Презентація на тему "Опорно-руховий апарат"

Анатомія опорно-рухового апарату

Що таке опорно-рухова система?Опорно-рухова система – сукупність кісток, хрящів та м'язів, які побудовані переважно зі сполучної і м'язової тканин і забезпечують можливість активної взаємодії організму з навколишнім світом. Рух тіла — функція м’язів, але він є неможливим без опори — кісток. Саме м’язи зумовлюють характер рухів. Кістки ж можуть рухатися тільки завдяки скороченню м’язів, що прикріплюються до них. Разом з тим, м’язи зі зв’язками утримують кістки в певному положенні.

Опорно-рухова система. Опорно-рухова система складається з «пасивного» скелета і «активної» м’язової частини. Активна. Пасивна

Склад кісток. Хімічний склад кістки. Неорганічні речовини (70%)Органічні речовини (30%)1. Вода.2. Мінеральні солі1. Білки (колаген, осеїн).2. Жири. Надають кісткам твердості та міцності, що з'ясовується випалюванням кістки. Надають кісткам гнучкості та пружності, що визначають зануренням кістки в 10% розчин НСl й отримання декальцинованої кістки. Ріст кісток у товщину здійснюється за рахунок клітин внутрішнього шару окістя, а в довжину – за рахунок хрящової тканини пластинки росту. Завершується ріст у людини в 17-21-річному віці. Ріст кісток регулюється, здебільшого, гормоном гіпофізу – соматотропіном.

Клітини кісток1)Остеобласти— молоді клітини кісткової тканини, що створюють кісткову тканину. Зустрічаються тільки в ділянках руйнування і відновлення кісткової тканини. Остеобласти бувають різної форми: кубічної, пірамідальної або багатокутньої. Діаметр їх тіла близько 15-20 мкм. Здатні до розмноження. Поступово остеобласти диференціюються у остеоцити, при цьому кількість органел у клітині зменшується. 2)Остеоцит —формується із остеобластів. У людському організмі остеоцит має приблизні розміри 10 мікрон по короткій осі і 20 мікрон - по довгій. Мають зірчасту форму, вони забезпечені розгалуженими відростками. Відростки кісткових клітин знаходяться в порожнинах, званих "кістковими канальцями". За цим канальцям здійснюється проникнення поживних речовин з кровоносних судин в кісткові клітини.3)Остеокласти — великі багатоядерні клітини, які руйнують кістку і хрящ. Остекласти мають багато ферментів, мітохондрій, лізосом і вакуоль. У них добре виражений комплекс Гольджі. 123

Клітини, що утворюють кістку, — це остеобласти. Коли вони переходять у неактивний стан, їх називають остеоцитами. Разом з міжклітинною речовиною вони входять до складу кісткових пластинок. 5–20 концентрично розміщених кісткових пластинок об’єднуються в остеони. Вони нагадують собою вставлені один в одного циліндри. У центрі остеону міститься отвір — канал остеону. Через нього проходять судини та нерви. Між сусідніми остеонами розміщені вставні кісткові пластинки. Отже, основною структурною одиницею кісткової тканини є остеон. Остеон: 1 – кісткова пластинка; 2 – остеоцити; 3 – канал остеону. Остеобласт123 Кісткова тканина: 1- центральний канал; 2- пластинки; 3- остеоцити

Кісткова тканина. Грубоволокниста. Розвивається із мезенхіми, що властиво для покривних кісток черепа. Одночасно з диференціюванням клітин в остеоцити утворюється міжклітинна речовина і колагенові волокна. Розташована між клітинами і волокнами основна речовина ущільнюється, формуються кісткові балки (перекладини). Клітини поверхні утворюваної кістки перетворюються в остеобласти. Пластинчаста. Більшість кісток скелету людини (за винятком покривних кісток черепа) побудовані пластинчастою кістковою тканиною, тобто мають кісткові пластинки товщиною від 4 до 15 мкм, які складаються із остеоцитів і тонковолокнистої міжклітинної речовини. Сполучнотканинні волокна в товщі кожної пластинки лежать паралельно та орієнтовані у певному напрямку.

