Презентація на тему: «Наукове життя в період 1917-1920 рр.»

10-й клас Історія України Презентація на тему: «Наукове життя в період 1917-1920 рр.» Автор: вчитель історії і правознавства ЗЗСО «КСЛІ» Гук Олександр Іванович

Актуалізація опорних знань 1) Назвіть основні здобутки культурного будівництва за часів УЦР. 2) Які труднощі доводилося долати на шляху українізації всіх сторін життя суспільства? 3) Які університети функціонували на українських землях Росії і Австро-Угорщини до Першої світової війни?

“Коли в Києві закладається Українська академія наук, то це викликається не самісінькими науковими інтересами. З цим пов'язуються міркування величезної національної та державно-економічної ваги… Викликають Академію до життя, з одного боку, зріст та поглиблення національної свідомості українського громадянства, а з другого – необхідність підняти виробливість та трудову міць українського народу та й використати в найвищій мірі виробливі сили”. Українська академія наук Микола Василенко – міністр народної освіти Української держави. Провів велику підготовчу роботу зі створення Академії і ініціював створення Комісії зі створення Української Академії наук

Українська академія наук Комісія зі створення Української академії наук Літо 1918 р. Михайло Грушевський – отримав від гетьмана П.Скоропадського пропозицію очолити Академію, але відмовився

“Закон Української Держави про заснування Української Академії наук у м. Києві” “Ухвалити докладені до цього статут та штати Української Академії наук в м. Києві та її установ і закон цей перевести в життя з 1 листопада 1918 р… Первісний склад Академії становлять дванадцятеро академіків… по чотири на кожен відділ…». Українська академія наук 14 листопада 1918 р. Будинок академії наук

Згідно зі статутом Академія мала 3 відділи: історично-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний. 27 листопада 1918 р. Перше установче засідання Володимир Вернадський — перший президент УАН Агатангел Кримський, вчений секретар Академії наук (1918–1928) Українська академія наук

Українська академія наук Історично-філологічний відділ Соціально-економічний Фізико-математичний відділ Микола Кащенко, біолог Михайло Туган-Барановський, економіст Дмитро Багалій, історик

Академіки Академії наук Орест Левицький, історик Микола Петров, сходознавець Степан Смаль-Стоцький, лінгвіст Федір Тарановський, правознавець Павло Тутковський, геолог Степан Тимошенко, механік Володимир Косинський, економіст

Структура академії Закон Української Держави від 14 (27) листопада 1918 р. про заснування Української Академії Наук в м. Київі. Опубл.: Державний Вістник, 22 листопада 1918. Павло Скоропадський надавав фінансову і матеріальну підтримку роботі Академії

Закон Української Держави про утворення фонду “Національної Бібліотеки Української Держави”. Опубл.: Державний Вістник, 8 серпня 1918. Національна бібліотека 2 серпня 1918 р. Микола Василенко: «… Передбачається заснування великого нового дослідницького центру, що стоїть на рівні сучасних вимог — тому при Академії має бути бібліотека зі значенням Національної бібліотеки…» Володимир Вернадський – очолював Тимчасовий Комітет для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві

Національна бібліотека Завідувачі Всенародної Бібліотеки Олександр Кивлицький (1919-1920) Юрій Іванів-Меженко (1919-1920)

Академія за часів Директорії Зміни в Статуті Академії: обов’язкове володіння українською мовою для службовців УАН; друк наукових видань іноземними мовами не мав перевищувати чверті їхнього тиражу українською мовою; дійсні члени УАН під час свого обрання мали присягати на вірність УHP. «Матеріальне становище академії було жахливе… У приміщенні, що його дістала академія, не опалювали, чорнило замерзало, і його доводилося відігрівати хуканням. Але тут, у зимних кімнатах, збиралися голодні ентузіасти української науки, в потертих плащах, з помороженими, порепаними руками; зігріті любов’ю до України, вони складали плани розбудови української науки…». Н.Полонська-Василенко Михайло Грушевський на початку січня 1919 р. на засідання Українського наукового товариства взагалі пропонував ліквідувати УАН, але більшість науковців його не підтримали

