Презентація "Музична культура. Фольклор. Київська держава. Сковорода"

МУЗИЧНА КУЛЬТУРА УКРАЇНИУкраїнський музичний фольклор. Музична культура Київської держави. Світські вокальні жанри.34 УРОК.

ДАВНЯ МУЗИКАДавня музика – найзагадковіша сторінка в літопису історії будь- якої національної культури. Чи можна уявити музику, що не звучить, адже в давнину не було ані нот для її запису, ані технічної апаратури? Музика наших пращурів не збереглася.«Розповісти» про неї можуть археологічні джерела – первісні музичні інструменти, знайдені на стоянках, або їх зображення на різних предметах.

Давній музичний інструмент з Мізинської стоянки До найдавніших пам’яток музичної культури на теренах України належать інструменти епохи пізнього палеоліту з Мізинської стоянки. Вчені припускають, що віднайдені археологами залишки предметів із кісток мамонта, рогів оленя тощо є духовими, ударними й шумовими музичними інструментами, з яких можна утворити цілий ансамбль: сопілки, «молоток», набірний браслет, що «шумить».

Музична культура СкіфіїСкіфи співають. Представлена музичними інструментами, з-поміж яких – металеві дзвіночки, бубонці, брязкальця, різні за формою та розміром. Під час обрядових дійств використовувався шумовий інструмент – тризубці. На тогочасних фресках і коштовностях трапляються також зображення виконавців музики. Так, на скіфській золотій пластині від головного убору, знайденій біля с. Сахнівка на Київщині, можна побачити бородатого співака, що грає на струнному інструменті грецького типу, на фресках – скіфа з грецькою лірою, а також танцювальниць.

Музична культура грецьких міст- колоній Північного Причорномор’я Музикантів-виконавців зі струнними та духовими інструментами зображували на вазах, фресках, рельєфах. Навчання гри на лірі й авлосі входило до тодішньої шкільної «програми». Як і в містах самої Греції, у полісах-колоніях відбувалися музичні агони – змагання хорів, кіфаре- дів. Поети зазвичай виконували свої вірші під акомпанемент ліри. Значущість цього інструменту підтверджує його карбування на пантікапейських та ольвійських монетах.

Античні струнні музичні інструменти: ліра, кіфара, арфа

Античні духові музичні інструменти: авлос, сиринга (флейта Пана)

Водяний музичний інструмент. ГІДРАВЛІС

Особливості первісної української музичної культури: Музика і музичні інструменти виконували функції оберегів. Музика захищала від нечистої сили, поганого сну, зурочення. У первісній грі почали виокремлюватися солісти, заспівувачі; розвивалися елементи музичної виразної мови. Первісне музикування мало синкретичний характер: пісня, танець і поезія були нерозривно пов’язані.

Гусляр (фрагмент срібного браслета)Історичні джерела свідчать про багатожанровий фольклор східних слов’ян, які ще в дохристиянські часи мали багаті обрядові традиції, різноманітний музичний інструментарій. Зарубіжні писемні пам’ятки повідомляють, що слов’яни вміли грати на гуслях, лютні, сопілці, бубнах, а також про церковні дзвони, хоровий спів, танці й хороводи під акомпанемент музичних інструментів, що супроводжували слов’янські богослужіння.

Фольклор – душа народу. Характерною рисою фольклору є синкретизм: поетичні тексти або співають, або виголошують з певною інтонацією і ритмом за допомогою міміки, жестів у супроводі інструментальної музики й танців під час виконання обрядових дій. Народні пісні, танці, ігри походять із землеробського культу слов’ян, а тому пов’язані з тією чи іншою порою року. Здавна вони складались у календарно-обрядові цикли – весняний, літній, осінній, зимовий.

Бог Купало

Бог Перун

Лада - одна з найбільш шанованих давньослов'янських язичницьких богинь, уособлення шлюбу та подружнього життя. Лада - дружина Верховного Божества Сварога. По-суті Лада є Вищим творчим початком, іпостассю Криниці Всесвіту, чия могутня енергія творення наповнює творчим потенціалом усіх богів та істот, тому її називають Матір'ю Богів (Богородицею). Стародавні арії звали її Матір'ю Світу.