Кісткова речовина. В залежності від розташування кісткових пластинок розрізняють компактну(щільну) і губчасту речовини. Утворена пластинчастими тканинами. У компактній речовині пластинки розташовуються у певному порядку, утворюючи складні системи — остеони. Відрізняється однорідністю, твердістю і складає зовнішній шар кістки. Компактна речовина. Губчаста речовина. Утворена грубоволокнистими тканинами. Складається з пластинок, що перетинаються в різних напрямках, утворюючи систему порожнин та отворів, які в середині довгих кісток зливаються у велику порожнину. забезпечує найбільшу міцність кістки при невеликій затраті кісткової тканини.

Типи кісток. Повітроності (плечова, ліктьова, променева, стегнова, велика гомілкова, малоберцовая) - це довгі кістки в формі трубки, що мають всередині канал з жовтим кістковий мозок. Забезпечують швидкі різноманітні рухи кінцівок. Трубчасті(довгі: ребра, грудина; короткі: кістки зап'ястя, передплесна) - кістки, переважно складаються з губчастої речовини, покритого тонким шаром компактного речовини. Містять червоний кістковий мозок, що забезпечує функцію кровотворення. Губчасті (лопатки, кістки черепа) - кістки, ширина яких переважає над товщиною для захисту внутрішніх органів. Складаються з пластинок компактної речовини і тонкого шару губчастої речовини. Плоскі складаються з декількох частин, що мають різну будову, походження і функції (тіло хребця є губчастої кісткою, а його відростки - плоскими кістками). Змішанімає заповнену повітрям порожнину, стінка якої вистелена слизовою оболонкою. До цього класу кісток належать такі кістки черепа: лобова, клиноподібна, решітчаста, верхня щелепа.

Будова скелета. У скелеті людини розрізняють скелет тулуба, скелет голови, скелет верхньої кінцівки та скелет нижньої кінцівки. У скелеті дорослої людини нараховують більше 200 кісток, з них 23 кістки складають череп, 26 – хребетний стовп, 25 – грудну клітку, 64 – скелет верхніх кінцівок, 62 – скелет нижніх кінцівок. Кістковий скелет людини поділяють на осьовий скелет (череп, хребтовий стовп, грудна клітка) і додатковий, до якого належать кістки верхньої та нижньої кінцівок. Скелет виконує функції опори, руху, захисту внутрішніх органів, біологічну функцію. Опорна функція скелету полягає в тому, що він підтримує м’які тканини, що кріпляться до нього, утворює стінки порожнин, в яких знаходяться внутрішні органи, надає тілу відповідної форми і положення в просторі.

Скелет Голови. Тулуба. Кінцівок. Лицьовий череп. Мозковий череп. Хребет. Грудна клітина. ВерхніНижніПояс. Вільна. Нижня носова раковина — парна;Слізна кістка — парна;Носова кістка –парна;Леміш — непарна кісткова пластинка;Піднебінна кістка — парна;Вилична кістка —має бічну, скроневу та очну поверхні і два відростки: лобовий і скроневий;Верхня щелепа — парна кістка, має тіло і чотири відростки (лобовий, виличний, альвеолярний і піднебінний);Нижня щелепа — непарна;Під’язикова кістка. Лобова кістка- непарна;Вискова (скронева)- парна;Тім’яна- парна;Потилична- непарна;Решітчаста- непарна;Клиноподібна-непарна. Шийний відділ (7 хребців);Грудний (12 хребців);Поперековий (5 хребців);Крижовий (5 хребців);Куприковий (4–5хребців)Ребер з кожного боку по 12, відповідно до кількості грудних хребців;7 пар ребер – це справжні ребра. Несправжні ребра VIII, IX та X пари з’єднуються з хрящем 7-го ребра і утворюють реберну дугу; Передні кінці ребер ХІ та ХІІ пар – коливні ребра;Грудна клітка має два отвори – верхній і нижній. Лопатки та ключиціПлечова кістка; Ліктьова кістка;Променева кістка;Кисть;Зап’ясток;П’ясток;Фаланги пальців. Великий таз;Малий таз;Клубова кістка;Лобкова кістка;Сіднична кістка. Стегнова кістка; Надколінник;Великогомілкова кістка;Малогомілкова кістка;Заплесно; Плесно; Фаланги пальців.

