Презентація на тему: "Заповіт" Шевченка на тлі жанру "пам'ятника" у світовій та українській літературах"

"Заповіт" Шевченка на тлі жанру "пам'ятника" у світовій та українській літературах. Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.), Вільям Шекспір (1564-1616), Гаврило Державін (1743-1816), Олександр Пушкін (1799-1837), Т. Шевченко (1814-1861), Іван Франко (1856-1916), Максим Рильський (1895-1964) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ«СМІЛЯНСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖНАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ»Викладач Чужинова Т. П.

Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.)Засновником жанру «пам’ятника» в поезії вважають великого римського поета Квінта Горація Флакка (65-8 рр. до н.е.), який прославився своїми одами в період поетичного культурного піднесення Давнього Риму під час правління Октавіана Августа. Майбутні покоління особливо захоплювалися його твором «До Мельпомени». Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) народився на півдні Італії в сім’ї раба, відпущеного на волю. Батько Горація багато працював для того, щоб син здобув гідну освіту. Захопившись ідеями республіки, Горацій боровся в лавах захисників республіки і став військовим трибуном (командиром легіону) в армії Брута. Після поразки армії Брута розчарований Горацій повертається на батьківщину. Тут на нього чекає ще одне випробування: маєток його батька був конфіскований, і поет залишився без засобів до існування. Саме в цей час Горацій починає писати вірші. Його перші вірші привернули увагу Вергілія, який познайомив молодого поета з Меценатом, що став другом і покровителем Горація. Познайомившись з Августом, Горацій стає імператорським співцем. Але, відчуваючи, що таке життя йому не до душі, усамітнюється у своєму маєтку в Сабінських горах. Згодом Меценат та Август знову викликають поета в Рим. Так і минає його життя – у втечах на лоно природи та поверненнях до Рима. Одородько Євген

Гай Цільній Меценат. Октавіан Август. Август і Меценат слухають поета. Брут. Римський легіон«Золота доба» давньоримської літератури. Верґілій, Горацій, Овідій

Ода Горація «До Мельпомени»Ода Горація «До Мельпомени», що стала відомою під назвою «Пам’‎ятник», є програмовим віршем поета. Вона поклала початок традиції підбиття митцями підсумків свого творчого шляху, ввела в літературу тему призначення митця. У давнину великі світу цього — єгипетські фараони, грецькі та римські правителі — намагалися увічнити пам’‎ять про себе у зримих образах: пірамідах, гігантських статуях, храмах. Горацій першим сказав про нетлінність слова митця, високо оцінив місію поета. Час показав, що він мав рацію: пам’‎ять поета увічнена в його творчому доробкові, який потрібен майбутнім поколінням. Мельниченко Богдан

Ода “До Мельпомени” у перекладах А. Содомори і М. Зерова. Звій я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од пірамід царських, простоїть він. Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі, Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких — Часу біг коловий — в прах не зітре його. Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу Частка краща моя. Поміж потомками. Буду в славі цвісти, поки з Весталкою. Йтиме понтифік-жрець до Капітолію. Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись Давн за владаря був серед полів сухих,— Будуть знати, що й — славний з убогого— Вперше скласти зумів по-італійському. Еолійські пісні. Горда по праву будь,Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло. Переклад А. Содомори. Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді*. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький,Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина. Переживе мене, і від людських сердець. Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій.І де шумить Авфід в безудержній сваволі,І де казковий Давн ратайський люд судив,-Скрізь говоритимуть, що син простих батьків  Я перший положив на італійську міру. Еллади давній спів. Так не таїсь від мируІ лавром, що зростив святий Дельфійський гай,O Мельпомено, ти чоло моє звінчай. Переклад М. Зерова. Горацій. Завгородній В’ячеслав

