Методична розробка Форми і методи професійно-практичної підготовки кваліфікованих робітників в закладах професійної освіти.
Форми і методи професійно-практичної підготовки кваліфікованих робітників в закладах професійної освіти.
2023 р
Анотація
Дана робота містить теоретичний та практичний матеріал із застосуванням традиційних та інтерактивних методів навчання на уроках виробничого навчання. Опрацьовано літературні джерела за темою роботи.
У роботі дається загальна характеристика методам, що використовуються на уроках виробничого навчання. Розкриваються питання проблеми методів навчання. Акцентується увага на доцільності вибору методів навчання і їх використання на уроці професійно-практичної підготовки.
Взагалі не можна надати перевагу,тому чи іншому методу, а необхідно використовувати їх в системі, у взаємозв’язку, намагаючись досягнути найкращих результатів в засвоєнні учнями знань, виробітку у них вмінь і навичок, розвитку розумової активності.
Курсова робота призначена для використання в роботі майстра виробничого навчання в професійному закладі.
З М І С Т
Вступ………………………………………………………………………………….4
I.Теоретична частина .
1.1. Форми професійно-практичної підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійної освіти………………………………………………………..5
1.2.Методи професійно-практичної підготовки і їх характеристика…………..10
1.3. Застосування інтерактивних методів на уроках виробничого навчання…. 21
1.4. Використання проблемних методів на уроках виробничого навчання……30
II. Практична частина
2.1. Розробка плану уроку виробничого навчання з теми : «Виконання жіночої зачіски в романтичному стилі»……………………………………………………34
Висновки……………………………………………………………………………39
Список використаних джерел……………………………………………………..41
Додатки. …………………………………………………………………………….42
ВСТУП
Актуальність теми підсумкової випускної роботи « Форми і методи професійно-практичної підготовки кваліфікованих робітників в закладах професійної освіти» обумовлена тим, що дана тема є широко висвітленою у сучасній педагогічній та методичній літературі, але різні автори по різному класифікують методи професійно-практичної підготовки. Варто сказати, що дана тема є однією з основних при підготовці майстра до уроку виробничого навчання. Деякі майстри мають теоретичні уявлення з даної теми, але не вміють їх практично використати.
Розкриття теми підсумкової випускної роботи дає змогу автору проаналізувати сучасну педагогічну літературу, виявити проблеми і перспективи при виборі ефективних методів на уроках виробничого навчання. Головним завданням професійно-практичної підготовки є якісна підготовка кваліфікованих робітників, що забезпечується впровадженням інноваційних методів навчання.
Мета підсумкової роботи:
На основі аналізу сучасної педагогічної та методичної літератури систематизувати знання та удосконалити уміння використовувати методи професійно-практичної підготовки.
Завдання підсумкової роботи:
1. Підібрати і проаналізувати педагогічні і методичні джерела інформації з теми роботи.
2.Представити результати аналізу і систематизації інформації у теоретичній частині.
3. Створити методичну розробку уроку виробничого навчання.
Практична значущість дослідження полягає у тому , що його виконання дозволяє підвищити ефективність проведення майстром уроків виробничого навчання.
Завдання майстра – вибрати найдоцільніші методи професійно-практичної підготовки.
I.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1.Форми професійно -практичної підготовки кваліфікованих робітників у закладах освіти
Форми виробничого навчання у професійній підготовці фахівців Законом України "Про професійно-технічну освіту" передбачено такі форми професійно-практичної підготовки: урок виробничого навчання у навчальному закладі, урок виробничого навчання на підприємстві, виробнича практика на робочих місцях, переддипломна (передвипускна) практика на виробництві. Новою формою професійно-практичної підготовки є організація учбових класів на виробництві та в сфері послуг. Необхідно розмежувати такі поняття як виробниче навчання, практичне навчання та виробнича практика. Виробнича практика учнів визначається як 30 праця учнів у промисловості і сільському господарстві, яка організовується у встановлені навчальним планом періоди, з навчальною метою. У професійно-технічних навчальних закладах виробнича практика є формою професійно-практичної підготовки. Практика є невід’ємною складовою частиною освітньо-професійної програми підготовки фахівців, основним завданням якої є якість практичної підготовки випускника за освітньо-кваліфікаційним рівнем. Вона передбачає поєднання теоретичних знань, практичних умінь і навичок їх застосування у професійній діяльності. Під час практики закладаються основи досвіду професійної діяльності, практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості фахівця. Від ступеня успішності на цьому етапі залежить професійне становлення майбутнього фахівця. Організація виробничої практики може мати суто навчальний або навчально-виробничий характер. Під час виробничої практики, після набуття відповідних знань і вмінь, учні часто беруть безпосередню участь у виробничому процесі з випуску готової продукції як у навчальному закладі, так і на підприємстві. Вони працюють на робочих місцях згідно з відповідними розрядами. Після успішного закінчення повного курсу навчання учні професійно-технічних закладів, окрім випускних іспитів, готують випускну кваліфікаційну (екзаменаційну) або дипломну роботу, керівником і консультантами якої призначають викладачів або майстрів виробничого навчання. Виробнича практика покликана сформувати у майбутніх фахівців професійне мислення, уміння і навички розв’язання практичних завдань, забезпечити оволодіння формами і методами майбутньої професійної діяльності; сприяти усвідомленню своїх особистісних якостей і рівня підготовленості до самостійної роботи, ознайомити їх зі специфікою діяльності психолога в закладах різного профілю. Основними функціями практики є: адаптаційна, розвиваюча, навчальна, виховна.