Академія за часів радянської влади Лютий 1919 р. Орест Левицький стає другим президентом УАН після подачі у відставку в грудні 1919 р. В.Вернадського

вчений-природознавець, академік Петербурзької Академії Наук, професор Московського університету; наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції; є творцем науки біогеохімії, засновником вітчизняної школи геохіміків, основоположником учення про біосферу та ноосферу. Наукові здобутки Володимир Вернадський (1863 – 1945) Природничі науки Ювілейна монета номіналом 2 гривні присвячена академіку Вернадському

вчений-математик, творець першої великої вітчизняної математичної школи; був обраний професором до Київського університету; окрім численних дрібних статей у різних математичних журналах, надрукував ряд трактатів по різних відділах вищої математики; відзначають теорію груп, елементарний курс теорії чисел і арифметичну теорію алгебраїчних величин; обраний в 1919 р. академіком Всеукраїнської Академії Наук. Наукові здобутки Дмитро Граве ( 1863 – 1939) Природничі науки

біолог, один з перших українських академіків, доктор медицини та зоології, засновник акліматизаційних садів у Томську та Києві; разом з вченим В. О. Караваєвим створив зоологічний музей і був першим його директором; працює у Київському політехнічному інституті, відкриває тримісячні курси з вивчення лікарських рослин; виступає з публічними лекціями у Київському товаристві сприяння початковій освіті з проблеми «Смерть та довголіття. Сучасна розробка питання про смерть». Наукові здобутки Микола Кащенко ( 1855 – 1935) Природничі науки

вчений-економіст, фахівець у галузі політекономії, фінансів і економіки сільського господарства; запрошений працювати над законопроектом про заснування Української Академії наук; ввійшов до уряду Української Держави (спочатку як товариш (заступник) міністра праці, згодом як міністр); після приходу більшовиків повертається до праці в УАН і Київському політехнічному інституті. Наукові здобутки Володимир Косинський ( 1864 – 1938) Природничі науки

вчений-математик, в 1917 р. прочитав свою першу лекцію з предмету чистої математики «Про функції, що справджують теорему додавання»; викладає математичні дисципліни в І і ІІ українських гімназіях у Києві, Українському народному університеті; стає членом комісії математичної термінології при Інституті української наукової мови УАН; 1919 року публікує курс лекцій з геометрії і перший здійснений ним переклад українською мовою підручника з геометрії Кисельова. Наукові здобутки Михайло Кравчук ( 1892 – 1942) Природничі науки

біохімік, першим почав систематичне вивчення біохімії нервової системи; читав курс фізіологічної (біологічної) хімії в Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту, в Харківському університеті і медичному інституті; першим серед вітчизняних вчених у 1919 р. почав біохімічні дослідження вітамінів; виявив зв'язок між порушеннями обміну речовин і дефіцитом вітамінів при експериментальному скорбуті і поліневриті. Наукові здобутки Олександр Палладін ( 1885 – 1972) Природничі науки

вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування; з 1904 р. завідував кафедрою Київського політехнічного інституту; створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їх роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів; в 1917 р. видає працю «Дерев’яні залізничні мости». Наукові здобутки Євген Патон ( 1870 – 1953) Природничі науки Пам'ятник Є.О. Патону у Києві

хімік, у 1908–1912 рр. професор Київського політехнічного інституту, з 1913 р.—Гірничого та Хіміко-технологічного інститутів у Катеринославі (Дніпропетровську); саме в Катеринославі в 1915 р. відбулося відкриття Дослідної станції з виробництва металевого йоду з морських водоростей за його методом; наукова діяльність була присвячена вивченню перекисних сполук, дослідженню ролі розчинників в хімічних процесах та створенню основ електронної хімії. Наукові здобутки Лев Писаржевський ( 1874 – 1938) Природничі науки

вчений-фізик в галузі аерогідродинаміки і гідромашинобудування; з 1911 року професор Харківського технологічного інституту; активно працює в студентському науково-технічному товаристві інституту, стає заступником голови товариства, при товаристві організовує та очолює аеросекцію; в 1912 р. будується під його керівництвом одна з перших в Росії аеродинамічна труба закритого типу. Наукові здобутки Георгій Проскура ( 1876 – 1958) Природничі науки

