуток автора не в описі етнографічних тонкощів, а в хвалі життю, в глибокій філософській проблематиці. Таким чином, створюється природність життя і смерті й підвладність людини законам вічного оновлення. Фрагмент фільму 7.10 – 11.03хв. «Червоні коні добра і зла»конфлікт. Палійчуки. ГутенюкиІван. Чугайстер. РоздвоєністьІванаІван. ПалагнаІвансмерть. Фрагмент фільму 7.10-11.03 хв.“Червоні коні добра і зла”

V. ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ1. Проблемні запитання2. Побудова компаративного аналізу3. Асоціації4. Створення кольорової гами5. Тестові завдання6. Бесіда з учнями7. Теми для творів

ПРОБЛЕМНІ ЗАПИТАННЯЧому М. Коцюбинського називають письменником- психологом?Що змінилося б у житті Івана, якби Марічка не загинула?Що поєднує в житті персонажів прадавні язичницькі вірування з християнськими?Чим пояснити намагання Івана шукати розради у спогадах про минуле кохання?Які умови були необхідні головним героям, щоб їх кохання не було втаємниченим?Чому автор дав своєму твору « Тіні забутих предків» таку назву?Чим відрізняється художня інтерпретація фольклорно-етнографічного матеріалу повісті « Тіні забутих предків» в від драми Л. Українки « Лісова пісня»? А що єднає ці твори?Фрагмент фільму 1год.22.30 -1.30.40хв. “Ненароджені діти Іванові”

Побудувати компаративний аналіз. Повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” і драма В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”Вічна тема, яка порушується в цих творах. Чи є спільні проблеми в досліджуваних творах? Як впливає соціальне середовище на дії персонажів?

АСОЦІАЦІЇ За названими словами, уривками визначити назву твору М. Коцюбинського, героїв. За поданим портретом назвати літературного персонажа.1. « Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний».(Іван, « Тіні забутих предків»)2. « Земля.. .як марево поманила і як марево щезла».( «Fatа тоrgапа»)3. « Степ, стежка, ниви.»(«Intermesso»)4. « Гола земля, бита крилами вітру».(«Fata morgana»)5. « Стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом,носив широкий черес і пишну кресаню».(Іван, «Тіні забутих предків»)6. Флояра, співанки, смереки.(«Тіні забутих предків»)7. «Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі».( «Fаtа тоrgапа»)8. « Як всього багато сонця, неба, веселої зелені».( «Іпtеrтеssо»)9. « Город знову простяг до мене свою залізну рукуна зелені ниви».( Intermesso»)10.« Тихо дзвонить фоя смерек, тихо шепчуть в лісі холодні сни літньої ночі»( « Тіні забутих предків») 11.« Добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок»(« Тіні забутих предків» Чугайстер)12.« Всі його клопоти і турботи, страх смерті і ворожий мольфар—все кудись щезло». («Тіні забутих предків»)

СТВОРИТИ КОЛЬОРОВУ ГАМУ ВНУТРІШНІХ ПОЧУТТІВ ІВАНА ТА МАРІЧКИНеоромантичне життєсхвалення й поетизація природи підсилені яскравими імпресіоністичними малюнками, мовою метафор:несподіване поєднання звукових і кольорових образів;принципом переважання враження над вираженням. Коцюбинський експериментує, шукає нові можливості слова – через метафору, персоніфікацію, несподівані контексти для епітетів, нюансування барв:«зелений сміх»;«гори міняли своє блакитне вбрання»;«синє дихання гір»;«зелена кров гір». Ці та інші мікрообрази допомагають побачити світ у його первозданній чистоті й одухотвореності. Фрагмент фільму 30.15-40.40хв.“ Смерть Марічки”

