Презентація на тему: «Особливості розвитку літературного процесу у 1917-1921 рр.»

10-й клас Історія України Презентація на тему: «Особливості розвитку літературного процесу у 1917-1921 рр.» Автор: вчитель історії і правознавства ЗЗСО «КСЛІ» Гук Олександр Іванович

Актуалізація опорних знань Визначте взаємозв’язок між політикою режимів, що існували на території України в 1918—1921 рр. і науковим процесом. Назвіть основні здобутки в розвитку науки в період 1917-1921 рр. Яких українських письменників реалістичної школи початку ХХ ст. ви знаєте? Які риси модернізму були характерні для розвитку мистецтва початку ХХ ст.?

Особливості розвитку літератури Обкладинка журналу Обкладинки українських видань

Перші літературні об'єднання Пролеткульт (Пролетарські культурно-просвітницькі організації) 1918 р. Обкладинка книги Володимира Кирилова "Залізний месія"

Мета створення: - засвідчити народження пролетарської літератури. Перші літературні об'єднання 1918 р. “Боротьба” (Перша пролетарська літературна група в Україні) Лідери Василь Блакитний (Елланський) Гнат Михайличенко Творча діяльність: альманах «Зшитки боротьби»; альманах “Червоний вінок”; журнал “Мистецтво”. «Мистецтво»

Літературні напрямки Неокласицизм ( група українських літераторів, які об'єдналися навколо журналу “Книгар”) Учасники Неокласики

поет, літературознавець, аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і перекладач античної поезії; у 1918–1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року); в 1920 р. вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті. Література Микола Зеров ( 1890 – 1937) Неокласицизм Обкладинка журналу «Книгарь»

поет, перекладач, публіцист; у 1915–1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві; займався самоосвітою, вивченням мов, музикою; перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 р.; першою зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями», що вийшла 1918 р.; належав до мистецького угруповання «неокласиків». Література Максим Рильський ( 1895 – 1964) Неокласицизм Пам'ятник Максиму Рильському біля головного входу до Голосіївського парку в Києві

поет, перекладач; в 1918–1923 рр. — професор Кам'янець-Подільського університету, інституту народної освіти; літографія університету 1920 р. видає його підручник «Слов'янознавство»; входив до знаменитого літературного об’єднання «неокласиків», яке називав «гроно п'ятірне»; першими збірками поезій були «Молода весна», Проростень», «Прощання з Поділлям». Література Михайло Драй-Хмара ( 1889 – 1939) Неокласицизм

поет, перекладач, літературний критик; повернувся до Києва з заслання у 1918 р., закінчив університет, і його прийнятий до аспірантури; викладав разом із М. Зеровим у соціально-економічному технікумі с. Баришівки; в 20-ті роки розкрилися особливості його манери письма, що зближували з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою; своєрідний пан естетизм (домінування естетичних форм в оцінюванні реальних подій). Література Юрій Клен (Освальд Бурґгардт) ( 1891 – 1947) Неокласицизм

поет і літературознавець, перекладач, педагог; як літературний критик виступив уперше в часописі «Книгарь»; у своїх працях дотримувався порівняльно-історичного методу і був одним із найвидатніших представників цієї школи; був членом комісії УАН зі складання біографічного словника українських діячів, секретар історично-літературного товариства при ВУАН,, редактор різних наукових збірників; в 1922 р. видав збірку поезій «Земля і вітер». Література Павло Филипович ( 1891 – 1937) Неокласицизм

Літературні течії

поет, драматург; у 1917 р видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917»; ліричний герой віршів схвильований бурхливими подіями будівництва української державності; про Олеся М.Грушевський писав як про «найбільшого з нині живучих поетів на Україні»; після 1919 р. періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі і видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною. Література Олександр Олесь (Кандиба) ( 1878 – 1944) Романтизм Будинок на вулиці Петропавлівській у Сумах, де періодично (1893–1917) жив Олесь

поет, політик, борець за самостійність України; в 1919 році керував повстанням проти більшовиків на Чернігівщині; написав збірки лірики: «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган», «Сон-трава», «Білий гарт», «Контрасти», поему «Лицар-Сам»; особливу увагу в поезії привертають ритміка та звукопис; був співробітником «Української Хати»; заарештований київським губернським НК і в 1921 р. розстріляний. Література Григорій Чупринка ( 1879 – 1921) Романтизм