Сестри Мельпомени: Калліопа – муза епічної поезії. Кліо – муза історії. Евтерпа – муза ліричної поезії. Терпсихора – муза танцю. Ерато – муза еротичної поезії. Талія – муза комедії. Полігімнія – муза гімнів. Уранія – муза астрономії. Калліопа. Кліо. Евтерпа. Терпсихора. Ерато. Талія. Полігімнія. Уранія. Мельпомена (грец. Μελπομένη — «співати» або «мелодійний») — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен. Спершу Мельпомену вважали музою пісні взагалі, згодом — журливої пісні та трагедії. Її назва походить від грецького дієслова melpô або melpomai, що означає «святкувати з танцями і піснями». Зображували її високою жінкою в котурнах, у вінку з виноградного листя або плюща, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в другій (символ невідворотності покарання людини, яка порушує волю богів). У переносному значенні Мельпомена — театр, сценічне втілення трагедії. Мельпомена. Мельпомена

Словникова робота: Ода (гр. ode — пісня) — жанр лірики, що висловлює піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю визначених осіб тощо. Аквілон – північний вітер;Весталки – жриці богині Вести;Капітолій – підвищення, святе місце;Авфід – річка на півдні Італії;Давн – міф. владар Апулії ( обл. в півд. Італії);Еолійські пісні – розміри поезій Сапфо, Алкея;Дельфи – центр Ст. Греції, де знаходився храм Аполлона. Запитання: Що таке пам'ятник?Від якого слова походить?Кому зазвичай встановлюють пам'ятники?З яких матеріалів їх виготовляють?Яка людина може ще за життя бути впевненою у тому, що пам’ять про неї буде увіковічена?Що звеличує Горацій?Що вважає своїми заслугами Горацій?Лінія «пам’ятників» Горація не містить ні порад, ні прохань: це, як правило, висока самооцінка, гордість за свій талант і творчість. Ода «До Мельпомени» послугувала зразком для однойменних поезій російських поетів М. Ломоносова, Г. Державіна та О. Пушкіна.

Аналіз твору (вправа “запитання – відповідь”)До кого звернена ода Горація? Поет в оді звертається до Мельпомени, музи трагедії або взагалі поезії. Про який пам’ятник йдеться у поезії «До Мельпомени»? Поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Ці памятники — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет. Яка тема твору? Тема поета і поезії. Можна сказати, що Горацій започаткував цю тему в літературі. Які автобіографічні відомості зазначив поет у вірші? «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: був сином колишнього раба. У чому поет вбачає головну свою заслугу? «Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів». Як слід розуміти ці рядки?Це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм. У чому помилився Горацій?Його вірші пережили занепад Римської імперії, релігійні вірування римлян. То яка ідея твору?Слава поета вічна,бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях.

Сонет 55 Вільям Шекспір. 1592 рік. Надгробків царських мармурові плити. Переживе потужний мій рядок,І образ твій, немов із міді литий,У вічність перейде. Хоч воєн крок. Зруйнує все — і статуї, і трони,Каменярами тесаний граніт,Але твоєї із пісень корони. В тисячоліттях не забуде світ. Ти смерті й забуття минеш дорогуІ, відшукавши путь в людські серця,Вперед ітимеш із віками в ногу,Аж доки дійде світ свого кінця.І в день суда ти житимеш у слові,В піснях моїх, що сповнені любові. Переклад Д. Паламарчука. Отже, за Горацієм, творчий доробок генія є тривалішим за найтриваліший метал (мідь) і помітнішим за найпомітніший пам’ятник (піраміду Хеопса). Цю творчу знахідку римлянина залюбки підхопили митців усіх часів і народів. Так Вільям Шекспір згадав Горацієві “камінь” і “мідь” у сонеті № 55: Джон Мільтон. ПАМ'ЯТІ ШЕКСПІРА. 1630 РІКПощо тобі, Шекспіре, те каміння,Яке так тяжко цілі покоління. Збирають і громадять вище гір. На піраміду, що сягає зір?О любий сину Вічності і Слави!Тривкіший за корони і держави. Ти пам'ятник воздвиг в людських серцях. Достойно він святий вкриває прах. Бо сторінки твоїх безцінних книг. Зрушають нас. Схиляючись до них. Таємний зміст ми чуємо у слові,Завмерлі, мов фігури мармурові. Пишнішої гробниці на земліНе матимуть ніколи королі. Переклад М. Пилинського. Марченко Владислав. Гончаренко Владислав

