Презентація на тему: "Кримінальне право України"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИІРПІНСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКА ТА ПРАВАПрезентація з курсу: «Правознавство»Кримінальне право України. Викладач: Ніна КОЛІСНИК

План:1. Загальна характеристика кримінального права.2. Поняття та склад кримінального правопорушення. 3. Поняття, ознаки і підстави кримінальної відповідальності. 4. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.5. Види кримінальних покарань.

1. Загальна характеристика кримінального права. Кримінальне право України – це система юридичних норм (власне кажучи, законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями і які заходи кримінально-правового впливу підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили. Джерелами кримінального права є: Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі - КК), а також рішення Конституційного Суду України, міжнародно-правові договори України, інші нормативно-правові акти, які регулюють кримінально-правові відносини. Предметом кримінального права України є кримінальні правопорушення і покарання.

Метод кримінального права (під методом розуміють сукупність прийомів, за допомогою яких регулюється кримінально-правові відносини) фактично описаний в ч. 2 ст. 1 КК. Тут зазначено, що КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили."Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам".

Систему кримінального права України утворюють: Загальна частина кримінального права України та Особлива частина кримінального права України. В Загальній частині кримінального права України встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності і покарання. Особлива частина кримінального права України визначає діяння злочинами та встановлює за них покарання.

Принципи кримінального права України - це основні начала (положення), що характеризують суть кримінального права. принцип законності (до кримінальної відповідальності може бути притягнута особа тільки за діяння, передбачені в КК, інакше кажучи, немає злочину без закріплення цього в законі)принцип рівності громадян перед законом (КК однаковою мірою стосується всіх осіб, незалежно від статі, національності, раси, професії, посади і т.п. )принцип гуманізму (КК захищає всіх осіб) принцип винної відповідальності (до кримінальної відповідальності може бути притягнена лише особа, яка умисна або необережно (тобто винно) вчинила суспільно небезпечне діяння) принцип особистої відповідальності (за вчинений злочин відповідає лише та особа, яка його вчинила) 6) принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання (чим більш тяжким є вчинений злочин, чим більшу суспільну небезпечність становить винний, тим більш сувора кримінальна відповідальність настає і більш суворим є призначене покарання)7) принцип справедливості неможливість притягнення особи до кримінальної відповідальності вдруге за один і той самий злочин. надання особі права на захист від суспільно небезпечного посягання.

2. Поняття та склад кримінального правопорушення. У ст. 11 встановлено: «Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину». Ознаки кримінального правопорушення: Суспільна небезпечність (полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди)Винність (особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду)

Протиправність (означає обов’язкову передбаченість його в кримінальному законі, кримінальна протиправність тісно пов’язана із суспільною небезпечністю: вона є суб’єктивним виразом об’єктивної, реальної небезпечності діяння для суспільних відносин, її законодавчої оцінки)Караність (загроза застосування за злочин покарання, що міститься у кримінально-правових санкціях. Караність за своєю сутністю випливає із суспільної небезпечності і протиправності діяння: воно тому і кримінально каране, що є суспільно небезпечним і передбаченим кримінальним законом як злочин)

Під класифікацією кримінальних правопорушень розуміється розподіл їх на групи залежно від того чи іншого критерію. Залежно від ступеня тяжкості кримінальні правопорушення поділяються на:- невеликої тяжкості (легкі); - середньої тяжкості;- тяжкі;- особливо тяжкі.

для середньої тяжкості — покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років; для особливо тяжких — покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.для кримінальних правопорушень невеликої тяжкості закон передбачає як граничний критерій покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років чи інше, більш м’яке покараннядля тяжких — покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років

Склад кримінального правопорушення — це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають учинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. До складу кримінального правопорушення належить: Об'єкт;Об'єктивна сторона;Суб'єкт;Суб’єктивна сторона. Об’єкт кримінального правопорушення — це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певну шкоду. Об’єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони як елементу складу виступають діяння суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок.

Суб’єкт кримінального правопорушення — це особа, яка вчиняє кримінальне правопорушення. Суб’єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього КК може наставати кримінальна відповідальність. Юридичні особи не можуть бути суб’єктами кримінальних правопорушень. Неприпустимою є колективна відповідальність за вчинені окремими особами кримінальні правопорушення. Суб’єктом кримінального правопорушення може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час учинення передбаченого КК діяння могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

У ч. 1 ст. 22 КК передбачено, що кримінальна відповідальність, за загальним правилом, настає з шістнадцяти років, а за окремі кримінальні правопорушення, вичерпний перелік яких міститься у ч. 2 ст. 22 (наприклад, убивство, розбій, зґвалтування), — з чотирнадцяти років. Особа, яка під час учинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не підлягає кримінальній відповідальності.

Суб’єктивна сторона — це внутрішня сторона кримінального правопорушення, бо вона містить психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент учинення кримінального правопорушення. Ознаками суб’єктивної сторони як елементу складу кримінального правопорушення є вина, мотив та мета кримінального правопорушення. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності. За відсутності вини особи немає і складу кримінального правопорушення, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки.