поет-лірик, автор широких епічних віршованих полотен (поем); з листопада 1918 р. до лютого 1920 р. служив в армії УНР, до якої вступив добровольцем; перша збірка «Поезії» вийшла в 1921р.; події воєнних років яскраво змалював у автобіографічному творі «Третя рота»; у велику літературу увійшов в 1921 р. поетичною збіркою «Червона зима», у якій поет майстерно поєднав спогади про своє дитинство та жорстку повстанську боротьбу. Література Володимир Сосюра ( 1898 – 1965) Романтизм Марка України 1998 р. Пам'ятна монета НБУ номіналом у 2 гривні присвячена 100-річчю від дня народження Володимира Сосюри

поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. з 1918 р. активний діяч партії боротьбистів; працював секретарем журналу «Мистецтво»; автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»); автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів»; розстріляний у Києві денікінською контррозвідкою. Література Василь Чумак ( 1901 – 1919) Романтизм Пам'ятник Василю Чумаку в м.Ічня, встановлений 1980 р. Скульптор Володимир Луцак

революційний діяч, поет і письменник; був активістом партій українських есерів; за часів Центральної Ради потрапив до Лук'янівської в'язниці за антиурядове звернення «До робітників і селян України»; образний світ його поезії — це світ "яким бачить його революціонер, що визнав за закон свого життя боротьбу й саможертовність з усім її аскетизмом і «неувагою» до «простих» життєвих реалій тих самих «мільйонів», за які він бореться; вірші вийшли у його збірці «Удари молота і серця» в 1920 р. Література Василь Еллан-Блакитний ( Елланський) ( 1894 – 1925) Романтизм

письменник, у 1918 р. стає працівником кременчуцької повітової газети «Нове життя»; 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій «Самоцвіти»; воював в Армії Української Народної Республіки за незалежність України; влітку 1920р. добровільно вступає до лав Червоної армії, де спершу стає командиром підрозділу кінної розвідки, а згодом лектором у Харківській школі червоних старшин; після демобілізації повертається до вчительської роботи. Література Андрій Головко ( 1897 – 1972) Романтизм

прозаїк, поет, публіцист; на фронті писав у фронтовій українській газеті поезії і фейлетони, підписуючи псевдонімом «Дядько Микола»; в 1921 р. переїхав до Харкова і того ж року почав друкуватися; автор збірок «Молодість» і «Досвітні симфонії», поеми «В електричний вік»; якнайповніше свій талант розкрив в жанрі новели чи оповідання; виступав за утвердження високих естетичних ідеалів замість насадження масовості. Література Микола Хвильовий (Фітільов) ( 1893 – 1933) Романтизм Микола Хвильовий (ліворуч) і Валер'ян Поліщук

письменник-новеліст і перекладач; у газеті «боротьбистів» він розпочав публікуватися з 1919 року - невеликий автобіографічний етюд «На буряки»; в 1920—1922 рр. навчався в Київському інституті народної освіти, який так і не закінчив через матеріальну скруту; 1920 року у літературно-мистецькому збірнику «Гроно» опубліковано три його новели — «Мент», «За земельку», «Під брамою собору»; його проза відзначається правдивістю і гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Література Григорій Косинка ( Стрілець) ( 1899 – 1934) Романтизм Бюст Г. М. Косинки на будинку по вул. Володимирській

поет, автор пригодницьких романів; перші вірші були написані німецькою та російською мовами; знав старогрецьку й латину, володів англійською, німецькою, французькою, знав скандинавські та слов'янські мови; з 1918 року почав писати вірші українською; про себе як українського поета заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень», «На сполох», «Штабель»; 1921 р. року вийшла і його перша поетична книга — «Д'горі». Література Майк (Михайло) Йогансен ( 1896 – 1937) Романтизм

письменник і поет, поезії почав друкувати з 1913 р.; в 1919 р. в місцевій газеті «Голос труда» було надруковано його перший твір — вірш «Гімн праці»; після закінчення гімназії наприкінці 1919 року повертається до рідного села, працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі; його поезії, нариси, оповідання публікуються в київських газетах «Більшовик», «Селянська газета», альманасі «Вир революції». Література Семен Скляренко ( 1901 – 1962) Романтизм Меморіальна дошка С.Скляренко в Києві

