ЗМІ в соцмережах. Блог

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ТА  СОЦІАЛЬНИХ НАУК

 

 

Кафедра журналістики

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни

«Інтернет-журналістика»

на тему:

«ЗМІ в соціальних мережах. Блог.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Виконав(ла) студент(ка)

                                      Рябчун Дарія Костянтинівна

                                              (Прізвище, ім’я та по-батькові студента)

                                      Група 061

                                      Перевірив(ла)

                                      Старший викладач

                                                    (Науковий ступінь, вчене звання викладача)

 

                                      Азоян Артем Акопович

                                                    (Прізвище, ім’я та по-батькові викладача)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2023

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. ЗМІ в соціальних мережах

1.           Структура соціальних мереж.
2.           Вплив соціальної мережі на суспільство.

Розділ 2. Блог

1.           Поняття «блог». Види блогів.
2.           Блог як платформа для журналіста.
3.           Громадська журналістика у блогах.

Висновок

Список використаних матеріалів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах Інтернету не тільки журналіст, але й аудиторія можуть брати участь у виробництві і обміні інформацією. При цьому двостороннє спілкування відбувається в одній і тій же комунікативної середовищі, а спілкування може відбуватися в режимі реального часу. Аудиторія Інтернет-ЗМІ може використовувати досить широке коло форм спілкування між собою та з журналістами: обговорення окремої публікації або передачі, заповнення анкет і відповіді на запитання редакції, участь в рейтингах, відсилання питань до редакції і конкретним журналістам, оцінка роботи каналу в цілому, обговорення соціальних проблем, висловлювання пропозицій по темам і персонажам майбутніх публікацій, відсилання власних матеріалів для опублікування і ін.

Далеко не вся інформація, розміщена в Інтернеті, призначена для масового користування. Тут міститься велика кількість фахових, наукових, особистих повідомлень, розміщена ділова документація міністерств, банків, організацій та установ. Правильною е: думка, що всі матеріали, які містяться на файлах підключених до Інтернету комп'ютерів, є інформаційним надбанням цієї системи. Але соціальна інформація, збирання, обробка й поширення якої складає зміст журналістики, займає в системі Інтернет левину частку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ЗМІ в соціальних мережах

1.1.Структура соціальних мереж.

Соціальна мережа – це соціальна структура як складається з соціальних акторів, та соціальних взаємодій між ними. Актори можуть бути представлені на індивідуальному або організаційному рівні. Дослідження соціальних мереж передбачає існування набору методів аналізу структури сутностей мереж, а також різноманітних теорій, що описують та пояснюють патерни, що спостерігаються в цих структурах. Дослідження цих структур використовує аналіз соціальної мережі для визначення локальних та глобальних моделей, визначення об'єктів впливу та вивчення динаміки мереж. Аналіз соціальних мереж застосовується в багатьох галузях науки, таких як: соціології, географії, інформатиці, статистиці та дослідженні графів.

 В загальному випадку соціальна мережа – це теоретична конструкція яка дозволяє досліджувати відносини між індивідуумами, групами, організаціями або будь-якими соціальними одиницями. Соціальна мережа виникає при наявності між окремими її одиницями взаємодій, і тільки в випадку наявності цієї взаємодії можливо проводити грунтовне дослідження. Особливості соціального графа характеризується такими метриками, як: метрики взаємин, метрики зв'язків та сегментації. Для вирішення завдань на 3 соціальному графі використовуються спеціальні моделі, за допомогою яких можна замінити «реальні» графи. За допомогою соціальних графів вирішують такі завдання, як: ідентифікація користувачів; соціальний пошук; генерація рекомендацій з вибору «друзів», медіа-контенту, новин, тощо; виявлення «реальних» зв'язків або збір відкритої інформації для моделювання графа. Обробка даних соціальних графів пов'язана з низкою проблем, як наприклад відмінності соціальних мереж, закритість соціальних даних. Під соціальною мережею на якісному рівні розуміється соціальна структура, яка складається з множини агентів (суб’єктів – індивідуальних чи колективних, наприклад, індивідів, сімей, груп організацій) і визначеній на цій множині відношень (сукупності зв’язків між агентами, наприклад, знайомства, дружби, співпраці, комунікації).

