Презентація на тему "Життя і творчість В.Стефаника.Новела "Камінний хрест".

Життя і творчість Василя Стефаника. Новаторство письменника. Психологічне розкриття теми еміграції у новелі «Камінний хрест». Історична основа твору. Сюжетно-композиційні особливості.

Василь Стефаник 1871-1936 Велич особистості

Покуття-край дитинства Дитячі роки пройшли в атмосфері прадавніх звичаїв Покуття, тоді ж пізнав таємничий світ народних пісень, казок, легенд, переказів.

Покуття стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається Дністер, східною — кордон із Буковиною.

Мамина біла сорочка і новий чорний світ Батько прагнув, щоб Василь здобув гарну освіту, вивчився на «дохторя». Мати плакала, й не хотіла віддавати сина у науку. «Ліпше був би не знав науки», – скаже згодом Стефаник, наче підтверджуючи біблійні слова про те, що «велике знання примножує скорботу». Малим його віддали до Снятинської міської школи, а потім до Коломийської гімназії.

Навчання в Коломийській польській гімназії Там його ніжне вразливе дитяче серце зазнало першої великої кривди. Як із боку дорослих, так і однолітків. З нього – «мужицького сина» – сміялися, всіляко принижували, били, а він «рвався, і падав у болото із знесилля, і не уступав…»

Покутська трійця-умовне об’єднання українських письменників

Навчання в Ягеллонському (Краківському) університеті Попри батькову волю, лікарем не став, але знайшов багатьох добрих друзів і відкрив світ красного письменства.

Перша збірка новел —"Синя книжечка" Перша збірка новел — "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.

Друга збірка-”Камінний хрест” «Камінний хрест» — друга збірка новел Василя Стефаника вийшла з друку 1900 року. Книжка має присвяту: „Старшому моєму другови Кирилови Гаморакови присвячую. Автор ". Зміст: “Камінний хрест” “Засідання” “З міста йдучи” “Святий вечір” “Діти” “Підпис” “Лан” “Лист” “Вечірна година”

Громадське життя та політика У “Літературно-науковому віснику”з’являється ряд статей, у яких В.Стефаник порушує болючі насущні питання. Бере активну участь у мітингах, розкриваючи антинародну суть політики влади, агітує за І.Франка. Упродовж декількох років, з 1908 по 1918, Василь Стефаник був депутатом Австрійського сейму від Українсько-руської радикальної партії. Був присутній у складі делегації ЗУНР на вікопомному підписанні Акта Злуки 22 січня 1919 року.

“Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм” До Франка, який одним із перших привітав новий талант, ставився з величезним пієтетом і боявся спочатку навіть підійти до нього. Хіба ж знав, що Франко буде старостою в нього на весіллі? А ще казав, що «Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм». Товаришував з Франком усе життя. Зауважував, «що такої великої голови в цілій Австрії нема, що він міг би вже давно бути міністром, якби не соціалізм, якому він пішов на службу».

На відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко

«Моя жінка Ольга – найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів» 1904 р.-одружуєтьсяз Ольгою Гаморак , оселяється поблизу Русова.У цей період активізується його політична діяльність. Ольга Стефаник померла в лютому 1914 року, залишивши Василя з трьома малими дітьми. Він описує, як стояв, закляклий, безслізний, над могилою дружини, тримав на руках найменшого сина, а двоє інших міцно ухопилися за його штанини. Про Ольгу Стефаник скаже: «Моя жінка Ольга – найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів».

Він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Слава йсу", "Людмила", "Каменярі". У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзно в с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці хвилину. До самої смерті не полишало Стефаника бажання "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю випало найбільше для художника щастя — він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.

