Презентація на тему "Діячі української культури. Пирогов Микола"

Пирогов Микола Іванович

Пирогов Микола Івановичгеніальний анатом і хірург-клініцист, фундатор військово-польової хірургії, прогресивний педагог і просвітитель, видатний вчений і відомий громадський діяч, професор, член-кореспондент Російської Академії1810-1881 рр.

Він був сином військового чиновника Івана Івановича Пирогова, який служив у чині майора скарбником у Московському провіантському депо. Освіту Микола отримав спочатку вдома, а потім у приватному пансіоні. У чотирнадцять років, за певну винагороду вмовивши священика «збільшити» йому вік на два роки й блискуче витримавши вступні випробування, Микола став студентом-медиком Московського університету.

Навчався Пирогов дуже старанно. Не задовольняючись з деяких важливих питань майже чистою теорією, він набирався професійного досвіду за допомогою незвичних для студентів і викладачів власних оригінальних методик. Так, він брав бичачий міхур, набивав його кусками крейди, підв’язував до живота приятеля, після чого майстерно звільняв міхур від крейди, старанно дотримуючись усіх потрібних підходів і розрізів. Або він ховав дерев’яну тріску, що імітувала той чи інший м’яз, у рукав старого сюртука, набитого ганчір’ям і, обережно працюючи скальпелем, повільно розпорював тканину, знаходив сховану тріску й вилучав її. Трикутник Пирогова

У 1841 році Миколу Івановича запросили в Петербурзьку Медико-хірургічну академію на посаду голови кафедри хірургії. Крім викладання в Петербурзі він зумів організувати першу в Росії клініку госпітальної хірургії та керував нею. В ході навчання військових хірургів та вивчення відомих хірургічних методів він розробив цілком нові прийоми і докорінно змінив багато старі методи. Було створено ще один новий напрям у медицині – госпітальна хірургія.

Пропрацювавши понад 10 років в Академії, Микола Іванович став відомий як талановитий хірург, громадський діяч і прогресивний педагог. Пирогов в цей же час не відмовився і від посади директора Інструментального заводу, де він запропонував робити нові інструменти, що допомагають хірургам проводити операції швидко і добре. Погоджувався консультувати і в різних лікарнях. Кишеньковий набір інструментів, що належав Миколі Івановичу.

На другий рік після приїзду до Петербурга він одружився на Катерині Дмитрівні Березиною, дівчині з родовитої, але збіднілої родини. Через чотири роки вона померла, залишивши Миколі Івановичу синів: Миколу та Володимира.

Пирогов на відміну від більшості вузькоспеціалізованих колег-лікарів дуже вдало поєднував досвід і знання як хірурга, так і анатома. Перш ніж робити будь-яку операцію на живій людині, він усі свої дії до дрібниць відпрацьовував на трупі. Завдяки такій методиці було врятовано тисячі й тисячі людських життів.

16 жовтня 1846 ознаменувався першим випробуванням ефірного наркозу, швидко завоював весь світ. З лютого 1847 року почали практикувати операції із застосуванням цієї речовини в Росії. Протягом року в понад 10 містах Росії було проведено під наркозом 690 операцій, і 300 з них – Пироговим!

У ті роки будь-яке новаторство в медицині маститими вченими зустрічалося в штики. Не раз Пирогов страждав через своє захоплення чимось новим і прогресивним. Тільки-но Микола Іванович винаходив незвичний хірургічний інструмент, яким ще не користувалися за кордоном, як тут же здіймався галас, що Пирогов надто мудрує. Проте згодом створений ученим інструмент завдяки своїй зручності набував поширення й замінював традиційний.

Коли Н. І. Пирогов зажадав, щоб російські хірурги оперували в білих кип'яченої халатах, бо їх звичайний одяг може нести небезпечні мікроби, його ж колеги запроторили його до психіатричної лікарні. Однак його випустили через три дні, не виявивши порушень в психіці.

У 1847 році Микола Іванович вирушив на Кавказ, де успішно практикував польову хірургію, застосовував свої нові розробки: знеболювання ефіром, перев’язку накрохмаленими бинтами і так далі.