Скелет голови. Череп побудованим з окремих кісток, які з'єднані між собою (окрім нижньої щелепи і під'язикової кістки) за допомогою швів. У порожнинах черепа розміщені різні за походженням і функцією органи: головний мозок, органи зору, слуху і рівноваги, нюху і смаку; початкові відділи травної і дихальної систем. Череп забезпечує їм опору і захист. Череп поділяють на два відділи: мозковий і лицевий. У мозковому черепі (neurocranium) розміщений головний мозок. Лицевий череп, або вісцеральний череп (viscerocranium) утворює кісткову основу обличчя, початок травного і дихального шляхів. у ньому розташовані органи чуття.

Кістки лицевого відділу: Носова кістка (лат. os nasale)— парна кістка лицевого черепа. Складається з двох пластинок чотирикутної форми. Сполучаючись між собою медіальними краями вони утворюють спинку носа. Вгорі ця кістка з'єднана з лобовою кісткою, а з боків — з лобовим відростком верхньої щелепи. На задній поверхні носової кістки, що обернена до порожнини носа, є решітчаста борозна для однойменного нерва.

Кістки лицевого відділу: Сльозова кістка (os lacrimale)– парна, дуже тонка пластинка чотирикутної форми. Вона утворює передню частину присередньої стінки очної ямки. Попереду і знизу сльозова кістка межує з лобовим відростком верхньої щелепи, позаду – з очноямковою пластинкою решітчастої кістки, зверху з'єднується з присередиім краєм очноямкової частини лобової кістки.

Кістки лицевого відділу: Верхня щелепа (maxilla)бере участь в утворенні порожнин для органів чуття (очні ямки та носова порожнина), перегородки між носовою та ротовою порожнинами, в роботі жувального апарату; вона займає середню частину обличчя і складається з тіла та чотирьох відростків – лобового, виличного, альвеолярного, піднебінного. Тіло кістки містить велику повітроносну верхньощелепну пазуху (гайморову), яка широким отвором через середній носовий хід відкривається в носову порожнину.

Кістки лицевого відділу: Нижня щелепа (mandibula)є рухомою кісткою черепа, має підковоподібну форму, складається з тіла та двох гілок. Тіло розташоване горизонтально, на верхньому краї тіла є альвеолярна дуга, яка має 16 зубних альвеол. Вертикально вверх від тіла розташовані права та ліва гілки, кожна закінчується двома відростками – вінцевим, до якого прикріплюється скроневий м’яз, і виростковим, який закінчується голівкою нижньої щелепи, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба.

Кістки лицевого відділу: Під'язикова кістка (os hyoideum) розташована між нижньою щелепою та гортанню, складається з тіла та двох пар ріжок – великих і малих; вона підвішується до основи черепа двома довгими фіброзними зв’язками, які йдуть від малих ріжків кістки до шилоподібних відростків вискових кісток. Під’язикова кістка

Кістки лицевого відділу: Вилична кістка (os zygomaticum)розташована між верхньою щелепою, лобовою і висковою кістками, з’єднується з виличними відростками скроневої і лобової кісток, з верхньою щелепою та великим крилом клиноподібної кістки. Під’язикова кістка

Кістки лицевого відділу: Леміш (vomer) – непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми. Він розташований у носовій порожнині в стріловій площині і разом з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки утворює кісткову носову перегородку (septum nasi osseum). Під’язикова кістка. Леміш

Кістки лицевого відділу: Піднебінна кістка (os palatinum)- парна, бере участь в утворенні стінок кісткової носової порожнини, порожнини рота, очної ямки і крило-піднебінної ямки. Складається з тонких горизонтальної і перпендикулярної пластинок. Горизонтальна пластинка бере участь в утворенні кісткового піднебіння, вертикальна – в утворенні латеральної стінки порожнини носа. Під’язикова кістка. Леміш