Література Мистецькі угрупування символістів Символізм

поет і прозаїк, літературний критик і публіцист; з 1919 року працює секретарем газети «Республіканець» у Катеринославі; брав участь у повстанні Директорії, був інтернований, редагував у Кам'янці-Подільському студентський журнал «Нова думка»; 1921 року перебрався до Харкова, працював у різних літературних часописах; видав поему «Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила» і першу збірку віршів «Сонячна міць». Література Валер’ян Поліщук ( 1897 – 1937) Символізм

письменник, перекладач, поет, режисер, громадсько-політичний діяч; в 1917 р. один із засновників Української Центральної ради; один із засновників і режисерів Українського національного театру , який відкрив свій сезон постановкою "Пригвождених" В.Винниченка; на поч. 1920-х рр. викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи; писав твори, пройняті щирою любов'ю до народу, шаною до його кращих синів. Література Микола Вороний ( 1871 – 1938) Символізм

поет-символіст, літературознавець, критик, публіцист, перекладач; з 1918 р. оселився в Києві, працював редактором в українській секції Всеукраїнського видавництва; 1913 р. в Чернівцях вийшла перша книжечка «Мережка»; 1918 р. видає збірку віршів «З зелених гір», завдяки якій здобув визнання; після виходу збірки «На грані» (1919) став одним з організаторів «Музагету», активним учасником Спілки художників слова, об'єднання «Західна Україна» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Література Дмитро Загул ( 1890 – 1944) Символізм

письменник (поет, прозаїк, перекладач), партійний і громадський діяч; у грудні 1917 року обрано членом ЦВК Рад і першого Радянського уряду України (очолив Народний секретаріат закордонних справ); улітку 1918 року разом з Віталієм Примаковим брав участь у створенні бойових частин Червоного козацтва; першу збірку віршів «Мої коломийки» (1921) присвячено подіям громадянської війни в Україні; в наступній збірці «Зелене серце» (1923) оспівав перші успіхи соціалістичного будівництва, народження індустріальної України. Література Іван Кулик ( 1897 – 1937) Символізм

письменник і політичний діяч; один із лідерів партії боротьбистів; від березня 1919 р. — нарком освіти УСРР; співредактор (разом із Михайлем Семенком) першого числа «Мистецтва», один з засновників літературної групи «Боротьба»; з приходом до Києва Добровольчої армії перейшов на підпільну партійну роботу; автор «Блакитного роману», повісті «Історія одного замаху”, збірки «Новелі»; розстріляний денікінцями. Література Гнат Михайличенко ( 1892 – 1919) Символізм

письменник, громадський діяч; 1918 року повернувся до Києва, став редактором газети «Народна воля»; брав участь в організації повстання проти гетьмана Павла Скоропадського; 1919 року вступив у Компартію; працював переважно як редактор партійних і радянських газет («Більшовик», «Вісті», «Комуніст»), завідував видавництвом ЦК КП(б)У «Космос»; від 1922 року був головою селянських письменників «Плуг» і був редактором її видань; автор збірки байок «Байківниця». Література Сергій Пилипенко ( 1891 – 1934) Символізм Меморіальна дошка С. Пилипенку в Харкові

поет, літературний критик та публіцист; у 1917–1926 друкувався в журналі «Шлях», «ЛНВ», «Універсальний журнал», «Мистецтво», «Глобус», «Життя й Революція», «Гарт»; 1918 р. в Житомирі побачила світ перша збірка «Поезії, кн. 1»; в 1921 р. вийшла друга збірка «Земля»; як редактор «Літературно-критичного Альманаха» й один із засновників «Музагету», належав до основоположників українського символізму. Література Яків Савченко ( 1890 – 1937) Символізм “Музагет” – місячник літератури і мистецтва

поет і прозаїк, з першими віршами друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля»; у Києві в 1919 р. пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет»; перша збірка символістських поезій була написана під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта, вийшла 1919 р. у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському»; згодом пристав до угруповань футуристів «Комкосмос», Асоціації панфутуристів і Асоціації комуністичної культури і видав збірку футуристичних віршів «Поеми». Література Олекса Слісаренко ( 1891 – 1937) Символізм

поет, перекладач, публіцист; у добу Центральної Ради разом з А.Ніковським і С.Єфремовим був співредактором популярної національно-демократичної газети «Нова Рада»; поема «Золотий гомін», написана 1917 р. і присвячена святкуванням з нагоди проголошення Першого універсалу; в першій книзі поезій «Сонячні кларнети» (1918), він дав своєрідну українську версію символізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Література Павло Тичина ( 1891 – 1967) Символізм Кладовище. Малюнок Павла Тичини. Внизу рукою поета: «с. Піски. Могила матері. Коло каплички могила батькова»