Г. Р. Державін. “Пам’ятник”Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный,Металлов тверже он и выше пирамид;Ни вихрь его, ни гром не сломит быстротечный,И времени полет его не сокрушит. Так! — весь я не умру: но часть меня большая,От тлена убежав, по смерти станет жить,И слава возрастет моя, не увядая,Доколь славянов род вселенна будет чтить. Слух пройдет обо мне от Белых вод до Черных,Где Волга, Дон, Нева, с Рифея льет Урал;Всяк будет помнить то в народах неисчетных,Как из безвестности я тем известен стал,Что первый я дерзнул в забавном русском слоге. О добродетелях Фелицы возгласить,В сердечной простоте беседовать о боге,И истину царям с улыбкой говорить. О Муза! возгордись заслугой справедливой,И презрит кто тебя, сама тех презирай,Непринужденною рукой, неторопливой,Чело твое зарей бессмертия венчай. Г. Р. Державин 1796 Довідка: Ріфей – Уральські гори; Феліца – богиня успіху і щастя - імператриця Катерина ІІОда «До Мельпомени» послугувала зразком і для багатьох слов’янських поетів. Тривалий час пропагувалися однойменні поезії російських поетів М. Ломоносова, Г. Державіна та О. Пушкіна. Першим став прославлений поет Гаврило Державін (1743-1816). Свій «Пам’ятник» (1795) він пише в часи Катерини ІІ, коли «імперія» вела завойовницьку, загарбницьку політику, остаточно поглинула Україну, коли була знищена Гетьманщина (1764 р.) і Січ (1775 р.), було запроваджено кріпацтво на нашій землі. Як бачимо, нічого не змінилося і сьогодні.

Чи можна вважати вірш Державіна перекладом або переспівом оди Горація?Хто є ліричним героєм вірша?Що спільного у поезіях Горація та Державіна?Яким часом обмежує поет існування своєї слави?Де, за думкою поета, пошириться його слава?Що Державін вважає своїми заслугами?Чи міститься у зверненні поета до Музи прохання звеличити себе особисто?Вірші Державіна і Горація мають однакові тему та ідею, але у вірші Державіна ліричний герой – сам поет Державін. Поет обмежує простір своєї слави слов'янським світом. Він вважає своїми головними заслугами створення віршів “в забавном русском слоге”, уславлення імператриці Катерини ІІ, спілкування з царями без лестощів, говорячи їм лише правду. Вірш не містить прохань до Музи. Муза уславить себе сама, бо поезія безсмертна. Запитання: Чи не сумнівна честь? Катерина ІІ – «Феліца» - на нашій землі знищила Гетьманщину (1764 р.) і Січ (1775 р.), запровадила кріпацтво, «імперією» остаточно була поглинута Україна. Не менш жорстоко вона поводилася і з власним народом (придушення народних повстань). Її ненавидів власний син.

Олександр Пушкін Через 30 років в російській поезії з’являється ще один «Пам’ятник»: його в кінці свого життя створює національний поет Росії Олександр Пушкін (1799-1837), який взяв епіграфом перший рядок, згаданий в поезії Горація. Його вірш має зразкову поетичну форму, яка містить 5 строф. Схемою сюжету вірш Пушкіна близький до Державіна, проте змістом помітно відрізняється. Я памятник себе воздвиг нерукотворный,К нему не зарастет народная тропа,Вознесся выше он главою непокорной. Александрийского столпа. Нет, весь я не умру — душа в заветной лире. Мой прах переживет и тленья убежит —И славен буду я, доколь в подлунном мире. Жив будет хоть один пиит. Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,И назовет меня всяк сущий в ней язык,И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий. Тунгус, и друг степей калмык. И долго буду тем любезен я народу,Что чувства добрые я лирой пробуждал,Что в мой жестокий век восславил я свободу. И милость к падшим призывал. Веленью божию, о муза, будь послушна,Обиды не страшась, не требуя венца;Хвалу и клевету приемли равнодушно. И не оспаривай глупца.“Пам’ятник”(1799-1837)Пам’ятник Пушкіну Пам’ятник Пушкіну Пам’ятник декабристам Місто Кам’янка. Черкащина – колиска Гетьманщини, визвольних війн, народних рухів і повстань за незалежність України.