статистик і демограф, економіст, організатор науки; 1918 році повернувся з Росії в Україну, де заснував у 1918 р. Інститут демографії; найбільше уваги присвятив дослідам з демографії, які вів сам і з колективом Інституту Демографії; питання загальної і демографічної статистики з'ясовані у праці «Очерки по теории статистики населения и моральной», виданій в 1916 р. Наукові здобутки Михайло Птуха ( 1884 – 1961) Природничі науки

терапевт, доктор медицини, професор; 1907–1919 роках — професор Київського жіночого медичного інституту; 1919–1922 роках — завідувач кафедри Новоросійського університету; уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз тромбозу судин серця і дав розгорнутий опис різних клінічних форм інфаркту міокарда і виявив його основну патогенетичну ланку. Наукові здобутки Микола Стражеско ( 1876 – 1952) Природничі науки Ювілейна монета номіналом 2 гривні присвячена М.Стражеско

вчений у галузі механіки, основоположник теорії міцності матеріалів, теорії пружності та коливань; наприкінці 1917 р. повертається з Петербурга до Києва на посаду професора Київського політехнічного інституту; на початку 1918 року у складі Комісії активно працює над організацією Української Академії наук; очолив організований ним Інститут технічної механіки; в 1920 р. виїжджає за кордон. Наукові здобутки Степан Тимошенко ( 1878 – 1972) Природничі науки Поштова марка присвячена пам’яті С. П. Тимошенка Медаль ім. Тимошенка

перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків, академік Всеукраїнської академії Наук; був генеральним секретарем фінансів, але найбільше уваги присвятив кооперативним справам; відстоював створення власної української валюти, опублікував статтю про усамостійнення українського кооперативного руху; очолює створений за його ініціативою Інститут з вивчення економічної кон’юнктури та народного господарства. Наукові здобутки Михайло Туган-Барановський ( 1865 – 1919) Природничі науки

геолог, географ і педагог, один з основоположників геології й географії України; у 1917 році створив при Київському університеті Географічний інститут; один із основоположників Української Академії Наук та обраний 1919 року головою фізико-математичного відділу ВУАН; автор понад 300 наукових праць і першого українського словника геологічної термінології. Наукові здобутки Павло Тутковський ( 1858 – 1930) Природничі науки

ботанік, фізіолог, мікробіолог, еколог, засновник вітчизняної школи фізіології рослин; з 1919 року — працював на Дніпровській біологічній станції «Гористе»; одночасно від 1920 року — науковий співробітник Академії наук УРСР, від 1926 року — професор Київського університету; першим узагальненням його багаторічних експериментів стала фізико-хімічна теорія геотропізму - властивості рослин та грибів регулювати ріст або розвиток у відповідь на гравітацію. Наукові здобутки Микола Холодний ( 1882 – 1953) Природничі науки

історик, філософ та громадський діяч; у 1918 р. — член комітету для заснування Української Академії Наук і з 1919 р. — голова її історично-філологічного відділу; розгорнув широку діяльність у справі організації наукової роботи, створення академічної бібліотеки; в 1918 р. виходить його праця «Історія Слобідської України», що побудована на багатому джерельному матеріалі. Наукові здобутки Дмитро Багалій ( 1857 – 1932) Гуманітарні науки Автограф Д.Багалія

історик, досліджував історію Стародавньої Греції, її демократичних інститутів, вивчав древності Північного Причорномор'я; з 1885 по 1924 рр. займає посаду приват-доцента і професора Харківського університету; науково-літературна діяльність досить різноманітна, але головні праці його відносяться до тематики давньогрецької історії; 1916 р. у Харкові виходить друком його праця «Найдавніша цивілізація в Європі. Егейська або крито-мікенська культура». Наукові здобутки Владислав Бузескул ( 1858 – 1931) Гуманітарні науки

мовознавець кримсько-татарського походження; у 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем Української Академії наук; у Києві стає творцем українського сходознавства; в Академії наук очолює історико-філологічний відділ, комісію словника живої мови, комісію історії української мови; відомий як автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу. Наукові здобутки Агатангел Кримський ( 1871 – 1942) Гуманітарні науки Марка України до 125-річчя з дня народження А. Кримського (1996)

археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч; обраний Радою об'єднаних громадський організацій першим комісаром з охорони святинь Києва; від 1919 року член Всеукраїнського комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва в Україні; автор першого Закону Української республіки про охорону пам'яток історії, культури і мистецтва; багато зробив для розвитку музейної справи в Україні. Наукові здобутки Микола Біляшівський ( 1867 – 1926) Гуманітарні науки Пам'ятник у Києві біля українського художнього музею, скульптор А. Кущ, 1987 р.

