Презентація на тему: «Широтна зональність та вертикальна поясність»

ШИРОТНА ЗОНАЛЬНІСТЬ І ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬВиконала: вчитель географіїХерсонської ЗОШ №46 І-ІІІ ступенів. Павлик Світлана Віталіївна

Географічні пояси – це найбільші зональні природні комплекси географічної оболонки. Їх виділяють переважно за кількістю сонячної енергії і характером переміщення повітряних мас.

Широтна (горизонтальна) зональність – це зміна природних комплексів від екватора до полюсів. Природні зони – великі природні комплекси, що мають певні кліматичні умови, грунти, рослинність та тваринний світ.

Зона арктичних (антарктичних) пустель. Низькі температури повітря протягом усього року унеможливлюють розвиток рослинності. Основні тварини пустель Арктики — різні види птахів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці.

Тундра займає величезні простори багаторічної мерзлоти, вкриті болотами. Основна ознака зони тундри — безлісся. Тут ростуть лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі (карликова береза, осика та полярна верба). Протягом усього року в тундрі мешкають полярні сови, тундрові куріпки, дрібні гризуни лемінги. З великих тварин поширені північні олені, песці та полярні вовки.

Температура зими та літа у тайзі більша, ніж у тундрі, кількість опадів сприяють поширенню в зоні тайги порівняно багатої деревної рослинності. Тут ростуть хвойні дерева — модрина, ялина, сосна, а південніше — листяні породи дерев: береза, осика, чагарники та трави; водяться сотні видів копитних, травоїдних тварин, гризунів, птахів: олені, козулі, лосі, зайці, білки, миші, глухарі тощо. Є багато хижаків — рись, вовк, ведмідь, соболь, куниця тощо.

Мішані ліси у Європі знаходяться на Східноєвропейській рівнині та поступово зникають у західному напрямку. В цих лісах поряд із хвойними та дрібнолистими породами ростуть широколисті. В Азії також є зона мішаних лісів, але вона з’являється тільки в притихоокеанській частині помірного поясу. Для приатлантичних широколистих лісів характерні бук, дуб, граб, липа, клен. Крім тварин, що живуть у тайзі, тут є кабани, козулі, олені. У Карпатах і Альпах зустрічається бурий ведмідь.

Степи простяглися вузькою смугою через усю територію Євразії та Північної Америки на південь від лісів. Поширені на півдні України. Влітку клімат у степу спекотний і сухий. Взимку випадає мало снігу. Степи мають найродючіші ґрунти — чорноземи, які нині майже всі розорані.

Пустелі мають найпосушливіший і найжаркіший клімат із усіх природних зон. Температура влітку сягає 50 °С, а в деяких місцях — пустелі Сахара — поверхня розжарюється до 80 °С. Вологи не вистачає, суцільного рослинного покриву немає.

Чим ближче до екватора, тим більше стає дощів, які випадають в саванах улітку. Високі трави суцільно покривають поверхню. А слонова трава взагалі досягає 5 м заввишки. Окремими групами ростуть зонтичні акації та баобаби.

Вологі екваторіальні ліси розташовані по обидва боки від екватора — це легені нашої планети, оскільки вони виділяють багато кисню в атмосферу. Клімат тут вологий і жаркий, сприятливий для тисяч порід різних дерев, переплетених ліанами, які утворюють непрохідні хащі.

Природа гір живе за законом вертикальної (висотної) поясності. Це пояснюється особливостями кліматичних умов, у першу чергу зниженням температури з висотою. Піднімаючись у гори, за короткий термін можна побувати в різних природних зонах. Вертикальна (висотна) поясність – це закономірна зміна природних комплексів, пов’язана із зміною висоти над рівнем моря, характерна для гірської місцевості.

Опрацювати §10. Письмово відповісти на запитання: Поміркуйте, чому в нижньому ярусі вологих екваторіальних лісів ростуть тіневитривалі дерева і чагарники та немає трави. Чому степи найбільше змінені людиною?Домашнє завдання