Презентація "Методи боротьби з безробіттям

Методи боротьби з безробіттям Підготувала: Чемісова Т. С.

Безробіття – соціально-економічне явище в суспільстві, за якого частина активного працездатного населення не може знайти роботи, яку вона здатна виконувати, що обумовлено перевищенням пропозиції праці над попитом на неї.

Причини безробіття. Глибокі структурні зрушення в економіціСпади і кризи в економіціЗміни в демографічній структурі населення. Нерівномірне розміщення продуктивних сил. Упровадження нових технологій. Сезонні коливання рівня виробництва окремих галузей

Види безробіття. Фрикційне. Застійне. Технологічне. Циклічне. Приховане

Фрикційне. Пов’язане з пошуком нового місця роботи з різних причин*зміна місця проживання*тимчасова втрата сезонної роботи*звільнення*пошук більш вигідної роботи

Застійне. Породжується тривалою відсутністю роботи

Приховане. Виражається в режимі неповного робочого дня

Циклічне. Виникає в періоди економічного спаду та обумовлене зниженням сукупного попиту на робочу силу

Методи боротьби з безробіттям визначає концепція, який керується уряд конкретної країни. Пігу і його послідовники, що вважають, що корінь зла - у високій заробітній платі, пропонують: 1. сприяти зниженню заробітної плати; 2. роз'ясняти профспілкам, що ріст заробітної плати, якого вони домагаються, обертається ростом безробіття;

3. державі працевлаштовувати працівників, що претендують на невисокий доход, зокрема, заохочувати розвиток соціальної сфери. З рекомендацій Пігу широко застосовується розподіл ставки заробітної плати і робочого часу між декількома працівниками. Використання часткового робочого дня скорочує безробіття навіть при збереженні несприятливої ​​кон'юнктури.

У світі накопичено багатий досвід боротьби з безробіттям. Багато підходів до вирішення цієї проблеми використовувалися на практиці наприкінці 70-х років, у не настільки вже віддаленому минулому, під час нафтових криз.

У 1950-х роках у політиці державного регулювання застосовувалися кейнсіанські методи. Кейнсіанці вважали, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так званого "ефективного попиту" (спрощено - рівня споживання і інвестицій).

Одним з основних методів формування ефективної зайнятості є розробка і задіяння механізму, що регулює динамічний рівновагу попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці. У зв'язку з цим слід виділити два блоки проблем:

* пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в країні, створення умов для динамічного руху капіталу, розробка заходів з розвитку системи робочих місць і збільшення потреби підприємств і організацій у робочій силі;

* вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням додаткових доходів (дивіденди від цінних паперів, відсотки за вкладами і т.д.), розвиток системи соціальних допомог, дотацій і пільг, що знижують потребу в праці окремих соціально-демографічних груп населення , особливо жінок, учнівської молоді та пенсіонерів.

Закордонний досвід свідчить, що серед трудових ресурсів країн Східної Європи молодь становить менше ніж 30%, але безробітних у віці до 25 років більше 15%. В Україні у структурі безробітних 15 , 3% - не працевлаштована молодь після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів різних видів акредитації. Серед економічно активної молоді безробітні складають приблизно 16%.

По регіонам обсяг безробітної молоді у 2002 р. був найвищим у Донецькій (106,1 тис. чол) та Львівській (62,7 тис. чол) областях.

Також повинна проводиться активна боротьба з безробіттям у сільській місцевості. Рівень безробіття зареєстрований в сільському сегменті ринку праці в Україні в 2002р. виріс по відношенню до 2001р. на 1,7% і склав 6,5%. У дев'яти областях цей відсоток перевищує межах від 7,3 до 11%.

Дякую за увагу!