Головними принципами організації фахової практики є:
- можливість вибору об’єкту практики у відповідності з інтересами, нахилами і здібностями учня;
- дослідницький підхід (можливість досліджувати різноманітні професійні проблеми у відповідності з особливостями і потребами організацій, які виступають базами практики);
- самостійність, можливість проявити себе, апробувати знання на практиці. Зміст практики визначається цілями і завданнями щодо конкретного виду практики. Загальною метою усіх видів практик є закріплення теоретичних знань, які були отримані в процесі навчання, формування у майбутніх фахівців професійних умінь приймати самостійні рішення в певних виробничих умовах, оволодіння сучасними методами, формами організації, засобами праці. Основним завданням навчальної практики є ознайомлення учнів із специфікою майбутньої професійної діяльності, отримання первинних професійних умінь і навичок. Завданням виробничої практики є ознайомлення практикантів 31 безпосередньо на підприємствах, організаціях, установах з виробничим процесом і технологічним циклом виробництва, відпрацювання професійних вмінь і навичок, закріплення знань, отриманих при вивченні теоретичних дисциплін, та придбання первинного практичного досвіду. Переддипломна (передвипускна) практика є завершальним етапом навчання і проводиться з метою узагальнення та вдосконалення знань, практичних умінь і навичок на базі конкретного суб’єкта господарювання, оволодіння професійним досвідом та готовності майбутнього фахівця до самостійної трудової діяльності, збору матеріалів для кваліфікаційної або дипломної роботи. Формами організації практичного навчання є лабораторно-практичні, дослідні заняття і практикуми. Лабораторні заняття проводяться у приміщеннях зі спеціальним обладнанням. Під час таких занять виконуються лабораторні роботи, які передбачають вивчення явищ за допомогою спеціального обладнання. Під час їх виконання в учнів формуються навички використання приладів, вони вчаться обробляти результати вимірювань і формулювати правильні висновки і пропозиції. Лабораторній роботі передує інструктаж: повідомлення щодо її мети і завдань, ознайомлення з обладнанням, пояснення послідовності виконання роботи, фіксування і оформлення результатів. Для лабораторних робіт складають картки-інструкції, з якими учні можуть ознайомитись індивідуально. Педагог стежить за виконанням роботи учня й у разі потреби дає консультації. Під час виконання лабораторної роботи необхідно дотримуватися правил техніки безпеки. Під час виробничого навчання лабораторні заняття передбачають елементи дослідницької діяльності. Практичні заняття – одна з найважливіших форм навчального процесу, на яких формуються вміння та навички практичного застосування знань. Вони (Їх) проводять у приміщеннях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання. Мета практичної роботи – застосування знань у ситуаціях, наближених до виробничих. За своїми особливостями вона близька до лабораторної. На ній педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних висновків навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування. Для цього кожен учень виконує індивідуальне завдання. Перелік тем практичних занять визначається навчальною програмою предмета. Зазвичай їх планують після вивчення теми чи курсу. Етапами проведення практичної роботи є: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи), показ (інструктаж), проба (працюють 2 – 3 учні, решта спостерігає), виконання роботи (кожен самостійно працює над індивідуальним завданням), контроль (вчитель приймає і оцінює роботи). Їх особливістю під час виробничого навчання є спрямування на практичний результат (продукт). Спеціальної організації занять потребує дослідна робота, яка передбачає виконання пошукового завдання чи проекту, індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Її застосовують у процесі вивчення будь-яких предметів. Елементи дослідницької діяльності у навчальному процесі сприяють формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвивають мислення, спонукають до самостійних пошуків. Практикум – одна з форм організації практичної підготовки. Головна мета його полягає в тому, щоб на практиці застосувати сформовані раніше вміння і навички, узагальнити й систематизувати теоретичні знання, засвоїти елементарні методи дослідницької роботи. Практикум передбачає самостійне виконання практичних і лабораторних робіт. Практикумами завершують вивчення великих, професійно важливих тем. Специфічною формою професійно-практичної підготовки є стажування – навчання після теоретичної підготовки або одночасно з нею, метою якого є практичне оволодіння спеціальністю, адаптація до об'єктів обслуговування та керування, набуття навичок швидкого орієнтування у виробничому процесі тощо. Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування – це набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності. Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві визначає стажування, як одну з форм навчання на виробництві. Разом з тим, стажування є складовою післядипломної освіти нарівні з перепідготовкою, спеціалізацією, розширенням профілю (підвищенням кваліфікації). Таким чином, стажування – це одна з форм професійно-практичної підготовки на робочому місці, під керівництвом відповідальної особи, у процесі якої проводиться виробниче навчання, спеціалізація, підвищення кваліфікації працівників.
Розрізняють такі види стажування:
– виробниче навчання під час теоретичної підготовки;
– практичне навчання на робочому місці після теоретичної підготовки;
– робота по спеціальності протягом випробувального періоду;
– тест-досвід, щоб визначити можливості для зарахування;
– набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на посаді вищого рівня. Залежно від мети, результатом стажування є: придбання досвіду роботи або кваліфікації; перепідготовка та спеціалізації; навчання, що включає в себе освіту працівника в ході зайнятості; додаткова професійна освіта; навчання за авторськими програмами експертів; підтримка професійних знань, навичок і здібностей, отриманих під час теоретичного навчання; вивчення передового досвіду; надбання професійних навичок для виконання професійних обов'язків на вищому рівні; професійна підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці тощо. На сьогодні стажування обов’язково проходять: випускники, які закінчили відповідні навчальні заклади (наприклад, медичні); педагогічні працівники; державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування; працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт. Робота під час стажування повинна виконуватися під керівництвом відповідальної особи: досвідченого і кваліфікованого працівника. Цей працівник складає план навчання, перевіряє, чи засвоїв учень потрібні навички, і наприкінці стажування складає висновок, чи можна цього учня брати на самостійну ділянку роботи. Програми стажування розробляються в організації або на підприємстві, відповідно до функціональних обов'язків працівника і затверджуються керівником підприємства .Для вирішення проблеми стажування на державному рівні необхідно передбачити стажування як форму професійно-практичної підготовки у Законі про професійно-технічну освіту.
1.2.Методи професійно-практичної підготовки і їх характеристика.
Методи професійно-практичної підготовки можна визначити як дидактичну систему, що містить сукупність способів і прийомів спільної діяльності майстра й учнів, за допомогою яких учні опановують професійними знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають розумові, фізичні і творчі можливості.
При виборі методів навчання в процесі професійно-практичної підготовки рекомендується враховувати наступні фактори:
- мету і задачі уроку виробничого навчання;
- зміст навчання. Репродуктивні методи доцільно застосовувати при - відсутності опорних знань і умінь учнів, при формуванні складних професійних умінь, при закріпленні нових умінь і формуванні навичок. Продуктивні методи більш ефективні на завершальних етапах вивчення теми, коли учні володіють запасом знань, умінь, і необхідно сформувати професійно значущі практичні уміння і навички;
- взаємозв'язок практичних професійних знань, умінь і навичок з теоретичним навчальним матеріалом;
- підготовленість учнів до сприйняття навчальної інформації і виконання трудових дій на заданому рівні;
- рівень засвоєння, на якому повинні бути сформовані знання і практичні уміння: загальне ознайомлення, відтворення, міцне оволодіння, перенос у нові умови;
- зростання професійної самостійності в процесі оволодіння знаннями, уміннями, навичками;
- матеріально-технічну базу при організації уроку виробничого навчання;
- ліміт навчального часу;
- професійну компетентність майстра виробничого навчання, яка - обумовлена досвідом, рівнем педагогічної майстерності, особистісними якостями.
На уроці виробничого навчання інструктування є основним методичним прийомом роботи майстра, спрямованим на формування професійних знань, умінь і навичок учнів. Інструктування можна розглядати як комбінований методичний прийом, що включає групу словесних, наочних і практичних методів. Сполучення цих методів знаходиться у прямій залежності від мети і дидактичних задач уроку. Повідомлення навчальної інформації в ході інструктажу може здійснюватися у вигляді розповіді, пояснення, бесіди.
Розповідь майстра як метод є оповідною формою розкриття нового навчального матеріалу. Розповідь повинна забезпечувати технічну спрямованість викладання, вона містить ознаки тих чи інших об'єктів техніки, предметів і знарядь праці, а також їх зміни у ході технологічних процесів. Розповідь містить лише вірогідні і науково перевірені факти, побудована за певним раціональним планом. Матеріал викладається так, щоб були зрозумілими основні думки. Загальні дидактичні вимоги до розповіді як методу навчання включають: логічну послідовність та чіткість викладу, ясність, правильність мови, образність, використання аналогій та порівнянь, підтримування активності групи шляхом періодичного звернення до окремих учнів тощо.
Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення, обґрунтування тих чи інших ознак, властивостей, предметів, явищ, процесів, принципів дії апаратів, приладів, пристроїв тощо. Пояснення використовують разом з розповіддю (остання випереджає пояснення) і показом. Питома вага пояснення серед методів виробничого навчання, безумовно, більша, ніж розповіді, адже програма професійно-практичної підготовки з більшості професій побудована у такий спосіб, що майстру доводиться частіше пояснювати, тлумачити, ніж розповідати.
Для бесіди як словесного методу характерний діалог між майстром та учнями у формі запитань та відповідей. Колективна бесіда може передувати новій темі, новому змісту навчання. Можливий, однак, інший варіант бесіди — наприкінці заняття. Підготовка майстра до бесіди потребує ретельного обмірковування типових запитань. Слід враховувати і особливості змісту професійно-практичної підготовки з даної теми, й індивідуальні особливості окремих учнів, їх знання, активність, попередню підготовку, поведінку тощо.