«Як кремінь і криця стояли роди—Гутенюки з Палійчуками ... Не думавши довго, Іван ударив Марічку в лице.. . Затрембітала трембіта про смерть старого Палійчука.»«В давній і безпричинний смуток Івана влилась нова течійка. Вона тягла його в гори, носила по сусідніх кучерах, лісах і долинах, де б він міг стріти Марічку.»«Роздяглись, бовтались в потоці, як двоє лісних звірят. Сонце спочивало на їх яснім волоссі і било в очі.»«Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків. Зеленим духом дихнули смереки, зеленим сміхом засміялися трави, на всьому світі дві барви—в зеленій земля, в блакитній—небо... А долом Черемош мчить, жене зелену кров гір. Тепер Іван уже був леґінь.»«Тихо дзвонить фоя смерек, тихо шепчуть у лісі холодні сни літньої ночі і гори безперестанку спускають сум свій в потоки.»«Марічка обзивалась на гру флояри співанком. Вона їх знала безліч. Вони гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки, як смереки ростуть на горах.»«Щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки.»«Клекотіла важка синьо-біласта хмара. Здавалося сама Чорногора знялася в небо. Вдарив грім, захиталися гори, земля піднялась.»Життя наше коротке—блисне й згасне. Іван сам так думав.»«Іван виразно бачив при світлі зірок її (Марічки) обличчя.»«Чорні смереки добродушно простягали над ними свої мохнаті лапи, немов благословляли.»«Він чув потребу оповісти їй ціле своє життя, про свій тусок за нею, безрадісні дні, свою самотність серед ворогів, нещасливе подружжя.»«Іван хапав руками повітря, чув, що летить вниз, сповнений холодком та дивною пусткою в тілі. Чорна важка гора розправила крила смерек і вмить, як птах, пурхнула над ним в небо.»

1. За жанром « Тіні забутих предків» це:а) повість;б) новела;в) роман.2. Темою твору « Тіні забутих предків» є:а) зображення єднання людини і світу природи;б) викриття псевдолібералізму та його реакційної суті;в) зображення звичаїв, побуту, фольклору, життя гуцулів, їх єднання зі світом природи3. У якому році М. Коцюбинський написав повість « Тіні забутих. Предків»?а) 1908; 6) 1911; в) 1903.4. Батьківщина М. Коцюбинського?а) Вінниччина;б) Чернігів;в) Черкаси.5. Повість — це…а) драматичний твір із загостреним сюжетом;б) прозовий твір, переважно про якусь незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа;в) прозовий твір з великою кількістю персонажів та сюжетнихліній. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

6. Темі ролі й місцю поета в суспільному житті присвячено твір М. Коцюбинськогоа) «Тіні забутих предків»;б) «Іntermesso»;в) «Fata morgana»7. Про події революції 1905-1907 р.р. розповідається у творі М. Коцюбинськогоа) « Тіні забутих предків»;б) «Intermesso»;в) « Земля і воля».8. Хто автор слів « Ніхто ніколи ні до М. Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключноговраження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча величйого художніх тканин.»а) І. Франко;б) В. Шевчук;в) О. Гончар.9. Символ вічності, космічної енергії, сили у новелі «Intermesso»М. Коцюбинського це -а) «залізна рука города»;б) жайворонок;в) сонце.

10. Назвіть прізвище режисера, який створив фільм на основі повісті «Тіні забутих предків»:а) О. Довженко;б) Л. Гайдай;в) С. Параджанов. Назвіть твір світової літератури, у якому тема та доляголовних героїв співзвучна з повістю « Тіні забутихпредків».а) О. Пушкін « Євгений Онегин»;б) В. Шекспір « Ромео і Джульєтта»;в) Стендаль « Чорне та біле».12. Коломийка це:а) українська народна пісня на зразок частівки;б) гуцульський танець;в) казкова лісова істота.

БЕСІДА З УЧНЯМИ.--За яких обставин уперше зустрілися Іванко та Марічка? Чому між ними виникла приязнь?--Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?--Чи можна сказати, що Іванко й Марічка були дітьми природи , жили за ЇЇ законами, і ніщо в їхніх стосунках не порушувало чистоти?--Чи була талановитою Марічка? Доведіть свою думку цитатою.--Автор захоплено розповідає про полонинські звичаї. А що саме вам сподобалося з цього етнографічного матеріалу?--Як переживав Іван загибель Марічки? Чи є риси романтизму в зображенні його тяжкої втрат?.--Марічку та Івана зв’ язувало велике взаємне кохання. Чи було щось подібне між Іваном та «.. .здоровою дівкою з грубим голосом й воластою шиєю» Палагною?--Чи зраджували Іван та Палагна одне одного до зустрічі Палагни з Юрою-мольфаром? Чому ці гріхи не мали особливого значення?--Чи відразу Палагна стала любаскою Юри? Що призвело до їхнього гріховного зв’ язку?0. Як сприйняв Іван замах на своє життя? Чому шукав розради в спогадах про минуле кохання? -- . Проаналізуйте розмову Івана з нявкою, Чи є в цій розмові натяк пронеминучість трагедії? --Опишіть похорон Івана. Чи все в цьому ритуалі здається вамправильним, не викликає гострого несприйняття? Яке ваше ставленнядо Палагни-вдови?