Аналіз-порівняння віршів Пушкіна і Горація З чим порівнюють височину своїх пам'ятників Горацій і Пушкін? До якого часу, за переконанням Пушкіна, буде тривати його слава? Які народи будуть пам'ятати Пушкіна? Що Пушкін вважає своєю головною заслугою? З яким проханням звертається до музи? Хто, на вашу думку, кому служить: муза поетам чи поети музі? Висновок: У поетів різні критерії оцінки власної величі: Якщо Горацій вважає себе вищим за царів (єгипетських фараонів), але не вищим за Октавіана Августа, то Пушкін сміливо каже, що його поетична слава перевищує славу імператора (Олександрійський стовп - це пам'ятник на честь Олександра І). Слава Пушкіна буде тривати, допоки житимуть поети, а пам'ятати – народи. Головною своєю заслугою Пушкін вважає оспівування волі, заступництво за декабристів. Муза Горація вища за нього, він їй служить, вона його нагороджує. Муза Пушкіна служить Богові через посередництво віршів поета. Його ідеї ненависті до самодержавства, російских царів, скасування кріпацтва, боротьби за свободу, гуманізму не могли не знайти відгук в серцях українців. Та й сьогодні звучать досить актуально.

Порівняйте:

Я пам’ятник собі поставив нетривалий –Не з міді гордої, не з мармурових  брил. Скупі слова мої, що на папері стали,Укриє завтра пил…”… Наша дума, наша пісня. Не вмре, не загине…От де, люде, наша слава,Слава України!Без золота, без каменю,Без хитрої мови,А голосна та правдива,Як Господа слово…”(“До Основ’яненка”). Ще у 1839 році Тарас Шевченко у своєму посланні «До Основ'яненка» також сміливо трансформує Гораціїв прототекст і також водночас спирається на нього: Горацієвому “довше, ніж мідь дзвінка” він протиставляє “без золота”, а формулу “вищий од пірамід царських” змінює антитетичною – “без каменю”. Так Шевченко підкреслює неможливість офіційного визнання в Російській імперії справжнього українського письменника. Оскільки творчість Григорія Квітки-Основ’яненка, як і самого Кобзаря, не вписувалась ані в офіційну російську імперську доктрину, ані в тогочасну дворянську літературну моду, то насправді українські письменники не могли претендувати (та ніколи й не претендували) на офіційне визнання та пошанування російськими можновладцями, на “камінь і золото” імперських монументів: за Шевченком, «духовний скарб народу не потребує офіційного уславлення». Проте духовний скарб будь-якого народу офіційного державного уславлення таки потребує, але це є можливим лише у власній, реально суверенній державі. Шевченко ж як ніхто інший розумів, що в Росії, де “від молдаванина до фінна, на всіх язиках все мовчить” (відповідь на Пушкінське “и назовёт меня всяк сущий в ней язык»), справжня, а не бутафорна, “українськість” офіційно визнаною бути не могла в принципі. І така ситуація зберігалася століттями, невипадково ж напрочуд схожі мотиви й образи знаходимо в Максима Рильського:

«Заповіт» Тараса Шевченка «Заповіт» Т. Шевченка – найвідоміша українська поезія. Найвідоміший твір Т. Шевченка був написаний у 1845 році в період «трьох літ» – час найвищого творчого піднесення поета, коли він створив найбільші свої поетичні шедеври: «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Сліпий», «Відьма», «Великий льох»… Поштовхом до написання поезії «Заповіт» стало погіршення стану здоров’я поета, який втрачав надію на одужання. Пережите і побачене в Україні під час останньої до цього часу подорожі стало основним джерелом твору. Поезія «Заповіт» мала надто викривальні кличний зміст, щоб бути одразу надрукованою, а тому тривалий час була поширена у рукописному виді. Вперше цей твір побачив світ під назвою «Думка» у Лейпцигу (Німеччина) у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (1859), куди ввійшли твори двох найбільших словянських поетів, заборонені в Росії. Вірш «Заповіт» написаний в формі монолога, являє собою звернення поета до рідного народу. Поет звертається з найдорожчими словами, порадами і мріями у простій і зрозумілій і, водночас, високопоетичній формі. Поет навіть після смерті хоче бачити свою кохану Вітчизну, а тому для свого вічного спочинку вибирає найвеличніше місце на своїй рідній землі. Солод Ігор

Чернеча гора в м. Каневі (Тарасова гора). І мене в сім'ї великій,В сім'ї вольній, новій. Не забудьте пом'янути. Незлим тихим словом.https://youtu.be/fu. H0mu. Ga35 Q

«Заповіт» Шевченка увійшов у ТОП-5 творів світу за кількістю перекладів. Мабуть, жодна поезія в світовій літературі так часто не перекладалась на інші мови світу, як «Заповіт». І не випадково: центральна думка твору про «сім’ю вольну й нову» близька і бажана всім народам. На сьогодні вірш «Заповіт» перекладений 500(!) разів на 150 мов світу. Різні покоління перекладачів прагнуть максимально передати велич думки українського генія. Так, «Заповіт» перекладався російською мовою - 35 разів, французькою – 13 разів, англійською – 12 разів; 10 – німецькою, молдавською, есперанто; по 7 – італійською та іспанською.«Заповіт» Тараса Шевченка став книжкою, яку найбільше перекладали з української і яка увійшла у п’ятірку книжок світу за кількістю перекладів. Гончаров Володимир

Після появи «Заповіту» Т. Шевченка в українській поезії з’являються нові твори підсумкового і програмного характеру. Їх пишуть поети в інших умовах, але всіх їх об’єднує любов до України, глибоке усвідомлення трагедії рідного народу, прагнення бачити його в колі вільних і культурних народів. Звичайно, всі ці поети пройшли високу школу поезії Шевченка. Українська література. Передусім варто назвати Івана Франка (1856-1916) – справжнього титана праці і думки. Його вступ до поеми «Мойсей» - могутній монолог поета до рідного народу, скривдженого і зневаженого. Тут знайдемо продовження ідей «Заповіту» Шевченка. Франко детально змальовує рабське становище рідного народу, проте вірить в краще майбутнє його: Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народі вольнім колі. Безкровний Андрій

Максим Рильський. Я пам'ятник собі поставив нетривалий —Не з міді гордої, не з мармурових брил. Скупі слова мої, що на папері стали,Укриє завтра пил. Ні сили вищої не дарувала доля,Ні слави славної мені не прирекла,І час мене змете, як сохле листя з поля. Мов крихти зо стола.І я забудуся, і, може, лиш припадком. Хтось, розглядаючи старих книжок сміття,Незацікавленим напом'яне нащадкам. Мале моє життя.І скаже: жив, писав; приймав хвали й образи;А втім, ніколи нам не бракне диваків...... Та що, коли додасть:зате в житті ні разу. Неправді не служив!“Я пам'ятник собі поставив нетривалий…”Славетний поет-неокласик і бездоганний перекладач Максим Рильський в збірці «Гомін і відгомін» (1929) друкує свій «Пам’ятник». Варто зазначити що цей вірш відкриває цикл «Сад у пустелі» – досить символічна назва у часи Розстріляного відродження!Що спільного у цій поезії з попередніми?Тема пам’ятника. Як побудував свою поезію Рильський? На антитезі до Горацієвої оди. У чому вбачає свою заслугу М. Рильський?«... в житті ні разу Неправді не служив!»Про які твори або переклади письменника ви знаєте, що читали особисто?Пам'ятник на центральному вході до Голосіївського парку імені Максима Рильського “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна, “Пан Тадеуш” А. Міцкевича, В Гюго, Шекспіра та ін. Кращий Богдан

