Презентація "Майстерність ставити запитання. Як і навіщо ставити відкриті запитання"(для 2-4 класів)

Powerpoint Templates Майстерність ставити запитання. Як і навіщо ставити відкриті запитання Антонцева Оксана Миколаївна вчитель початкових класів, Старший вчитель ЗОШ I-III ст. № 17

Без запитання немає, і не може бути пізнання. Це ланка, що зв ’язує з непізнаним. Воно є могутнім стимулятором розвитку знання. ЗАПИТАННЯ Висловлювання, у якому міститься вимога певної інформації від людини до якої звертаються. ФУНКЦІЇ ЗАПИТАННЯ КОМУНІКАТИВНА (передбачає діалог) ПІЗНАВАЛЬНА (як засіб інформаційного пошуку)

ТИПИ ЗАПИТАНЬ відкриті закриті Передбачають можливість необмеженої кількості відповідей Дають можливість отримати максимум інформації Можна дати обмежену кількість відповідей Найпопулярніший вид техніки збору даних

ЗАКРИТІ ЗАПИТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНІ НЕАЛЬТЕРНАТИВНІ (“питання - меню”) Припускають вибір лише одного варіанту відповіді Передбачають можливість вибору декількох варіантів відповідей Вивчення ціннісних орієнтацій; Вивчення читацьких уподобань; Вивчення видів дозвільної діяльності; Та інше… ВИКОРИСТОВУЮТЬ

СІМ КЛАСИЧНИХ ПИТАНЬ РИТОРИКИ, ЩО СПРИЯЮТЬ З ’ ЯСУВАННЮ ПРОБЛЕМИ Й РОЗВИТКУ ДІАЛОГУ Починаються зі слів : ЧОМУ ? ЩО ? ДЕ ? ХТО ? КИМ ? КОЛИ ? ЯК, У ЯКИЙ СПОСІБ (ЯКИМ ЧИНОМ)

ДІБРАТИ ПИТАЛЬНІ СЛОВА, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ ФОРМУЛЮЄТЬСЯ ЗАПИТАННЯ ПРАКТИЧНА РОБОТА Запитання на здобуття знань (інформації) Запитання на пошук можливостей використання, застосування інформації Запитання на розуміння інформації Запитання на аналіз Запитання на синтез Запитання на оцінювання

ВІДКРИТІ ЗАПИТАННЯ Вимагають розгорнутої відповіді. Більш інформативні. Не обмежують можливості вибору мовленнєвих засобів. Сприяють з’ясуванню проблеми і розвитку діалогу. Допоможуть розпочати бесіду. Створюють сприятливу атмосферу для діалогу. Не обмежують свободу співрозмовника. Дають змогу з ’ ясувати реальні мотиви й позицію людини.

1 Різун В. В. Маси: Тексти лекцій. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. – 118с.  2. Недопитанський М. І. Випробовування інформацією: Тексти лекцій. – К.: Інститут журналістики, 2003. – 116 с.  3. Різун В. В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 80 с.  4. Ворошилов В. В. Журналистика: Учеб. – 3-е изд. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001. – 447 с.  5. Вуароль М. Гід газетяра: Пер. з франц. – К., 2000. – 62 с.  6. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: Проблеми майстерності. – К.: Вища школа, 1983. – 280 с.  7. Лазутина Г. В. Основы творческой деятельности журналиста: Учеб. для студ. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 240 с.  8. Техніка інтерв'ю. – К., 2000. – 120 с.  9. Тертычный А. А. Жанры периодической печати: Учеб. пособ. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 312 с.  10. Карпенко В. О. Професіоналізм як фактор майстерності в журналістиці // Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. – Т. 16. – С. 53–61. Використана література