Бесіди при вивченні нового матеріалу доречно проводити тоді, коли попередній навчальний і виробничий досвід учнів тісно пов'язаний із знаннями, уміннями, які належить засвоїти. У таких бесідах майстер, спираючись на знання, практичний досвід і спостереження учнів, поступово підводить їх до чіткого розуміння нового, до самостійних висновків та узагальнень. Висновки в повному обсязі майстер, як правило, робить сам, але в де яких випадках (особливо цінних у педагогічному відношенні) учні самостійно приходять до них. Психологи досить глибоко проаналізували цю навчальну ситуацію і дійшли висновку, що за таких обставин не тільки міцно засвоюються нові знання й уміння, а й розвиваються здібності самостійно розв'язувати виробничо-технічні завдання.
Інший вид бесіди спрямований на відтворення раніше засвоєних знань та умінь, теоретичне їх обґрунтування. У цьому випадку розв'язується завдання, орієнтоване на узагальнення, поглиблення і систематизацію знань та умінь учнів з певної теми виробничого навчання.
Нарешті, третій тип бесіди спрямований на перевірку і контроль результатів виробничого навчання. Доцільно за цих умов проводити бесіду у такий спосіб, щоб усі учні включилися в активну пізнавальну діяльність. Звичайно, правильне засвоєння змісту запитань абсолютно обов’язкове для успішного проведення цього типу бесіди. Отже, потрібна спеціальна підготовка майстра виробничого навчання.
Інструктаж. Цей метод виробничого навчання слід віднести до найпоширеніших і важливіших. Інструктажем в умовах виробничого навчання називають чітко визначену систему вказівок, рекомендацій, які стосуються способів виконання трудових дій. Дехто із спеціалістів вважає інструктаж не окремим методом, а системою методів і, треба визнати, вони до певної міри мають рацію. Інструктаж—це основний метод діяльності майстра і учнів на занятті, спрямований на формування професійних знань, умінь і здібностей. Під час інструктажу майстер зосереджує увагу учнів на певних аспектах діяльності, на виконанні потрібних трудових операцій, на необхідних прийомах роботи.
У виробничому навчанні залежно від часу заняття розрізняють три основних види інструктажу: вступний,, поточний, заключний. Мета вступного інструктажу — підготувати учнів до активного і свідомого виконання вправ. Залежно від того, чи вперше учні виконують вправу, чи йдеться про вже знайомі операції, які виконувалися при розв'язанні інших трудових завдань, змінюються акценти інструктування.
Коротко проаналізуємо основні завдання вступного інструктажу.
Це ознайомлення учнів:
із змістом наступної роботи;
з обладнанням та інструментом для виконання роботи;
з технічною та довідковою документацією;
з прийомами виконання роботи, уміннями і навичками, якими оволодіватимуть учні;
з вимогами до виконання кожної вправи;
з організацією робочого місця для виконання наміченої роботи;
з правилами і логічною послідовністю виконання роботи;
з найтиповішими видами помилок, яких слід уникати при виконанні роботи;
із способами контролю якості виконаної роботи;
із правилами техніки безпеки.
Поточний інструктаж здійснюють під час виконання вправ учнями. Зміст і методика його проведення істотно відрізняються від вступного інструктажу. Безумовно, зміст поточного інструктажу неможливо планувати так ретельно, як вступного. В діяльності учнів при виконанні трудових вправ спостерігається ряд досить типових помилок. Поточний інструктаж адресований в індивідуальному плані кожному учневі, тому його зміст диференціюється більшою мірою, ніж зміст вступного інструктажу. Незалежно від обсягу, складності і характеру вмінь і навичок, які формуються з допомогою вправ, майстер повинен тримати в полі зору всіх учнів групи, спостерігати їх діяльність і в потрібний момент консультувати їх. Доцільно час від часу обходити робочі місця учнів, давати їм певні поради. Якщо учень під час заняття підходить до майстра, останній інструктує його індивідуально. Коли питання важливе для всіх, майстер звертає на це увагу всієї групи або частини учнів. Загалом майстер частіше звертається до індивідуальних вказівок, аніж до групових або колективних. Не рекомендується, однак, на думку досвідчених методистів, стояти в учня «над душею», треба дати йому можливість самому осмислити і виконати вказівки майстра.
Заключний інструктаж. Зміст заключного інструктажу в усіх подробицях передбачити досить складно. У загальному плані можна зазначити, що він проводиться у формі бесіди. Майстер аналізує результати виконання вправ, звертає увагу па типові недоліки, шляхи їх передбачення. Зміст заключного інструктажу залежить від середнього рівня сформованості умінь та навичок. Оцінюються індивідуальні результати роботи, виконання таких важливих критеріїв, як дотримання виробничих норм і відповідної технології. Майстри виробничого навчання повинні підтримувати спроби учнів (навіть безрезультатні) раціоналізувати технологічний процес,, наближати працю учнів до праці передових кваліфікованих робітників. Під час заключного інструктування слід разом з учнями обговорити можливості ефективнішого виконання трудових завдань. Крім того, можна провести опитування учнів, визначити домашні завдання, дати вказівки щодо підготовки до нового уроку тощо.
В ході інструктування на уроці виробничого навчання майстер широко використовує наочні методи навчання: демонстрацію натуральних об'єктів і наочних приладів; наочно-демонстраційний показ трудових прийомів.
Наочно-демонстраційні методи – це методи, за допомогою яких в учнів формується точний і конкретний образ технічних об'єктів, технологічних процесів, прийомів користування інструментами, виконання трудових прийомів і операцій. Застосування даних методів дозволяє здійснювати сенсорне ознайомлення учнів з предметом або процесом, які вивчаються, і значно полегшити засвоєння професійних знань, умінь і навичок.
Однією з основних дидактичних цілей застосування наочних методів при професійно-практичній підготовці є формування орієнтованої основи дій.
Як показує досвід, одним із слабких місць у роботі майстрів є їх непідготовленість до проведення методично грамотного показу трудових прийомів, що призводить до того, що учні починають освоювати нові прийоми методом «проб і помилок». В умовах колективного навчання майстер не має можливості приділяти багато уваги кожному учню, тому процес формування практичних умінь і навичок здійснюється індивідуально. Отже необхідно на початковому етапі навчання домогтися формування правильної орієнтованої основи дій у свідомості учнів. . потрібно приділяти показу тих прийомів і їхніх елементів, де учні найчастіше допускають помилки. Показуючи прийоми і способи праці, майстер повинний зуміти думкою поставити себе місце учня і подивитися на себе його очима, зуміти зрозуміти, що для учня важко сприйняти, і постаратися це показати чітко, образно і дохідливо.
Якість засвоєння показуваного багато в чому залежить від забезпечення гарної видимості, демонстрації прийомів:
вибір місця показу, освітленість, розташування учнів у робочого місця майстра і т.д.
Ефективність показу підвищується, якщо його сполучити з демонстрацією засобів наочності з зображенням елементів
При наявності в майстра на робочому місці інструкційної карти для вивчення чи операції її частини він спочатку зачитує рекомендації з виконання прийому, що містяться в карті, а потім показує відповідні трудові прийоми. Це в значній мірі полегшує показ і його засвоєння учнями, тому що по ходу зорового сприйняття прийому учень сприймає його словесний опис.
Особливо в методиці показу варто виділити сполучення власного показу і слова майстра. Не можна показувати прийоми мовчачи, але не випливає і бути багатослівним, тому що це відволікає учнів від сприйняття показуваного. За допомогою слова майстер повинний пояснювати задачі, сутність і значення досліджуваних прийомів і способів роботи; давати поточні пояснення, звертаючи увагу учнів на найбільш істотне, на «невидиму» частину показу; спонукувати учнів до уявного наслідування; підводити підсумки показу.
