Презентація на тему: "Форми арт-терапії "

Презентація на тему:“ Форми арт-терапії ”

План Вступ. Що таке Арт-Терапія?2) Переваги Арт-терапії Основна частина3) Форми арт-терапії 4) Висновок 5) Перелік літератури

Арт терапія, в першу чергу корекція, зміна способу, або конкретне перетворення образу, заміна способу на більш урівноважений і здоровий спосіб. Все до чого ви звертаєтеся, це образ і енергія об'єкта для психотерапії. Арт-терапія — це вид психотерапії та психологічної корекції, заснований на мистецтві та творчості. Вперше цей термін був використаний Андріаном Хілом у 1938 р. при описі своєї роботи та незабаром отримав широке поширення. У вузькому сенсі слова під арт-терапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчим мистецтвом з метою аналізу та позитивного впливу на психоемоційний стан людини. Поступово, протягом ХХ століття, арт-терапія стає невід'ємною частиною соціальних заходів профілактичного й реабілітаційного характеру, медичної, психотерапевтичної та педагогічної практики. Арт-терапія надає можливість особистості виразити себе «іншими голосами»: рухами, кольором, формою, пластикою, ландшафтом.

Арт-Терапія

Переваги арт-терапіїШирокого застосування отримала арттерапія в соціальній сфері, у роботі з дітьми і дорослими, що пережили насильство. Арттерапія володіє очевидними перевагами перед іншими формами психотерапевтичної роботи, а саме[7]:– є засобом переважно невербального спілкування, що робить її особливо цінною для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, відчуває труднощі в словесному описі власних переживань;– є способом вільного самопрояву і самопізнання, має "інсайт- орієнтований" характер, сприяє формуванню атмосфери довіри, високої терпимості й уваги до внутрішнього світу людини;– заснована на мобілізації творчого потенціалу учасника, внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення.

Індивідуальну арттерапію можна використовувати для широкого кола учасників. Так, наприклад, деякі клієнти (олігофрени, люди старечого віку з порушеннями пам'яті та ін.) у ряді випадків можуть досить успішно займатися з арттерапевтом як індивідуально, так і в групі: маючи порушену здатність до вербальної комунікації, вони нерідко проявляють свої переживання в образотворчій формі. Навіть якщо деякі з них і не можуть створювати художні образи, проста маніпуляція та гра з матеріалами часом виявляється дуже важливим фактором їхньої активізації, тренуванням сенсомоторних навичок, мислення, пам'яті. Індивідуальна арттерапевтична робота може тривати досить довго. У більшості випадків – кілька місяців чи навіть років. Підставами для завершення індивідуальної роботи, поряд із зовнішніми факторами, є зміни в стані і характері образотворчої діяльності клієнта, що відображають позитивну динаміку арттерапевтичного процесу.

Групові форми арттерапевтичної роботи є більш розповсюдженими і використовуються у сфері охорони здоров'я, освіти, соціальній сфері тощо. Особлива роль у розвитку особистості, корекційній діяльності належить образотворчій діяльності (малюванню), яка має значний біологічний сенс, – малювання відіграє роль одного з механізмів виконання програми вдосконалення організму, його психіки[. З успіхом використовують також ліплення з глини, пластиліну, хліба; плетіння з волокнистих матеріалів; рвану аплікацію; дитяче конструювання; орігамі, метод sandplay (дослівно – піскова гра) та ін.

Відмінності групової арттерапії від індивідуальної полягають у тому, що вона:– припускає особливу "демократичну" атмосферу, пов'язану з рівністю прав і відповідальністю учасників групи, менший ступінь їхньої залежності від арттерапевта;– у багатьох випадках вимагає певних комунікативних навичок і здатності адаптуватися до групових норм. Основна мета групової арттерапії полягає у визначенні змін у стані і соціальному поводженні учасників групи. Існує кілька варіантів групової арттерапії, що відрізняються між собою, головним чином, за ступенем групової взаємодії і структурованості[12]:– студійна відкрита група (переважно неструктурована);– аналітична закрита група (різний ступінь структурованості);– тематично орієнтована група (різний ступінь відкритості і структурованості).

Аналітична закрита група орієнтована, в основному, на роботу з неусвідомлюваними психічними процесами її учасників. Це комплексний вид роботи, що сполучає у собі як образотворчу діяльність клієнтів, так і вербальну комунікацію. Групові аналітичні сесії дуже динамічні і передбачають на різних стадіях глибоке занурення учасників у самостійну роботу та колективне обговорення. Учасників відрізняє високий рівень незалежності й вміння зберігати власну ідентичність. Вони мають можливість самостійно контролювати свої дії, а іноді й перебіг групової роботи, вирішуючи, в якій формі і коли в неї включатися. Група розрахована, головним чином, на роботу з особами, що мають певні психологічні чи соціальні проблеми; з сім'ями, різними невеликими співтовариствами людей, об'єднаними за якою-небудь ознакою (расовою, етнічною, статевою, віковою тощо), у роботі з правопорушниками, ряді випадків з особами, що проходять лікування від алкогольної чи наркотичної залеж.

Тематично орієнтована група порівняно зі студійною й аналітичною, як правило, припускає великий ступінь структурованості, що досягається, головним чином, за рахунок використання тем, які торкаються загальних інтересів і проблем учасників. У більшості випадків тематично орієнтовані групи є напіввідкритими: деякі учасники на певному етапі можуть залишати групу, у будь-який момент вона може поповнюватися новими людьми. Група структурується не тільки за рахунок використання тем, що мають характер індивідуальних або групових "завдань" з відповідними інструкціями щодо їхнього виконання, але й завдяки розподілу загального часу сесій на окремі етапи:– введення і "розігрів" (займає приблизно від 10 до 25% часу сесії);– образотворча діяльність – "виконання" теми (від ЗО до 40%);– обговорення і завершення сесії (від 35 до 40%).

У деяких випадках тему обирають або пропонують самі учасники групи, а згодом приступають до її "розкриття" та "розробки" за допомогою образотворчих засобів, як правило, не розмовляючи. Передчасні оцінки робіт один одного небажані, оскільки можуть вивести автора зі стану занурення у творчий процес і перешкодити щирому прояву його почуттів. Особливим і цікавим різновидом арттерапїі є ігротерапія. Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим прийомам людина моделює взаємодію з довкіллям та людські стосунки, засвоює мотиви людської діяльності. На основі цього формується прагнення до суспільно важливої діяльності, що стає основним моментом готовності до навчання та трудової діяльності. Як писав 3. Фрейд, "найулюбленіша і всепоглинаюча діяльність – це гра.

Висновок Арттерапевтичні технології та форми дозволяють досягати катарсису – звільнення, позбавлення від негативного емоційного досвіду, агресії та інших негативних почуттів, усвідомлення думок і почуттів, які людина звикла придушувати, і поступового розвитку здатності до саморегуляції. Крім того, арттерапія викликає позитивні емоції, сприяє подоланню апатії, пригніченості, безініціативності, допомагає сформувати більш активну життєву позицію.