Кістки лицевого відділу: Нижня носова раковина (лат. concha nasalis inferior) — найбільш нижня з носових раковин, парна кістка, що розташована в носовій порожнині і відмежовує середній носовий хід від нижнього. Має вигляд опуклої пластинки з трьома відростками: слізним (processus lacrimalis), верхньощелепним (processus maxillaris) і решітчастим (processus ethmoidalis) з'єднується з однойменними кістками бічної стінки носової порожнини — слізною, верхньощелепною і решітчастою (її гачкуватим відростком). Нижній її край вільно звисає в носову порожнину. Нижня носова раковина обмежовує зверху нижній носовий хід. Під’язикова кістка. Леміш. Нижня носова раковина

Кістки мозкового відділу: Лобова кістка (os frontale). Лобова кістка утворює передню частину склепіння черепа, складається з лобової луски, носової та двох орбітальних частин. Лобова луска розташована майже вертикально, її верхній край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з клиноподібною кісткою. У товщі лобової луски знаходиться повітроносна лобова пазуха. Між двома орбітальними частинами є виїмка, заповнена решітчастою кісткою; орбітальні частини розташовані горизонтально, нижніми ввігнутими поверхнями обернені в очні ямки, верхніми – в порожнину черепа, задні краї з’єднуються з клиноподібною кісткою.

Кістки мозкового відділу: Тім'яна кістка (osparietale) парна. Тім’яна кістка утворює верхньобокову частину склепіння черепа, розташована між лобовою та потиличною кістками. Її передній край з’єднується з лобовою кісткою, задній – з потиличною, медіальний – з однойменною парною кісткою, латеральний – з лускою вискової кістки.

Кістки мозкового відділу: Скроне́ва кістка (лат. os temporale) — парна кістка мозкового черепа, що входить до складу основи бічної стінки мозкового черепа, розташовується між клиноподібною, тім'яною і потиличною кістками. Складається з луски, барабанної частини, соскоподібної частини і пірамідки, що утворює основу черепа. Луска ззовні гладенька. Від луски відходить виличний відросток (processus zygomaticus), який з'єднується з скроневим відростком виличної кістки. Утворюється вилична дуга. В основі виличного відростка є суглобова ямка, куди заходить суглобовий відросток нижньої щелепи. Утворюється скронево-нижньощелепний суглоб.

Кістки мозкового відділу: Клиноподібна кістка, основна кістка (лат. os sphenoidale) — кістка мозкового черепа, яка лежить на його основі, схожа на осу. Має тіло, великі і малі крила та крилоподібні відростки, які звисають вниз. Клиноподібна кістка формує задню стінку очниці і разом з потиличною кісткою — основу черепа.

Кістки мозкового відділу: Потилична кістка (лат. os occipitale) — непарнакістка утворює задню та нижню стінки черепа, входить до складу і склепіння черепа і його основи; складається з чотирьох частин, що обмежують великий потиличний отвір – тіла, потиличної луски, двох латеральних (бічних) частин. Потилична луска розташована вверх від великого потиличного отвору, верхній її край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з висковими. На нижніх поверхнях латеральних частини розташовані потиличні виростки для з’єднання з першим хребцем – атлантом.

Кістки мозкового відділу: Реші́тчаста кістка (лат. os ethmoidale)— непарна кістка мозкового черепа. Утворює покрівлю носової порожнини.

Скелет тулуба. До скелета тулуба належить хребетний стовп та кістки, що утворюють грудну клітку. Хребетний стовп виконує функцію опори тіла, тобто він витримує тягар голови, тулуба та верхніх кінцівок і переносить його на таз та нижні кінцівки, є гнучкою віссю тулуба. Форма хребта дорослої людини зумовлена вертикальним положенням тіла. У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки. Розрізняють такі відділи хребта; шийний (складається з 7 хребців), грудний (з 12), поперековий (з 5), крижовий (з 5), куприковий (з 4-5). Грудна клітка. Грудна клітка формується 12-ма парами ребер, непарною грудною кісткою (грудниною) та грудними хребцями. Ребра являють собою вузькі, довгі, вигнуті плоскі кістки. Розрізняють справжні ребра (верхніх сім), вони самостійно переднім кінцем прикріплюються до груднини; несправжні ребра (VIII, IX, X) – вони своїми хрящами з'єднуються з хрящем попереднього ребра і лише тоді досягають груднини; коливальні ребра (XI, XII) – їх передні кінці вільно закінчуються в м'язах передньобічної стінки живота.