Сполучення дії і слова не тільки допомагає майстру чітко і точно донести сутність показуваних прийомів до учнів, але і сприяє якісному сприйняттю і засвоєнню їхніми учнями. У цьому зв'язку при пробному виконанні учнями показаних майстром прийомів варто пропонувати їм проговорювати, що і як вони роблять. Тим самим учні направляють і контролюють себе.
При навчанні в учбових майстернях на етапі закріплення трудових прийомів і операцій, продемонстрованих майстром може використовуватися метод спостереження.
Метод спостережень дозволяє сформувати в учнів цілісне уявлення про характер трудових дій: правильної робочої пози, доцільного використання інструменту, пристосувань, послідовності виконання робіт. Цей метод навчання найбільш ефективний при проведенні екскурсій на підприємство, навчанні на виробництві.
Основна задача професійно-практичної підготовки учнів — формування умінь, і навичок. Реалізацію забезпечують методи виробничого навчання, віднесені до практичних: вправи, самостійна робота учнів, лабораторно-практичні роботи, рішення виробничо-технічних задач.
Серед практичних методів навчання, які застосовуються в процесі інструктування при професійно-практичній підготовці, найважливіше значення мають вправи.
Основа вправ – це цілеспрямоване і багаторазове відтворення трудових дій і прийомів, проведених під керівництвом майстра. Мета вправ – формування і послідовне удосконалення професійних умінь, формування навичок.
Загальні вимоги-характеристики вправ як методу виробничого навчання:
1. Вправи — це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед. Кожна вправа —це черговий крок в оволодінні професією.
2. Кожна вправа повинна мати чітку мету: навчальну — чому навчитися, що освоїти, відробити, закріпити, удосконалити, розвити, чого досягти і т.п. і виробничу — що, як і скільки зробити в процесі вправ. Вони повинні тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом досягнення навчальної мети, що є основний. Кожна мета повинна бути чітко доведена до учнів і усвідомлена ними.
3. Вправи проводяться під керівництвом майстра. Ціль майстра при керівництві вправами повинна бути і метою учнів. Коректування діяльності учнів у процесі вправ виробляються насамперед з позицій реалізації навчальної мети.
4. Виконуючи вправи, учень повинний мати міцну свідому орієнтовану основу своєї діяльності. Учень повинний чітко знати, «що», «як» і «чому так» потрібно робити.
5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і позитивної мотивацією діяльності учнів.
6. У процесі вправ учень повинний мати чіткі орієнтири для самоконтролю ходу і результатів своїх дій (зоровий спосіб дії, еталон, робоче креслення, технічні вимоги, сигнал тренажера і т.п.).
7. У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинний чітко представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується їхня мета
Майстер повинен при підготовці системи вправ:
- забезпечити методично правильний показ трудових прийомів і операцій;
- перед виконанням вправ підготувати й обговорити з учнями таблицю типових помилок за темою уроку, яка включає ознаки помилок, причини їх виникнення і способи попередження;
- перевірити правильність організації робочих місць учнів;
- під час вправ контролювати правильність їх виконання;
- розробити диференційовану систему вправ в залежності від рівня підготовленості учнів.
Спочатку, при вивченні прийомів і операцій — це відпрацьовування правильності трудових дій, далі — досягнення точності, вправності; при виконанні робіт комплексного характеру новими цілями виробничого навчання, тобто системи вправ, є досягнення заданої швидкості, освоєння різних варіантів сполучення операцій у реальному технологічному процесі, різних типових і специфічних способів використання інструментів, пристосувань, приладів і т.д. Постійними, наскрізними, усе більш ускладнюючими цілями є виробнича самостійність і, нарешті, вершина професійної майстерності — творчість.
В залежності від характеру інструктування навчально-виробнича діяльність учнів може носити репродуктивний, частково-пошуковий і творчий характер
Репродуктивна діяльність припускає відтворення трудового процесу на основі зразка. Діяльність учнів носить алгоритмічний характер: виконання і самоконтроль відбуваються на основі копіювання дій майстра або згідно інструкційних вказівок. Ця діяльність відіграє важливу роль при формуванні початкових умінь учнів, відпрацьовуванні правильної робочої пози і способів раціонального використання інструменту і пристосувань. При накопиченні досвіду роботи частка репродуктивних дій учнів в процесі навчання повинна зменшуватися, однак означені дії можливі і на етапах виконання складних комплексних робіт, при вивченні нових прийомів, передових методів праці, новітніх технологій, використанні нового інструменту та пристрою тощо.
Частково-пошукова діяльність реалізується через самостійне виконання учнями окремих етапів робіт із поступовим їх ускладненням. Процес навчання набуває продуктивного характеру, але при цьому поетапно контролюється майстром. Характерною рисою цієї діяльності є активізація розумової діяльності учнів, підвищення інтересу до навчання.
Інструктування проводиться майстром у вигляді евристичної бесіди, запропоновані питання і завдання припускають самостійне визначення учнями місця окремих операцій у технологічному процесі, вибір інструменту і пристосувань для раціонального виконання роботи та підвищення продуктивності праці. При цьому наочні методи включають роботу учнів з кресленнями, інструкційними документами
Творча діяльність дозволяє найбільш повно реалізувати ініціативу, самостійність учнів, розвити їх інтерес і творче ставлення до праці. Творча діяльність учнів повинна характеризуватися глибоким розумінням сутності досліджуваного питання, новизною прийнятих рішень, висновків, способів дій.
Сформувати і розвинути творчу діяльність учнів майстер може за допомогою залучення їх у процес вирішення завдань творчого характеру, необхідною умовою вирішення яких є уміння самостійно мислити.
На уроці виробничого навчання завдання творчого характеру носять прикладний характер і можуть включати:
- розробку і модернізацію інструменту, пристосувань, що дозволяє збільшити продуктивність праці або знизити витрати матеріалу;
- складання технологічної карти для виготовлення виробу з нового матеріалу;
- розрахунок режиму обробки із застосуванням нового інструменту, оснащення;
- розробку технологічного процесу виготовлення виробу нової конструкції;
- пропозиції щодо удосконалення організації праці тощо.
При формуванні професійних умінь і навичок рекомендується переходити від репродуктивної до творчої діяльності за наступною схемою:
повідомлення необхідної теоретичної інформації;
показ трудових прийомів і операцій з метою створення необхідної орієнтованої основи діяльності;
відпрацьовування нових прийомів діяльності на репродуктивному рівні, які повинні включати:
- виконання тренувальних вправ з метою закріплення умінь з виконання основних трудових прийомів;
- організацію самостійної практичної роботи учнів при здійсненні контролю і корекції з боку майстра.
Організація творчої діяльності здійснюється шляхом:
- рішення конкретних виробничих завдань творчого характеру, проблемних задач;
- виконання завдань, спрямованих на формування професійної самостійності учнів;
- аналізу учнями своєї діяльності.
Дедуктивний метод припускає виклад навчального матеріалу від загальних закономірностей до окремих питань. Майстер спочатку визначає загальні положення, які властиві об'єкту вивчення, систему понять, після чого переходить до розгляду конкретних робіт. Наприклад, спочатку вивчаються креслення й інструкційно-технологічна документація деталі, що виготовляється, уточнюються загальні характеристики майбутньої роботи. Після цього розглядаються конкретні вимоги до кожної операції, особливості її виконання, необхідний інструмент, між операційний контроль. Традиційний наочно-демонстраційний показ трудових прийомів і операцій здійснюється дедуктивним методом: спочатку демонструється весь трудовий процес, а потім проводиться «педагогічне препарування», тобто показуються та пояснюються окремі операції і прийоми.
Аналіз – метод, який полягає в розподілі складного об'єкту на складові характеристики, що здійснюється шляхом виділення його істотних властивостей, ознак, зв'язків. Показниками умінь аналізувати навчальний матеріал є вичленовування частин цілого, виявлення взаємозв’язків між ними.