Наступного, 1848 року, Микола Іванович працював на холерній епідемії. Препаруючи трупи, він під мікроскопом спостерігав холерний вібріон, але не надав цьому значення. І лише через 34 роки Роберт Кох визнав холерний вібріон збудником цієї страшної хвороби.

Одного разу, коли епідемія почала спадати, Пирогов опинився на ринку. Там він побачив розсічені заморожені туші й зупинився як заворожений. Учений із захопленням дивився на замерзлі тканини, які зберігли свою природну будову. Накупивши різноманітного м’яса, у тому числі з кістками й сухожиллями, чим немало здивував продавця, і повернувшись додому, Пирогов почав розколювати і розпилювати замерзлі куски. З кожним рухом перед ним з’являлися м’язи, судини, нерви й кістки, взаємне розміщення і будова яких чудово передавали топографічні співвідношення різних тканин.

– Якщо заморозити труп, – розмірковував учений, – а потім його розпиляти шарами, зміщення органів не відбудеться й вони залишаться на своїх місцях, чого не можна досягти під час традиційної анатомічної препарації, яка застосовується в усьому світі. З’явиться можливість чітко побачити порушення анатомії того чи іншого органу під час патологічного процесу, а отже, – цілеспрямовано, а не навпомацки, лікувати аналогічну патологію живої людини. Цей метод, винайдений ученим, отримав назву «льодової анатомії», а чотиритомний атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розпилами через заморожені людські трупи» увічнив його ім’я.

Малюнки Пирогова з препаратів артерій

У майстерні скульптора, що жив поруч з його будинком, ученому спала на думку ідея, яка привела до створення гіпсової пов’язки. До цього часу для лікування переломів кісток широко застосовували крохмальну пов’язку, яка тривалий час не засихала, а засохнувши, нещільно прилягала до зламаної руки чи ноги, що призводило до неправильного зростання кісток, а також легко розм’якала від дощу й вогкого повітря. Гіпсова пов’язка не мала цих недоліків, і невдовзі вся Європа користувалася цим винаходом для лікування будь-яких переломів.

Під час військових дій в Криму він в якості головного хірурга за особистою ініціативою оперував поранених в обложеному Севастополі, і тут він вперше застосував метод сортування хворих, ініціював мед. підготовку жінок-сестер милосердя, почав вперше застосовувати гіпсові пов’язки. Широке застосування цієї пов'язки Пироговим та його послідовниками під час Севастопольської кампанії 1854-1855pp. відіграло вирішальну роль у відмовленні від первинних ампутацій, які з часів Ларрея вважалися обов'язковими при вогнепальних переломах.

Фрагмент діарами «Оборона Севастополя»

Микола Іванович Пирогов. Кримська війна

Санітарна служба в Севастополі на час приїзду Пирогова була організована жахливо. У своєму листі з Севастополя Пирогов пише про поранених, яких він знайшов після бою під Інкерманом: «Як собак, кинули їх на землю, на нарах, цілий тиждень вони не були перев'язані і навіть майже не нагодовані». Як помічників для догляду за пораненими він бере з собою вперше в історії воєнно-польової хірургії загін жінок, об'єднаних у Хрестовоздвиженській общині сестер піклування про поранених і хворих. Всього на війні у Криму працювало 120 сестер.. Пирогов вважав сестер своїми головними помічниками. 

Під час героїчної оборони Севастополя, куди Пирогов 1854 року потрапив добровольцем, він був вражений великою смертністю поранених. Відмінивши «загальну чергу» легко- і тяжкопоранених, а також інфікованих хворих, учений запропонував їх сортувати і в результаті навів порядок у наданні медичної допомоги пораненим на всіх її етапах. Особисто оглядаючи потерпілих, Пирогов давав вказівки куди й коли госпіталізувати того чи іншого солдата чи офіцера, що значно зменшувало смертність і післяопераційні ускладнення.