ТЕМИ ДЛЯ ТВОРУ- МІНІАТЮРИ. Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського « Тіні забутих предків». Над чим примусила мене замислитись повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Спасибі М. Коцюбинському за....( твір-роздум).

VI. ФІЛЬМ С. ПАРАДЖАНОВА “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ”  1. Презентація стрічки у вересні 1965 року2. Основні творці фільму: 2.1 Слово про С. Параджанова 2.2 Творча група 2.3 Акторський склад 2.4 Особливості сюжету3. Нагороди фільму4. Фрагменти фільму «Тіні забутих предків»       

ПРЕЗЕНТАЦІЯ СТРІЧКИ У ВЕРЕСНІ 1965 РОКУ Акція протесту на прем’єрі фільму -- публічний виступ проти арештів української інтелігенції 1965 р. ( перша хвиля арештів).1965 р. у кінотеатрі «Україна» відбувся прем’єрний перегляд кінофільму С. Параджанова « Тіні забутих предків», знятого за мотивами повісті М. Коцюбинського. Після виступу режисера в обговоренні фільму взяв участь Іван Дзюба, який повідомив публіці про недавні таємні арешти серед української інтелігенції, назвав імена заарештованих. Директор кінотеатру намагався відіпхнути І. Дзюбу від мікрофона, із зали почулися вигуки: « Неправда!» Хтось увімкнув пожежну сирену. І. Дзюбу за попередньою домовленістю підтримав В’ячеслав Чорновіл, який вигукнув: «Хто проти тиранії – встаньте!» Частина зали підвелась , але пустили фільм. У перерві між частинами стихійний протест підтримав Василь Стус: «Протестувати повинні всі. Сьогодні хапають українців, завтра хапатимуть євреїв, потім росіян!» Акція не була підготовлена. Сам Дзюба нікому не розповідав, про що він буде говорити. Так що перегляд, задуманий як торжество офіційної української культури, яка одержала міжнародне визнання ( фільм уже був відзначений золотою медаллю на Міжнародному кінофестивалі в Мілані) – перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Обговорення фільму було фактично зірване. С. Параджанов пізніше сказав, що він не має претензії, тому що й сам підтримав протест. Ця акція, що відразу ж стала широко відомою, разом із « мітингом гласності» у Москві 5.12 1965р. стали першими публічними правозахисними заходами в СРСР у роки правління Л. Брежнєва. Реакція влади була негайною: були звільнені з роботи І. Дзюба, В. Чорновіл, виключені з КПРС М. Коцюбинська, Ю. Бадзьо, з аспірантури - В. Стус.

ОСНОВНІ ТВОРЦІ ФІЛЬМУ« Я давно мріяв створити фільм, у якому на повний голос можна було б розказати про поетичну , талановиту душу українського народу. Ми хотіли пробитися вглиб, до джерел повісті – до тієї стихії, що породила її. Ми зумисне віддались матеріалові, його ритмові й стилеві, щоб література, історія, етнографія, філософія злились у єдиний кінематографічний образ, в єдиний акт.» ( С. Параджанов) « Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності і казки, дійсності і уяви, достовірності і фантазії… Уяві Параджанова , здається , немає меж…» ( журнал «Екран» Польща) « Тіні забутих предків» - український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії ім. О. Довженка. Екранізація одноіменної повісті М. Коцюбинського. Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано- Франківської області. Саме тут М. Коцюбинський написав свою повість . Сценаристи тонко відчули філософію й поезію твору і органічно перенесли її у фільм.

СЛОВО ПРО ПАРАДЖАНОВАРежисер-постановник і автор сценарію Сергій Параджанов ( 1924-1990) —вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка (посмертно )Народився в Тбілісі. Після закінчення Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) став працювати на Київській студії художніх фільмів як режисер-постановник. Саме з Україною пов’язана значна частина творчої біографії Параджанова. Тут він створив такі фільми: « Наталія Ужвій» 1957р. « Золоті руки» 1957р. « Думка» 1957р. « Перший хлопець» 1958р. « Українська рапсодія» 1961р. « Квітка на камені» 1962р. « Тіні забутих предків» 1964р.

ТВОРЧА ГРУПАСпівавтор сценарію Іван Чендей ( 1922-2005) – український письменни к, сценарист. Народився і мешкав на Закарпатті. Оператор-постановник Юрій Іллєнко (1936- 2010) – український кінооператор, кінорежисер, сценарист, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка. Автор музики Мирослав Скорик ( нар. 1938р. ) – композитор і музикознавець, народний артист України, лауреат Національної премії України ім . Т. Шевченка, керівник Центру музичної україністики, Герой України. Художник-постановник Георгій Якутович (1930-2000) – український митець-графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, художник кіно, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, лауреат Національної премії ім.. Т. Шевченка.

