Солідарна торгівля

Рух за справедливу торгівлю в його сучасному вигляді сформувався в Європі в 1960-і роки. В той період справедлива торгівля часто сприймалася як форма політичної опозиції неоімперіалізму: почалися виступи радикальних студентських рухів проти транснаціональних корпорацій, з'явилися критичні вислови, які стверджують, що традиційні моделі ведення бізнесу непридатні. В 1968 році девіз - «Торгівля, а не допомога» («Trade not Aid») - отримав міжнародне визнання завдяки Конференції ООН з торгівлі та розвитку, яка з його допомогою підкреслювала необхідність встановлення справедливих торговельних відносин з країнами, що розвиваються.

Протягом 1960-х і 1970-х важливою частиною роботи руху Справедливої

Торгівлі були пошуки ринків збуту для продукції країн, які були виключені з  основних торговельних каналів з політичних причин. Тисячі волонтерів

продавали каву з Анголи і Нікарагуа в багатьох магазинах worldshop, на задвірках церков, в своїх власних будинках, в громадських місцях,

використовуючи товар як спосіб донести заклик: дайте виробникам країн, що розвиваються, такий самий шанс на світовому ринку. Рух

альтернативної торгівлі розквіт, нехай навіть не в сенсі обсягу продажів, а в тому, що були відкриті десятки АТО по обидві сторони Атлантики, безліч worldshop, було проведено безліч добре організованих акцій і кампаній, спрямованих проти експлуатації, на підтримку права мати рівний доступ до світових ринків і покупців.

У 1989 році була створена Міжнародна Асоціація Справедливої Торгівлі.

На початку 1980-х головною проблемою, з якою зіткнулися

Альтернативні Торговельні Організації, було те, що деякі товари почали виходити з моди, попит перестав рости і деякі ремісничі

продукти дістали вигляд «втомлених і старомодних» на ринку. Спад на

ринку ремісничих товарів змусив прихильників справедливої торгівлі переосмислити їх бізнес-модель і цілі. Крім того, прихильників

справедливої торгівлі в цей період все більш хвилював вплив падіння цін на сільськогосподарську продукцію бідних виробників. Багато

людей тоді вирішили, що обов'язок руху -- боротися з цією проблемою і шукати інноваційні методи для того, щоб відреагувати на кризу, яка наближається в цій галузі.

Продажі товарів справедливої торгівлі по-справжньому зросли тільки тоді, коли з'явилася перша ініціатива сертифікації цієї

продукції. Хоча Справедлива Торгівля і підтримувалася на плаву обсягами продажів, що стрімко зростали, збут йшов у відносно

маленьких магазинчиках -- worldshop -- розкиданих по Європі і, меншою мірою, Північній Америці. Дехто відчував, що ці

магазинчики відірвані від стилю життя сучасних розвинутих

суспільств. Незручність, пов'язана з тим, що по продукти одного або двох видів необхідно ходити в окремий магазин, виявилась

обтяжливою навіть для найбільш відданих покупців. Єдиним

способом збільшити можливості продажів, було пропонувати товари

Справедливої Торгівлі там, де зазвичай відбуваються покупки -- у великих торгових мережах. Суть проблеми була така -- як,

розширивши збут, не змушувати покупців просто приймати на віру справедливе походження того чи іншого товару.

На початку 1980-х головною проблемою, з якою зіткнулися

Альтернативні Торговельні Організації, було те, що деякі товари почали виходити з моди, попит перестав рости і деякі ремісничі

продукти дістали вигляд «втомлених і старомодних» на ринку. Спад на

ринку ремісничих товарів змусив прихильників справедливої торгівлі переосмислити їх бізнес-модель і цілі. Крім того, прихильників

справедливої торгівлі в цей період все більш хвилював вплив падіння цін на сільськогосподарську продукцію бідних виробників. Багато

людей тоді вирішили, що обов'язок руху -- боротися з цією проблемою і шукати інноваційні методи для того, щоб відреагувати на кризу, яка наближається в цій галузі.

Висновки

Дослідження ряду етичних торгових схем, суть якої полягає в тому, що Справедлива

Торгівля - це «золотий стандарт в торгових відносинах з виробником». У звіті пролунали заклики надавати більшу підтримку організаціям справедливої торгівлі як усередині країни, так і за кордоном, а також рекомендувано покласти відповідальність за

справедливу торгівлю на державних чиновників високого рангу. Звіт також пропонував

почати дослідження можливості маркування, яке змусило б постачальників вказувати, скільки вони платять фермерам і робітникам в країнах, що розвиваються, за кожен конкретний продукти фактами.