Скелет хребта. Хребець (vertebra) складається з тіла хребця (corpus vertebrae), розташованого попереду, яке є його опорною частиною. За тілом розташовується дуга хребця (arcus vertebrae), що з'єднується з тілом хребця за допомогою двох ніжок дуги хребця (pedunculi arcus vertebrae). Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір (foramen vertebrale). Отвори всіх хребців формують хребтовий канал (canalis vertebralis), де розташований спинний мозок. Поверхня тіла хребця, оберненого до хребцевого отвору, ввігнута, на ній є живильні отвори, у які входять кровоносні судини. Від дуги хребця відходять 7 відростків, до яких прикріплюються м'язи. По серединній лінії відходить назад непарний найдовший остистий відросток (processus spinosus).

Скелет хребта. Шийний відділ хребта — перший відділ хребта, який підтримує голову. Позначаються буквою C (cervix — шия). І шийний хребець – атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта (massae laterales atlantis), до яких приєднані передня і задня дуги атланта (arcus anterior atlantis et arcus posterior atlantis), утворюючи великий круглий хребцевий отвір.1 - передня дуга атланта;2 - задня дуга атланта;3 - поперечний відросток;4 - верхня суглобова поверхня;5 - отвір поперечного відростка;6 - борозна хребтової артерії;7 - задній горбок;8 - передній горбок;9 - ямка зуба.

Скелет хребта. Axis – осьовий (ІІ шийний хребець). Вiд тiла хребця вгору вiдходить стовщений вiдросток - зуб (dens axis), на якому є невеликi передня та задня суглобовi поверхнi, передня - для з'єднання з атлантом, до задньої прилягає поперечна зв’язка атланта. По обидва боки вiд зуба розташованi двi верхнi суглобовi поверхнi для з'єднання з атлантом, знизу розташовані нижнi суглобовi вiдростки.1 - тіло хребця;2 - поперечний відросток;3 - остистий відросток;4 - отвір поперечного відростка;5 - верхня суглобова поверхня;6 - зуб;7 - передня суглобова поверхня;8 - задня суглобова поверхня.

Скелет хребта. Шийні хребцi від ІІІ по V мають типову для даного відділа будову. Значно більший за розміром переднiй горбок VI шийного хребця дiстав назву сонного (tuberculum caroticum), що дозволяє в разі поранення сонної артерiї притиснути її до цього горбка. Остистий вiдросток VII шийного хребця видовжений, у зв’язку з чим хребець дiстав назву “виступаючий хребець” (vertebra prominens). Вiн є орієнтиром мiж дiлянками шиї та спини.1 - тіло хребця;2 - поперечний відросток;3 - передній горбок;4 - задній горбок;5 - отвір поперечного відростка;6 - хребцевий отвір;7 - остистий відросток;8 - верхня суглобова поверхня.

Скелет хребта. Грудні хребці (vertebrae thoracicae) порівняно з шийними — товщі. Поперечний розмір тіл хребців від І до V зменшується, а від VI до XII — збільшується. Особливістю грудних хребців є наявність на бічних поверхнях тіла суглобових пів'ямок, верхньої та нижньої, які на хребтовому стовпі формують повну ямку, з якою зчленовується головка ребра. На поперечних відростках грудних хребців є реброві суглобові ямки для зчленування з горбком ребра. Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців, і більше нахилені донизу, внаслідок чого налягають один на одного подібно до черепиці (переважно в середній частині грудного відділу).1 - тіло хребця; 2 - остистий відросток;3 - поперечний відросток; 4 - верхній суглобовий відросток;5 - реброва ямка поперечного відростка; 6 - верхня реброва ямка;7 - нижня реброва ямка; 8 - нижня хребцева вирізка;9 - хребцевий отвір.

