Презентація "Мистецтво у долі людини" (За повістю В. Г. Короленка «Сліпий музикант»)

Мистецтво в долі людини (За повістю В. Г. Короленка «Сліпий музикант»)Музика теж велика сила, що дає можливість володіти серцем натовпу ... (В. Г. Короленко)Роботу виконав учень 6 класу Ляхович Любомир

«Серце матері зачуло, що разом з новонародженою дитиною з'явилося на світло темне, безвихідне горе, що нависло над колискою, щоб супроводжувати нове життя до самої смерті. Може бути, втім, що це й було дійсне марення. Як би там не було, але дитина народилася сліпою». Народження сліпої дитини – це трагедія, біль і матері, і всієї сім’ї, і, звичайно, самої дитини. Що буде з нею в цьому жорстокому світі? Як складеться життя? Дуже багато залежить від самої людини, а ще від тих людей, які зустрінуться на її перехрестях долі

Два різних початки – ніжність і поетичність матері та мужність старого воїна – допомогли Петрусеві пізнавати світ.«Цей малий теж інвалід. Як скласти нас докупи, то, гляди, вийшла б одна сяка -така мізерія»

Йому йшов п'ятий рік, коли мистецтво увійшло в його життя Головний урок Іохіма – це прилучення Петра до народної музики, усвідомлення своєї приналежності до щирого душею українського народу. Музика Іохіма вразила Петра тим, що була сповнена живих почуттів, в ній звучала біль душі простої людини і всього народу, який мріяв про краще життя

Справжній дарунок долі - Євеліна«Він стис її маленьку руку у своїй. … Сам він здавався собі могутнім і дужим, а вона уявилась плакучою і слабкою. Тоді, під впливом глибокої ніжності, він пригорнув її однією рукою, а другою став гладити шовковисте волосся. … І йому здалося, що все горе стихло в глибині серця»

Зустріч із родиною Ставрученків. Перша зустріч зі Ставрученками принесла Петрусю страждання, бо він помітив, що «жива хвиля котиться повз нього і їй до нього нема діла» (частина 5, розділ 5). Хлопець гостро відчув свою самотніть, відстороненість від життя. І це породжує страх

Зустріч із дзвонарями розбурхала нові почуття у юнака. Один із них, Єгор, зовні дуже подібний до Петруся. Та й народився він теж сліпим. І тепер це була зла, жовчна людина, в голосі якої «чути було розпач стражденної і глибоко змученої людини» «В душі Петра було холодно і похмуро»

Зустріч з реальним світом«Ти вмієш тільки кощунствувати зі своєю ситою заздрістю до чужого голоду! ...» – кидає Максим Яценко племіннику. І той, зрештою, приєднується до бродячих сліпих музикантів. Але грав він не ту інтимну музику, що в садибі, для себе і близьких. Зараз його гра веселила народні свята та ярмарки, а деколи розчулювала або змушувала сумувати. Зрештою, страждання, про які він дізнався з власного досвіду, вилікували його, душа зцілилася, «наче страшний кошмар назавжди зник з садиби», куди Петро повертається.

Після бродяжництва зі сліпими й паломництва до чудотворної ікони озлоблення проходить: Петро дійсно вилікувався, але не від фізичної недуги, а від духовної: на зміну злості приходить почуття жалю до людей, бажання їм допомогти. Сліпий знаходить сили в музиці. Через музику він може впливати на людей, розповідати їм те головне про життя, що так важко зрозумів він сам. Такий вибір сліпого музиканта

Ще коли Петрусь був дуже маленьким, старий гарібальдієць мріяв: «... несправедливо ображений долею підніме з часом доступнеуйому зброю на захист інших, знедолених життям, і тоді я недарма проживу на світі, понівечений старий солдат ...». Мрія старого воїна збулася.

Чи може обділена людина бути потрібною, навіть щасливою? Може; Петро знайшов своє покликання, він усвідомив, що його талант потрібний людям, він приносить їм радість, викликає сльози, пробуджує душі, робить людей щасливими. Сліпий музикант зумів пробудити «єство» людей. Значить, є надія, що суспільство не бездуховне, і музика (мистецтво) є потужною «зброєю» в руках митця. Через музику, працю, талант, через переосмислення свого життя Петро знайшов своє щастя і істинне покликання — в служінні людям... Приклад Петра навчає, що потрібно не пасувати перед перешкодами, а наполегливо йти до мети, не зациклюватися на власних невдачах, бути милосердним до людських страждань, прагнути жити достойно і справедливо.