поет, байкар, прозаїк, драматург; у 1919–1920 роках — працював в українській секції Всеукраїнського видавництва; з кінця 1919 до середини 1922 року жив у Білій Церкві, працював у місцевому відділі районної освіти; 1917 року в Лохвиці вийшла його перша поетична збірка «Стихи»; протягом 1918–1919 рр. брав участь у виданнях боротьбистів — журналі «Мистецтво», альманахах «Веснянки», «Зшитки боротьби»; у цей період вийшли збірки віршів «Світотінь» та «Луни». Література Володимир Ярошенко ( 1898 – 1937) Символізм

Література Асоціація панфутуристів (Аспанфут) Панфутуризм 1921- 1924 рр. Уславлення комуністичного мистецтва Пропаганда міської культури Засновник - Михайль Семенко

поет, основоположник і теоретик українського футуризму (панфутуризм); 1918 року видав у Києві збірки «П'єро задається», «П'єро кохає» і «Дев'ять поем»; 1919 року — збірки «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт»; 1919 року проголосив «революційний футуризм» й опублікував «ревфутпоему» — «Тов. Сонце» та «Дві поезофільми», був редактором журналу «Мистецтво»; 1921 року видав — збірку «Проміння погроз». Література Михайль Семенко ( 1892 – 1937) Панфутуризм

поет і письменник; 1920 року дебютував у літературно-мистецькому альманахові «Гроно» прозовими творами «Ми» і «В час великих страждань»; 1921 року видрукував в альманахові «Вир революції» добірку поезій; належав до угруповань «Комкосмос» і «Асоціація панфутуристів» ; перша збірка поезій - «Психетози. Вітрина третя». Література Гео Шкурупій (Георгій Данилович) (1903 – 1937) Панфутуризм

поет, прозаїк і драматург; бере активну участь у виданні газети «Боротьба» та «Селянська біднота»; 1921 року стає співзасновником «Ударної групи поетів-футуристів»; літературну діяльність розпочав у 1918-1919 рр. в газеті «Селянин і робітник» під псевдонімом Михайло Красний публікуються його агітаційні поезії; 1920 р. в газеті «Селянська біднота» друкується «казка для дорослих» «Треба розжувати»; видав збірку поезій «Верхи». Література Михайло Яловий ( Юліян Шпол) ( 1895 – 1937) Панфутуризм

поет і перекладач; протягом 1917 — 1922 рр. навчався на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту; з 1918 р. починає друкувати вірші; у 1922 р. виходить друком перша збірка перекладів Терещенка — «Поезії» Еміля Верхарна; перша збірка оригінальної поезії самого автора — «Лабораторія». Література Микола Терещенко ( 1898 – 1966) Панфутуризм

письменник і поет; в 1918 році працює в Міністерстві закордонних справ УНР, але через рік пориває з новим урядом; навесні 1920 року вже працює співробітником Одеської губернської НК; перипетії боротьби проти антибільшовицьких сил лягли в основу першої автобіографічної повісті «Лісовий звір»; згодом переїжджає до Харкова, де поринає у літературну творчість і роботу в кіно; був членом об'єднання українських футуристів «Нова генерація». Література Дмитро Бузько ( 1891 – 1937) Панфутуризм

Література “Младомузівці” Митці Західної України, які були членами об'єднання “Молода муза” Молода Муза. Антологія західно-украінськоі поезіі ХХ століття. 1989 р.

письменник і педагог; 1919 р. призначений міністром освіти УНР, а після падіння влади УНР емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка»; в жовтні 1919 очолив педагогічну місію міністерства освіти УНР по випуску підручників; уклав серію збірок «Вибрані твори українських письменників»; орієнтувався на цінності Радянської України, прагнув присвятити себе служінню «чистому мистецтву», звільнивши літературу від суспільних і громадських проблем. Література “Младомузівці” Антін Крушельницький ( 1878 – 1937)

поет, прозаїк, публіцист, драматург; перша збірка новел «Сміх Нірвани» вийшла у Львові 1918 року; 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці»; разом із Першою галицькою бригадою перейшов на бік Червоної Армії; автор п'єс «Бунтар», «Безробітні», фейлетону «Кам'янецька неділя (Вражіння)» — опублікованого 11 вересня 1921 року в газеті «Червона правда» в Кам'янці-Подільському. Література “Младомузівці” Мирослав Ірчан ( 1897 – 1937)

