Презентація на тему "Кислотні дощі"

Кислотні дощіПідготувала учениця 10-Б класу Перестюк Софія

Кислотні дощі – це опади, що містять кислі компоненти, такі як сірчана або азотна кислота, які випадають на Землю з атмосфери у вологій або сухій формі. До них можуть відноситися дощ, сніг, туман, град або навіть пил, які є кислотними.

Термін «кислотний дощ» був придуманий в 1852 році шотландським хіміком Робертом Ангусом Смітом, згідно Королівському хімічному суспільству, яке називає його «батьком кислотного дощу». Сміт вибрав цей термін, вивчаючи хімічний склад дощової води поблизу промислових міст Англії і Шотландії.

Кислотні дощі виникають, коли діоксид сірки (SO 2 ) і оксиди азоту (NO X ) викидаються в атмосферу і переносяться вітром і повітряними потоками. SO 2 і NO X реагують з водою, киснем та іншими хімічними речовинами, утворюючи сірчану і азотну кислоти. Потім вони змішуються з водою і іншими матеріалами, перш ніж впасти на землю.

Хоча невелика частина SO 2 і NO X , що викликають кислотні дощі, надходить з природних джерел, таких як вулкани, велика частина їх відбувається в результаті спалювання викопного палива. Основними джерелами SO 2 і NO X в атмосфері є: Спалювання викопного палива для виробництва електрики. Дві третини SO 2 і одна чверть NO X в атмосфері надходять від електрогенераторів. Транспортні засоби та обладнання, що працює на нафтопродуктах. Переробна, нафтопереробна та інші галузі промисловості. Вітер може переносити діоксид сірки і азоту на великі відстані і через кордони, що робить кислотні дощі проблемою для всіх, а не тільки для тих, хто живе поблизу цих джерел.

Рідкі опади – це те, що ми найчастіше розуміємо як кислотний дощ. Утворені в атмосфері сірчана і азотна кислоти випадають на землю, змішану з дощем, снігом, туманом або градом. Кислотні частки і гази також можуть осідати з атмосфери при відсутності вологи у вигляді сухого осадження. Кислотні частки і гази можуть швидко осідати на поверхні (водойми, рослинність, будівлі) або можуть реагувати, утворюючи більші частки, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини.

 Коли накопичені кислоти змиваються з поверхні під таким дощем, ця кисла вода протікає над землею і через неї, і може завдати шкоди рослинам і дикій природі, наприклад, комах і риб. Кількість кислоти в атмосфері, яка осідає на землю в результаті сухого випадання, залежить від кількості опадів, що випадають у тому чи іншому районі. Наприклад, в посушливих районах співвідношення сухого і вологого випадання опадів вище, ніж в районах, де щороку випадає кілька сантиметрів опадів.

Як вимірюють кислотність дощів? Кислотність і лужність атмосферних опадів вимірюються за шкалою p. H, для якої 7,0 є нейтральною. Чим нижче p. H речовини (менше 7), тим воно більш кислотне; чим вище p. H речовини (більше 7), тим воно більш лужне. Звичайний дощ має р. Н близько 5,6; він злегка кислий, так як вуглекислий газ (CO 2 ) розчиняється в ньому, утворюючи слабку вуглекислу кислоту. Кислотні дощі зазвичай має р. Н між 4,2 і 4,4. Коли кислотне осадження змивається в озера і струмки, воно може привести до того, що деякі з них перетворяться в кислотні.

Наслідки кислотних дощів

Щоб за побігти кислотним дощам, необхідно скорочувати викиди кислотоутворювальних речовин в атмосферу: установлювати пиловловлювачі й фільтри для очищення газоподібних викидів, викликаних антропогенними чинниками; користуватись високоякісним пальним для автомобілів, застосовувати альтернативні джерела енергії, упроваджувати безвідходні технології, застосовувати фізико-хімічні і хімічні методи очищення викидів в атмосферу, і в перспективі — створення екологічно безпечних виробництв.