Заповітні традиції в українській поезії продовжили В. Сосюра, В. Симоненко, В. Стус. Вірш «Любіть Україну» В. Сосюри можна назвати справжнім заповітом поета. За цей вірш поет пережив багато несправедливих звинувачень. За вірну і справжню любов до батьківщини шестидесятнику Василю Симоненку довелося заплатити високу ціну: він рано пішов з життя за рядки великої правди. Поет відчував своє майбутнє і майбутнє рідної землі у вірші «Задивляюсь у твої зіниці»: Україно! Ти для мене диво!Я проллюся крапелькою крові На твоє червоне знамено. А у вірші «Як добре те, що смерті не боюсь я» В. Стуса знаходимо типові риси цього жанру: Народе мій, до тебе я ще вверну І в смерті обернуся до життя. Стус був «оцінений» за свої переконання і талант дуже «високо»: 23 роки концтаборів і заслань дала йому тоталітарна влада. Як бачимо, українська поезія – яскрава і невід’ємна сторінка світової поезії. Вона мала мужні і сміливі голоси. Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її, вічно живу і нову,і мову її солов'їну. Антоненко Максим

Найбільша кількість пам’ятників у світі - Тарасові Шевченку. Великому поетові і художнику Тарасові Шевченку в Україні і світі встановлено приблизно 1100 пам’ятників. Загалом це найбільша кількість монументів, встановлених одній особі, якщо не враховувати вождів тоталітарного режиму і невідомих солдатів. У Львові з нагоди 149-ї річниці перепоховання поета у Каневі, що відзначатимуть 22 травня, благодійний фонд «Україна-Русь» випустив мапу-схему «Пам’ятники Тарасові Шевченку в Україні та світі». Найвищий у світі пам’ятник Шевченкові, висотою 7 метрів, стоїть у Ковелі, що на Волині. А ось найвище місце на Землі, де встановлений монумент поетові, на піку Шевченка у Кабардино- Балкарії – 4200 метрів над рівнем моря. Перше скульптурне зображення поета і художника було виготовлене у Санкт-Петербурзі, рік після смерті, а перший пам’ятник на українській землі встановили у Харкові у 1897 році. Майже на усіх континентах світу, окрім Африки є пам’ятники Шевченкові, у 47 країнах світу – 100 монументів. Однак наступного року мають звести монумент у Південно-Африканській Республіці (ПАР). Відсутні пам’ятники Кобзареві у Німеччині, Великобританії, Естонії, Латвії, Киргизії. Мистецтвознавці називають оригінальним пам’ятник Кобзареві у Римі, де поет зображений в образі античного філософа. А за мистецькими цінностями вирізняють монументи у Харкові, Києві, Каневі, Вашингтоні. Найбільше пам’ятників Шевченкові в Галичині (півтисячі), де Шевченко ніколи не був. Селяни відкривали перший пам’ятник Кобзареві на Львівщині у 1911 році в селі Лисиничі, де він зберігся донині. У Росії – 9 пам’ятників Шевченкові, у Казахстані – 4. Україна має створити єдиний реєстр пам’ятників Кобзаря. Однак насправді ніхто не знає достеменно, скільки пам’ятників Кобзареві встановлено на Землі. Адже в Україні не створений єдиний реєстр монументів поетові. Тому 1100 пам’ятників – це дуже приблизна цифра. До того ж чимало монументів були зруйновані. Так, у Румунії, невдовзі після повалення соціалістичної системи, монумент Кобзаря знищили, як і в Санкт-Петербурзі, а в Торонто його викрали. Понад 300 сходинок ведуть на Тарасову гору у Каневі. Ними пройшли понад 11 мільйонів людей зі 150 країн світу.