Прийоми формування умінь учнів з аналізу своєї діяльності можуть бути різноманітними, однак майстер повинен вказати конкретну мету аналітичної діяльності учнів. Некоректною, наприклад, є постановка питання «Проаналізуйте технологічний процес виготовлення...», варто вказувати найбільш суттєвий критерій аналізу і відповідно до нього порушувати питання.
Порівняння – це метод, за допомогою якого встановлюється подібність і розходження між об'єктами на підставі суттєвих ознак. Повноцінним можна вважати таке порівняння, яке дозволяє пояснити виявлену подібність чи розходження. Порівняння дозволяє поглиблювати й систематизувати навчальний матеріал, допомагає краще його запам'ятати, формує вміння класифікувати поняття, явища, процеси, привчає учнів шукати пояснення в процесі трудової діяльності.
1.3.Застосування інтерактивних методів на уроках виробничого навчання
Уроки виробничого навчання з використанням інтерактивних методів навчання надають учням можливість для формування основних пізнавальних і громадських умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві та дають змогу засвоювати одночасно теорію і практику, а це надає змогу учням проявити інтелектуальну ініціативу, характер, розвивати світогляд, логічне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити „відкриття”, формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.
Використання інтерактивних методів роботи сприяє розвитку інтелектуальної ініціативи, уяви, пізнавальної діяльності, незалежності, самодисципліни, навичок співпраці з іншими учнями.
Застосування на уроках виробничого навчання інтерактивних методів висуває певні вимоги до структури уроку, яка складається з таких елементів: мотивація, подання теми та очікування навчальних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа, підведення підсумків та оцінювання результатів.
Готуючись до проведення уроків виробничого навчання з використанням інтерактивних методів навчання, майстру виробничого навчання потрібно напружено творчо і розумово працювати:
-глибоко вивчити і продумати матеріал, основний і додатковий;
-старанно спланувати заняття: визначити ролі учасників, підготувати запитання і можливо відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
-передбачити різноманітні шляхи привернення уваги учнів на уроці до вивчаючого матеріалу;
-ретельно підготувати інтерактивні вправи, які будуть продуктивніші до засвоєння матеріалу.
Майстер виробничого навчання постійно повинен підвищувати свій фаховий рівень, володіти практичним досвідом, мислити над постійним самовдосконаленням і удосконаленням якості навчання, умінням встановлювати правильні взаємостосунки з учнями, організовувати і спрямовувати їхню діяльність, уміння переконувати, широка ерудиція.
Під час роботи використовую сучасні методи навчання:
- «промінь думок» – залучення членів бригади до обговорення проблеми Малюю сонце і промені які відходять від нього. Учні висловлюють свої думки записують їх в промені, аналізують, роблять висновок і записують їх в центр
- «синтез думок» – бригада працює над однією темою, об’єднують думки в одну;
- «спільна проблема» - бригадам видається завдання різного змісту але однієї проблеми. Після виконання завдання кожна бригада висвітлює свою ідею. Експерти узагальнюють результати відповідей, за необхідності допомагають, роблять висновок.
Над цим працюють бригади, які отримують завдання різного змісту. Після виконання завдань кожна бригада висвітлює свою тему. Експерти узагальнюють результати відповідей, за необхідності допомагають, роблять висновок.
- пошук інформації може бути використаний з метою підготовки коротких відомостей про новітні технології і сучасні матеріали. Під час такої роботи бригада використовує додаткові джерела інформації: Інтернет, газети, журнали, книжки, словники. Пошук інформації може бути короткотривалим на наступний урок, довготривалим, якщо матеріал збирається для висвітлення розділу програми.
- «вінок ідей» – використовується під час вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей. Застосовуються за умови, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань, які бригади представляють по черзі.
- «інтелектуальне казино» – це ефективний метод бригадного обговорення, пошук рішень, що спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, здійснюється шляхом вільного вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретних тем. Майстер ставить проблему, яку треба розв’язати та запрошує учнів взяти участь у її обговоренні:
- обрана проблема записується на дошці;
- усі учні обдумують проблему, пропонують свої ідеї що до її розв’язання; ідеї можуть бути різні, навіть фантастичні;
- учень записує на дошці усі запропоновані ідеї;
- коли учні вважатимуть кількість наданих ідей достатньо, то припиняють їх пропонувати;
- після того як запропоновані ідеї записані, їх групують, аналізують, відбирають ті, що на думку учнів допоможуть розв’язанню поставленої проблеми.
Можна зробити висновок, що існують основні загальні правила, які необхідно враховувати при організації навчального процесу з використанням інтерактивних методів навчання:
- майстер виробничого навчання повинен переконатися в тому, що учні розуміють правила бригадної гри, приймають її і готові працювати в бригаді;
- поставлення цілей та завдань використання інтерактивного методу, де майстер виробничого навчання повинен чітко знати, з якою метою він використовує даний метод, уявляти основні етапи його реалізації і прогнозувати результати;
- психологічна підготовка учнів: розминка, відзначення за активність, надання можливостей для самореалізації;
- заздалегідь підготовка необхідного дидактичного матеріалу;
- добровільний поділ учнів в бригади;
- терплячість всіх учасників до будь-якої точки зору, повага права кожного на свободу слова тощо.
Характерною рисою даної педагогічної технології є природна активність учнів – фізична (вони ходять, говорять, пишуть, малюють), соціальна (задають питання, обмінюються думками), пізнавальна (допомагають, корегують, находять рішення). Все це тісно зв’язано зі змістом роботи. Потрібно своєрідно вести облік і контроль при інтерактивному навчанні.
Зазначені вимоги можуть знайти свою реалізацію під час проведення виробничого навчання, які дозволяють задіяти свідомість, почуття, вольові якості учня. Це дозволяє збільшити відсоток засвоєння навчального матеріалу.
Практика показує, що при використанні інтерактивних методів навчання учні запам’ятовують 75 % того, що висловлювали самі; 85 % того що, робили самі.
Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, а також і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використовування інтерактивних методів навчання в бригадах сприяє розвитку комунікабельності, співробітництва, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміс тощо.
Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме:
- аналіз конкретних ситуацій
- уведення в досліджувану проблему;
- визначення задачі;
- групова робота над ситуацією;
- групова дискусія;
- підсумкова бесіда.
Мозаїка
Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.
Для виконання такої вправи учні поділяються на експертні групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал у цілому, занотовують необхідну інформацію, а після завершення роботи повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.
Це самостійне вивчення учнями окремої проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом. Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу. Виконання проектів може бути корисним для викладання природничого циклу, оскільки воно:
- Дає учням практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботі за визначеним графіком.
- Дає змогу під наглядом учителя контролювати своє навчання.
- Створює можливості для співпраці учнів один з одним.
- Допомагає набути практичних навичок публічної презентації та захисту своїх надбань та досягнень.
Оголошення загальної теми та вибір підтем здійснюється заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді конкретних, чітких запитань, які б зацікавили учнів. Необхідно враховувати, що чим менший вік учасників проекту, тим доступнішою має бути тема для дослідження. Визначаємо тривалість проекту, його тривалість та форму представлення результатів, підбираємо матеріали, необхідні для роботи. Діти працюють групами: тих, що не мають навичок дослідницької роботи, навчають більш підготовлені учні. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Адже для того, щоб досягти результату, який можна застосувати у реальній практичній діяльності, необхідно навчитися креативно мислити, знаходити та вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних областей, прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів рішення, вміти встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Метод проектів також завжди передбачає вирішення конкретної проблеми. Тому метод проектів є комплексним методом. Учасники проекту повинні самостійно або спільними зусиллями вирішити проблему, застосувавши необхідні знання та практичні уміння. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів– індивідуальну, парну, групову. Отже, метод проектів-спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми, яка повинна завершитися реальним практичним результатом, оформленим у вигляді конкретного продукту самостійної діяльності учнів.