Скелет хребта. Поперекові хребці (vertebrae lumbales) мають тіло бобоподібної форми, висота та діаметр якого донизу збільшуються. Поперечні відростки тонкі та плоскі. Остисті відростки мають вигляд широкої пластинки, спрямованої горизонтально. 1- тіло хребця;2 - хребцевий отвір;3 - нижній суглобовий відросток;4 - верхній суглобовий відросток;5 - нижня хребцева вирізка;6 - поперечний відросток;7 - остистий відросток.

Скелет хребта Крижові хребці (vertebrae sacrales) –зростаються в одну кістку, яка має назву крижової кістки (оs sacrum). У ній розрізняють дві поверхні — передню та задню, основу та верхівку. Передня поверхня гладенька, ввігнута; задня — шорстка, випукла. На ній видно п'ять сагітально розміщених гребенів: серединний, два проміжних та два бічних, які сформувалися внаслідок зрощення відростків хребців. На передній та задній поверхнях знаходяться отвори, крізь які проходять нерви та судини.1 - основа крижової кістки;2 - верхівка крижової кістки;3 - бічні частини;4 - верхній суглобовий відросток;5 - крижовий канал;6 - серединний крижовий гребінь;7 - присередній крижовий гребінь;8 - задні крижові отвори;9 - передні крижові отвори;10 - бічний крижовий гребінь;11 - вушкоподібна поверхня;12 - крижовий розтвір;13 - крижові роги;14 - поперечні лінії.

Скелет хребта. Куприкова кістка, куприк (оs coccyges),має форму плоскої піраміди, два підвищення та два бічні відростки. Куприковий відділ хребта людини відповідає хвосту хребетних тварин. Іноді народжуються діти з хвостоподібним придатком. 1 — куприкові ріжки; 2 — рудименти поперечних відростків.

Будова ребер та груднини. Грудна клітка (compages thoracis) утворена 12 парами ребер, грудниною та 12 грудними хребцями. Грудина розташована по передній серединній лінії, до неї прикріплюються ключиці та ребра. Складається грудина з рукоятки, тіла і мечоподібного відростка. Рукоятка знаходиться над тілом грудини, на верхньому краї рукоятки є яремна вирізка, по обидва боки від неї – ключичні вирізки для з’єднання грудини з ключицею. На бокових поверхнях рукоятки і тіла грудини є реберні вирізки для з’єднання грудини з ребрами. Мечоподібний відросток знаходиться під тілом грудини, він може бути різної форми і величини. 1 - ручка груднини; 2 - тіло груднини;3 - мечоподібний відросток; 4 - реброва дуга;5 - міжреброві проміжки; 6 - І — XII ребра. Груднина (sternum)1 – яремна вирізка;2 – ключична вирізка;3 – ручка груднини; 4 – реберні вирізки;5 – тіло груднини; 6 – мечоподібний відросток.

Будова ребер та груднини. Ребра (соstae) розміщуються по обидва боки від грудного відділу хребтового стовпа. Вони мають кісткову та хрящову частини й поділяються на справжні(верхні сім ребер) та несправжні(нижні п'ять ребер); VIII, IX та X ребра не доходять безпосередньо до груднини, а зростаються між собою та хрящовою частиною VII ребра, утворюючи реброву дугу; XI та XII ребра не зростаються, а закінчуються вільно у м'язах, це коливніребра. 1 - ручка груднини; 2 - тіло груднини;3 - мечоподібний відросток; 4 - реброва дуга;5 - міжреброві проміжки; 6 - І — XII ребра.1 – горбик ребра; 2 – кут ребра;3 – шийка ребра; 4 – голівка ребра; 5 – тіло ребра.

