Предмет трудового права

•        Предметтрудового права — це насамперед трудовi вiдносини, тобто суспiльнi вiдносини, що виникають у процесi застосування людиною своїх здiбностей у виконаннi певної трудової функцiї.

•        Слід відрізняти трудові відносини від подібних відносин, які є предметом регулювання інших галузей права. Наприклад, договір підряду є цивільно-правовим договором, хоча так само, як і трудовий договір, передбачає виконання роботи. Проте є певний ряд ознак, за якими ці договори належать до різних галузей права (сторони, предмет, порядок вирішення спорів, оплата праці та ін.).

Предметом правового регулювання трудового права

• Предметомправовогорегулювання трудового права

є також вiдносини, які не є трудовими, але тiсно пов’язанi з ними: вiдносини стосовно участi профспілок та інших громадських організацій, трудових колективів і працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини з працевлаштування громадян; відносини з професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників на виробництві; відносини щодо застосування дисциплінарних санкцій і відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої у процесі праці; відносини з нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю; процесуальні відносини з розгляду трудових спорів. Такі відносини

       Функції трудового права

Функції трудового права —

ценапрямиправового

впливу на трудові відносини та відносини, тісно пов’язані з трудовими.

    Функції трудового права

•         Захисна функція полягає у розширенні автономного методу регулювання суспільних відносин, які є предметом трудового права.

•         Виробнича (економічна або господарська) функція передбачає раціональне використання трудових ресурсів, стимулювання якісної та продуктивної праці та ін.

•         Соціальна функція означає зв’язок трудових і пов’язаних з ними відносин із соціальними факторами (такими, як оплата праці, мінімальна зарплата, відсутність експлуатації тощо).

•         Ідеологічна (виховна) функція знаходить своє втілення, коли завдяки мисленню і свідомості людина посідає активне місце у суспільному виробництві.

Методи трудового права

Особливостями методу трудового права є:

•         поєднання централізованого і локального регулювання суспільних відносин у сфері праці;

•         участь працівників у правовому регулюванні праці через трудові колективи та профспілкові організації;

•         поєднання договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання;

•         свобода вибору сторін при укладанні трудового договору з підпорядкуванням умов їх виконання правилам внутрішнього трудового розпорядку;

•         наявність специфічних способів захисту трудових прав і забезпечення виконання трудових обов’язків.

•         дисципліна праці; дисциплінарна відповідальність працівників, матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

Система трудового права України

Система трудового права України

– це об’єктивно обумовлене об’єднання взаємопов’язаних, внутрішньо узгоджених, за предметною ознакою структурованих на інститути правових норм, покликаних регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини.

    Джерела трудового права

Джерела трудового права – зовнішні форми вираження правових норм, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, в установах і організаціях, чи у фізичних осіб, що використовують найману працю.

    Джерела трудового права

Джерела трудового права можна класифікувати за різними підставами:

•         За характером прийняття джерела трудового права поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); що приймаються за угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори тощо); що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендацій МОП).

•         За юридичною силою джерела трудового права поділяються на Конституцію України, акти міжнародного регулювання праці

(ратифіковані Україною), закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні нормативноправові акти.

Поняття, види суб’єктів, їх правовий

статус

Суб’єкти трудового права — учасники індивідуальних і колективних трудових відносин, які на основі чинного законодавства мають трудові права і відповідні обов’язки.

Елементи правового статусу суб’єктiв:

•          трудова правосуб’єктність;

•          основні (статутні) трудові права та обов’язки;

•          юридичні гарантії цих прав і обов’язків;

•          юридична відповідальність за порушення трудових прав і обов’язків, передбачена чинним законодавством.

             Трудові права працівника

•          право на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;

•          право на вільний вибір професії, роду занять і роботи;

•          право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня й робочого тижня й про щорічно оплачувані відпустки;

•          право на безпечні й здоровіші умови праці;

•          право на об’єднання в профспілки й на дозвіл колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом

порядку;

•          право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної

або часткової втрати працездатності; • право на матеріальну допомогу у випадку безробіття;

•          право на звернення до суду для дозволу трудових спорів, незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством

                       Права роботодавця:

•          укладати, змінювати та припиняти трудові договори з працівниками;

•          затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

•          вести колективні переговори та укладати колективний договір;

•          заохочувати працівників за сумлінну працю;

•          вимагати від працівників виконання трудових обов’язків, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, дбайливого ставлення до майна роботодавця;

•          приймати локальні нормативно-правові акти;

•          створювати і брати участь в організаціях роботодавців для представництва та захисту своїх інтересів.

        Дякую за увагу!