вчений-історик, громадський та політичний діяч; у січні 1918 р. обраний членом колегії Генерального суду УНР; за часів П.Скоропадського очолював міністерство народної освіти і мистецтв і продовжував розбудову єдиної школи; як міністр освіти доклав багато зусиль для створення Всеукраїнської Академії наук; у липні 1920 року обрано академіком УАН, через рік — Президентом академії, але він не був затверджений на цій посаді більшовицьким урядом. Наукові здобутки Микола Василенко ( 1866 – 1935) Гуманітарні науки

громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик; в Генеральному Секретаріаті займав у ньому посаду генерального секретаря міжнаціональних справ; був одним із найвидатніших представників неонародництва в українській літературі; вважав, що однією з провідних ідей в історії української літератури завжди була «визвольно-національна ідея»; історико-літературні погляди найповніше представлені в його фундаментальній праці «Історія українського письменства». Наукові здобутки Сергій Єфремов ( 1876 – 1939) Гуманітарні науки Меморіальна дошка Сергію Єфремову на фасаді Інституту філології КНУ

історик, етнограф, письменник; працював відповідальним секретарем Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, був її першим історіографом; один із фундаторів Української академії наук та її перших академіків по відділу соціальних наук; в 1919-1921 рр. замає посаду заступника президента, а з 1922 р. - Президента Української академії наук; з його ім'ям пов'язані перші наукові видання літописів, актових матеріалів "Архива Юго-Западной России“. Наукові здобутки Орест Левицький ( 1848 – 1922) Гуманітарні науки

археограф, архівіст і генеалог, автор численних наукових праць; 1918 року переїхав з Чернігова до Києва, де працював у низці комісій, які складали програмні документи подальшої діяльності українських архівних, музейних, наукових установ, зокрема Академії наук; розробляв масштабні проекти, наприклад, організації архівної та бібліотечної мережі, складання українського Біографічного словника, дослідження історії права. Наукові здобутки Вадим Модзалевський ( 1882 – 1920) Гуманітарні науки Родовий герб Модзалевських Гербурт

філолог, дослідник і видавець численних пам'яток української літератури і української творчості; виступає поборником прав на вільний розвиток української мови і літератури, свободи друку; в 1918 р. працює в комісії з питань заснування Всеукраїнської Академії Наук, обирається її академіком; ініціює створення в 1921 р. в Ленінграді Товариства дослідників української історії, письменства й мови; у працях дотримувався тези про українськість пам'яток і літературних традицій княжого Києва. Наукові здобутки Володимир Перетц ( 1870 – 1935) Гуманітарні науки

фольклорист, етнограф і літературознавець та громадський діяч; перший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою; присвятив в цей період чимало уваги вивченню Слобожанщини; виступаючи за захист української національної культури, за впровадження українознавчих дисциплін в навчальний процес вищої школи; був одним з засновників Харківської громадської бібліотеки. Наукові здобутки Микола Сумцов ( 1854 – 1922) Гуманітарні науки

правознавець, історик і теоретик права, доктор державного права, професор; з кінця 1917 р. працює в Україні, був професором і деканом відкритого юридичного факультету Катеринославського університету; обраний академіком першого складу ВУАН; викладав у Харківському університеті, працював у новоствореному Таврійському університеті; у березні 1920 р. емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців. Наукові здобутки Федір Тарановський ( 1875 – 1936) Гуманітарні науки

Підсумки уроку одним із найвагоміших здобутків цього періоду було створення Української академії наук (УАН), яку очолив В. Вернадський; важкі умови революційних подій не стали на заваді роботі, яку здійснювали українські вчені в природничих і гуманітарних галузях науки.