Будова ребер та груднини. Ребра (соstae) I ребро має верхню та нижню поверхні, які розміщені майже горизонтально; передній та задній краї. На його верхній поверхні знаходиться горбик переднього драбинчастого м'яза, спереду та ззаду від якого знаходяться борозни (спереду борозна підключичної вени, а ззаду — борозна підключичної артерії). II ребро на бічній поверхні має горбистість заднього драбинчастого м'яза. XIта. XII ребра не мають кутів ребер та горбика.ІІ –ХІІ ребра, на відміну від І ребра, розташовані у майже вертикальній площині. Тому вони мають передню та задню поверхні, верхній та нижній краї.1 - ручка груднини; 2 - тіло груднини;3 - мечоподібний відросток; 4 - реброва дуга;5 - міжреброві проміжки; 6 - І — XII ребра.

Скелет кінцівок. Кістки верхньої кінцівки (ossa membri superioris) -поділяють на кістки пояса і кістки вільної частини верхньої кінцівки. Пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) або грудний пояс (cingulum pectorale) представлений з кожного боку двома кістками – лопаткою і ключицею.

Скелет кінцівок. Кістки вільної верхньої кінцівки. Плечова кістка (humerus)– належить до довгих кісток. Вона має тіло і два кінці – проксимальний та дистальний.1 – головка плечової кістки;2 – анатомічна шийка; 3 – великий горбик; 4 – малий горбик; 5 – міжгорбикова борозна; 6 – хірургічна шийка; 7 – тіло плечової кістки; 8 – дельтоподібна горбистість; 9 – борозна променевого нерва; 10 – вінцева ямка; 11 – присередній надвиросток; 12 – блок виростка; 13 – головка виростка; 14 – бічний надвиросток; 15 – променева ямка; 16 – ямка ліктьового відростка.

Скелет кінцівок. Променева кістка (radius) розташована з боку великого пальця, а відносно ліктьової кістки знаходиться назовні, трохи допереду. У цій кістці визначають тіло (діафіз) і два кінці (епіфізи). На тілі розрізняють три краї: передній, задній та міжкістковий, а також три поверхні: передню (долонну), задню (дорзальну) та бічну (зовнішню). Ліктьова кістка (ulna) також має три краї: передній, задній, міжкістковий — і три поверхні: задню, передню і присередню. На межі між тілом і верхнім епіфізом є горбистість ліктьової кістки — місце прикріплення плечового м'яза.1 – тіло ліктьової кістки; 2 – тіло променевої кістки; 3 – ліктьовий відросток; 4 – вінцевий відросток; 5 – блокова вирізка; 6 – головка променевої кістки;7 – шийка променевої кістки; 8 – головка ліктьової кістки; 9 – шилоподібний відросток ліктьової кістки; 10 – шилоподібний відросток променевої кістки.

Скелет кінцівок. Кістки кисті поділяються на три відділи: зап'ясткові кістки, п'ясткові кістки і кістки пальців кисті (фаланги). Зап'ясткові кістки розташовані у два ряди. Перший ряд (рахуючи від великого пальця) — човноподібна, півмісяцева, тригранна, горохоподібна; другий ряд — кістка-трапеція, трапецієподібна, головчаста та гачкувата. Нараховують п'ять п'ясткових кісток. У кожній з них виділяють: тіло, проксимальний і дистальний епіфізи. Верхній, або проксимальний, епіфіз має назву основи п'ясткової кістки, а нижній — головки.1 — кістки зап'ястка;2 — кістки п'ястка;3 — проксимальні фаланги;4 — середні фаланги;5 — дистальні фаланги.

Скелет кінцівок. Скелет нижніх кінцівок (ossa membri inferiores)Скелет нижніх кінцівок складається із тазового пояса та кісток вільної нижньої кінцівки. Кістки, що утворюють таз (дві тазові та крижова кістки), розміщені у вигляді кільця. Вони забезпечують міцну опору для верхньої частини тіла і захист для травної, сечової та статевої систем. Таз збудований подібно в обох статей. Проте у жінок він мілкіший і ширший, завдяки чому можливе виконання функції дітонародження. Вільна нижня кінцівка починається від кульшового суглоба і складається з 3 відділів: стегно (проксимальний відділ кінцівки), гомілка і стопа (дистальний відділ).