Загалом, в Україні та світі налічується 1384 пам'ятники Кобзареві. В Україні нараховується 1256 пам'ятників, найбільше - в Івано-Франківській області (199), Львівській (187), Тернопільській (165) та Черкаській (102). За кордоном встановлено 128 пам'ятників, найбільше -  у Росії (30), Казахстані (16), США (9), Канаді (9), Білорусі (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3). Тарасу Шевченку встановили найбільшу кількість пам'ятників у світі м. Вашингтон, СШАСШАм. Санкт-Петербургм. Рим, Італія. Буенос-Айрес, Аргентина. Оттава, Канада. Софія, Болгарія

Львів. Киів. Харків

Черкасис. Шевченкове. Сміла. Корсунь-Шевченкове

Понад тисячу хористів із 42 хорових колективів біля пам’ятника Тарасові Шевченку виконали «Заповіт». Таким чином вони встановили рекорд, і цей мистецький захід до 204-ї річниці Кобзаря увійшов у «Книгу рекордів України». Представник Національного реєстру рекордів вручив сертифікат про «Рекорд за наймасовіше виконання «Заповіту».9 березня 2018 року, з нагоди 204-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка у Львові встановили рекорд наймасштабнішого виконання «Заповіту». Па́м'ятник Тара́сові Шевче́нку у Львові знаходиться на проспекті Свободи в центрі міста. Ліворуч фігури поета стоїть «Хвиля національного відродження» — 12-метрова символічна стела з фігурними барельєфами. Висота постаті становить 4,45 м. Пам'ятник відкрито 24 серпня 1992 року. Усі роботи щодо спорудження завершено в 1996 році.https://youtu.be/uyc. MTmc. YAcw

Загалом налічується понад 60 музичних інтерпретацій композиторами та аранжувальниками шевченківського «Заповіту». Сьогодні музиканти-професіонали і аматори продовжують використовувати цей текст для музичних композицій. Тож видається, що невмирущий «Заповіт», твір глибоко філософського змісту, написаний понад 150 років тому, ніколи не втратить своєї актуальності, як і безліч інших творів створених великим сином України, — Тарасом Шевченком. Сучасні музичні інтерпретації «Заповіту» Т. Шевченка https://youtu.be/r3pfw. QLrk. Ks рок-версіяhttps://youtu.be/Kr. E0 XXJHOSI фольк-рок

Тарас Шевченко був і залишається для нас тим українцем, з якого можна писати портрет Нації, адже він був непересічною особистістю. Не кожна людина заслуговує на пам’ятник, не кожна залишає по собі вагомий внесок у розвиток історико-літературного процесу держави. Саме через те, що Т. Г. Шевченко був виразником думок і прагнень українського народу, мав незламний, бунтарський характер, пристрасну натуру й духовну красу, у багатьох країнах світу в маленьких і великих містах йому було встановлено пам’ятники, стели, погруддя, символічні знаки, монументи, барельєфи. Таким чином, незважаючи на часову відстань, образ незалежної людини, бунтаря, пророка й будителя нації Т. Г. Шевченка буде захоплювати, надихати на творчі проекти не одне покоління.І скільки б часу не минуло, нові покоління будуть для себе відкривати нового Т. Г. Шевченка, по-новому прочитуватимуть його твори й осмислюватимуть біографію. І будуть створюватися нові пам’ятники як данина шани Великому Українцю. Солод Ігор

https://youtu.be/2 F3 Ow. FXB1u. M - кл. виконанняhttps://youtu.be/fu. H0mu. Ga35 Q відеоhttps://youtu.be/04n. SETVJTg0 Заповіт Львівhttps://youtu.be/uyc. MTmc. YAcw Львівhttps://youtu.be/bevocctcqx4 вірш, відеоhttps://youtu.be/r3pfw. QLrk. Ks рок-версіяhttps://youtu.be/Kr. E0 XXJHOSI - суч. Вик. Анім. карт.