В наш час, багато вчених підтримують думку про існування гострого дефіциту систематичного представлення методів та алгоритмів мережевого аналізу, які були б придатні для сучасних прикладних досліджень. Можна виділити наступні переваги від користування соціальними мережами: ‐ отримання інформації (в тому числі знаходження ресурсів) від інших членів соціальної мережі; ‐ верифікація ідей через участь у взаємодіях в соціальній мережі; ‐ соціальна користь від контактів (співучасть, самоідентифікація, соціальна рівність, соціальне сприйняття та інші); ‐ рекреація (відпочинок, та проведення часу). Вважається, що ключовими словами будь-якої соціальної мережі є: агент, думка агента, вплив та довіра, репутація.

Facebook.com – найбільша в світі соціальна мережа, що почала працювати з 2004 року як мережа для студентів деяких американських університетів, її засновником є Марк Цукерберг.

Користування соціальною мережею є безкоштовним, і дозволене практично усім людям. Лише деякі країни в світі обмежують доступ до соціальної мережі на законодавчому рівні, проте навіть у такій ситуації люди можуть використовувати VPN сервіси для уникнення таких обмежень.

Кожен користувач може використовувати наступні засоби мережі:

 1. Реєструвати особистий профіль який може бути як публічного так і приватного доступу.

2. Реєструвати лише публічну сторінку для компанії, продукту або блогу.

3. Персональні профілі та публічні сторінки можуть комунікувати між собою та проявляти соціальну активність за допомогою наступних  функцій соціальної мережі: повідомлень, публікацій, коментарів на публікацій, поширення публікацій, висловлення емоцій (вподобання, висловлення емоцій, згадування про користувачів).

 4. Користувачі можуть створювати приватні діалоги, в яких можуть бути запрошені будь-які інші користувачі.

 5. Користувачі можуть ставати друзями та послідовниками інших.

На 2018 рік facebook.com налічувала більше ніж два мільярди користувачів по усьому світу. Виходячи з цього, виникає розуміння принципу отримання коштів в цій соціальній мережі. Соціальна мережа отримує кошти від реалізації та поширенні інформації у вигляді реклами або інших сторонніх додатків. Ця інформація не завжди є об’єктивною чи коректною, дуже часто навіть розробники соціальної мережі Тому розуміти і вміти аналізувати соціальну мережу facebook.com може принести велику користь в контексті інформаційного протиборства.

 

 

 

 

 

1.2. Вплив соціальної мережі на суспільство.

Замість сніданку – стрічка новин в Instagram, замість розмов за обіднім столом –відео в Tik Tok. І до речі, обід туди ж. Як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. За останні десять років наше життя круто змінилося. І сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. І не одна: тих нині багато. Навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали реальністю.

Кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. У Штатах навіть придумали спеціальний термін – Facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад Facebook-залежності». Втім, у кого як: замість Facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.

Поговоримо про негативний вплив соцмереж на суспільство:

Фейсбук-депресія. Взаємозв’язок між депресивним станом та проведеним у Мережі часом вперше провів американський психолог Роберт Краут – у 1998 році.

Назвавши це парадоксом Інтернету, він був вражений, як технологія, яка повинна була дати нам, homo sapiens, свободу спілкування, привела до ізоляції користувачів. І це наслідок негативного досвіду спілкування у Мережі. Наприклад – буллінга (від англ. Bully – хуліган, забіяка), психологічного терору. І до нього, якщо вірити даним ірландських дослідників, схильне близько 25% користувачів соціальних мереж, велика частина яких є підлітками. У їх спільнотах інтернет-цькування поширене. Йому також піддаються люди, які активно висловлюють свою точку зору на політичні та гостросоціальні теми. Рідко хто може уникнути агресивних та часто принизливих коментарів під своїми постами.

