Презентація на тему:"Другорядні члени речення. Додаток"

Виконав Руденко Ігор Петрович, учень 8-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. смт. Березни Чернігівської області

Актуальність теми дослідження визначається тим, що засвоєння даного теоретичного матеріалу викликає певні труднощі, важко відрізнити додатки від обставин. Метою мого дослідження є вивчення засобів вираження додатків у творах Євгена Гуцала.   Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань: - виявити додатки у художніх творах Євгена Гуцала; - дослідити і описати особливості використання додатків і їх смислове навантаження у текстах;   Предметом дослідження є синтаксичні конструкції, що функціонують у творах Євгена Гуцала.  

Над проблемою другорядних членів речення працювали такі визначні мовознавці :

формальному (класифікація за характером синтаксичного зв’язку) логічному (класифікація за значенням)

Додаток – це другорядний член речення, який означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається. Додаток відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (на) кому? (на) чому?

Додаток може виражатися іменниками чи займенниками в непрямих відмінках із прийменниками чи без прийменників неозначеною формою дієслова прислівником у значенні іменника прикметником, дієприкметником, займенником у значенні іменника вигуком, звуконаслідувальним словом числівником та сполученням числівника з іменником синтаксично неподільним словосполученням

ВИКОРИСТАННЯ ДОДАТКІВ ДЛЯ ЗОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ НА ПРИКЛАДІ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ІЗ ТВОРІВ ЄВГЕНА ГУЦАЛА Що я читаю? Читанку природи й апокаліпсис миру та війни, вивчаю хрестоматію народу і віршами захоплююсь весни, — писав Євген Гуцало в книзі поезій «Час і простір». Головним, визначальним словом у хрестоматії народу була завжди і є для Євгена Гуцала людина. У творах Євгена Гуцала ми можемо знайти яскраві приклади вираження додатків різними частинами мови у різних формах.

СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАСТАРІЛИМИ СЛОВАМИ Вони [руки] владарювали на припічку, в печі, на комині, на миснику, і, дивись, у чутливих пальцях опинявся якщо не віник, то рогач, якщо не ніж, то якась необхідна річ Як ви ото пороз’їжджалися з дому, то поклала біля бовдура А ще Оврам був неабиякий мастак до макогонів, рублів, качалок, коцюбок – теше, струже, точить Чи кутуляв кусень хліба з цибулиною, вечеряючи, або стругав люлечку-носогрієчку, тільки наче хтось стояв за спиною, владно примушуючи обернутись

СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ ІЗ ВЛАСНИМИ НАЗВАМИ Діти і всі приглядались до Василя так , наче хотіли впізнати в ньому когось свого Діти і всі приглядались до Василя так , наче хотіли впізнати в ньому когось свого Сьогодні жене телицю прямо на обійстя до Одарки Кужільної. Не хотілося, щоб Ніла танцювала з Сергуньком

. ДОДАТКИ В РОЛІ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ Мені не вистачає дзвонів, бракує їхнього високого гірського голосу, тієї невимовної печалі, якою він повен… Не бачив ні садка, ні хати, ні хліва, а тому здавалось, що стара Якимівна забалакується Стоять діжки з квашеною капустою, з яблуками, з огірками, з помідорами Від нього пахло суницями, мурахами, грибними галявами

висновок Синтаксична функція іменника в реченні визначається характером відношень між дією та об’єктом. Якщо у відношеннях переважає просторове, часове та інше обставинне значення, тоді це обставина, якщо ж переважає значення об’єкта, на який спрямована дія, – це додаток