Співучасть у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного злочину. Співучасть у кримінальному правопорушенні характеризується об'єктивними та суб'єктивними ознаками Об'єктивні ознаки співучасті: 1) одне кримінальне правопорушення вчиняється двома або більше суб'єктами кримінального правопорушення; 2) об'єкт кримінального правопорушення є спільним для всіх суб'єктів кримінального правопорушення (це означає, що ці суб'єкти спрямовують свої зусилля на одні й ті ж правоохоронювані відносини); 3) діяння суб'єктів кримінального правопорушення є спільними (незалежно від вкладу кожного з них); 4) наслідки діянь суб'єктів кримінального правопорушення є спільними для них; 5) між діянням кожного з суб'єктів кримінального правопорушення і наслідками, що виникли, є причинний зв'язок.

Суб'єктивні ознаки співучасті: 1) між суб'єктами кримінального правопорушення є домовленість про вчинення конкретного кримінального правопорушення; 2) кожен із суб'єктів кримінального правопорушення вчиняє діяння прямо умисно; 3) мотив і мета кримінального правопорушення є спільними для суб'єктів кримінального правопорушення (в усякому разі вони погоджуються на них, при цьому кожен із суб'єктів кримінального правопорушення може чинити діяння з власних мотивів і переслідувати власну мету).

Суб'єкти злочину, які спільно вчиняють кримінальне правопорушення, називаються співучасниками Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачений КК. Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати правопорушника, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення…

Залежно від виконуваних співучасниками ролей, виділяють два види співучасті: проста співучасть; складна співучасть (інакше кажучи, співучасть з розподілом ролей, або співучасть у тісному розумінні). Проста співучасть – має місце там, де всі співучасники кримінального правопорушення безпосередньо виконують його об'єктивну сторону, тобто є виконавцями кримінального правопорушення. Складна співучасть – характеризується тим, що між співучасниками відбувається розподіл ролей. Тобто кожен із співучасників кримінального правопорушення виконує ту роль, яка йому визначена спільною домовленістю співучасників кримінального правопорушення.

3. Поняття, ознаки і підстави кримінальної відповідальностіКримінальній відповідальності та покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні кримінального правопорушення, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Стаття 2 КК вказує, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад кримінального правопорушення, передбачений цим Кодексом.Єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення. Частина 3 ст. 2 КК передбачає, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Закінчується кримінальна відповідальність з моменту припинення відбування покарання.

4. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність. Обставини, які пом'якшують покарання:1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

Обставини, які обтяжують покарання1) вчинення кримінального правопорушення особою повторно та рецидив злочинів;2) вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою;3) вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;4) вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;5) тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням;6) вчинення кримінального правопорушення щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;7) вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;8) вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;9) вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;10) вчинення кримінального правопорушення з особливою жорстокістю;11) вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;12) вчинення кримінального правопорушення загально небезпечним способом;

5. Види кримінальних покарань. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. До осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарань:1) штраф;2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;4) громадські роботи;5) виправні роботи;6) службові обмеження для військовослужбовців;7) конфіскація майна;8) арешт;9) обмеження волі;10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;11) позбавлення волі на певний строк;12) довічне позбавлення волі.

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу за вироком суду. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Ці роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально пе-редбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлений вироку.

Домашнє завдання1. Вивчити лекцію (написати конспект).2. Опрацювати питання та скласти тлумачний словник по темі. 3. Підготувати презентацію по всій темі (за бажанням).4. Підготувати реферат на тему: «Кримінальна відповідальність неповнолітніх» (за бажанням).5. Вирішіть правові задачі: Задача 1. Захар із своїм сусідом Назаром розпивали спиртні напої в квартирі останнього. Дружина Назара Тамара, побачивши свого чоловіка та його друга в стані сп’яніння, почала їх лаяти. Назар намагався виштовхнути дружину з кімнати, де вони знаходились, але це її ще більше обурило. Схопивши кухонний ніж, вона вдарила чоловіка в живіт. У лікарні з’ясувалось, що лезо ножа проникло в черевну порожнину, але не пошкодило внутрішніх органів. Через три дні Назара виписали з лікарні, а ще через сім днів він закінчив амбулаторне лікування і вийшов на роботу. Кваліфікуйте дії Тамари. Задача 2. Побачивши, що у магазині чоловічого одягу продавець була зайнята упакуванням купленого покупцем товару Руслан взяв із прилавка костюм вартістю 2500 гривень і швидко вийшов. Наступного дня, у цьому ж магазині, таким же способом Руслан взяв дві пари чоловічого взуття вартістю 3000 гривень, але цього разу продавець помітила усе та схопила його за руку, але той вирвався і вибіг з магазину разом із взуттям. Кваліфікуйте дії Руслана.

Дякую за увагу!Слава Україні!