Презентація " Михайло Олександрович Врубель "

Михайло Олександрович Врубель. Життєвий і творчий шлях

Михайло Олександрович Врубель— видатний російський художник межі XIX—XX ст., майстер універсальних можливостей, який прославив своє ім'я практично в усіх видах і жанрах образотворчого мистецтва: живописі, графіці, декоративній скульптурі, театральному мистецтві. (1856 - 1910)

Сторінка з його життя…Врубель народився в Омську, в родині військового. Дитячі і юнацькі роки Врубеля пройшли в Санкт-Петербурзі, у Саратові, Одесі. У 1864—1867 роках юний Михайло Врубель навчався у відомого художника, випускника Академії мистецтв О. Годіна. 1880 року Михайло Врубель став студентом Російської Академії мистецтв, де відразу виділився з-поміж інших студентів незвичністю стилю і оригінальним поглядом на класичні сюжети (імпресіонізм). Це можна помітити на його перших акварелях — «Уведення у храм» і «Римляни, які бенкетують».«Уведення у храм» «Римляни, які бенкетують»

Упродовж 1884—1889 років Врубель на запрошення професора А. В. Прахова працював у Києві, здебільшого створюючи зображення на релігійну тематику. До цього періоду належать ікони та стінні розписи для Кирилівської церкви, ескізи розпису для Володимирського собору. Саме тут художник пише знаменитий портрет «Дівчинка на тлі перського килима» (1886). Зі вступом до Академії мистецтв Врубель із розсіяного і легковажного студента перетворюється на фанатика своєї роботи. 1901 року у художника з'явилися ознаки душевного розладу, погіршився зір. Хвороба прогресувала. Врубель помер на самоті 1910 року у Петербурзі, похований на Новодівочому кладовищі. Сторінка з його життя…«Дівчинка на тлі перського килима»

«Богоматір із немовлям»- вершина творчості молодого Врубеля. Богоматір з немовлям - ікона, створена в 1884-1885 роках М. А. Врубелем для оформлення одноярусного мармурового іконостаса Кирилівської церкви в Києві. Саме ця робота зробила Врубеля відомим широкій публіці і послужила відправною віхою в його подальшої кар'єрі художника і декоратора. Незважаючи на те, що образ виконаний згідно всім канонам православної іконографії, мистецтвознавці та художники відзначають його виразність і незвичність. Лики Богородиці та Христа-немовляти були списані Врубелем з дружини і молодшої дочки мистецтвознавця А. В. Прахова. 

Новаторство Врубеля. Художник не дотримувався академічних принципів образотворчого мистецтва XIX ст.: неодмінне зображенням руху і присутність інтриги. «Персонажі» його мистецтва — мовчання та таємниця. Врубель доводить це такими шедеврами, як «Гамлет і Офелія» (1883), «Демон сидячий»(1890). «Гамлет і Офелія» «Демон сидячий»

Любов і смерть — улюблені теми Врубеля. Вони відкриваються глядачеві під різними символами. Так, у картині «Дівчинка на тлі перського килима» (1886) ми бачимо якийсь надлишок розкошів, що є алегорією тлінності, суму та неминучості кінця. Ідея смерті помічена і в картині «Ворожка» (1895). «Ворожка»

Російська тема«Богатир» (1898)«Князь Гвидон і Царівна-Лебідь» (1890)«Микула Селянинович» (1895—1896)

Картина «Царівна – Лебідь» Широко відоме полотно Врубеля за назвою «Царівна – Лебідь» зображує одну з героїнь казок великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна Царівну – Лебідь. Поза всяким сумнівом, дане добуток можна сміливо назвати дуже незвичайним, оскільки художникові вдалося повною мірою реалізувати в ньому принцип природності. На картині начебто застиг час. Врубель зміг в одна мить створити почуття великого, незвичайного й чогось нового, можливо таємничого.

«Демон сидячий»1890 року, у Москві Врубель пише «Демона сидячого». Художник поставив перед собою складне завдання: зобразити засобами живопису те невловиме, що називається «настроєм душі». «Демон сидячий» — перша картина із демонічної сюїти, виконана в техніці живопису, малюнка, скульптури. Художник підкреслює, що «Демон» для нього є ідеалом прекрасної людини. Коли дивишся на цю картину, у глядача складається враження фантастичного світу, казково-прекрасного, але водночас немовби скам'янілого. «Демон сидячий» — це міф, створений Врубелем про самого себе замолоду. Образ «Демона» дуже сумний, але це сум юності, він ще далекий від відчаю і сповнений віри у міць своїх крил.

Художник написав багато ілюстрацій до творів Лермонтова"Печорін на дивані"Ілюстрації до поеми "Ізмаїл-Бей"Вірш "Русалка"«Танець Тамари». Ілюстрація до поеми М. Ю. Лермонтова «Демон»Кожний із рисунків створено чорною аквареллю, яка набуває в руках майстра багатобарвної палітри.

Висновок Він був єдиним в російському живописі, хто дав нове життя величним поетичним символам, які беруть початок у народному епосі, у Шекспіра, Гете, Лермонтова, Пушкіна – вони стали іншими, але за духом, за побудовою почуттів не дрібніше своїх прообразів. М. Врубель щедро збагатив живописну мову. Ми цінуємо художника за глибину досягнення дійсності, за те, що він розкрив трагічні протиріччя життя, виступив пристрасним борцем за людину, за вільне розвивання його творчих сил, за життя, виконану гармонічно і гарно. 

Дякую за увагу!