Презентація на годину спілкування про толерантне ставлення до ветеранів/ветеранок.

ТОЛЕРАНТНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЕТЕРАНІВ/ВЕТЕРАНОК

Ветеран (значення)Ветеран — професійний вояк, який відслужив визначений термін в армії. Ветеран — досвідчений воїн, який брав участь у багатьох битвах.

“Люди в тилу, часто ненавмисно, своїми словами або діями можуть образити або поставити в незручне становище учасника війни. А вони заслуговують на шанобливе та максимальне коректне ставлення”, - упевнений кандидат психологічних наук Юрій Акименко.

Пережите на війні залишає свій відбиток, змінює людину.«Загиблий побратим весь час стоїть перед очима».«Побачене неможливо забути. Чи міг я щось змінити?»«Так, на війні складно, але там все зрозуміло. Просто. Або ти знищуєш ворога, або він тебе».«Я воював поруч із найвідважнішими людьми…».

Що може вирізняти людину з бойовим досвідом?

Скутість і незручність у спілкуванні або, навпаки, підвищена конфліктність. Труднощі при ухваленні рішень. Труднощі з концентрацією та запам’ятовуванням. Бажання повернутися до військового життя.

Дуже важливо не поширювати міфи про те, що всі учасники війни — ветерани і ветеранки — «психовані», «неврівноважені», «з ПТСР» тощо.

Що ми маємо робити при зустрічі з ветераном  /  ветеранкою: на вулиці, у колі знайомих чи друзів, на роботі — з колегою, в під’їзді — із сусідом? Як поводитися? Обіймати та емоційно дякувати чи «ховати очі», щоб уникнути незручних моментів?

Важливо запам’ятати, що точно не варто робити при спілкуванні з людиною, яка має травматичний досвід війни та бойових дій: Не примушуйте говорити про травматичний досвід. Не звинувачуйте і не дорікайте через те, як саме людина може реагувати та проявляти емоції. Не говоріть, що пора припинити поводитися, як на війні. Не говоріть, що час лікує. Не можна без дозволу торкатись до тіла, обіймати. Не робіть різких рухів у присутності ветерана. Не підходьте до ветерана ззаду. Не створюйте шумне середовище.

Один із найважливіших моментів — велика кількість людей з інвалідністю, набутою внаслідок війни: люди з ампутованими кінцівками, порушеннями слуху і зору тощо.

Поради для коректного спілкування. З ветеранами і ветеранками потрібно спілкуватися так само, як з іншими людьми, не варто робити з них «особливих людських істот», з якими треба комунікувати якось особливо. Як і в будь-якої іншої людини краще запитати «як справи?» або «як день?», без фраз на кшталт «тримайся» і «все буде добре».

Питання про війну краще ставити ті, які підкреслюють спроможність людини справлятися з різними ситуаціями: «Як ти справлявся / справлялася?» або «Я бачу, як тобі було непросто, але мені приємно, що ти зараз тут, поруч зі мною»…

Варто бути обережними в жестикуляції. Ветерани  /  ветеранки на рівні інстинктів пильнують руки, тому що людина може бути озброєна. Не варто різко і без попередження наближатися, важливо не робити цього зі спини. Слід поважати особисті кордони. Крики, сплески, несподівані звуки — при спілкуванні бажано про них попередити. Реакції на наші дії можуть бути різні, тому що у людей різний досвід.

Хочу подякувати. Як зробити це правильно

Замість того щоб говорити: «Ви герої, сонечки, красені, щит України» (хоч це і правда), краще сказати про свої почуття: «Я вам дуже вдячний», «Мені спокійно від того, що є ЗСУ».

Важливо подякувати так, щоб це не стало тригером. Але тригери в усіх різні, тому це складне завдання.Із зовсім незнайомою людиною краще використовувати невербальні сигнали. Це може бути посмішка або вітальний кивок. Якщо ви впевнені, що перед вами людина, яка брала участь у бойових діях, можна сказати: «Дякую за службу».

Не треба запитувати про те, що людина робила, де була, що бачила на війні. Інколи вона не може або не хоче розповідати. Тоді краще бути активним слухачем. Слухаємо, не перебиваємо та ставимо уточнювальні запитання. У кінці розмови варто допомогти зосередитись на позитиві.

Інколи цивільні хочуть пригостити ветерана  /  ветеранку чимось на кшталт кави. Не всі розуміють, що так відбувається не через жалість, а від бажання висловити свою вдячність. І якщо ветеран  /  ветеранка відмовляються, то не тому що він  /  вона — черства та невдячна людина. Це може бути особливість характеру, через яку важко приймати подяку.Існують практики передавання ветеранам і ветеранкам записок. Таким чином найчастіше дякують жінки та діти. Їм ніяково говорити особисто, тому вони переказують вдячність текстом. І це теж дуже добре сприймається.

Ветерани  /  ветеранки відрізняються сильним братерським  /  сестринським духом, міцною ідентифікацією зі своєю спільнотою, довірою до тих, хто пройшов через війну. Саме тому модель «рівний – рівному» визнається найкращою у питаннях надання підтримки ветеранам і ветеранкам.

ДЖЕРЕЛАhttps://bf.in.ua/vzaiemodiia-z-liudmy-iaki-maiut-bojovyj-dosvid/https://www.facebook.com/howareu.program