ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ. Смерть 28-річного лицаря української поезії уже більше п’яти десятиліть оповита ядучим туманом таємниць. У середині 1962 року сталася з В. Симоненком подія, яка призвела молодого, здорового хлопця до трагічної загибелі. Василь, провівши земляка на потяг, вирішив купити куриво у буфеті залізничного ресторану на Черкаському вокзалі. За 20 хв. до обідньої перерви двері ресторану зачинилися. Симоненко постукав, жінка заявила, що нічого продавати не буде, але поет зайшов всередину. Продавчиня підняла ґвалт. Відразу з’явилося 2 міліціонерів, на вимогу яких Симоненко показав редакційне посвідчення. Василя посадили у воронок і відвезли до кутузки. Там, у відділенні міліції м. Сміли поета сильно побили. Зі спогадів самого В. Симоненка: « На тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били – не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском чи що. Обробили професійно і цілили не по м’якому місцю, а по спині, попереку». « І зараз відчуваю, ніби щось там обірвалося всередині…» Це Василеве зізнання друзям « по гарячим слідам» і пояснює його передчасну смерть. Відтоді Симоненко уже не жив нормальним життям, бо ні на хвилину його не покидали болі в попереку, вилікувати які медицина була неспроможна.10
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА. У Черкасах існує Літературно – меморіальний музей Василя Симоненка. Також 1965р. на громадських засадах створено музей в селі Біївці, де народився поет. На могилі Симоненка пам’ятник, створений скульптором С. Й. Грабовським. Він же автор меморіальних знаків на будинку, де жив поет.Є пам’ятник Василеві Симоненку у Львові. 17 листопада 2010 року у місті Черкаси на вулиці Фрунзе був відкритий пам’ятник поетові. 12
Вправа «Хмаринка слів»Спираючись на хмарину слів,Назвіть , за що поважають. Людину в суспільстві(за віршами В. Симоненка). Поясніть символічність формихмари слів. Спираючись на хмарину слів,розкажіть, у чому поет вбачає смисл життя кожної людини. Поясніть символічність форми хмари слів.27
Василь Симоненко був людиною від Бога і народу, він – поет - філософ і борець, який ніколи не боявся у вічі казати правду, боровся за справедливість. Його називали « Шевченком нової доби». Тож нехай завжди горить, освітлюючи нам шлях, зірка нашої духовності, зірка Василя Симоненка.28