Спровокувати фейсбук-депресію може й невелика кількість лайків та коментарів. Адже вони, ці лайки, для багатьох є ототожненням власної важливості. Якщо їх багато – ти хороший, мало – вже можна переживати, чи подобаєшся ти світу. У багатьох з нас є потреба в лайках, обумовлена тим, що ми, люди, не впевнені у власній спроможності. Лайки є найбільш простим способом отримати соціальну підтримку від знайомих та друзів, розвіяти свої сумніви. Ми викладаємо гарний знімок, бачимо лайки й захоплені коментарі – і забуваємо про проблему. На час. А потім знову і знову потрібно підкріплення власної важливості. Соціальні мережі стали легким способом роздобути увагу. У дитинстві, коли нам його не вистачало, ми плакали – і батьки одразу приходили на допомогу. З віком інструменти змінилися, але суть залишилася тією самою.

Низька самооцінка. Користувачі соціальних мереж рідко чесні з аудиторією, показуючи своє справжнє життя. Зазвичай створюється якийсь цифровий зліпок «ідеалу» з життям-мрією. Тому й здається, що стрічка новин в соцмережі – нескінченне свято на чужих вулицях, де море щасливих знімків з відпусток та весіль, слухняні й охайні діти, відмінна фігура, кар’єрні злети та досягнення, особисті успіхи, багато смачної та красивою їжі й шикарних букетів.  І немає нічого дивного у тому, що 62% користувачів соціальних мереж свої досягнення та в цілому своє життя на тлі постів «друзів» оцінюють негативно. Про це говорять останні дослідження британських вчених. Постійне порівняння себе з іншими, у соцмережі – такими успішними й красивими, занижує самооцінку та змушує засумніватися у своїй привабливості.

Незадоволеність своєю зовнішністю. До речі, якщо говорити про привабливість. Соціальні мережі та підглядання за життям (таким ідеальним!) інших людей – це дуже агресивне середовище, що заважає приймати себе такими, які ми є. У проблемах невдоволення своєю зовнішністю сьогодні звинувачують сучасний глянець та соцмережі. Фільтри й Photoshop творять чудеса. Без перебільшення. Воно, звичайно, зрозуміло, як голлівудським дівам вдається виглядати на всі сто, хоч одразу на обкладинку. Над їх образами трудяться провідні дієтологи, фітнес-тренери, хірурги, косметологи, візажисти та стилісти. Вони радять й мотивують, ріжуть та відкачують, доглядають за шкірою, роблять макіяж та одягають. І зіркам нічого іншого не залишається, як сяяти в усій красі. Більш того, сьогодні ми вже звикли до себе «інстаграмних». Перестало радувати реальне відображення у дзеркалі, адже звідти вранці на нас дивиться зовсім інша людина, без масок й фільтрів. Здається, що акаунти фітнес-блогерів, відкрито показують світу зміст свого холодильника та контейнера для їжі, який неодмінно чекає свого часу у місткою спортивній сумці зожників, поки ті тренуються, можуть мотивувати стати краще й зробити тіло своєї мрії. І немає нічого поганого в їх чудових рельєфах, струнких ногах та прокатаних сідницях, але ось вам від цього тільки гірше: самооцінка страждає. Крім того, багато психологів скептично ставляться до фото «до» та «після», які також стають причиною нездорового відношення до власного тіла.

Прокрастинація. Ми знаємо її як банальне відкладання справ на потім. Й активні користувачі соціальних мереж схильні до цього, напевно, як ніхто інший. У науковій літературі є спеціальний термін – «академічна прокрастинація». Так називають явище, при якому студенти починають готуватися до іспитів у самий останній момент. І соціальні мережі в цьому відіграють ключову роль. Залежні від соціальних мереж люди проводять у них багато часу. Дуже багато: на шкоду навчанню, роботі та реальному спілкуванню. А головне джерело позитивних емоцій для них – реакція на їх онлайн-публікації, тоді як відсутність доступу до соціальних мереж супроводжується емоційним та навіть фізичним дискомфортом.