Мова Стефаникової прози Мова Стефаникових новел – «запечена покутська говірка». Вже його перша «Синя книжечка», яка вийшла в світ у 1899 році в Чернівцях, викликали неймовірний ефект. Усім, зокрема Іванові Франку і Лесі Українці, стало зрозуміло, що так українською мовою ще ніхто не писав… Він трохи картався з того, що його мова не надто зрозуміла на Лівобережній – Великій Україні. Стефаник навіть звертався до відомого мовознавця Василя Сімовича (між іншим, брат відомого українського композитора Романа Сімовича і вчитель Юрія Шевельова), щоби той «переписав» його новели, «зробив їх більш зрозумілими», адаптував до «великоукраїнської» мови. Василь Сімович категорично відмовився. «Переписані» Стефаникові новели втратили б свій дух і свою красу.

Коли ж хтось колись відкриє для себе його естетично довершену «мужицьку» прозу з шекспірівською напругою переживань – ніколи не пошкодує про це. Недарма Стефаник – майстер «різьбленого як камінь» слова, був одним із улюблених прозаїків іншого великого Василя – Стуса

Новаторство Стефаника Творець психологічної новели; побудова сюжетів не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань; відсутність авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі; побудова творів на монологах та діалогах; твори стислі, глибоко ліричні (хоча ліричність прихована), що порівнює їх із народною піснею. 

Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу. Він вважав писання «самогубною справою, як сільська робота або любов»: «Люди під гнітом своєї роботи скалічіють, а ще – кожна дрібниця, яку я пишу – граничить із божевіллям. Я нічого в світі не боюся, як самого себе». А ще казав, що «Немає більшої драми в житті, якщо нікого не любити. Тоді ти мертвий».

Історична основа новели “Камінний хрест” Твір написано під враженнями письменника від масової еміграції галицького селянства за океан. Стефаник, навчаючись у Кракові, був свідком поневірянь земляків при пересадках з одного поїзда на інший. Причини, що призвели до масового переселення, — це пошуки кращої долі доведених до відчаю селян, які, незважаючи на важку працю, втратили у своїй країні будь-яку надію на гідне життя. Протягом 1890-1910 років з Галичини виїхало понад 300 тисяч українців, лише з рідного письменникові  Русова на чужину  подалося до 500 душ. Прототипом головного героя був односелець письменника Штефан Дідух (у творі – Іван), який емігрував з родиною до Канади.

“Камінний хрест” Модернізм (експресіонізм) Автор називав твір студією-дослідженням внутрішнього світу Психологічна новела Образи-символи: хрест, горб,поріг, танець Івана, прізвище Дідух, прізвисько Переломаний Іван Дідух, дружина Катерина,їхні сини, кум Михайло, односельці Тема - еміграція за океан галицького селянства на межі XІX –XXст. Ідея-єдність селянина з рідною землею Місце подій- гуцульське село Русів Загальна характеристика новели “Камінний хрест”

Експозиція Зав’язка Розвиток дії Кульмінація Розв’язка Тяжка праця Івана Дідуха на горбі, екскурси в його біографію. Гості в хаті Івана. Прощання з односельцями. Гості пригощаються, ведуть розмови. Іван з Михайлом співають. Син нагадує, що пора виходити.Іван з дружиною пускаються в танок.Сини силоміць виносять обох із хати. Односельці проводжають Івана. Сюжетно-композиційний ланцюжок

Психологічне розкриття теми еміграції В. Стефаник показує події не через зовнішній їх опис, а через розкриття психології та переживання персонажів. Саме тому сьогодні новела „Камінний херст” сприймається як поданий у художній формі психологічний аналіз актуальної для українського суспільства проблеми еміграції. Новела «Камінний хрест» - це своєрідне художнє дослідження душі головного героя Івана Дідуха, котрий прощається із сусідами у зв’язку з виїздом до Америки. Для геpоя pозставання з pідною землею − тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів. Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець − все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.

Перегляньте кінострічку “Камінний хрест” режисера Л.Осики, охарактеризуйте зоровий і звуковий ряд фільму.

Думки про твір “Камінний хрест” Борис Грінченко: “Читав я Вашого “Кам’яного хреста”. Прочитав я це все і поздоровив українську літературу з новим талантом із Галичини”. Ольга Кобилянська:”Страшно сильно пишете Ви. Так, якбисти витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу”.