{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Календарно-обрядові пісніВеснянки. Гаївки. Колядки. Щедрівки. РусальніКупальськіПетриківки. Жниварські

{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Родинно-обрядові пісніВесільніЖартівливіКолисковіЧастівки. ПоховальніГолосіння. Ліричні

Із давніх-давен пісня – неодмінний супутник і в радості, і в біді – ставала невід’ємним атрибутом родинного життя людей. До архаїчних належать родинно-обрядові пісні: весільні, колискові, плачі та голосіння. Образний діапазон весільних пісень значний: ліричні й сумні, присвячені прощанню молодої з родиною, безтурботною юністю, або урочисті застільні, в яких звеличували молодих, веселі танцювальні. Тематика повільних і наспівних колискових включає фантастичні та казкові сюжети.

Василь Перов «Плач Ярославни»Емоційно напружені речитативні плачі та голосіння належать до глибинної архаїки. Народ ставився до мистецтва «голосильниць» з глибоким шануванням. Ці музично-поетичні фольклорні зразки не записували, а варіюючи, усно століттями передавали від покоління до покоління. Тому в зміненому вигляді традиції народних обрядових пісенних жанрів дійшли до наших днів.

В Карпатах найбільш поширені обрядові народні пісні, особливо коломийки. На Наддніпрянщині − історичні та ліричні пісні. На Лівобережжі − лірико-епічні.

З уведенням християнства церковнослужителі прагнули викорінити прадавні язичницькі вірування, проте зробити це супроти волі народу було важко. Поступово старі й нові обряди поєдналися, утворився своєрідний релігійний дуалізм. Так, збігаються в часі: – стародавній звичай зустрічати весну – з Великоднем (Паскою);– русальні обряди – з християнським святом Трійці; – свято Купала – з днем Івана Хрестителя; – Коляда – з Різдвом Христовим; – Щедрий вечір – з йорданськими святами, Водохрещею.

Музика княжої доби. Державне зміцнення, встановлення культурних зв’язків із сусідніми країнами, введення християнства – ось визначальні чинники, що сприяли розквіту музичної культури Київської Русі. Музика відігравала істотне значення в житті простого люду, побуті князівства, в церковних відправах. За княжої доби відбувається поступове відокремлення народної і професійної культури – тобто культури низів і князівства (владної верхівки).

Важливою частиною давньоруської духовної культури була і музика. Вона супроводжувала людину від її народження аж до самої смерті. Великого поширення набули обрядові танці, пісні, скомороські ігри, гуслярські розспіви. Скоморохи були головними учасниками та виконавцями пісень і танців під час народних свят, ігор та різних обрядів. На князівських бенкетах обов’язково були присутні скоморохи і музиканти.

фреска дістала назву «Скоморохи», хоча, за версією, на ній зображено не київських музикантів. Про розвиток музично-театрального мистецтва на Русі можна судити з відомих фресок Софії Київської. На одній з них зображено оркестр із семи виконавців, які грають на флейті, трубі, лютні, гуслях, органі.

Близькі за формою зображення музичних інструментів можна побачити й на мініатюрах Радзивіллівського літопису, на деяких предметах прикладного мистецтва.

Васнєцов «Гуслярі»Цей різновид героїчного епосу стає провідним у народній творчості часів Київської Держави, але надалі зникає з ужитку. Поряд зі стародавніми обрядовими піснями виникає новий фольклорний жанр − билини. Билини оспівують історичні події, героїзм захисників рідної землі: князів, бояр, дружинників. Проте найпопулярнішим був образ воїна-богатиря з народу – Іллі Муромця.

Гра на музичних інструментах в добу Київської Русі називалася просто - гудінням. Інструментальна музика звучала на Русі з язичницьких часів і протягом усього Cередньовіччя. Деякі старовинні інструменти залишилися в народній музиці донині. Музичні інструменти застосовувалися в різних сферах - в придворному, княжому побуті, у ратній справі і в народних святках.

Після прийняття християнства на Русі поширився хоровий, одно- та багатоголосний спів. Знали тут і нотну систему – так звану крюкову нотацію.

Фрагмент чаші з Чернігівського скарбу. Зображення Давида і Мелодії на дні чаші з Чернігова XII ст., срібло. До скарбниці музичної культури Київської Держави долучалися й танці, про що яскраво свідчить чаша з Чернігова (ХІІ ст.). На ній зображено танцівницю, яка рухається під музику гусляра.