Гра як інтерактивний метод навчання
Пошук методів і форм навчання, які сприятимуть вихованню творчої особистості привів до появи ігрових технологій навчання. Ігрові методи навчання найкраще використовувати на уроках таких типів: урок формування первинних знань, умінь та навичок; урок формування складних умінь і навичок; урок виконання комплексних робіт; контрольно-перевірочний урок.
Активізація пізнавальної активності та розвиток інтелектуального мислення – це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії вчителя і учнів, у стані емоційної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується дітям, не викликає у них неприємних відчуттів. Гра висуває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.
Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті.
Обов'язкові елементи навчальної ділової гри
- наявність проблеми чи задачі, значущої для професійної діяльності;
- наявність дидактичної мети, спрямованої на формування практичних умінь, систематизацію й узагальнення професійних знань, розвиток визначених механізмів мислення, виховання професійно значимих якостей особистості;
- моделювання учнями майбутньої професійної діяльності і функцій, властивих для цієї діяльності;
- наявність ролей: кожен учень у відповідності зі сценарієм виконує роль, характерну для професії, якій він навчається;
- кожна роль повинна мати конкретні обов'язки, що дозволить об'єктивно оцінити діяльність кожного учасника ігрового колективу;
- ігрова (конфліктна) ситуація дається у вигляді опису і можливих, зненацька виникаючих ситуацій у процесі проведення гри, що ускладнює можливість прийняття правильних рішень;
- правила гри включають як заохочувальні, так і штрафні міри, що утримує ігрові колективи в межах, обумовлених вимогами гри;
- взаємодія учасників у процесі гри: вироблення колективного рішення ‑ з одного боку, і багатоальтернативність рішень, пов’язаних із розходженням думок і позицій окремих учасників гри – з іншого;
- змагальний характер гри, який досягається через чітко розроблену систему оцінювання.
При підготовці до ділової гри рекомендується керуватися наступними методичними рекомендаціями:
- ділова гра повинна бути логічним завершенням вивчення навчальної теми (підтеми);
- у процесі проведення ділової гри удосконалюються практичні уміння з виконання функцій професійної діяльності;
- максимальна наближеність до реальних професійних умов;
- створення атмосфери доброзичливості, зацікавленості, об'єктивності і психологічної комфортності при проведенні й обговоренні підсумків ділової гри;
- підготовка методичного забезпечення відповідно до цілій ділової гри;
- чітке визначення цілей, задач, умов і правил гри;
- виявлення варіантів можливих рішень зазначених проблем.
Найбільш характерними темами при розробці сценаріїв ділових ігор при професійно-практичній підготовці навчанні можуть бути такі:
- аналіз виробничих умов, прийняття оптимальних рішень для вибору трудових дій у цих умовах, здійснення на практиці обраної системи трудових дій;
- діагностика несправності обладнання, вибір технології і проведення ремонтних робіт;
- визначення дефектів обробки, збірки, регулювання, порушень режимів роботи машин і механізмів, способів їх усунення і проведення практичних робіт з їх усунення;
- визначення характеру діяльності працівників в умовах відхилень технологічних процесів від норми (можливо до аварійних ситуацій);
- прийняття рішень для вибору нових алгоритмів діяльності в умовах роботи, які змінилися у зв'язку із застосуванням нової техніки;
- розробка технічних рішень з раціоналізації і модернізації механізмів, інструментів, пристосувань;
- визначення способів діяльності, які підвищують якість і продуктивність праці;
- удосконалення технологічних процесів за рахунок вибору раціональних режимів обробки і послідовності операцій;
- з'ясування причин і попередження порушень правил техніки безпеки.
Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.
За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.
Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами мозкового штурму:
1. Висловлюйте все, що спадає на думку.
2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.
3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.
4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.
Мікрофон
Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.
Організація діяльності учнів.
Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово іншому. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню майстер або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.
Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.
Ця вправа навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.
1.4. Використання проблемних методів на уроках виробничого навчання.
Застосування проблемних методів навчання в процесі оволодіння професійними уміннями і навичками сприяє розвитку таких якостей сучасного працівника, як професійна компетентність, уміння самостійно визначати проблеми, критично їх оцінювати та приймати рішення з розв’язанням.
Проблемне навчання реалізується за допомогою словесних, наочних і практичних методів, причому їх співвідношення залежить від ступеня самостійності учнів. Особливістю застосування проблемних методів на уроках виробничого навчання є обов'язковий зв'язок з конкретною діяльністю учнів.
Проблемна ситуація – це положення, при якому виникає протиріччя між наявними знаннями, уміннями учнів і неможливістю з їх допомогою пояснити нові факти, явища і обрати правильний спосіб практичної діяльності. В процесі професійно-практичної підготовки проблемні ситуації доцільно розробляти у наступних випадках:
- при розробці технологічних процесів з урахуванням умов, що змінилися (при використанні нового інструменту, оснащення, нових матеріалів; раціональних режимів обробки й організації праці; при порушеннях технологічного режиму);
- при пошуку та аналізі причин несправностей обладнання, приладів, механізмів;
- під час вибору раціональних режимів технологічних процесів у конкретних умовах при різноманітті факторів;
-при виборі сировини для виготовлення продукції для попередження нетипових порушень технологічного процесу.
Для формування проблемних запитань можна рекомендувати наступні ключові слова: «Що відбудеться у випадку...?», « Чи можна замінити...?, «Які умови необхідні для здійснення...?», «Як необхідно змінити послідовність операцій, щоб...?», «Чому потрібно зробити саме так, а не інакше...?». Застосування проблемного навчання можливе на всіх етапах уроків виробничого навчання будь-якого типу.
Виділяють чотири рівні проблемності, які характеризують рівень самостійності учнів при виконанні завдання.
Перший рівень проблемності: майстер сам створює проблемну ситуацію і показує шляхи та способи її вирішення. Характер навчальної діяльності учнів – репродуктивний. Метод інструктування – монологічний виклад (розповідь, пояснення, роз'яснення ходу демонстраційного експерименту та ін.). Проблемний виклад першого рівня застосовують при мотивації навчальної діяльності, поясненні нового матеріалу на вступному інструктажі, при слабкій підготовці учнів на всіх етапах навчання.
Другий рівень відрізняється від першого збільшенням частки самостійної роботи учнів при вирішенні проблеми, яку ставить майстер: її розв’язання здійснюється в процесі спільної роботи майстра і учнів. Метод інструктування – діалогічний виклад (сполучення розповіді, пояснення на етапі викладення проблемного навчального матеріалу з елементами евристичної бесіди в процесі обговорення). Застосування проблемного навчання на цьому рівні в процесі інструктування на уроках виробничого навчання можна реалізувати у такий спосіб: після викладення нового навчального матеріалу і проведення показу нових трудових дій, під час обговорення порядку виконання робіт майстер замість готових правил і вказівок обговорює у формі бесіди з учнями раціональні режими технологічних процесів, можливість використання різних матеріалів, інструментів, оснащення тощо.
На третьому рівні майстер тільки створює проблему, а учні розв’язують її в процесі самостійної пізнавальної діяльності під його керівництвом. На уроках виробничого навчання цей рівень проблемності може бути реалізований у вигляді «неповного» вступного інструктажу чи завдань при роботі з інструкційно-технологічною документацією. «Неповне» вступне інструктування можна представити в наступному вигляді: майстер, пояснюючи виконання завдання, пропонує учням самим визначити, яку операцію він навмисно пропустив, в якій послідовності, якими прийомами, способами, інструментами вона виконується. Завдання для роботи з інструкційно-технологічною документацією можуть бути такими: вказати особливості нових трудових прийомів; доповнити інструкційними вказівками картки, де зазначена тільки послідовність робіт; вказати методи самоконтролю на різних етапах.