Пирогов зумів створити свою наукову школу в галузі військово-польової хірургії і завоював величезний авторитет в медичних колах всієї Європи. Коли Севастополь впав, він прибув до Петербурга. Будучи на прийомі в імператора Олександра II, він висловив свою думку, вказавши на бездарне керівництво армією. В результаті цього лікар опинився в немилості у царя. Неминучий конфлікт з владою призвів до того, що в 1861 році внаслідок скарг та доносів на нього він був звільнений за указом імператора.

Саме в цей період Пирогов врятував здоров’я, а може й життя, 21-річному Дмитру Івановичу Менделєєву, якого після закінчення Головного педагогічного інституту було призначено старшим учителем природничих наук у Сімферопольській гімназії. По дорозі до місця майбутньої роботи, за рекомендацією лікаря, який на той час спостерігав за здоров’ям серйозно хворого Менделєєва, майбутній учений звернувся за консультацією до знаменитого хірурга. Пирогов зразу спростував поставлений Менделєєву діагноз «сухоти» і швидко повернув його до повноцінного життя. Дмитро Іванович назавжди зберіг почуття вдячності та захоплення Пироговим. «Оце був лікар! – часто казав він. – Наскрізь людину бачив і зразу мою натуру зрозумів

У 1862 році М.І. Пирогов зберіг поранену ногу народному герою Італії Джузеппе Гарібальді. Усі знамениті хірурги того часу одноголосно пропонували ампутувати ногу, у кістці якої застрягла куля, і лише один Пирогов, ретельно оглянувши рану, категорично відкинув цю пропозицію.

І сталося диво: на двадцять п’ятий день лежання пацієнта куля наблизилася до поверхні рани й була легко вилучена, а через декілька днів поранений уже міг ходити.

Після активної лікарської воєнної практики, М.І. Пирогов вирішив присвятити себе більш мирній справі, швидко переорієнтувавшись на педагогіку, чим знову підтвердив положення, що коли людина справжній патріот і талановита людина, то такою вона залишається у всіх сферах.

Микола Іванович Пирогов домігся 1859 р. від влади відкриття будинку на вул. Володимирській, 64 у Києві, де знаходилися його кабінет і канцелярія університетської клініки медичного факультету.

Протягом 1858-1861 pp. Пирогов - попечитель Київського навчального округу. У своїй педагогічній діяльності, відзначеній новаторством, всіляко сприяв демократизації освіти: піклувався про всенародне початкове навчання, навчання рідною мовою, про підготовку вчительських кадрів для шкіл та гімназій; у реформі вищої школи виступав за автономію університетів, за розширення можливостей для вступу в університети різних верств населення та ін.

Своїм величезним досвідом Пирогов щедро ділився зі студентами. Багато років, перебуваючи на посаді попечителя Київського та Одеського навчальних округів, він боровся зі становими забобонами в освіті, виступав за автономію університетів і загальну початкову освіту. Саме завдяки Миколі Івановичу в Києві вперше в Росії були започатковані недільні школи. Сталося це 1859 року, коли відкрили медичну клініку Університету Святого Володимира. Основне завдання освітянської реформи Пирогов бачив у вихованні особистості, про що свідчать його слова: «Усі ті, хто готується бути корисними громадянами, мають спочатку навчитися бути людьми».

Микола Іванович сприяв організації недільних шкіл для дорослих у Києві (1859) та створенню Новоросійського університету в Одесі (1863). Першу недільну школу для дітей робітників та селян було відкрито в Києві 1859 р.. Викладання в школах вели молоді викладачі університету, гімназій, студенти університету. Серед викладачів недільних шкіл були студенти університету М. Драгоманов, Ф. Вороний, Я. Бекман, В. Португалов, М. Муравський та інші. Ідею створення недільних шкіл підтримав Т. Г. Шевченко, який надіслав 1860 р. з Петербурга для учнів 50 примірників "Кобзаря", а згодом - спеціально виданий ним 1861 р. недільних шкіл "Буквар південноросійський".

