Презентація на тему: "Підмет і присудок"

Підмет і присудок

Члени речення — це слова або словосполучення, пов'язані синтаксичними й морфологічними відношеннями.

Членами речення є тільки повнозначні слова, до яких можна поставити питання.

Не є членами речення службові частини мови та вигуки.

Підмет – головний член двоскладного речення, що означає особу, предмет або явище, якому приписується якась дія, стан чи ознака, виражена присудком, і відповідає на питання хто? що?

За способом вираження підмети поділяються напрості й складені. Простий підметвиражається одним словом(іменником, займенником, інфінітивом числовами інших частин мови у значеннііменника). Наприклад: 1. Пливли ми ввечері лиманом (Л. Костенко). 2. Там лишилися їі рідні (Ю. Збанацький). 3. На тротуарі стояло двоє (Ю. Бердник). 4. Незамовкаюче серед темноти«ура» підіймалося все вище, охоплюючи вершину (О. Гончар ).

Увага!Складений підмет, виражений граматичним поєднанням відмінкових форм називного й орудного за допомогою прийменника з(зі), називається соціативним. Присудок при ньому стоїть завжди у формі множини.

Зразок характеристики підмета. Кожен із нас не може жити поза суспільством. Кожен із нас – підмет; хто?; істота; вир. словосполученням із двох займенників.

Присудок – головний член двоскладного речення, пов'язаний із підметом, що означає дію, психічний або фізичний стан, ознаку чи належність і відповідає на питання що робить предмет?, що з ним робиться?, який він є?, хто він такий?, у якому стані перебуває?

Види присудків. Тип присудка. Спосіб вираження. Допоміжний компонент. Основний компонент. Приклади. Простий дієслівний Дієслово у будь-якому способі та часі або у неозначеній формі. Звуконаслідувальні слова, вигукова форма дієслова, фразеологічне сполучення. Вітер пробігає верховіттям. Складений дієслівний. Допоміжне дієслово у будь-якому способі та часі в поєднанні з допоміжним прислівником треба, можна, потрібно, варто, слід, неможливо; дієсловом почати, стати, кинутися, продовжувати, могти, бажати, хотіти; або прикметником радий, здатний, ладен, згодний. Дієслово у неозначеній форміЯ для вас рад жити. Складений іменний. Дієслово-зв’язка у будь-якому способі та часі: бути, являти (собою), ставати, вважатися, називатися тощоІменник (у Н.в.), прикметник, займенник, числівник (іменна частина) в Н.в., О.в. У полі холод ночі став ще відчутнішим, ще виразнішим.

Способи вираження простого дієслівного присудка 1. Дієслова дійсного способу:— теперішній час: Я не люблю тебе, ненавиджу, Беркуте (І. Франко);— минулий час: У житті ні разу я неправді не служив (М. Рильський);— майбутній час: Я не забуду вчителя старого (А. Малишко).

Простим вважається і присудок, виражений двома словами, якщо вони є однією формою дієслова. Це складена форма майбутнього часу недоконаного виду: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої (А. Малишко).

2. Дієслова умовного способу: Я б землю покинув і в небо злітав (М. Петренко). Це форми умовного способу, наказового способу з частками хай, нехай

3. Дієслова наказового способу: Верни до мене, пам'яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному. (В. Стус).

4. Вигуки, звуконаслідування: Наша кішка в ліжко «скік» (Н. Забіла).

5. Неозначена форма дієслова: Наше бажання — жити в мирі та дружбі з усіма народами.

6. Фразеологізми: Я прикусив язика (замовк).

Простий дієслівний ускладнений присудок1. Повторення дієслова-присудка є також однією з форм ускладненого простого дієслівного присудка, наприклад: Митрик, бачачи, що двері у хату відчинені, поліз-поліз, переліз через поріг, доліз до середини хати (Кв.- Осн.). 2. 2 дієслова однакові, а форми різні: бити не б’є. 3. Частки ану, давай, взяв, як, та й, сам собі.

Складений дієслівний присудок

Способи вираження складеного дієслівного присудка1)неозначена форма дієслова в поєднанні з допоміжним словом. Допоміжними бувають:а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, зволити, мусити, мати, пробувати, братися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагатися, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хотітися, бажатися, доводитися тощо; б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак;в)прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо; г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо; ґ) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо. д) у ролі неозначеної форми дієслова може виступати й дієслівний фразеологізм: Земляк хороший, що й казати, на все умів розумну раду дати (Л. Глібов).

Визначаючи присудок, слід мати на увазі, що поєднання неозначеної форми дієслова з особовою формою не завжди становить складений дієслівний присудок; це можуть бути й два різні члени, як у реченнях Раз Жаба вилізла на берег (з якою метою?) подивиться та й трошечки на сонечку погріться (Л. Глібов). Старий батько сидить біля хати та вчить внука маленького (ч о г о?) чолом оддавати (Т. Шевченко), де подивиться, погріться — обставини мети, а чолом оддавати — інфінітивний додаток.

Складений іменний присудок

Способи вираження складеного іменного присудка1)іменник, прикметник, дієприкметник, числівник, займенник у поєднанні з дієсловом-зв'язкою; 2) іменною частиною присудка може виступати й фразеологізм з іменним значенням: Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду (І. Нечуй-Левицький).3) До складених іменних слід віднести також присудки, виражені прислівниками, у тому числі й у безособових реченнях: Ми завжди напоготові (Остап Вишня). Холодно й лячно людині, коли вона самотня (М. Стельмах). І так мені чомусь робилося тоскно, так жалко, що світ споганіє (О. Довженко). 4) До складеного іменного присудка можуть входити уточнювальні (порівняльні) частки як, ніби, наче, неначе, мов, немов, немовбито. Кома перед такими частками не ставиться, іноді може ставитися тире: Голова без розуму як ліхтар без свічки (Нар. творчість). Ніч — мов криниця без дна. (М. Рильський).

Якщо в іменній частині присудка є іменники людина, чоловік, жінка, хлопець, дівчина, справа, річ, вдача, характер і подібні слова з узагальнювальним значенням, то до складу цієї частини присудка обов'язково входять іще прикметники: Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна. (Панас Мирний) Тепер така ініціатива вважалася справою гріховною. (О. Гончар) Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу. (В. Козаченко) 

Увага!Лише біля присудка бувають (або можна підставити) вказівні частки це, то, ось, значить. Тому в реченні Яке це щастя — жити на цій землі! (О. Довженко) присудок — це щастя, а підмет — жити.

Дякую за увагу!