У походах князів звучала так звана «ратна» музика, військові оркестри використовували різні духові інструменти – сурми, роги, сопілки, окарини, кувички, волинки, жалійки, а також ударні – бубни, накри, тулумбас, тарілки, дзвіночки. Військові музиканти уславлювали князів, ушановували послів іноземних держав на офіційних прийомах; музика лунала на святкових трапезах і під час веселих розваг при княжому дворі.

Носії музичної творчості в Україні

Період розвитку музичної культури польсько-литовської доби. Візантійські мистецькі орієнтації змінювалися на ренесансні, адже в ті часи на українські терени хвилею покотилися ідеї західно- європейського Відродження, окремі спалахи якого були відчутні в церковній музиці. В її надрах упродовж Х–ХVІ ст. розвивався музичний професіоналізм. Латинська монодія

В історії української церковної музики умовно можна виокремити два періоди й відповідні їм стилі виконання: монодичний ( одноголосий) і партесний ( багатоголосий). Головна відмінність східного (православного) християнського музичного ритуалу від західного (католицького) полягає у використанні виключно хорового співу а капела.

На противагу західноєвропейському церковному обряду, органний супровід не використовувався. Ще з часів Київської Русі запанував знаменний розспів – одноголосий унісонний спів з обмеженим діапазоном і строгим піднесеним складом. Мелодії, запозичені з Візантії, змінювалися під впливом місцевих народнопісенних традицій. Їх записували спеціальними знаками – крюками (від старослов. «крюк», «знамено» – знак). За відсутності лінійок для запису висоту та тривалість звуків фіксували лише орієнтовно.

Прагнення до більшої виразності церковної музики сприяло виникненню партесного співу ( від лат. – партії, голоси). Тоді само відбувається чітке розмежування чотирьох голосів хору за висотою і тембром на бас, тенор, альт і дискант. Тексти записують близькою народові слов’яно-руською мовою, мелодії – вже не крюками, а новим «київським знаменом», тобто квадратними нотами на лінійках (з другої половини ХVІ ст.).

Яскравий і пишний партесний спів поширювався завдяки діяльності братських шкіл – Острозької, Львівської, Київської, Луцької та інших, де церковний спів і музична грамота належали до обов’язкових навчальних предметів. За місцем походження розспіви поділяють на київський, лаврський, волинський (почаївський), руський (галицький), прикарпатський (василіянський), чернігівський, грецький, болгарський, сербський та інші.

Узагальненням цієї практики стала «Граматика мусикійська» (1675) Миколи Дилецького (1630—1690), яка вміщує правила композиції, вправи з хорового співу і диригування, поради щодо навчання музики, розвитку слуху, голосу. Твори Миколи Дилецького, навіть при відомій на сьогодні обмеженій їх кількості, виявляють багатство й різноманітність стилістики. Як і весь масив новознайдених партесних концертів, вони свідчать про їх цілковиту відповідність культурному контексту того часу та надзвичайне творче піднесення в українській музиці XVII ст. Титульна сторінка "Граматики мусикійської” М. Дилецького

У царині вокальної творчості одне з провідних місць належить Григорію Сковороді (1722—1794) — видатному українському філософу, поету, педагогу, музиканту, який грав на багатьох інструментах. Він писав канти, створив збірку «Сад божественних пісень». «Сковородинські пісні» дійшли до нашого часу в усних варіантах-версіях бандуристів і лірників. Поступово вони стали народними.

РЕФЛЕКСІЯЯкі музичні інструменти набули поширення у Скіфії та містах-колоніях Північного Причорномор’я? Назвіть жанри обрядових пісень, характерні для східних слов’ян. Які музичні інструменти використовувалися за часів Київської Русі? Зазначте відмінності творів народної, придворно-світської й церковної музики в Київській Державі. Які європейські впливи позначилися на розвитку музичної культури України у період польсько-литовської доби?

Домашнє завдання. Знайдіть у літературних джерелах описи обрядів русалії, Купала, весілля тощо, де згадувалися б музичні елементи. Складіть кросворд з назв стародавніх музичних інструментів, поширених на теренах України.