Необхідно враховувати, що проблемні питання і практичні завдання повинні викликати утруднення в учнів, але бути доступними і посильними, тому що непосильні завдання не можуть викликати інтересу до їх розв’язання.
Використання проблемно-виробничих завдань сприяє прогнозуванню виробничих ситуацій, відпрацювання вміння застосовувати теоретичні знання на практиці.
Метод аналізу конкретних виробничих ситуацій можна реалізувати таким чином: перед учнями ставиться виробнича ситуація, в якій охарактеризовані її умови (можливо, і дії учасників у даній ситуації). Пропонується оцінити ситуацію (правильність дій учасників), зробити її аналіз і аргументований вибір практичних дії з її розв’язання. Цей метод можна ефективно застосовувати на вступному інструктажі при актуалізації опорних знань і умінь учнів, при закріпленні нового навчального матеріалу, в процесі заключного інструктажу під час обговорення результатів роботи на уроці. При розробці змісту конкретних виробничих ситуацій слід враховувати, що вони можуть бути декількох типів:
- вибір рішення щодо застосування правильних практичних дій в конкретних умовах;
- вибір правильних дій у кризовій ситуації, яка створилася при поломці інструменту, пристосувань, при порушенні технологічного режиму, правил охорони праці тощо.
II.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Методика проведення уроку комплексного застосування знань викладена на прикладі теми «Виконання жіночої зачіски в романтичному стилі». На початку уроку майстру виробничого навчання перш за все необхідно створити в групі такий стан, що допоміг би учням включитися в роботу з першої хвилини і мобілізував би їх роботу протягом усього заняття.
На початку уроку необхідно змотивувати учнів до вивчення даної теми, яка є базовою для кваліфікації перукар - модельєр, глибоке оволодіння нею допоможе у вивченні наступних тем і дасть можливість кожному учню зробити крок вперед у справі підготовки себе як кваліфікованого спеціаліста. На всіх етапах уроку, при підведенні обліку успішності використовуються картки – завдання та інструкційно – технологічні картки, що дає можливість залучити до активної діяльності максимальну кількість учнів, активізувати їх мислення, удосконалювати навички самоконтролю та самооцінки.
Інструкційно – технологічні картки дозволяють учням самостійно вирішувати, що потрібно зробити для попередження дефектів, привчає учнів до логічного мислення. Учні користуються набутими теоретичними знаннями, вибирають для виконання операцій необхідні інструменти, пристрої, самостійно перевіряють правильність технологічної послідовності робіт.
2.1.Розробка плану уроку виробничого навчання з теми: «Виконання жіночої зачіски в романтичному стилі»
План уроку виробничого навчання
за професією «Перукар (перукар-модельєр)»
кваліфікація: перукар-модельєр
Тема програми: Виконання модельних зачісок. Створення зачісок різних типів на довгому волоссі з використанням елементів зачіски.
Тема уроку: Виконання жіночої зачіски в романтичному стилі.
Мета уроку:
Навчальна – сприяти комплексному застосуванню знань, умінь та навичок при створення зачісок різних типів.
Розвиваюча – сприяти розвитку аналітичного мислення, уміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій.
Виховна – сприяти вихованню у учнів поваги до оточуючих, охайності та дотримання дисципліни, бажання творчого і професійного росту.
Тип уроку:Урок комплексного застосування знань, умінь та навичок при виконанні навчально-виробничих робіт.
Вид уроку:Ділова гра
Форми організації навчання: Бригадна
Методи навчання: Частково-пошуковий
Міжпредметні зв’язки: Перукарська справа, матеріалознавство, основи санітарії та гігієни, охорона праці
Матеріально-технічне забезпечення і обладнання: Сушуар, клімазон
Інструменти та пристосування: Гребінці всіх видів, бігуді всіх видів, затискачі
Матеріали: Шампунь, кондиціонер, пінки, лаки, гель, віск.
Дидактичні матеріали: Технологічні карт, схеми, ілюстрації зачісок, критерії оцінювання.
Література:Н.А. Горбатюк та інші «Основи перукарської справи»-К.: Грамота, 2005
Л.Г. Гутиря «Сучасна перукарська справа»
ХІД УРОКУ
I.Організаційна частина.
1. Перевірка наявності учнів.
2. Перевірка готовності учнів до уроку та санітарно-гігієнічного стану майстерні.
II.Вступний інструктаж.
1. Повідомлення теми уроку.
2. Повідомлення мети (цілей) уроку.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Матеріал теми уроку знаходиться учнями в майбутньому для професійної діяльності в перукарнях.
4. Актуалізація опорних знань, умінь учнів.
4.1. Провести фронтальне опитування:
- Що таке зачіска? Які основні елементи зачіски ви знаєте?
- Які засоби для укладання та фіксації форми зачіски ви знаєте?
- Які основні методи накручування волосся на бігуді ви знаєте?
4.2. Застосування методу «Мозковий штурм» шляхом виконання учнями тестових завдань.
Завдання: учні мають уважно прослухати запитання та дати відповіді «так» чи «ні».
1.При виконанні зачіски враховують тип обличчя? (так)
2.При вибору методу накручування враховується готовий вигляд зачіски? (так)
3.Бігуді в накрученому стані фіксуються завжди гумкою? (ні)
4.Віск наноситься на волосся перед накручуванням на бігуді? (ні)
5.Овальний тип обличчя вважається ідеальним? (так)
6.Локон – це елемент зачіски? (так)
7.Бігуді – це пристосування? (ні)
8.Мусс – це миючий засіб? (ні)
9.Затискачі – це інструменти? (ні)
10. Укладання виконується на свіже вимите волосся? (так)
4.3. Провести взаємооцінювання робіт (учні обмінюються роботами та проводять оцінювання, потім викладач зачитує та коригує правильність відповіді.
5. Викладання нового матеріалу.
5.1. Пояснення майстром виробничого навчання нового матеріалу.
5.2. Презентація послідовності виконання жіночої зачіски романтичного стилю
(презентація за допомогою комп’ютера .
5.3. Показ майстром трудових прийомів і операцій.
5.4. Повторення правил безпеки праці при роботі в майстерні-перукарні
6. Розгляд таблиці типових помилок при виконанні зачіски (додаток 1)
7. Закріплення нового навчального матеріалу.
7.1. Для закріплення умінь та навичок у учнів з теми уроку, учням пропонується вирішити проблемне завдання. Майстер пропонує учням міні-салон.
7.2. Ділова гра: Майстер ставить проблемну ситуацію, учні діляться на групи та об’єднуються в міні-салони. Серед яких проводиться конкурс. Отже, учні кожного міні-салону повинні виконати зачіски різних типів на довгому волоссі з використанням інноваційних елементів, застосовуючи різні види укладання.
Створюючи зачіски учні повинні враховувати структуру волосся, довжину волосся,
індивідуальні особливості клієнта та призначення зачіски. В кінці зміни кожен міні- салон представляє свої роботи. Комісія оцінює роботу міні-салонів та обирає переможців.
7.3. Повідомлення майстром робочих та учнівських норм часу.
7.4. Повідомлення критеріїв оцінювання завдання
ІІІ. Поточний інструктаж і самостійна робота учнів.
1.Перевірка організації робочих місць і дотримання правил з охорони праці.
2.Перевірка правильності виконання підготовчих робіт.
3.Перевірка правильності виконання трудових робіт.