Формування залежності. До неї найчастіше схильні підлітки. Сьогодні говорять про так звані аддикції (англ. Addiction – залежність, звикання, пагубна звичка) – у широкому сенсі нав’язливою потреби людини здійснювати будь-яку діяльність. Та може бути пов’язана з будь-яким предметом або дією, починаючи від азартних ігор та закінчуючи, наприклад, поїданням солодощів. І виявляється, що при перегляді людиною своїх фотографій з великою кількістю лайків у мозку активуються зони, пов’язані з соціальним пізнанням й системою винагороди. Це й веде до формування звичок та залежностей. Тому вчені припускають, що підкріплення поста у вигляді великої кількості лайків грає ключову роль у формуванні адикції.

Підвищена сугестивність. Як показують дослідження, користувачі соціальних мереж, зокрема Facebook, «підлаштовуються» під своїх друзів та передплатників: постять те, що їм має бути цікаво, що свідомо отримає лайки й коментарі. Такий конформізм призводить до «спіралі мовчання» – феномену, коли користувач соцмережі взагалі не висловлює судження, яке не схвалює суспільство. І те, як соціальні мережі видають поновлення: користувачі отримують контент у залежності від своїх інтересів та поглядів, – також цьому сприяє. Брак альтернативних переконань у стрічці робить уніполярної інформаційну картину, а наш світ, як відомо, дуже багатогранний.

А тепер перейдемо до позитивного впливу соцмереж:

Цілковитого зла не існує. І вважати їм соціальні мережі абсурдно. У них є безліч плюсів та плюсиків, якщо, звичайно, не зависати там цілодобово, ігноруючи реальне життя. Так, соцмережі здатні підвищити самооцінку. Вчені Університету Корнелла (Cornell University) першими змогли це довести. Після своїх досліджень вони прийшли до висновку, що перегляд особистої «стіни» у профілі з кращими фото та приємними коментарями здатний значно підвищити самооцінку. Ще б пак: ви подобаєтеся світу, адже він лайкає.

Крім того, вчені говорять, що люди, які використовують соцмережі помірно та переважно для спілкування, частіше бувають задоволені собою та своїм життям у цілому, ніж ті, які взагалі їх ігнорують (є й такі). Комунікативні навички, напрацьовані й закріплені у соціальних мережах, дозволяють їм підтримувати відносини зі знайомими та друзями, а також швидше освоюватися у нових колективах.

Вочевидь, наявність «друзів» – це плюсик у скарбничку соціального капіталу. Коло знайомств розширюється і в той же час приходить усвідомлення власної значущості. Крім того, соціальні мережі можуть стимулювати самостійну пізнавальну діяльність. Вони сприяють залученню користувачів у освітній процес та підштовхують до саморозвитку.

Занурюючись у тему, що цікавить, багато користувачів прагнуть домогтися визнання своєї експертності. Таке явище ще називають гик-навчанням. Якщо вірити американським ученим, активне використання соціальних мереж для спілкування змогло підвищити середній бал студентів старших курсів. А ще соціальні мережі та віртуальні знайомства полегшують пошуки роботи, особливо людям, які мають певний статус у своїй професійній області.

Немало ейчарів, менеджерів з персоналу, перевіряють у соціальних мережах профілі кандидатів на вакансію, а деякі починають із соцмереж їх пошуки. І добре, якщо на вашій сторінці НЕ буде образливих постів та відвертих фото. Адже ваш профіль не тільки дозволяє перевірити достовірність наданої у резюме інформації, але й допомагає зробити висновки про вашу освіченість й соціальну культуру. Фахівці Linkedin, соціальної мережі для пошуку та встановлення ділових контактів, впевнені, що успішність безпосередньо пов’язана з кількістю друзів на сторінці. Правда, мова про чоловіків. Стверджується, що вони вибудовують велику мережу контактів з друзів та знайомих своїх друзів, у той час як жінки зазвичай спілкуються з невеликим колом осіб, як правило, близько знайомих.

Також вчені змогли довести, що соціальні мережі ще й допомагають полюбити свою роботу. Стверджується, що офісні співробітники які активно спілкуються у них ефективніше вирішують робочі питання. Так що комунікація у тому ж Facebook рекомендована для продуктивності.

Крім того, вже є фактом те, що соціальні мережі допомагають влаштувати особисте життя. Не в останню чергу ідентифікує користувача його статус. Більш того, соціальні мережі не тільки допомагають знайти свою другу половинку, але й підтримувати відносини. Переважна більшість пар переписуються у соціальних мережах протягом дня, частина їх виставляє загальні фото та афішує відносини «на стіні». І це їх зміцнює.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Блог.

2.1. Поняття «блог». Види блогів.

Однією з найпростіших форм створення веб-ресурсів є блоги (онлайн щоденник), які дають змогу публікувати та впорядковувати (здебільшого у хронологічному порядку) на веб-сторінках різноманітні дописи.

Блог – це веб-сайт, головний зміст якого – записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Блогерами називають людей, які є авторами блогів. Сукупність усіх блогів в інтернеті створює блогосферу. Широке використання блогів розпочалося з 1996 року.

Вміст блогу можна уявити собі як стрічку, на якій в оберненому до хронологічного порядку містяться дописи, так звані пости, один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується багато постів, зазвичай ця стрічка займає кілька веб-сторінок, так що найновіший пост знаходиться у верхній частині першої сторінки, і чим давніше, тим нижче від нього містяться попередні пости. Як правило, сторінки блогу також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости, згруповані по місцях і роках. Наприклад, блог в соцмережі Instaram, де можна закріпити потрібну інформацію в актуальних обраних сторіз, які знаходяться одразу після шапки профілю, так само можна зробити і з дописами, але можна закріпити не більше 3х постів.

У багатьох системах блогування можна призначити категорії постам. Ці категорії відбивають тематику постів, наприклад «програмування», «краса та догляд», «музика» та інші. Тоді відвідувачі блогу, які цікавляться думками блогера щодо обраної теми, можуть швидко знайти або ж перейти за посиланням на цю категорію до всіх наявних постів автора, які присвячені даній темі.

Різновиди блогів

1. За автором

• Особистий (авторський, персональний) – ведеться однією особою
• Примарний – ведеться від імені чужої особи невизначеною персоною
• Соціальний блог – ведеться групою осіб за правилами, які визначає власник
• Корпоративний блог – ведеться усіма співробітниками однієї організації

 

2. За наявністю мультимедіа

• Текстовий блог – блог, основним контентом якого є тексти
• Фотоблог – блог, основним контентом якого є фотографії
• Музичний блог – блог, основним контентом якого є музичні файли
• Подкаст і блогкастинг – блог, основним контентом якого надиктовується та викладається у вигляді МРЗ-файлів
• Відеоблог – блог, основним контентом якого є відеофайли

 

3. За особливостями контенту

• Контентний блог – блог, який публікує первісний авторський контент
• Мікроблог – блог, дописами якого є короткі щоденні новини з власного життя користувачів
• Моніторинговий блог – блог основним контентом якого є відкоментовані посилання на інші сайти чи блоги
• Цитатний блог – блог, основним контентом якого є цитати з інших блогів
• Сплог – спам-блог

 

4. За технічною основою

• Моблог – мобільний блог, який наповнюється з мобільних або портативних пристроїв
• Блог на блог-платформі – блог, який ведеться на потужностях блог-служб
• Stand-alone блог – блог на окремому хостингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Блог як платформа для журналіста.

Медіаіндустрія динамічно розвивається під впливом широкого використання мультимедійних технологій і гіпертекста для створення і поширення контенту, а також здійснення інтерактивної комунікації ЗМІ і медіа-користувачів за допомогою Інтернету і інших мережевих каналів.

У контексті віртуалізації і багаторівневій глобалізації медіасистеми сталося становлення інфраструктури нових медіа, які перетворювали світовий інформаційно-комунікаційний ландшафт. Ці зміни виразилися в підвищенні швидкості створення і публікації інформації, модифікації структури її представлення, трансформації моделі взаємодії професійних медіа-підприємств з аудиторією, що спричинило динаміку ринку реклами і появу нових стратегій розвитку медіабізнесу, нарешті, генезисі нових соціо-культурологічних феноменів, заснованих на еволюції коштів комунікації.

Розвиток нових медіа привів також до трансформації традиційної індустрії ЗМІ, які стали шукати свою нішу в системі мультимедіа, конвергенції і інтерактивності. У відповідь на успіх онлайнових конкурентів вони постаралися забезпечити власну стійкість на медіаринку за рахунок модернізації основних елементів інформаційної інфраструктури, в тому числі і за допомогою розробки додаткового мультимедійного онлайнового контенту і введення інтерактивних механізмів взаємодії з медіакористувачем.

Нові медіа протипоставити традиційним ЗМІ не можливу раніше швидкість генерації і передачі даних, низьку вартість створення контенту, мобільність і креативність його поширення, а також перевага багатосторонньої комунікації з аудиторією.

Концепція нових медіа активно розробляється сучасними дослідниками. У цю категорію сьогодні включають новаторські мультимедійні інформаційні ресурси, які розвиваються на основі наступних ключових складових: оцифрованність, мультимедійність, інтерактивність, гіпертекстуальність, приналежність мережевому простору і конвергенція.

Конвергенція, що дозволяє інтегрувати різні види інформаційного контенту з мультимедійними технологіями на базі єдиної цифрової платформи, являє собою один з центральних процесів трансформації сучасної медіаіндустрії і характеризує не тільки діяльність нових засобів масової інформації, але і процеси інтерсекції і взаємодії старого і нового ЗМІ.

У інфраструктурі нових медіа пріоритетними напрямами є інтернет-ЗМІ, онлайнове тілі- і радіомовлення, що реалізовується в форматах веб- і підкастинга, багатофункціональна блогосфера і різних блогомоделей, соціальних медіа.

Сучасні медійні інтернет-портали, що надають великий об'єм різноманітного мультимедійного контенту в онлайні, реалізовують безліч інтерактивних функцій для аудиторії і пропонують медіакористувачам в режимі реального часу обговорювати матеріали, що публікуються, відстежувати оновлення порталів за допомогою мобільних додатків і в соціальних медіа, а також створювати і тиражувати власний контент, в тому числі за допомогою постів і коментарів в блогах.

Таким чином традиційні медіапідприємства розвиваються відповідно до досягнень інформаційно-комунікаційних технологій і використовують Інтернет як майданчик для взаємодії з аудиторією.

Професійний журналістський контент, поширюваний в мережі медіапідприємствами, залишається запитаним серед широкої медіа аудиторій, однак структура споживання цього контенту змінюється в нових умовах під впливом того чинника, що медіакористувачів сьогодні не тільки критично оцінюють і аналізують інформацію, що пропонується журналістами, але і активно використовують мультимедійні технології для створення власного контенту і обміну інформації.

Призначений для користувача контент, поширюваний в Інтернеті в блогах, соціальних медіа і різних інтерактивних інформаційних порталах, побудованих на основі блогів, віртуальних співтовариств, обміні фото- або відеофайлами, знаходить все більшу популярність і значення як для самих користувачів Інтернету, так і професійних журналістів, які нерідко звертаються до цих матеріалів як джерел інформації. У кризових ситуаціях, таких як, наприклад, природний катаклізм або терористичні події, призначений для користувача контент, поширюваний в Інтернеті очевидцями, часто володіє більшою оперативністю, інформативністю і деталізацією, чим матеріали професійного ЗМІ. Одночасно з цим в погоні за швидкістю поширення інформації і внаслідок певної суб'єктивності призначений для користувача контент може часто містити неетичні, неперевірені або навіть недостовірні дані, в чому нерідко виражається непрофесіоналізм цивільних журналістів.

Таким чином, призначений для користувача контент на сьогоднішній день не являє собою абсолютної заміни професійному журналістському контенту в Інтернеті, але доповнює і розширює його, стимулюючи залучення більш широкого числа учасників в процес інтерактивної комунікації і обміну інформацією.

Загалом в мережевому ЗМІ в тій або інакшій мірі представлені всі три вигляду жанрів: інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні. Більшість мережевого ЗМІ в своїх випусках використовують інформаційні і аналітичні жанри. Так, новини спочатку оперативно подаються аудиторії, а потім, деякий час опісля, даються коментарі, оцінка цих подій..

 Як показала практика, найбільш ефективні видання, в яких поєднуються обидва вигляду інформації –це аналітичні ЗМІ. Найменше поширення в мережевому ЗМІ –  художньо публіцистичні жанри. З появою мережі як нового засобу інформації до назв жанрів додається префікс веб, що вказує на середовище  опублікування матеріалу.

Враховуючи комунікативні особливості середовища, стиль викладу матеріалу в мережевій журналістиці змінюється. Основні особливості «мережевого тексту» визначаються специфікою мережі як медійного середовища і особливостями сприйняття інформації з екрана монітора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. . Громадська журналістика у блогах.

Українська громадська журналістика перебуває в стані свого активного розвитку, що спричиняє багато дискусійних питань щодо того, а чи не здатна вона буде із часом витіснити професійну галузь діяльності. Проте сучасні науковці наголошують на тому, що через недовіру до інформації повідомлення від невідомого інформатора не спроможні змінити цієї тенденції. Існує низка факторів, які розбудовують критерій довіри громадської журналістики в українському медійному полі.

 По-перше, саме вона ґрунтується на власному непримусовому бажанні інформатора поділитись актуальною новиною, нехай цікавою лише на його думку, але інформаційний ресурс уже в масах. Почасти, індивід не зацікавлений у поширенні хибної інформації (якщо не брати до уваги ведення інформаційної війни на мережевих комунікаційних платформах або ж отримання власної вигоди від інформування).

По-друге, переважна кількість інформаційних ресурсів у мережі не перебувають під систематичним наглядом адміністраторів сайту, можуть взагалі не підпадати під цензуру. Або ж навпаки, адміністратор перевіряє текст на відсутність нецензурщини, негативних відгуків тощо, але не бере на себе відповідальності за достовірність того чи іншого факту. Це свідчить про те, що можуть бути видалені матеріали пропагандистського характеру, але не більше.

По-третє, громадська журналістика як вид діяльності кожного окремого індивіда має ґрунтуватись на тісному зв'язку із цільовою аудиторією. Подібний масштаб змогла задати тільки мережа, до неї ЗМІ не мали подібних ресурсів чи платформ.

 По-четверте, найактивніші українці мають можливість не лише публікувати та оприлюднювати свої інформаційні здобутки, а й коментувати вже існуючі, що становлять для них інтерес чи, можливо, конкуренцію. Ця можливість уперше була проаналізована дослідниками блогосфери як властива їй технологія Web 2.0, що створила ланцюг електронної комунікації в безперервній павутині.

На території України громадянська журналістика як вид діяльності не поширена, порівняно з іншими країнами світу. Точкою відліку, її початком сучасники називають часи Помаранчевої революції, коли прижився принцип безкарності за написане в мережі, з урахування того, що знайти «мене», начебто, неможливо. Величезним кроком у розвитку громадянської журналістики як галузі діяльності стали революційні події. Таким безповоротним кроком у зміні реальності кожного, у картині світу української нації стала поява «Громадського телебачення», коли пересічні громадяни побачили в ролі інформаторів собі подібних, незаангажованих чи куплених журналістів, представників влади, а таких самих громадян, як усі. Неоціненним кроком стало те, що й професійні журналісти стали долучатись до виробництва інформаційних ресурсів на громадському телебаченні, що підвищило фон довіри між аудиторією та ЗМІ. Тоді базовою перевагою громадської журналістики стала оперативність подачі інформаційних ресурсів з гарячих точок (з Майдану першочергово) практично без цензури, наживо. Відсутність посередників стала беззаперечною перевагою. Єдиною перешкодою на той момент могла бути відсутність зв’язку з технічних причин, затримання чи побиття журналіста.

Як сфера діяльності громадська журналістика повинна мати низку інструментів реалізації та інформаційного провадження. Такими стали блоги. Науковці тлумачать блог як «журнал для розміщення у вільному доступі коротких нотатків «щоденникового» плану на абсолютно довільні теми». На нашу думку, вони стали принципово новим продуктом, оскільки надають змогу посвоєму тлумачити події, не дотримуючись жанру чи певної форми, за умови реєстрації та можливості вільного враження «Я-концепції» блогера. Тут людина може відчувати свою важливість, популярність, впливовість. Варто наголосити, що створення власного інформаційного продукту (наприклад, на таких платформах як www.livejournal.com, www.blogger.com), почало набувати більшої популярності, і нині громадська журналістика не змогла б відбутися без них. Власний блог, як комунікаційна платформа, має велику перевагу завдяки своїм властивостям. Мобільність та загальна доступність блогів формують їх значний вплив на інформаційне поле України, на мережеву комунікацію та сприйняття подій групою користувачів. Більше того, саме електронні щоденники відіграють важливу соціальну роль як чинник соціалізації суспільства. «Більшість блогів становлять інтерес лише з боку вузького сегмента користувачів, які переважно перебувають у сфері впливу автора безпосередньо в реальному житті. Загалом 99% сучасних блогів не є інформативними, вони набувають форми особистих нотаток». Саме блогосфера як осередок розвитку аматорської журналістики (де могли творити й професійні автори-журналісти) яскраво зарекомендувала себе як комунікаційна платформа.

Отже, блоги стали інструментом нової журналістики в сучасному медійному світі. Але чим саме нині є «нова журналістика»? Цей вид діяльності визначають як такий напрям у журналістиці, що полягає в суб'єктивному, агресивному стилі оповіді з використанням ненормативної лексики, сарказму, перебільшення від першої особи. Репортер виступає учасником подій і описує власні відчуття та емоції, дає оцінки тому, що відбувається. Варто наголосити, що саме у ХХІ ст. цей вид журналістики досяг піку розвитку та функціонування. Тобто основою для створення журналістського матеріалу стає не подія, на відміну від традиційної журналістики, а емоційне звернення, подекуди перебільшений опис події.

ВИСНОВОК

Отже, використання соціальних мереж засобами масової інформації є доцільним та перспективним, оскільки їх аудиторія значно більша від аудиторії новинних ресурсів. Поширюючи контент серед користувачів, медіа можуть зробити свій інформаційний ресурс популярнішим, а також «бути ближче до читача» – аналізувати, чим саме цікавиться суспільство, й створювати відповідний інформаційний продукт.

Українська громадська журналістика та сучасна блогосфера перебувають нині в зоні дифузності та тісного взаємозв’язку, що впливає й на функціонування розвитку мережевої медіагалузі, яка здатна підвищити рівень умотивованості традиційних засобів масової інформації. Діяльність ЗМІ потребує впровадження новітніх комунікаційних моделей та платформ, якими й стають блоги, змінюючи свою тематику та форму. Очевидним стає систематичне зростання популярності блогів у вітчизняному мережевому інформаційному просторі, що зумовлено не лише зручністю, а й доступністю комунікативного сервісу. Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в дослідженні параметрів та особливостей розвитку, розширенні обріїв громадської журналістики. Постійне зближення електронних щоденників зі ЗМІ приводить до народження нових жанрів, нових тенденцій у висвітленні інформації, нових механізмів формування іміджу держави/людини тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

1. . Єжижанська Т. С. ЗМІ у соціальних мережах: тенденції, можливості, перспективи. Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи.

2. Батуревич І. В. Громадська журналістика в контексті сучасних інформаційних технологій

3. О'конор Р., Пейн К. Блогосфера. 2015. URL: www.mediakrytyka.info.

4. Тонкіх І. Журналістичні блоги як форма впливу на громадську думку в українському інтернет

5. М.В. Луканова. Текст ЗМІ і конвергенція / Політична лінгвістика. 

6. Що таке нові медіа? [Електронний ресурс] - URL: http://moreintelligentweb.net/post/20

7. Хто володіє інформацією – той володіє світом [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://nnovosti.info/articles/hto_volodije_informatsijeju_toj_volodije_svitom-

8. Гресько О. В. Роль і місце громадянської журналістики у процесі творення новин.

9. Чекмишев О., Ярошенко Л. Основи якісного блогерства

10. Журналісти і блогери. Хто кого? Електронний ресурс:  https://texty.org.ua/articles/29669/Zhurnalisty_i_blogery_khto_kogО