Скелет кінцівок. Пояс нижніх кінцівок. Тазова кістка (os coxae) належить до плоских кісток. У дитячому віці вона складається з трьох кісток: клубової, сідничої та лобкової, які з'єднуються між собою за допомогою хряща. З віком ці кістки зростаються в одну. Клубова кістка (os ilium)Сіднича кістка (os ischii)Лобкова кістка (os pubis)1 – тіло клубової кістки; 2 – тіло сідничої кістки; 3 – тіло лобкової кістки; 4 – крило клубової кістки; 5 – клубова ямка; 6 – клубовий гребінь; 7 – передня верхня клубова ость; 8 – передня нижня клубова ость; 9 – задня верхня клубова ость; 10 – задня нижня клубова ость; 11 – вушкоподібна поверхня; 12 – сіднича ость; 13 – велика сіднича вирізка; 14 – мала сіднича вирізка; 15 – гілка сідничої кістки; 16 – сідничний горб; 17 – дугоподібна лінія; 18 – верхня гілка лобкової кістки; 19 – нижня гілка лобкової кістки; 20 – симфізна поверхня; 21 – затульний отвір; 22 – півмісяцева поверхня; 23 – вирізка кульшової западини; 24 – лобковий горбик; 25 – сідничні лінії.

Скелет кінцівок. Скелет вільної частини нижньої кінцівки складається зі стегнової кістки, кісток гомілки і кісток стопи. Стегнова кістка (femur) належить до довгих трубчастих кісток; це найдовша і наймасивніша кістка людини. У ній розрізняють тіло і два кінці (епіфізи)— верхній (проксимальний) і нижній (дистальний). Тіло стегнової кістки майже циліндричної форми1 – головка; 2 – шийка; 3 – великий вертлюг; 4 – малий вертлюг; 5 – тіло стегнової кістки; 6 – шорстка лінія; 7 – підколінна поверхня; 8 – присередній виросток; 9 – бічний виросток; 10 – міжвиросткова ямка.

Скелет кінцівок. Скелет гомілки складається з двох довгих трубчастих кісток — великогомілкової та малогомілкової. Перша розташовується медіально, друга — латерально. Великогомілкова кістка (tibia)має тіло та верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) кінці (епіфізи). На тілі розрізняють три краї: передній, міжкістковий і присередній, а також три поверхні: присередню, бічну і задню. Малогомілкова кістка (fibula) має тіло, верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) кінці (епіфізи). Тіло має три краї: передній, задній, міжкістковий. Зазначені краї відокремлюють три поверхні: бічну, присередню і задню.1 – тіло великогомілкової кістки; 2 – присередній виросток; 3 – бічний виросток; 4 – міжвиросткове підвищення; 5 – горбистість; 6 – передній край; 7 – присередня кісточка великогомілкової кістки; 8 – бічна кісточка малогомілкової кістки; 9 – тіло малогомілкової кістки; 10 – головка малогомілкової кістки.

Скелет кінцівок. Кістки стопи (ossa pedis) поділяються на три відділи: кістки заплесна, кістки плесна та кістки пальців (фаланги). Заплесно утворено короткими губчастими кістками, що розміщені у два ряди. До першого ряду належать надп'яткова та п'яткова кістки, а до другого — човноподібна, кубоподібна і три клиноподібні кістки (присередня, проміжна, бічна). Кістки плесна, а їх п'ять, належать до трубчастих кісток. У плесновій кістці розрізняють тіло, проксимальний та дистальний епіфізи, що відповідно мають назву — основа та головка. У кожній фаланзі виділяють тіло та два епіфізи — проксимальний, який утворений основою фаланги, та дистальний, що відповідає головці фаланги; II—V пальці утворені трьома фалангами: проксимальною, середньою та дистальною. Великий палець має тільки дві фаланги — проксимальну і дистальну.1 – шорсткий горб п’яткової кістки; 2 – п’яткова кістка; 3 – надп’яткова кістка; 4 – блок надп’яткової кістки; 5 – головка надп’яткової кістки; 6 – кубоподібна кістка; 7 – човноподібна кістка; 8 — клиноподібні кістки; 9 — плеснові кістки; 10 — проксимальна та дистальна фаланги великого пальця; 11 — проксимальна, середня та дистальна фаланги мізинця.