4.Перевірка дотримання технологічної послідовності та якості виконання жіночої зачіски романтичного стилю.
5.Перевірка правильності виконання зачіски.
6.Надавати індивідуальні консультації учням по виконанню завдання, надавати допомогу невстигаючим учням.
7.По закінченню виконання робіт провести презентацію моделей міні-салонів.
8.Адміністратор кожного міні-салону представляє зачіски своїх ведучих майстрів.
9.Обрана комісія (журі) виставляє свої оцінки.
10. По результатам оцінювання вибирається переможець – кращий міні-салон.
ІV. Заключний інструктаж.
1.Підвести підсумки роботи учнів за зміну
2.З’ясувати у учнів, що було для них найцікавішим.
3.З’ясувати, які труднощі виникали в процесі виконання завдання.
4.Вказати недоліки та помилки в роботі учнів.
5.Відмітити кращі роботи учнів.
6.Виставити оцінки учням.
7.Домашнє завдання: підібрати фото зачісок на довгому волоссі та підготувати послідовність виконання даної зачіски.
Висновки
Мета підсумкової випускної роботи досягнута, виконано такі завдання:
1. Підібрано та опрацьовано 8 джерел педагогічної та методичної літератури
2.Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи.
3. Створено розробку уроку «Виконання жіночої зачіски в романтичному стилі»
Проаналізувавши методи професійно-практичної підготовки і доцільність їх використання на уроці, можна зробити висновки, що кожний з методів має свої переваги і недоліки, майстер виробничого навчання не може надати перевагу тому чи іншому методу, а використовує їх в системі, у взаємозв’язку, намагаючись досягнути найкращих результатів в засвоєнні учнями знань, виробітку у них вмінь і навичок, розвитку розумової активності.
Вибір доцільних методів навчання для професійно-практичної підготовки майбутніх робітників значною мірою залежить від методичної підготовки та педагогічного досвіду майстра виробничого навчання, володіння ним знаннями про сучасну систему методів і прийомів їх застосування для підвищення ефективності навчально-виробничого процесу. Реалізація цього завдання здійснюється при застосуванні багатьох методів навчання у тому числі і інтерактивних, які передбачають навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, проблемних ситуацій, розвитку професійних і особистісних якостей учнів.
Процес реформування освіти в Україні передбачає застосування нових методів навчання. Таким методом навчання є інтерактивне навчання, яке створює умови для пізнавальної діяльності,за яких кожен учень відчуває свою успішність, продуктивність праці.
Найкраще використовувати методи інтерактивного навчання на уроках виробничого навчання після вивчення теми, розділу навчання. Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу ,а також його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Інтерактивні методи навчання сприяють розвитку активності логічного мислення, самостійності, відповідальності, розумінню інших людей та співпраці.
При використанні ігрових методів навчання на уроках виробничого навчання в учнів формуються глибші і міцніші знання, де вони мають можливість яскравіше показати застосування набутих знань на уроці, розвиваються інтелектуальні здібності:уміння порівнювати,виділяти основне,робити висновки та узагальнення, застосовувати свої знання на практиці, проявляти свої особисті якості .Уроки виробничого навчання з використанням елементів гри корисні тим,що забезпечують високий рівень розумової діяльності, активізують учнів , а також дають змогу підключити до роботи пам'ять емоції , уяву, мову.
Одним із найпоширеніших методів навчання є проблемні методи навчання. Для активізації знань , краще проблемні ситуації проводити серед бригад, кожна з яких виробляє свій варіант вирішення, а потім обговорює її. Впровадження проблемних методів навчання в традиційну систему навчання – ефективно. Це міняє структуру організаційних форм навчання , сприяє переходу від шаблонної структури комбінованого уроку до творчо проведеного уроку, активізує пізнавальну діяльність учнів, інтерес до навчання, формує проміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях.
Раціональне поєднання традиційних і нетрадиційних методів навчання і маючи певний досвід майстер може підготувати висококваліфікованого робітничого фахівця, який буде конкурентоспроможний на сучасному ринку праці завдяки соціальній і професійній компетенції.
Список використаної літератури
1. Сілаєва І. Є. Методи професійно-практичної підготовки. Методичні рекомендації. – Донецьк: АПНУ ДІПДО ІПП, 2014, 292 с.
2. Нікуліна А. С., Сілаєва І. Є., Шевчук урок в професійній школі: проектування, організація, аналіз: Методичний посібник. – Донецьк: ДІПО ІПП. – 2008.
3. Олексюк Р. Використання інноваційних технологій в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти – Донецьк: ДІПО ІПП, 2004.
4. Радкевич В. Інноваційні процеси в сучасній професійній школі // Професійно-технічна освіта. – 2005. - № 7.
5. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-методичний посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін. / За ред. Ничкало Н.Г. – 2-е вид. доповн. – К.: Вища шк., 1994. – 383 с.
6. Шевчук С.С. Інноваційний урок у професійний школі : навчально-методичний посібникБіла Церква БІНПО, 2015.110 с.
7. Шевчук С.С. Дидактика професійної освіти :практико-зорієнтований аспект: навчально-методичний посібник . Біла Церква: БІНПО ДЗВО, 2021.212с.
8.Шматков Є.В., Коваленко О.Є. Методика професійного навчання. Частина 2. Методика професійно-практичного навчання. Навчальний посібник, Харків, УІПА, 2002. –214с.
ДОДАТОК 1
Інструкція
з безпеки праці при роботі в майстерні перукарів
І. Перед початком роботи:
1.1. Заходити до майстерні лише з дозволу майстра.
1.2. Зайняти своє робоче місце.
1.3. Підготувати робоче місце до роботи:
- перевірити наявність інструменту, продезинфікувати його;
- перевірити справність електроапаратури, забороняється
- розбирати електроінструменти і робити самостійно будь-який ремонт.
1.4. Звільнити робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів.
1.5. Працювати в охайному спецодязі.
ІІ. Під час роботи:
2.1. Виконувати тільки доручену Вам роботу.
2.2. Слідкуйте за добрим освітленням робочого місця.
2.3. Тримайте робоче місце в чистоті і порядку, не захаращуйте прохід.
2.4. Працювати з робочим інструментом обережно.
2.5. При користуванні інструментами треба:
- не передавати його у відкритому виді;
- зберігати у спеціальних футлярах;
- не допускати зберігання в кишенях;
- не залишати у відкритому вигляді на столі.
2.6. При будь-який несправності обладнання треба негайно попередити майстра.
2.7. Дотримуватись правил електробезпеки:
- не залишайте без догляду включені електроприлади;
- не доторкайтесь до відкритих струмоведучих частин;
-
не допускайте закладення в електричні розетки будь-які предмети.
2.8. Дотримуйтесь заходів протипожежної безпеки.
2.9. У випадку отримання травм негайно зверніться до майстра.
2.10. Забороняється:
- займатись зайвими справами, розмовами;
- відволікати від роботи інших учнів.
- Ш. Після закінчення роботи:
З.1. Приберіть своє робоче місце.
3.2. Здати майстру інструмент, попередньо продезинфікувати його.
3.3. Прибрати майстерню.
3.4. Зняти спецодяг.
ДОДАТОК 2
Критерії оцінювання усного опитування
1. Робота учня біля дошки 0,5 -1 бал
2. Фронтальне опитування 0,5 -1 бал
- Тестове завдання (10 запитань) 10 балів
- Закріплення матеріалу уроку 0,5 -1 бал
Всього за всі повні правильні відповіді - 12 балів
Критерії оцінювання практичного завдання
- Організація робочого місця 2 бали
- Дотримання правил з Т/Б та о/п 3 бали
ДОДАТОК 3
ДОДАТОК 4
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку