Презентація на тему: «Аграрні відносини в першій половині ХІХ ст.»

9-й клас Історія України Розробка уроку на тему: «Аграрні відносини в першій половині ХІХ ст.» Автор: вчитель історії Великодимерського навчально-виховного об'єднання Гук Юлія Миколаївна

Особливості розвитку Центром нових економічних відносин - Південна Україна, де використання вільнонайманої робочої сили набуло найбільших масштабів і довело свою ефективність; Правобережжя - регіон переважання примусової праці селян-кріпаків; економіка Наддніпрянщини упродовж усього ХIХ ст. зберігала аграрний характер; зростання попиту на продукти харчування в Європі та світі стимулювало розвиток сільського господарства Наддніпрянщини; перша половина ХIХ ст. стала для Наддніпрянщини часом втягування в систему світової торгівлі. Український селянин

Стан сільського господарства Основа економіки; основна галузь - зернове землеробство (пшениця, жито, просо й гречка); старі системи і технології обробітку землі: трипільна система посівів; кникнення сівозміни; примітивні знаряддя праці. Традиційні знаряддя обробітку ґрунту були примітивними. Лише на Півдні України з’явився удосконалений плуг. 1 – рало, 2 – рало з полозом, 3 – чотиризубе рало, 4 – бороноподібне рало, 5 – радло (гака), 6 – удосконалений плуг, 7 – соха-рогач, 8 – соха- двосторонка. Традиційні знаряддя обмолоту були переважно дерев’яними. Залізо використовували лише в окремих випадках. Машин не було. 1 – ціп, 2 – дерев’яні граблі, 3 – вила із залізними зубами, 4 – дерев’яні трійчаки, 5 – кам’яний лоток, 6 – лопата для віяння зерна

1 пуд зерна 16 кг. 4-5 пудів врожаю Виснаження землі

Розширення товарно-грошових відносин

Розширення товарно-грошових відносин Нові сільськогосподарські культури Тіпання конопель. Ліворуч — кужіль, дергальна та чесальна щітки; праворуч — витушка М.Каразін. Чумаки в дорозі

Розвиток промислів (переробка рослинної і тваринної продукції) Чумакування — перевезення вантажів на далекі відстані Чумацький віз

Розвиток товарного виробництва Близкість європейського ринку, який потребував зерна, вовни, іншої продукції села Товарне виробництво - форма виробництва, коли продукція виробляється для продажу Ознаки: розширення площ під технічними культурами; поліпшені способи обробітку землі, новітній інвентар раціоналізація – удосконалення виробництва, краща і доцільніша його організація; поява вільнонайманої праці і розшарування селянства; початок спеціалізації економічних регіонів.

Розвиток товарного виробництва С. Світославський. Воли на ниві Бондар за працею

Аграрні відносини приватна власність на землю; належало 68–75 % земель; земля розподілялася на дві частини: одна для власного господарства; інша для селянських наділів Поміщики Село на Київщині. Перша пол. ХІХ ст. Малюнок Д.Деляфліза феодально-кріпосницькі відносини

Поміщицьке господарство Ознаки кризи: - більшість поміщиків не вміли і не хотіли організувати успішне ведення господарства; низька товарність господарства; більшість кріпаків не були зацікавлені в результатах своєї праці; зростання витрат. Василь Каразін. Він був одним з перших ініціаторів раціоналізації в веденні поміщицького господарства

Поміщицьке господарство

Способи поміщицького господарювання збільшення витрат пошук шляхів прибутковості маєтків Паровий млин. Чернігівська губернія. ХІХ ст. Замок Терещенків на Житомирщині. Сучасний вигляд

Способи поміщицького господарювання Невелика кількість послідовників – натхненником виступав Василь Каразін Підтримували переважна більшість поміщиків

Становище селян головні виробники продукції; не були власниками землі; залишалися власністю поміщиків — їхніми кріпаками; за користування поміщицькою землею відпрацьовували в поміщицькому господарстві або платили оброк. Селяни Народна картина «Селянин і селянка». ХІХ ст.

Становище селян Селянські податки і повинності Народна картина «Селянин і селянка». ХІХ ст.

Форми експлуатації селян Поміщицькі селяни Державні (казенні) селяни Подушний податок Оброк Гуртові сільськогоспо- дарські роботи Гуртові будівельно-ремонтні роботи Транспортування продуктів на ярмарок Вартування, ремонт бу- дівель, прядіння ниток, вибілювання полотна, толоки – громадські роботи Натуральний і грошо- вий податок на користь панів Феодал дозволяв селянину найматися на мануфактурні підприємства (на Правобережжі і Півдні України). Частину свого заробітку селянин віддавав пану Норма роботи, яку повинен виконати селянин. Іноді урок виконували 2-3 дні Особливого поширення набула на Волині Державні податки та повинності Для безземельних селян. Форма експлуатації, за якої селяни постійно працюють на пана, а той забезпечує їх місячною нормою продовольства і одягом Офіційно становила 3 дні на тиждень; фактично 4-5 днів на тиждень Рекрутчина Панщина Місячина Урочна система Заробітчанство

Відносини поміщиків і селян Особливості господарювання поміщиків: захищалися політикою російського царизму; деяка частина пробувала пристосуватися до нових соціально-економічних умов; ѕ поміщиків змушені були віддавати під заставу свої маєтки; єдиним виходом зі становища бачили посилення експлуатації селянства. Тарас Шевченко. «Селянська родина». 1843 р.

Відносини селян і поміщиків І. Їжакевич. Кріпаків міняють на собак. Такі сцени із життя українського села на початку ХІХ ст. нікого не дивували, були звичайними

Відносини селян і поміщиків Василь Каразін – ініціатор закону про «вільних хліборобів»

за законом 1822 р. поміщики отримали право без суду та слідства відправляти своїх кріпаків на заслання в Сибір; підставою для цього міг стати будь-який прояв «незадовільної поведінки» кріпака; закон 1845 р. зобов’язував карати 50-ма ударами різок тих кріпаків, які скаржилися на поміщика. Відносини селян і поміщиків Різка — 10–15 тонких березових прутиків, зв’язаних у жмут, — була знаряддям покарання, яким користувалися поміщики, губернські та повітові адміністратори. Різки застосовували не лише на панських конюшнях, а й у школах,в’язницях, поліції. Смертну кару могли замінити на 10–20 тисяч ударів різками. Оскільки в Таврійській та Херсонській губерніях не було березових гаїв, тому заготовляли і постачали туди різки з Київської та інших губерній. Посилення поміщицького гніту

Суть: в кожному маєтку запроваджувалася інвентарна книга; до неї записували кількість днів панщини та інші кріпосницькі повинності; поміщики постійно та безкарно порушували її норми. 1847–1848 рр. Закон про інвентарну реформу на Правобережжі визначав тривалість робочого дня кріпаків: «Від сходу до заходу сонця, а з 15 травня до 15 серпня — від 5-ї години ранку до заходу сонця».

Інвентарна реформа Предмети побуту українських селян

Договірні товарно-грошові відносини Південна Україна – центр вільнонайманої праці: поміщики центральних губерній, за певну плату, відпускали своїх селян на заробітки, видаючи їм відповідні паспорти; використовували найману працю поміщики та багаті колоністи; наприкінці 50-х років щорічно працювало до 300 тис. наймитів. В. Орловський. Хати в літній день

Зміна аграрних відносин Особливості Феодальні відносини

Державні селяни в аграрних відносинах М. Пимоненко. Жниця