письменник, поет та літературознавець; в роки Першої світової війни служив в австрійській армії, а в роки визвольних змагань воював в складі Української Галицької Армії; після стрілецького походу на Київ опинився в польському полоні, звідки йому вдалось утекти; у Львові разом з В. Бобинським, Р. Купчинським та Ю. Шкрумеляком організував групу поетів-символістів «Митуса»; автор поетичної збірки «Ненависть і любов» , збірки малої прози «Шукаю людини». Література “Младомузівці” Олесь Бабій ( 1897 – 1975)

поет, прозаїк, журналіст; брав участь у першій світовій війні у складі Легіону Українських Січових стрільців; перший вірш опублікував 1915 р. у Відні в часописі «Вісник Союзу визволення України»; його стрілецьку хроніку «Новініяда» називали початком стрілецької преси; автор поезій на стрілецьку тематику («Ніби сниться», «Перший листопад»), слів і музики багатьох стрілецьких пісень; публікувався у стрілецькій періодиці, львівських часописах «Шляхи» і «Діло». Література “Младомузівці” Роман Купчинський ( 1894 – 1976)

поет, прозаїк, літературознавець; восени 1915 р. виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи серед українців-військовополоненних царської армії; допомагав організовувати книгарні, майстерню музичних інструментів та видавництво часопису «Громадська Думка»; видає збірки поезій «Доля» і «Вибір віршів», збірку оповідань «Чекає нас велика річ», дослідження «Про життя і твори Тараса Шевченка»; став співавтором першого незалежного від польської Ради Шкільної народного букваря. Література “Младомузівці” Богдан Лепкий ( 1872 – 1941) Пам'ятна таблиця Богдана Липкого, вбудована в стіну Інституту польської філології Ягеллонського університету в Кракові

письменник і поет, публіцист; 1917 р. пише свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа»; брав участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси; в 1918 р. він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців»; за часів Директорії призначений міністром культів і віросповідань та являється автором проекту першої Конституції УНР. Література Празька школа Юрій Липа ( 1900 – 1944)

письменник, поет, публіцист; брав участь у творенні УНР, служив в чині старшини в Генеральному Штабі України; був ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командувача Наддніпрянською Армією УНР; болісно сприймав поступовий занепад УНР; визначальними рисами творчості якої є історіософізм і міфологічність; першу поезію “Ісход” опублікував в 1920 р. на Поділлі; його поезію називають поезією чину, оскільки вона закликає до збройної і духовної боротьби за Україну. Література Празька школа Євген Маланюк ( 1897 – 1968)

письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч; літературне визнання здобув завдяки повісті «Сліпий музикант»; негативно сприйняв жовтневий переворот 1917 р. і відкрито засуджував засоби, що їх використовували більшовики для побудови соціалізму; позиція та настрої того часу відбилися в мужніх і чесних «Листах до Луначарського» та «Листах з Полтави»; висловлювався проти будь-якого терору: як білого, так і червоного. Література Володимир Короленко ( 1853 – 1921) Реалізм Пам'ятник В. Г. Короленку в Житомирі

письменник, новеліст, майстер сатиричної прози; В роки Української революції був в армії УНР, потрапив в полон і до 1921 р. утримувався у Харкові; перший надрукований твір — «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» в 1919 р.; псевдонім у нього вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!». Література Остап Вишня ( Павло Губенко) ( 1889 – 1956) Сатира, мала проза Остап Вишня, 1925 р.

письменник, який 1919 року вступив до лав Комуністичної партії, виконував низку відповідальних доручень партії та Українського Радянського уряду; в січні 1920 року у в'язниці написав своє перше оповідання — «Розкаяння»; після повернення до України був політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційного поїзду «Більшовик», редагував газети «Хліб і залізо», «Большевик в пути» та ін.; 1920 року виходить ще одна збірка оповідань «Чия віра краща». Література Олесь Досвітній ( Олександр Скрипаль-Міщенко) ( 1891 – 1934) Пролетарська література

Підсумки уроку Розвиток української літератури відбувався в 1917-1921 рр. на зламі епох, що стало наслідком втілення прикмет того часу і творенням основи для подальшого розвитку. З'являється багато представників молодого покоління, які захоплюються революційною романтикою. Літературний період 1917-1921 рр. характеризується також боротьбою між прихильниками комуністичних ідей і митцями національного-визвольної ідеології.