Презентація на тему "Гімн України"

Гімн України. Історія створення, заборони та відроження

Гімн завжди був складом будь-якої держави, будь-яких часів. Кожна пісня, яка представляла свою країну мала свою мету, зміст та історію, тому пропоную зануритися в глибини історії нашого гімну – гімну України.

Всім нам відомо, що наш гімн – це вірш Павла Чубинського покладений на музику композитором Михайлом Вербицьким. Проте, як будь-який вияв української особистості тогочасна влада не любила, а сам вірш перетворити в пісню спробував не лише Вербицький.

На початку 1860-х усупереч антиукраїнській політиці в Наддніпрянській Україні виникли громади — напівлегальні організації, метою яких було заснування шкіл з українською мовою навчання, складання словників і видання літератури. Одним з членів київської громади був фольклорист, етнограф, поет і просвітницький діяч Павло Чубинський. Тогочасна патріотична атмосфера та пісні польських і сербських борців за визволення надихнули Чубинського на створення українського вірша.

У вересні 1862 року Павло, перебуваючи під впливом від виконання сербської пісні з приспівом "Серце біє і крев ліє за свою свободу", експромтом написав "Ще не вмерла України і слава, і воля...". За рік вірш уперше опублікував львівський літературно-політичний вісник "Мета" з посвятою Тарасові Шевченку, але без авторського підпису. Через це автором вірша певний час вважали Шевченка, а інколи твір і зовсім сприймався як народний.

Одразу після написання вірша його поклав на музику друг і однодумець П. Чубинського М. Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст. Згодом музику до вірша П. Чубинського створив і К. Стеценко. Проте остаточно пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» утвердилась у свідомості українського народу саме в співавторстві П. Чубинського і М. Вербицького.

Тоді Вербицький створив мелодію для голосу в супроводі гітари, а згодом — і для хору з оркестром. За кілька років пісня набула значення народної, текст якої ще певною мірою модифікувався ("вороги" стали "воріженьками"): її виконували хори на західноукраїнських землях і навіть за кордоном у перекладі англійською та німецькою мовами. Так пісня перетворилася на національний гімн.

Вперше пісня «Ще не вмерла Україна» була публічно виконана 10 березня 1865 року у місті Перемишль, що нині знаходиться на території Польщі. Відбулося це з нагоди урочистостей до річниці смерті Тараса Шевченка. Через 50 років після публічного виконання пісня стала державним гімном УНР та ЗУНР.

З 1863 року пісня не раз пройшла перевірку часом та різноманітними історичними епізодами. Її використовували під час урочистих подій у період Української революції 1917—1921 років, у 1939 проголошена гімном Карпатської України, вона згуртовувала борців Української повстанської армії. Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, "Ще не вмерла України і слава, і воля..." відкинули, щоб не викликати занадто сепаратистських настроїв серед українців. Потрібен був текст, який би стверджував, що Україна — держава, що входить до складу СРСР. Це завдання виконав твір "Живи, Україно, прекрасна і сильна" Павла Тичини, який і став державним гімном Української РСР з 1949 до 1991. Але цей варіант так ніколи і не набув популярності.

Попри те, що творіння Чубинського й Вербицького забороняв угорський і радянський уряд, своє нове життя пісня отримала з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року, а в січні 1992-го Указом Президії ВР України її затвердили як Державний гімн.

На тлі інших пісень духовно-патріотичного змісту «Ще не вмерла Україна» вирізняється широтою осмислення історичної долі народу, передбаченням його духовного відродження. Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана І. Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель. У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику М. Вербицького. Рукописний текст і ноти цього твору зберігаються в Науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України.