Відомий сучасник М.І. Пирогова основоположник російської наукової педагогіки К. Д. Ушинський писав: «Нарешті ми маємо серед нас людину, на яку з гордістю можемо вказати нашим дітям та онукам і бездоганним шляхом якої можемо вести сміливо наші молоді покоління. Нехай наша молодь дивиться на цей образ – і майбутнє нашої вітчизни буде забезпечено». «М.І. Пирогов не тільки збуджує в нас бажання діяльності на користь суспільну, але й народжує тверду впевненість у тім, що ця діяльність не пропаде дарма. Народ, із середовища якого виходять такі особистості, як особистість М.І. Пирогова, може з упевненістю дивитися на своє майбутнє». М.І. Пирогов та К. Д. Ушинський

... У російського письменника Олександра Купріна є оповідання «Чудесний лікар», уперше надруковане в газеті «Київське слово» в 1897 році з підзаголовком «Дійсний випадок». Все описане в ньому дійсно відбулося в Києві.

У бідному сімействі занедужав один із чотирьох малолітніх дітей. Батько, на прізвище Мерцалов, не маючи навіть копійки в кишені, не знає, як йому далі бути. У відчаї, проклинаючи життя, батько йде просити милостиню. І зненацька в парку, де він уже вирішив покінчити із собою, зустрічає незнайомця, що, із співчуттям вислухавши Мерцалова, представляється лікарем і вимагає негайно відвести його до дівчинки, що помирає. Незнайомий лікар уважно оглядає дівчинку й, призначаючи лікування, виписує рецепт. Щоб подякувати лікарю, Мерцалов просить назвати його прізвище. Але той чомусь не називає його. Мерцалов іде проводжати лікаря, а коли вертається, то під чайним блюдцем разом з рецептом знаходить гроші. А коли він одержав з аптеки ліки, то відразу дізнався прізвище свого благодійника: на прикріпленому до пляшечки з ліками аптечному ярлику було написано: «За рецептом професора Пирогова».

О.І. Купрін не вигадав розповідь, а описав випадок, що дійсно мав місце в житті людини, яка розповіла йому цю зворушливу історію. «Чудесним доктором» був Микола Іванович Пирогов.

У 1866 році він був звільнений з державної служби, а групу молодих професорів розформували. Тепер М. Пирогов відновив лікарську діяльність, організувавши в своєму маєтку (район Вінниці) безкоштовну лікарню. Там був написаний його відомий “Щоденник старого лікаря”.

Іноді він виїжджав за запрошеннями на читання лекцій в Петербурзький університет або за кордон. На той час М. І. Пирогов був почесним членом в декількох іноземних академіях.

М. Пирогов та П. Чайковський

Не тільки лікарі, а й широкі кола прогресивної громадськості вбачали в Пирогові зразок громадянина, лікаря і вченого. За ініціативою М. В. Скліфосовського було організовано в Москві святкування 50-річчя наукової діяльності М. І. Пирогова. Це знайшло відгук по всій країні. Перші всеросійські з'їзди лікарів, які мали велике значення для громадського і професійного виховання широких мас, називалися пироговськими. М. Скліфосовський та М. Пирогов

У 1881 році в Петербурзі і Москві з великим торжеством відзначалося 50-річчя діяльності М.І. Пирогова як ученого і громадського діяча. Багатьма західноєвропейськими науковими товариствами була дана висока оцінка його наукової діяльності та присвоєно звання почесного доктора. Пирогова нагородили званням почесного громадянина Москви. Ескіз І. Ю. Рєпіна до картини «Приїзд Миколи Івановича Пирогова в Москву на ювілей з приводу 50-річчя його наукової діяльності» (1881). Військово-медичний музей, Санкт-Петербург, Росія.

На жаль, урочистості з нагоди 50-річчя наукової і громадської діяльності М.І. Пирогова були затьмарені хворобою ювіляра. Ще взимку в нього на слизовій оболонці піднебіння утворилась незагойна виразка. За 26 днів до смерті Микола Іванович поставив собі остаточний діагноз - повзуча ракова виразка слизової оболонки рота. Проти такої хвороби був безсилий навіть сам Пирогов.

