Презентація на тему :"Оцінка схильності особистості до конфліктної поведінки " ( методика К.Томаса, адаптований варіант Н.Гришиної)

Оцінка схильності особистості до конфліктної поведінки (методика К. Томаса, адаптований варіант Н. Гришиної)

Методика дослідження поведінки в конфліктних ситуаціях К. Томаса. Мета: виявити форми поведінки особистості в конфліктних ситуаціях (суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування)

Опис методики На ранніх етапах вивчення конфліктів широко використовувався термін « вирішення конфліктів» , який має на увазі , що конфлікт можна і необхідно розв’язати або елімінувати. Таким чином , метою вирішення конфліктів був деякий ідеальний безконфліктний стан , де люди працюють в повній гармонії .

Однак , останнім часом ставлення фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів істотоно змінилося . Це викликано на думку К. Томаса , двома обставинами : усвідомлення марності зусиль з повної елімінації конфліктів , а також підтвердженням наявності позитивних функції конфліктів .

Звідси , згідно з підходом К. Томаса , наголос повинен бути перенесений з елімінування конфліктів на управління ними . Тому , автор вважає за потрібне сконцентрувати увагу на таких аспектах зміни конфліктів : які форми поведінки в конфліктних ситуаціх характерні для людей , які з них є більш продуктивними або деструктивними ; яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку .

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях , К . Томас запропонував двовимірну модель регулювання конфліктів , основними вимірами в якій є кооперація ( пов’язана з увагою людини до інтересів інших людей , залучених до конфлікту ) і напористість ( для якої характерний акцент на захисті власних інтересів). Відповідно цим двом вимірам , автор виділяє 5 способів регулювання конфліктів .

Чи можна уникнути конфлікту?

Прагнення домогтися своїх інтересів на шкоду інтересів інших. Це лідери по своїй натурі. Такі люди завжди активні, ідуть власним шляхом, їх не цікавить думка інших. Вони беруть на себе всю відповідальність за наслідки своїх дій, внутрішньо переконані у своїй правоті. Суперництво

Співробітництво. Визначає прагнення до альтернативи, що влаштовує обидві сторони. Ці люди беруть активну участь у вирішенні конфлікту і відстоюють свої інтереси, але при цьому намагаються співпрацювати з опонентом.

Компроміс. Кожна сторона здатна пожертвувати чимось заради спільної справи. У порівнянні із співробітництвом, компроміс досягається на більш поверхневому рівні. Така поведінка в ситуації конфлікту дозволяє виробити тимчасове взаємовигідне рішення і зберегти взаємини.

Уникання. Використовується, коли людина не готова, не може або не хоче відстоювати свої права, з кимось співпрацювати для вироблення спільного рішення, або просто ухиляється від вирішення конфлікту.

Пристосування. Людина діє разом з іншими, на шкоду своїм інтересам, не намагаючись їх відстояти. Їм властивий конформізм, для них важливіше зберегти мир, або ж вони усвідомлюють, що їх шанси мінімальні.

Дякую за увагу.