АКТОРСЬКИЙ СКЛАДВиконавець головної чоловічої ролі Іван Миколайчук (1941-1987) – український актор, режисер, сценарист. Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, зняв дві режисерські роботи , лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Роль Івана Палійчука – перша його роль в кіно. Акторським талантом був наділений від природи . Фільми з його участю випередили свій час .І. Миколайчук був не просто носієм української національної культури, він обороняв її, підкреслював її значення/ « Я не знаю більш національного народного генія… До цього був Довженко»,--сказав влучно про І. Миколайчука С. Параджанов. - Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора…Ми відчули, що це унікальний талант. Проби були дивовижні. В одну мить він перевернув наші уявлення про образ Івана з твору Коцюбинського. Він перелив у наші зурбанізовані, міські душі свою карпатську силу, свою любов до матері, сестер. Братів. Весь, як дзвіночок, Іван був чистим, мужнім, ніжним. Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі.»

Виконавиця головної жіночої ролі – Лариса Кадочникова ( нар.1937р.) –українська і російська актриса театру і кіно, народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка. У масових та обрядових сценах задіяно мешканців села Криворівня, в якому відбувалися зйомки. У їхньому виконанні звучать також народні пісні й закадрові тексти. Акторський склад : О. Райданов, Н. Гнеповська, О. Гай, Н. Алісова, Л. Єнгібаров, М. Гринько, С. Багашвілі, Т. Бестаєва. Знімальна група пережила і відтворила ідею повісті М. Коцюбинського засобами синтетичного мистецтва, поєднавши актуальне з вічним, умовне( образне першоджерело, метафорична мова) з безумовним (фотографічне фіксування зображуваного), узагальнене ( притчеве першоджерело ) з конкретним ( національна своєрідність). Вийшов цілком оригінальний , яскраво виражений зразок поетичного кіно.

ОСОБЛИВОСТІ СЮЖЕТУ« Тіні забутих предків» - це один із щасливих винятків, коли автори фільму не тільки не зашкодили повісті, а навпаки, дали їй нове дихання, нове життя» (мистецтвознавець Лариса Брюховецька)Дух першоджерела живе в екранному еквіваленті: філософська глибина повісті стала основою фільму. Поетичне, образне вирішення екранізації виявилося у філософічності стрічки, її оригінальній новелістичній структурі; у розкритті духовної суті людини, піднесенні її над марнотами та суєтністю, в насиченні фольклорним матеріалом, атрибутами народної естетики, в освоєнні могутніх пластів народного мистецтва, у яскравій живописності, у кольористичній драматургії, в оригінальному музичному оформленні, в образних деталях-метафорах, фундаментом для яких служив текст Михайла Коцюбинського. Фрагмент фільму 46.02 -46.55хв., 52.40 – 53.53хв. «Вербовая дощечка»

Фільм насичений народною музикою в автентичному виконанні. М. Скорик згадував, що гуцулів навіть возили до Києва, записували їх у павільйоні. Таких звукозаписів доти не було. І навіть тепер не можна знайти… А ще треба було записати трембіти. Просто неба це важко було зробити, і Параджанов десятеро трембітярів літаком привіз до Києва. Їздили в експедиції в Карпати, добирали музикантів. Музика М. Скорика стала одним із основних компонентів образної структури фільму. У стрічці звучать поширені у Карпатах інструменти – сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Співанки, мелодії весільних музик, голосіння, колядки і щедрівки, інші обрядові пісні та автентичність народної говірки створюють особливу цілісну звукову філософсько-естетичну концепцію фільму. За визначенням сучасних дослідників , такого багатства звукових складових не знав жоден український фільм, що є однією з новаторських ознак стрічки.

1965р. - премія “ Південний хрест», премія ФІПРЕССІ Юрію Іллєнку за операторську роботу –МКФ у Мар- дель-Плата ( Аргентина) ,1965р.- Кубок фестивалю –МКФ у Римі; 1966р. - Золота медаль С. Параджанову – Міжнародний кінофестиваль у Салоніках ( Греція) 1966р.- премія Британської кіно академії за кращий зарубіжний фільм1991р. – Державна премія ім. Т. Шевченка Всього фільм «Тіні забутих предків» отримав 38 міжнародних нагород та 28 призів на кінофестивалях.«Тіні забутих предків» були визнані одним з 20 найкращих фільмів усіх часів і народів. НАЙВИЗНАЧНІШІ НАГОРОДИ