Презентація "Микола Степанович Вінграновський"

1936-2004 Микола Степанович Вінграновський 

Микола Вінграновський—  український письменник-шістдесятник, режисер,  актор, сценарист і поет.

Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. 

Народився Микола в селянській сім'ї. На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Він ріс самостійним, допитливим, змалку мріяв стати актором. Школу закінчив вісімнадцятилітнім юнаком.

Після школи Микола Вінграновський вступив до Київського театрального інституту, де йому пощастило зустрітися з Олександром Довженком, який залишився для нього Вчителем на все життя. Олександр Довженко

Олександр Довженко запросив здібного юнака навчатися у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВГІК) в Москві. У 1960 році М.Вінграновський закінчив цей інститут. Згодом він знявся у кількох фільмах, потім були режисерські роботи.

Акторські ролі: Іван Орлюк («Повість полум'яних літ», 1961) Дончак («Сейм виходить з берегів», 1962) Вацлав Купка (Берег надії, 1967) Несвятипаска (Дума про Британку, 1970)

Найбільшою школою мистецтва і людяності була робота над головною роллю у фільмі “Повість полум'яних літ” за сценарієм О.Довженка

Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).

У 1962 році М.Вінграновський видав першу збірку віршів «Атомні прелюди», а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій».

Збірки віршів, які виходили за життя автора: «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійманих тобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996). 

У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку 60-х років, коли в журналі «Ранок»  з'явилися оповідання  «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти».

Вірші та прозові твори Миколи Вінграновського для дітей виходили у збірках: «Андрійко-говорійко» (1971), «Літній ранок» (1976), «Мак» (1973), «Первінка» (1977), «Літній вечір» (1979), «Ластівка біля вікна» (1981), «На добраніч» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1987), «У неквапи білі лапи» (1989), «Северин Наливайко» (1996), «Козак Петро Мамарига» (2001), «Сіроманець» (2001), «Іде кіт через лід» (2003). 

Микола Вінграновський — автор  прозових творів: «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960), «Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов’язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «П’ять повістей» (1987), «Манюня» (2003). 

Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).

Микола Вінграновський — режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів. 

Художні фільми «Дочка Стратіона»(1964) «Ескадра повертає на Захід» (1966) «Берег надії» (1967) «Тихі береги» (1973) «Климко» (1984)

Документальні фільми «Голубі сестри людей» (1966) «Слово про Андрія Малишка» (1983) «Довженко. Щоденник 1941–1945» (1993) «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993) «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993) «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1993) «Гетьман Сагайдачний» (1999)

Нагороди: Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч». Почесна Грамота Президії Верховної Ради України Лауреат літературної премії «Благовіст» Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)

Помер  26 травня  2004 року в Києві. Похований у Києві  на Байковому кладовищі.