Діти, а ви любите зиму?- А чим вам подобається ця пора року? Згадайте, скільки гарного довкола взимку блискучі бурульки, ажурні сніжинки, великі і таємничі кучугури білого пухнастого снігу. Казкова краса зими притягує, хвилює, бентежить нашу уяву. А чому ж настає зима?style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type
Казка Високо-високо, за найвищими хмарами була незвичайна країна, господаркою якої була мати Природа. Вона посилала на землю до людей своїх діток-доньок. А було їх чотири: Весна, Літо, Осінь, Зима. Кожного разу матінка Природа готувала своїх доньок до подорожі на землю. І коли помахає Осінь останнім своїм жовтим листом і попрощається з нами, приходить черга зими йти до людей. Зимонька, снігуронька, чарівниця – так гарно називають зиму. Вона з’являється зненацька. Все навколо блищить, переливається, іскриться. Мороз скував береги і засклив ставок суцільною дзеркальною шибкою. Зачарований ліс дрімає в білосніжному інеї, таємничі кучугури вкрили поле. Скільки поетів оспівали зимову красу у своїх віршах!
День святого Миколая В Україні день святого Миколая здавна був значним і веселим святом. Цього дня для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня святий Миколай сходить до українських малюків з небес, звідки все бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. До хати заходить дверима, але буває і невидимий. Подарунки підкладає завжди під подушку. Часто святого супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко купляться й чортики, котрі переконують його, що діти були геть нечемні. З давніх – давен так ведеться, що всі події, традиції, які відбуваються в країні український народ відображає у піснях.
Різдво Христове Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа. Ісус був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. Різдву передує чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух. Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Усі різдвяні свята супроводжувались колядками – це словесно-музичні твори, які виконуються на Різдво і прославляють господаря та його родину. Термін «колядка» праукраїнського походження. Він походить від імені богині неба Коляди, яка в цей період народжувала Нове Сонце. Колядки – це своєрідні духовні жертви на честь народження Нового божества Світла.
Свято Василя (Старий Новий рік) Святом Василя називають Старий Новий рік і відмічають його 14 січня. Василя Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей. У перший день Нового року дорослі й діти, переважно чоловічої статі, ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю.
Водохреща19 січня Водохреща - хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан. В цей день у всіх містах і селах святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреща воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Напередодні Водохреща святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився». На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.