Жили були на світі дві чарівні дівчинки-близнючки. Одну звали И, а другу – Е. Вони так були схожі між собою, що часом використовуючи це, любили жартувати. І тоді у багатьох словах замість [и] чувся [е]. І, навпаки, замість [е] – [и]. Так було і цього разу. В слові зима чувся [е], а в слові село [и]. Та де не візьмись, з’явився дядечко Наголос. Близнючки побоювались свого старого родича. І от тільки дядечко Наголос «погукав» їх, сталося диво. Не тільки близнючки стали на свої місця, а й саамі слова змінилися: зими, села. І з того часу, коли близнючки починали гратись, міняючись місцями у словах, з’являвся дядечко Наголос і швидко наводив лад.