Через декілька місяців великий учений помер у своєму маєтку у с. Вишні (нині м. Вінниця) 23 листопада 1881 р., будучи сам невиліковно хворим. Перед своєю смертю великий лікар став автором ще одного відкриття – абсолютно нового способу бальзамування тіл померлих. До цих пір в сільській церкви (с. Вішні) зберігається його нетлінне тіло, набальзамоване його способом.

23 листопада 1881 р., коли вже стемніло, попросив винести себе на веранду, дивився на улюблену свою липову алею й чомусь уголос почав читати Пушкіна: "Дар напрасный, дар случайный. Жизнь, зачем ты мне дана?" Посміхнувся і сказав останні слова: "Нет! Жизнь, ты с целью мне дана!" Була 20 година 25 хвилин. У тяжких муках відійшов Микола Пирогов; початок агонії співпав із сонячним затемненням, яке закінчилося відразу після його смерті.

Коли не стало знаменитого хірурга, Олександра Антонівна звернулася до Виводцева з проханням здійснити бальзамування чоловіка з дозволу Синоду. Вона побудувала у Вишнях дивовижний храм, що став мавзолеєм великому вченому.

Це був єдиний в Україні мавзолей, але спокій небіжчика кілька разів порушували: літаком його доставляли у Москву, аби дослідити таємницю бальзамування і цим допомогти "вічно живому Іллічу".

Та не тільки храм і мавзолей стали пам’ятником чоловікові. Вдова Пирогова переїхала до Києва і на Вознесенському спуску, 15 відкрила хірургічну лікарню. Власним коштом Олександра Антонівна утримувала при клініках університету притулок для одужуючих; організувала й фінансувала притулок для дітей-арештантів. Олександра Бістро дружина Пирогова

Сини Пирогова здобували освіту вдома, потім хлопці слухали лекції професорів Гейдельберзького, Берлінського, Лейпцизького університетів, а старший Микола – ще й Оксфордського. Він став фізиком, захистив докторську дисертацію в Київському університеті. Викладав молекулярно-кінетичну теорію матерії, статистичну фізику. Одночасно з австрійцем Людвіґом Больцманом, але незалежно від нього, обґрунтував другий закон термодинаміки. М. М. Пирогов - старший син М.І. Пирогова. В. М. Пирогов - молодший син М.І. Пирогова

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Пам'ятник М. Пирогову в місті Вінниці

Пам'ятник М. Пирогову в місті Вінниці

Пам'ятник М. Пирогову в місті Вінниці

Пам'ятник видатному лікарю, засновнику військово-польової хірургії Миколі Пирогову, м. Миколаїв

Пам’ятник М.І. Пирогову в м. Керчі

Севастополь. Пам'ятник Пирогову Миколі Івановичу

Севастопольський парк у місті Дніпрі

Погруддя в м. Умані встановлено на честь хірурга Пірогова Миколи Івановича біля міської поліклініки

Пам'ятний бюст в місті Дубно

Пам’ятник Пирогову М. в місті Тарту

Пам'ятник М.І. Пирогову в місті Саки

Пам'ятник М.І. Пирогову в Москві

Пам'ятник М.І. Пирогову в Москві

Пам'ятник хірурга Миколі Івановичу Пирогову в Лефортово

Бюст М. І. Пирогову при вході в Пироговські ванни в місті П'ятигорськ

Меморіальні дошки на будинках де працював і мешкав М.І. Пирогов

Пирогов Микола Іванович (бюст роботи Рєпіна, 1881)

Європейський орден Миколи Івановича Пирогова заснований 17 квітня 2004 року

Ювілейні монети України та Росії

Теплохід «Микола Пирогов»

Свою життєву позицію, свій світогляд Пирогов виразив у словах, які належать йому і які він виніс в епіграф до статті «Питання життя»: «До чого ви готовите свого сина? – хтось запитав мене. Бути людиною, – відповів я». Микола Іванович міг так сказати, тому що все своє життя він був Людиною.